Главная Обратная связь

Дисциплины:






Фактори та показники макросередовища 2 страница



2.Розраховується число різновидів кожного виду товару ассортиментного переліку, тобтовизначаєтьсякількістьрізновидівтоварів,надходженняякихобов'язково в зв'язку з заявками оптових покупців, що надходять.

Головна ціль створення обов'язкових асортиментних переліків для оптових торгових баз полягає з необхідності здійснення контролю за повнотою і стабільністю асортименту товарів на складах.

Формування асортименту товарів у магазинах орієнтовано на максимальне задоволення попиту населення, що є основою прибуткової діяльності. На формування асортименту впливають чинники, які умовно можна поділити на загальні (не зале­жать від умов роботи магазину) і специфічні (пов'язані з умовами функці­онування, організацією і технологією торгівлі в кожному конкретному магазині).

Формування асортименту товарів у роздрібній торговельній мережі потребує не тільки встановлення магазинам групового і видового асортименту, раціонального розміщення його в окремих магазинах, але і постійного регулювання і систематичного контролю за дотриманням його повноти і стабільності. Це досягається шляхом розробки і впрова­дження в практику роботи магазинів обов'язкових асортиментних перелі­ків товарів.

Процес розробки асортиментних переліків відбувається у три етапи:

1.Затверджуються приблизні асортиментні переліки.

2.Розробляються типові асортиментні переліки. В них відображаються тип підприємства, торговельна площа, перелік споживчих комплексів, мі­крокомплексів, товарних груп, а також найменувань товарів і кількість їх різновидів.

3.На базі типових переліків розробляються і затверджуються для кожного конкретного магазину обов'язкові асортиментні переліки.

3. Якість – все те цінне , що закладено в товарах.

Якість – це сукупність властивостей і характеристик товару, які мають здатність задовольняти певну потребу.

Якість є функцією часу, а тому її потрібно постійно співвідносити зі змінами технології виробництва і вимогами споживачів.

Категорії якості :

1. Внутрішня якість, що непомітна для споживача.

2. Матеріальна якість,яка помітна для споживача:

а) оздоблення інтер’єру;

б) строк служби запасних частин;

3. Нематеріальна якість, що помітна для споживача.

4. Час обслуговування.

5. Психологічна якість обслуговування.

Система якості - це сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечують загальне управління якістю.

Політику в цій сфері можна реалізувати в таких напрямах:

· поліпшення економічного стану внаслідок підвищення якості товару;

· розширення або вихід на нові ринки збуту;

· досягнення технологічного рівня продукції;



· задоволення вимог споживачів;

· збільшення терміну гарантій на продукцію.

Конкурентоспроможність— це комплексна характеристика товарів, яка визначає його переваги на ринку у порівнянні з ана­логічними товарами-конкурентами за ступенем задоволення по­треби та затратами на це задоволення.

Для визначення рівня конкурентоспроможності товарів та послуг здійснюють маркетинговий аналіз, який повинен виявити параметри товарів для задоволення зацікавленості у придбанні. Ці параметри відображають якість і корисність товарів і послуг з врахуванням функ­ціональних, естетичних, екологічних та інших споживчих властивостей.

Згідно з маркетинговою концепцією особливе значення має не просто набір споживчих властивостей і характеристик товарів, але і розуміння таких ознак як сприйняття товару, його технічних харак­теристик, умови використання, гарантійні строки, затрати, які по­в'язані з придбанням, використанням та утилізацією товарів.

З цього випливає, що конкурентоспроможність виражається че­рез систему показників: якісних та економічних.

Якісні показники конкурентоспроможності характеризують властивості товару, завдяки яким він задовольняє конкретну потребу. Якісні показники поділяються на:

· класифікаційні — це такі показники, які характеризують належність виробів до визначеної групи і визначають призначення, сферу застосування і умови використання, наприклад, автомобілі малого та середнього класів, спортивні, престижні;

· оціночні — це показники, які кількісно характеризують властивості якості товарів, порівняння з аналогічними товарами, тощо.

Економічні показникиконкурентоспроможності характеризують загальні витрати покупців та споживачів на задоволення їхніх потреб даним товаром або послугою. Ці витрати складаються з витрат на купівлю і витрат, які пов'язані з затратами при встановленні та експлуатацію в термінах його використання (ремонт, нагляд, тех­нічне обслуговування, закупівля запчастин, енергоспоживання т. д.). Усі ці витрати складають ціну споживання. Вона є складо­вою частиною конкурентоспроможності товарів і послуг.

Кожна фірма розробляє маркетингові за­ходи з метою закріплення власних позицій в умовах гострої товарної конкуренції.

З точки зору конкретного споживача дуже важливе значення у комплексі конкурентоспроможності товарів відіграють порівняльні ознаки та параметри якісних показників (таблиця 4.1.)

Таблиця 4.1.

Порівняльні ознаки якісних показників конкурентоспроможності товарів

Група показників Конкретні показники (значення)
Функціональні Універсальність застосування. Досконалість виконання основних функцій. Досконалість виконання допоміжних функцій.
Надійності у спожи­ванні та використанні Безвідмовність, довго тривалість застосування, ремонтоздатність, збереженість.
Ергономічні Гігієнічні, фізіологічні, психологічні психофізіологічні
Естетичні Художня виразність, раціональність форми, цілісність компози­ції, досконалість виконання, стабільність товарною вигляду.
Екологічні Рівень забрудненості у місцях застосування, перевищення забруд­неності над відтворенням чистоти середовища.
Безпеки Рівень травматизму і негласних випадків, динаміка випадків пору­шення норм безпеки, попередження виробничого травматизму.
Патентно-правові Наявність авторських прав. Нормативно-правова документація.  
Взаємозалежності Контрактні угоди, їх кількість та якісне оформлення, програми спільних дій.

В зв'язку з тим, що всі фірми постійно намагаються утриматись на високих позиціях ринкової конкуренції, їм необхідно розробля­ти заходи та перетворювати в життя основні важелі стабілізації ви­браних ринкових позицій.

 

До таких важелів та ознак відносяться:

· функціональні особливості товарів— універсальність засто­сування;

· надійність у споживанні та застосуванні - при­датність до ремонту, збереженість, безвідмовність у використанні;

· ергономічні особливості — гігієнічні, фізіологічні та психологічні;

· естетичні особливості товарів і послуг — раціональність форми, цілісність композиції, художнє оформлення зовнішнього вигляду, дос­коналість виробничого виконання, стабільність товарного вигляду з постійним вдосконаленням.

4. Під життєвим циклом товару в маркетингу розуміють особливості його реалізації і просування на ринку з моменту надходження виробу, або послуги до їх зняття з виробництва або реалізації.

Класичний маркетинг розглядає чотири етапи ЖЦТ(рис. 4.3):

· Етап впровадження на ринок;

· Етап зростання;

· Етап зрілості;

·

1-впровадження
2 – зростання
3 – зрілість
4 – спад
Час
Обсягзбуту
Прибуток
Етап спаду.

 

Обсяг продажу та прибуток

 

 


Рис.4.3. Традиційні етапи життєвого циклу товару.

Етап впровадження на ринок – період повільного зростання обсягів збуту продукції, оскільки, ринок ще мало знайомий з новим товаром. Це складний для фірми період, оскільки прибутків вона ще не отримує, адже необхідні великі витрати на формування попиту на товар і просування його на ринку (рекламу, стимулювання збуту). Для проникнення на ринок доволі часто встановлюють невисокі ціни, що стимулює споживача випробувати й оцінити новинку.

Етап зростання – це етап швидкого нарощування обсягів збуту і визнання покупцями нового товару. З’являються прибутки, які протягом етапу зростають внаслідок швидкого обороту капіталу і зменшення витрат на рекламу. У цей час на високоприбутковому ринку з’являється більше конкурентів, які прагнуть потіснити позиції виробника даного товару. Кількість споживачів збільшується, іде проникнення на нові сегменти ринку з модифікаціями товару, розширюються канали збуту.

Етап зрілості. У певний період темпи зростання обсягів збуту уповільнюються, що свідчить про перехід до етапу зрілості. На цьому етапі перебуває більшість товарів на сучасному ринку. У збуті продукції відбувається певна стабілізація. Конкуренція сягає максимуму.

Етап спаду (занепаду) завершує ринкове життя товару, яким би тривалим воно не було. Збут і прибуток падають, споживачами товару залишаються здебільшого консерватори, які не люблять змінювати звичок. Падіння обсягів збуту може бути стрімким або повільним, але незмінною залишається сутність цього етапу: товар морально старіє, з’являються нові, досконаліші товари.

Успіх маркетингової діяльності підприємства залежить від ступеня узгодженості різних стадій основних життєвих циклів.

    Етапи ЖЦТ
Показники впровадження зростання зрілості спаду
Мета   Проникнення на ринок   Розширення меж ринку   Збереження переваг Підготовка до переходу на випуск нового товару
Збут   Низький   Швидке зростання   Досягає максимуму   Зменшується
Прибуток   Відсутній   Зростає Максимальний, починає зменшуватися   Низький
Конкуренція   Незначна   Зростає   Велика   Зменшується
Ціна   Висока або низька   Діапазонцін   Знижується   Мінімальна
Витрати на просування товару     Дуже високі     Високі     Стабілізуються     Зменшуються
Зміст реклами     Інформування   Створення прихильності до марки     Нагадування     Відсутнє
Споживачі   Новатори   Рання більшість   Масовийринок   Консерватори

Тестові питання для самоконтролю

1.До структури маркетингової товарної політики не входить :

а) розробка товару; в) елімінування товару;

б) реклама товару; г) обслуговування товару;

2. Зняття застарілого товару з ринку, це :

а) модифікація товару; в)вдосконалення товару;

б) рекламація товару ; г)елімінування;

3. Що не належить до рівнів створення товару ( послуги):

а) товар за задумом; в) товар в реальному виконанні;

б) товар - замінник; г) товар з підкріпленням;

4. У скількох рівнях розглядають товар, як комплексне поняття:

а) двох рівнях; б) чотирьох рівнях; в) трьох рівнях; г) п’яти рівнях;

5. До якого рівня створення товарів (послуг)відносять властивості та якість :

а) товар за задумом; в) товар в реальному виконанні;

б) товар - замінник; г) товар з підкріпленням;

6. Як розглядається товар згідно з концепцією маркетингу:

а) як уявлення споживача про властивості товарів;

б) усе те, що може задовольнити потребу споживача;

в) набір чітких характеристик, який відповідає певному рівню якості.

7. На якому етапі ЖТЦ підприємство отримує максимальний прибуток:

а) впровадження; б) зростання; в) зрілості; г)спаду.

8. Маркетингова товарна політика об’єднає в собі :

а) планування нового товару; в) випробовування товару;

б)сегментацію ринку; г)аналіз розробки товару

9. Етап розробки товару принесе нам прибуток :

а) великий; б) незначний; в) збитки; г) максимальний;

10. На якому етапі ЖЦТ стають помітними тенденції до зменшення обсягів продажу :

а) етапі впровадження; в) етапі витіснення;

б) етапі зрілості; г) етапі спаду;

11. Сукупність властивостей і характеристик товару, які мають здатність задовольняти певну потребу, це :

а) конкурентоспроможність б) конкуренція в) якість г) товар

12.Згідно міжнародних стандартів вимоги до якості послуг поділяють на:

а) кількісні б) основні і додаткові; в) якісні г) кількісні і якісні

13. Показники, які характеризують належність виробів до визначеної групи і визначають призначення,сферу застосування і умови використання

а) класифікаційні; б) оціночні; в) економічні;г) кількісні.

14. Показники, які кількісно характеризують властивості якості товарів, порівняння з аналогічними товарами

а) оціночні; б) класифікаційні;в) економічні; г) кількісні.

15. Згідно міжнародних стандартів до якісних показників відносять:

а) час очікування послуг; в) час надання послуг;

б) надійність;г) увічливість, чуйність, компетентність.

16. До економічних параметрів, що характеризують конкурентоспроможність відносять :

а)нормативні параметри; б)умови сплати; в)умови гарантії; г)ціна споживання

17.До технічних параметрів, які використовують при аналізі конку­ренто- спроможності товарів належать:

а)нормативні параметри; в) економічні параметри;

б) організаційні параметри; г) технічні параметри;

18.Для оцінки конкурентоспроможності то­вару широко використовується:

а) маркетинговий аналіз; б) SWOD-аналіз ; в) бізнес-план; г)SWOT- аналіз;

19.До ергономічних показників відносять:

а)показники функціональності; в) гігієнічні, фізіологічні, психологічні;

б) показники естетичності; г) показники безпеки;

20. Надзвичайно важливим моментом підтримки стабільності конкурентоспроможності є врахування економічних параметрів:

а)ціни товару;б) нормативності;в) конструктивності;г) витрати на страхування;

Тема 5 : Маркетингова цінова політика

1.Суть маркетингової цінової політики.

2.Алгоритм маркетингового розрахунку цін.

3.Управління цінами.

1.Маркетингова цінова політика — це комплекс заходів, до якого
належать визначення ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги з
метою задоволення потреб споживачів і забезпечення прибутку фірми.
Ціна, яку платять за товари чи послуги, має різні назви: плата (за
навчання, квартиру), проценти (за банківський кредит), страховий внесок,
гонорар, тариф (плата за проїзд чи перевезення вантажів), аванс, комісійні,
заробітна плата. В будь-якому разі з погляду маркетингу ціна - це гроші
або якась інша компенсація, що її пропонують за право власності або
користування товарами чи послугами.

Політика цін традиційно є одним з основних елементів маркетингу з кількох причин. По-перше, ціна - один із основних інструментів у конку­рентній боротьбі. По-друге, за низького рівня доходів населення відпові­дна ціна дає змогу виробникам продати, а покупцям придбати товари чи послуги. По-третє, ціна-це чітко і просто вимірювана змінна, яка тради­ційно використовується в економічних розрахунках фірми. Це видно з формули П = (УК) - 3, де П - прибуток фірми; У - ціна; К - кількість виробленої і реалізованої продукції; 3 - витрати на виробництво і реалі­зацію продукції. По-четверте, в ринковій економіці ціна є надійним зрівнювачем попиту та пропонування товарів чи послуг.

Ціни класифікують за різними принципами:

За характером обслуговування обігу:

оптові ціни покупки й продажу;

• біржові роздрібні ціни.

Залежно від державного впливу, регулювання, ступеня конкуренції:

вільні ціни (ціна попиту, ціна пропозиції);

• регульовані ціни (граничні, фіксовані).

За способом фіксації:

тверді;

• рухомі (ціни, зафіксовані на дату підписання контракту);

Залежності від виду ринку:

ціна товарних аукціонів;

• біржові котирування;

• ціна торгів.

2.Маркетинговий розрахунок цін є логічною послідовністю кроків:

1. Визначення цілі та завдань ціноутворення.

2. Визначення величини попиту та пропонування, цінової еластичності.

3. Розрахунок витрат на виробництво та реалізацію продукції.

4. Вибір приблизного рівня цін, виходячи з умов конкурентного середовища.

5. Вибір методу (методів) ціноутворення.

6. Безпосередній розрахунок ціни.

Метою ціноутворення може бути:

· отримання фірмою максимального чи постійно зростаючого при­бутку;

· досягнення, збереження чи зростання відповідних обсягів товарообо­роту (доходів від продажу, частки ринку, кількості проданих товарів);

· перемога у конкурентній боротьбі чи принаймні можливість ут­риматися в колі конкурентів;

· виживання фірми (збереження хоч якогось обсягу продажу);

· соціальна відповідальність ( відповідальність перед суспільством за цінову доступність товарів фірми).

3.У маркетинговій діяльності фірм розрахунок цін - це тільки перший крок до розв'язання однієї з найважливіших проблем ринкової діяльності.

Надалі ціна товару регулюється відповідно до загальних змін цін фірми, змін кон'юнктури ринку тощо. Отже, управління ціна­ми - це загальні правила, якими керується фірма, приймаючи рішення відповідно до стратегії і тактики своєї діяльності.

У процесі управління цінами можуть бути використані такі принципи.

Політика поступового зниження цін. Вона характеризується відносно високими цінами під час виведення на ринок нового продук­ту. Далі, коли зростає конкуренція, ціни поступово знижуються.

Є кілька передумов для використання такої цінової політики:

· по-перше, наявність досить великої кількості потенційних по­купців з високою купівельною спроможністю і гострою потребою в даному продукті;

· по-друге, компенсація високого рівня цін, отже, невеликих обсягів продажу достатнім прибутком за рахунок незначних прямих витрат;

· по-третє, незначний ступінь привабливості продукту і високий рівень цін на нього для потенційних конкурентів;

· по-четверте, обов'язкова відповідність високої ціни високій якості продукту.

Основною перевагою такої політики є та проста істина, що ціни зав­жди легше зменшувати, ніж збільшувати. Завдяки цьому товар трива­лий час зберігає свою ринкову привабливість, обсяги збуту. Основною проблемою тут є встановлення початкового рівня цін, який давав би вільну можливість поступового їх зниження.

Політика «знімання вершків». Така політика використовується щодо товарів, які належать до категорії модних новинок. Вона характеризується максимально високими цінами під час виведення на ринок нового продукту. Передумовами її використання є готовність спо­живача купити новинку за найвищу ціну, нечутливість (нееластичність) попиту, наявність відповідного цінового сегмента ринку, нео­бізнаність покупців з реальними витратами виробника, а також мала ймовірність швидкої реакції конкурентів.

Перевагами такої політики є можливість швидкого покриття витрат на виробництво і маркетинг, отримання відповідних прибутків, підви­щення іміджу фірми як підприємства-новатора, а також уникнення не­бажаного ажіотажного попиту. Проте така політика високим рівнем цін приваблює конкурентів, що може змусити фірму відмовитись від по­дальшої роботи з даним продуктом, скоротити його життєвий цикл.

Політика проникнення.Вона використовує порівняно низькі ціни, що робить можливим проникнення фірми на нові ринки, створення достатнього попиту. Такі ціни можуть бути підвищені, наприклад, за рахунок підвищення якості продукції. До такої політики вдаються тоді, коли на ринку існує досить високий рівень конкуренції і коли його можна поділити на сегменти, виділивши ті з них, де еластичність по­питу є високою, а споживачі не сприймають низьку ціну як свідоцтво низької якості продукції.

Головна передумова використання такої політики полягає у наяв­ності необхідної кількості товарів, що робить можливим досягнення великих обсягів товарообороту, достатніх для проходження точки без­збитковості.

Політика престижних цін. Це високі ціни на продукти справді високої якості. Такі продукти мусять здобувати й постійно підтриму­вати свою високу репутацію, отже, основна проблема використання такої цінової політики - постійне підвищення якісних характеристик продукту, його іміджу, збереження традицій престижної фірми, незва­жаючи на будь-які кон'юнктурні зміни.

Політика традиційного ціноутворення.Вона полягає в орієнтації на ті традиції, які існують на ринку щодо рівня цін на ту чи іншу про­дукцію.

Політика психологічних (психологічно комфортних) цін. Така політика бере до уваги «внутрішню логіку» покупця, коли ціни, дещо нижчі за якусь «круглу» суму (наприклад, в США 1,90 чи 12,99 дола­ра), сприймаються краще.

Політика шикування цін.Таку політику використовують при продажу кількох категорій продукту або великого асортименту в рамках однієї категорії. Ціни треба вишиковувати так, аби їхній ряд був достатньо диференці­йований. Наприклад, ряд 5,8, 12 тощо раціональніший, аніж ряд 6.10, 6.60, 6.70 тощо.

Політика послідовного проходження по сегментах ринку.Таку політику використовують у міру насичення якогось сегмента даним товаром. Тоді ціну знижують, а товар пропонують іншому сегменту (іншій групі споживачів), де більш висока цінова еластичність.

Політика збиткового лідера.Це продаж продукту у комплекті. Тут основний продукт продається за збитковою ціною, а збиток покри­вається або за рахунок обсягів продажу, або в результаті наступного продажу деталей чи запасних частин.

Політика еластичних (гнучких ) цін. Вона передбачає швидку реакцію фірми на зміну співвідношень попиту і пропонування на ринку. Відповідні ціни навіть протягом дня збільшуються або зменшуються.

Політика стабільних цін.Її використовують, як правило, для то­варів масового попиту, коли ціни на них залишаються стабільними три­валий час.

Політика переважних цін.Нею користуються фірми, які посіда­ють домінуюче становище на ринку і можуть забезпечити зниження своїх витрат на виробництво й маркетинг, підвищення доходів за ра­хунок зростання обсягів збуту. За такої політики продукт продають за ціною дещо нижчою, ніж у конкуруючої фірми.

Політика цін на товари, зняті з виробництва.Тут насамперед потрібно визначитись, до якої категорії віднести цей продукт. Якщо він повністю втратив свою ринкову привабливість, то використовують ціни розпродажу (досить низькі). Якщо ж він отримав статус товару - ретро, тобто став привабливим для якоїсь категорії споживачів, його орієнтують на цю специфічну нішу ринку і продають за досить висо­кими цінами.

Відома також цінова політика виживання.Тут головною метою є залишитись у бізнесі, а тому товар продають за низькими цінами зізбитками. Головне - дочекатися кращих часів.

Тестові питання для самоконтролю:

1.Гроші або якась інша компенсація, що її пропонують за право власності або користування товарами чи послугами:

а) плата; б) собівартість продукції; в) ціна з точки зору маркетингу; г) дивіденди .

2. Комплекс заходів, до якого належать визначення ціни, знижок, умов оплати з метою задоволення потреб споживачів і забезпечення прибутку фірми, – це:

а) маркетинг; б) збутова політика;в) планування ціни на товар; г) цінова політика.

3. Політика щодо знижок на ціни, умов оплати та торговельного кредитування:

а) опосередкована ціна; б) гнучка ціна в) пряма ціна; г) маркетингова ціна.

4. Безпосередній розрахунок цін і їх регулювання залежно від змін ринкової кон'юнктури :

а) опосередкована ціна; б) гнучка ціна; в) пряма ціна; г) маркетингова ціна.

5. Першим кроком алгоритму ціноутворення є :

а) визначення попиту та пропозиції; б) вибір методу ціноутворення

в) визначення цілей та мети ціноутворення; г) визначення витрат ціноутворення

6. До етапів ціноутворення не відносять :

а) визначення попиту та пропозиції; б) вибір методу ціноутворення

в) визначення цілей та мети ціноутворення; г) перемогу у конкурентній боротьбі

7. Високі ціни на продукти справді високої якості :

а) премійована ціна; б) акційна ціна; в) еластична ціна; г) престижна ціна

8.До мети ціноутворення не відносять :

а) перемогу в конкурентній боротьбі; в) соціальну відповідальність;

б) юридичну відповідальність; г) отримання фірмою прибутку.

9.Головна мета залишитись у бізнесі, а тому товар продають за низькими цінами зізбитками, це політика

а) проникнення; б) виживання; в)стабільних цін; г)престижних цін.

10. Загальні правила, якими керується фірма, приймаючи рішення, щодо цінової політики відповідно до стратегії і тактики своєї діяльності, це:

а)управління цінами; б)визначення цін; в)розрахунок цін; г)витрати ціноутворення

Тема 6 : Маркетингова політика розподілу.

1.Суть та функції політики розподілу.

2.Фактори та функції каналів розподілу.

3.Використання посередників у каналах розподілу.

4. Управління товарорухом товарів

1.Політика розподілуце діяльність фірми щодо планування, реалізації та контролю руху товарів від виробника до кінцевого споживача з метою задоволення потреб споживачів та отримання фірмою прибутку.

Основна мета політики розподілуорганізація ефективного збуту виготовленої продукції.

Стратегічні завдання розподілу:

· прогноз планування перспективних каналів збуту;

· вибір прямого чи опосередкованого каналу збуту;

· вибір оптимальних каналів збуту, розміщення складів.

Тактичні завдання розподілу включають:

· роботу з наявними клієнтами та залучення нових;

· пошук і відбір комерційних пропозицій на поставку товарів (визначення маршрутів збуту, перевірку наявності товарних запасів, заходи стимулювання збуту тощо).

Ефективність політики розподілу багато в чому залежить від вибору ефективного каналу розподілу.

Канал розподілу–це сукупність фірми чи окремих осіб, які беруть на себе право власності на товар чи послуги або сприяють передачі цього права іншим фірмам чи особам на шляху руху товарів від виробника до споживача .

Канали розподілу мають дві характеристики: рівень каналу та ширина.

Рівень каналу розподілу –це будь який посередник, якій виконує ту чи іншу роботу щодо наближення товару і права власності на нього до кінцевого споживача .

Кількість рівнів визначає довжина каналу.

Ширина каналу –кількість посередників на кожному рівні каналу розділу.

Якщо фірма використовує пряму систему розподілу “виробник – споживач ”, то це так званий “канал нульового рівня”, що отримав свою назву через відсутність посередницької ланки в ланцюгу товароруху.

Однорівневий канал виключає одного посередника (“виробник – роздрібна торгівля-споживач”).

Дворівневий канал представлений двома посередниками (“виробник – оптовик – роздрібний торгівець – споживач”).

Кількість рівнів каналу розподілу визначається видом товару, галузевою належністю, розмірами ринку тощо.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...