Главная Обратная связь

Дисциплины:






СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. Генезис бронетанкових військ в епоху Першої світової війни



Генезис бронетанкових військ в епоху Першої світової війни. Та

Міжвоєнний період

 

КУРСОВА РОБОТА

Студента I курсу

Групи 11

Р.Р. Хомик

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК

кандидат історични наук,

доцент

В. М. Кіцак

Тернопіль – 2012


ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………7

Розділ 1. Зародження бронетанкових військ у Великобританії…………15

Розділ 2.Способи і методи використання танка у Першій світові війні...22

Висновки…………………………………………………………………….23

Список використаної літератури…………………………………………..25

Додатки………………………………………………………………………...

Вступ

 

Актуальність теми. Історія Першої свытової війни викликала і продовжує викликати величезний інтерес наукової громадськості. На початку XXI століття це грандіозне збройне зіткнення як і раніше розглядається як доленосне.

У роки Першої світової війни вперше в історії людства відбулися найбільші зіткнення військової техніки, які багато в чому визначили результат військового протистояння. Велика Вітчизняна війна з точки зору якості танкових сил, їх матеріального забезпечення та управління ними - це і минуле, і, частково, сучасне. Осколки тієї війни і тієї епохи все ще летять і ранять людей, тому проблеми, що піднімаються військовими істориками, являють собою не один лише академічний інтерес.

У центрі уваги дослідників залишаються різні аспекти збройного протиборства Першої світової війни. Але одним з ключових є питання про кількість і якість бронетанкових військ держав до моменту початку війни, а також питання - як змінювалася ситуація в області танкобудування протягом 1914 – 1918 років. Ці аспекти набули ще більшої актуальності після введення в науковий обіг раніше строго засекречених, недоступних історикам відомостей.

Наукова актуальність проблеми співвідношення танкових сил полягає в тому, що при ігноруванні цього питання неможливо осмислити деякі аспекти, війни.

Джерельної базою для написання даної роботи послужили звіти та аналітичні записки наркомів для ЦК ВКП (б), укази та постанови партійного і державного керівництва СРСР та інші документи, опубліковані в 90-х роках XX століття в періодичній пресі. Ці матеріали дозволяють зробити деякі висновки щодо стану справ у різних галузях економіки СРСР, а також вони висвітлюють заходи уряду в області танкового будівництва.

Іншою важливою групою джерел стали мемуари та щоденники членів вищого військового і економічного керівництва Німеччини, Аглії, Франції, айстро-Угорщини та СРСР. Ступінь репрезентативності мемуарів невисока. Мемуари радянських військових пройшли цензуру, позиції авторів повністю збігаються з офіційною точкою зору на ті чи інші події.



При написанні роботи також були використані архівні дані про бойовий і чисельний склад танкових сил Німеччини і СРСР, представлені в наукових працях істориків. Автором курсової роботи вивчена різноманітна вітчизняна і деяка закордонна література.

Незважаючи на значний прогрес у вивченні співвідношення танкових сил воюючих держав, ця проблема далека від свого вирішення. Дослідники оперують цифровими даними, абсолютно відмінними один від одного; при цьому багато істориків не вказують джерела відомостей.

Таким чином, стан джерельної бази і ступінь освітленості даної теми дозволяють продовжити її розробку.

Метою дослідженняє дослідження розвития бронетехніки в довоєнний період, значення бронетанкових машин в ході Першої світової війни, а також їх участь в наймасштабніших танкових операціях.

Метою продиктовані основні завдання дослідження:

· дослідити генезис бронетанкових військ в період Першої світової війни;

· описати основні способи та методи використання танка у досліджуваний період;

 

Предметом дослідження є розвиток бронетанкових військ у період Першої світової війни, їх еволюція та результати застосування.

Об’єкт дослідження – військові доктрини воюючих сторін, структура, організація та штатна чисельність бронетанкових частин, тактико-технічні показники моделей, бойові дії бронетанкових військ.

Методи дослідження. Роботу виконано із використанням таких методів, як проблемно-хронологічний, системний, метод актуалізації, статистичний, історико-типологічний та предметно-хронологічний, які дозволили провести всебічний науковий аналіз проблеми. Теоретико-методологічними засадами послужили загальнонаукові принципи історизму та об’єктивності.

Хронологічні рамки курсової роботи охоплюють 1914 – 1918 рр. – роки Першої світової війни.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання даного матеріалу для написання книг по досліджуваній темі, а також під час диспутів, симпозіумів, конференцій при розгляді тем, присвячених Першій світовій війні.

Історіографія проблеми. Розвиток і становлення бронетанкової техніки Першої світової війни привертали увагу багатьох дослідників протягом багатьох десятиліть. Література із даної теми обширна і різноманітна.

Матеріали, використані для написання цієї роботи, можуть бути розділені на дві категорії:

1) Документи - тексти договорів, офіційне листування, мемуари безпосередніх учасників подій;

2) Науково-історична література, що стосується кола питань, які розглядаються.

За радянських часів розвиток вітчизняної історіографії визначив цілий перелік цікавих наукових і науково-популярних робіт, які значно вплинули на розкриття розглянутої автором курсової роботи теми. До них можна віднести наступні: А. Н. Бессараб «В прицілі - танки», В.С. Вознюк, П.Н. Шапов «Бронетанкова техніка», «Питання стратегії та оперативного мистецтва в радянських військових працях», Ф. І. Галкін «Танки повертаються у бій», В.Г. Гуляєв «Людина в броні», Д. Кочетков «Із закритими люками», І. Є. Крупченко «Військова історія», С. Є. Плотніков, І.Ф. Савченко «Зброя перемоги», А. А. Строков «Історія військового мистецтва», І. Шмельов «І гусениці і колеса», І. Шмельов «Супутники піхоти».

Для даної групи науково-історичної літератури загальною особливістю є те, що деякі наведені факти, основні моменти, що стосуються розвитку радянських бронетанкових військ і пов’язаної із ними промисловості заполітизовані і не позбавлені зайвого публіцистичного стилю написання, який, до речі, робить сутність проблеми більш зрозумілою для сприйняття. Однак, незважаючи на ці незначні недоліки, роботи були використані при написанні курсової роботи, оскільки автори цих робіт були сучасниками подій, що відбувалися і були відмінно про них інформовані із різних джерел.

Про тактику і стратегію у бойових операціях з використанням танків написано у дослідженні А. А. Строкова «Історія військового мистецтва». На основі аналізу військових подій в йо

го роботі виводиться коректна парадигма правил ведення бойових дій.

При написанні курсової роботи автором були також використані статті І. Шмельова «І гусениці і колеса», «Супутники піхоти», які містять багато технологічних даних, а також технічні характеристики перших радянських танків. Окремо в статтях визначена область застосування даних бойових машин, показана їх сумісність з конкретними бойовими завданнями.

Зміни державності на просторі СРСР наприкінці 80-х – початку 90-х рр. XX ст. породили різноманітні підходи до проблеми дослідження.

Наприкінці XX – початку XXI ст. формується новий напрям в історіографії пострадянського простору, що розкриває глибинні причини стрімкого розвитку військово-промислового комплексу СРСР і зокрема танкобудування, пов’язаних з ним галузей промисловості та інфраструктури.

Роботи цього періоду можна охарактеризувати, як змістовні дослідження з об’єктивною методологічною лінією. Основний упор в роботах пострадянського часу робиться не на економічний фактор, як в марксистсько-ленінської методології, а на особистісний, традиційно-культурний. До таких можна віднести: М. Барятинський «Радянські танки в бою», В. В. Саблін, В. А. Чобіток, В. В. Чобіток «Бронетанкова техніка Радянської Армії та армій ймовірного противника», А. Г. Солянкіна, М. В. Павлов «Вітчизняні броньовані машини XX століття», В. О. Шпаковський «Танки епохи тотальних воєн 1914 - 1945 рр..». Застосований автором роботи синтез двох підходів робить дослідження більш об’єктивним.

Слід також зазначити, що у всіх перерахованих вище роботах пострадянського періоду подано докладний аналіз бойових якостей танків, що стояли на озброєнні країн-учасниць двох світових воєн, простежено тенденції їх розвитку. Представлений рідкісний матеріал про експериментальні машини, які не були переведені у серійне виробництво, але які стали родоначальниками нового типу бронетехніки.

Танки і танкова промисловість зарубіжних країн, їх тактико-технічні характеристики і область застосування, історія їх розвитку добре описані в закордонному дослідженні П. Чемберлена і К. Еліса «Британські та американські танки Другої світової війни».

Однак, все ж, цілий ряд питань необхідно піддати певній мірі перегляду та аналізу. Тому є необхідність знову повернутися до дослідження розвитку бронетанкової техніки періоду Першої світової війни крізь призму часу.

 

 

РОЗДІЛ 1.

Жодна війна не вигравалася відсиджуванням у фортецях. Навіть перехід до оборони має на меті створити сприятливі до переходу у наступ умови, захоплення стратегічної ініціативи та розгрому противника. В той же час втрати військ у наступі завжди є більшими ніж у тих хто обороняється, тому досить давно була виведена така аксіома що на проміжку оборони яку треба прорвати треба зосередити хоча б втричі більше військ ніж обороняються. Звичайно втрати все одно будуть, і як правило, більші ніж у тих хто в обороні. Тобто питання у мобільній зброї яка б до того ж мала достатню захищеність стояло завжди, і завжди було протистояння трьох принципів: мобільність, захист, могутність озброєння. З розвитком військово-технічних засобів роди військ змінювалися, зброя вдосконалювалася, але принцип мобільності-озброєності-захисту залишався. І саме цей принцип знайшов своє найкраще відображення у концепції танка.

Під час першого світового конфлікту окопна війна, яка почалася в1915 році, заважала всім вирішальним проривам оборони противника. Атаки перетворювалися на криваві бійні,і багато сотень тисяч людей було вбито. Стратеги розуміли що, тільки нова зброя вирішить цю проблему. Незважаючи на збільшення кількості артилерії, кулеметні гнізда продовжували існувати, ворожа піхота міцно трималася в окопах і відбивала кожну атаку

Велика кількість військових інженерів і цивільних проектувальників пропонувала свої ідеї, іноді несподівані але час піджимав.

Війна могла затягнутися на довгі роки, не випусти англійці на поле бою перші в світі бойові гусеничні машини, істотно наблизили кінець « світової бойні ». [15, с. 12]

 

Вже в жовтні 1914 році полковник Суінтон, а також капітан Туллок і банкір Стерн підняли питання про будівництво самохідних броньованих фортів».Ініціатором спорудження перших англійських танків став військовий інженер полковник Ернест Суінтон. Ідея їх будівлі, ймовірно, заволоділа Суінтоном ще коли будучи військовим кореспондентом на російсько-японській війні, він брав участь у складані офіційного британського звіту воєнних дій і вже тоді оцінив ефектність кулеметного вогню і дротяних загороджень. Випускник Королівської Військової Академії в Вульвічі, учасник баєвих дій в Індії та Південній Африці, він краще за інших розумів необхідність створення броньованого всюдихідного засобу, здатного прорватися через дротові загородження і підтримати піхоту гарматно-кулеметним вогнем.Як військовий кореспондент Суінтон у вересні 1914року був посланий до Франції, де ще більше змінився у своїй думці.

Суінтон так описував цей період:

«Вся інформація … постійно підкреслювала той факт, що головна сила оборонних позицій противника, не рахуючи артилерії, криється в умілому поєднанні кулеметів і дротяних загороджень. Весь цей час я ламав голову над пошуком протиотрути. Через два тижні у мене чітко викристалізувалася ідея броньової машини. Вона повинна бути самохідною, мати броню, озброєння, здатне придушувати ворожі кулемети. Машина повинна перетинати місцевість, незважаючи на окопи, проламувати загородження і підійматися на ескарпи».

Його переконаність повністю поділяв і займав у той час пост морського міністра Адміралтейства сер Ві́нстон Че́рчилль. Різко ворожу позицію по відношенню до танків займав військовий міністр лорд Кітченер – апологет застарілих способів ведення війни на суші. Причому його переконань не похитнули і два військових роки які принесли жахливі втрати, і практично повна відсутність позитивних результатів. .[18, с.22]

У Франції генерала Дж. Френч отримав записку «Про необхідність винищувача кулеметів». Френч під враженням величезних втрат жваво відгукнувся, думка фронтовиків нарешті подіяла на чини військового міністерства, і 15 червня був утворений Спільний комітет Армії і Флоту під головування директора фортифікаційних та будівельних робіт генерал-лейтенанта Скотта-Монкріфа.

Як відомо, проектуванням і будівництвом бронетехніки займалося в Великобританії Королівська військово-морська авіаційна служба (RNAS). Чим було викликане таке рішення зараз сказати складно, але всі перші британські серійні бронемашини були створені під контролем саме цього відомства. На початку 1915 року, після невдалих експериментів з броньованими тракторами, було нарешті прийнято рішення створити при Адміралтействі Комітет з сухопутним кораблям. До Комітету увійшли полковник Р. Кромптон, енергійний лейтенант (в цивільному житті - банкір) Альберт Стерн і офіцери RNAS. Офіційною датою створення прийнято вважати 15 лютого 1915 року, а вперше Комітет зібрався 22 лютого. Єдності думки серед них не існувало - практично кожен член Комітету мав власний проект і докладав максимум зусиль для його реалізації. Треба відзначити, що жоден з них не відповідав вимогам Західного фронту. Пропонувалися "танки" з зчленованим і звичайним гусеничним шасі, також високо колісні бойові машини титанічних розміром. Зрозуміло, навіть споруда єдиного прототипу спричинила б за собою безліч проблем технічного характеру.
Тим часом, під впливом фронтових офіцерів, були сформульовані основні вимоги до майбутнього танку: противопульна броня, перехід через воронки діаметром до 3,7 м і глибиною до 2 м, рів шириною 1,2 м, подолання дротяних загороджень, швидкість не менше 4 км / год, запас ходу до 6:00, екіпаж до 6 чоловік, гармата і два кулемети. Для реалізації цього проекту, за ініціативою Адміралтейства і RNAS, призначили головувати директора фортифікаційних та будівельних робіт генерал-лейтенанта Скотт-Монкріфа. Координував роботи полковник Суінтон, незадовго до цього повернувся з Європи і призначений секретарем Комітету оборони.

З цього моменту справа пішла швидше. Замість грандіозних, але настільки складних технічно проектів, знову повернулися до ідеї використання тракторного шасі. Випробування заброньованого трьох гусеничного трактора Killen-Stright начебто підтверджували цю теорію, але вже тоді стало очевидним, що в чистому вигляді тракторна ходова частина для танка не підходить.
Для розробки нового шасі довелося звернутися до фірми W.Foster & Co. яка займалася в ті роки складанням тракторів Hornsby. Ці машини були унікальні тим, що по суті вони представляли собою паровози на гусеничний рушій і використовувалися в якості тягачів для "сухопутних поїздів". Крім цього, фірма виробляла колісні тягачі для польової артилерії.
Порадившись Комітет висунув наступні технічні вимоги - силовий блок належало використовувати від трактора Foster-Daimler британської будівлі, а ходову частину від американського Bullock, якого доставили на початку серпня 1915 року. Загальне керівництво по "схрещуванню" тракторів проводив керуючий фірмою Вільям Тріттон. Раніше він розробляв самохідний міст для подолання окопів на базі колісного трактора OHMS «Фостер», але його випробування в січні 1915 року пройшло невдало. Допомагав Тріттону представник Комітету сухопутних кораблів лейтенант Волтер Вільсон.

Інженерів квапили – випущені Комітетом кошти закінчувалися, тривали адміністративні труднощі. У серпні розформували дивізіон бронеавтомобілів і готували до відправки на фронт 20-ту ескадрилью RNAS. Спільний комітет хотів навіть звернутися до суфражистки, але вдалояс переконати Адміралтейство залишити 20-ту ескадрилью і збільшити її штаб з 50 до 600 чоловік. Співробітники фірми офіційно не значилися «працюють на оборону», але не могли залишити територію без особливого дозволу, при найменші підозрі в нелояльності звільнялися.

Будівництво першого танка трималося у великій секретності,тому що тільки раптова поява їх на полі бою гарантувала успіх.

Слово "танк" походить від англійського слова tank, тобто "бак" або "цистерна", "резервуар".

Походження назви: при відправці на фронт перших танків британська контррозвідка пустила слух, що російський уряд замовив у Англії партію цистерн для питної води. І танки відправилися залізницею під виглядом цистерн (велетенські розміри і форма перших танків цілком відповідали цій версії). Назва прижилася. Саме тому танки так називаються (від англійського tank - бак, цистерна). Цікаво, що в Росії спочатку переклали це слово і називали нову бойову машину "лохань" (ще один варіант перекладу на російську мову слова tank).

За 40 днів Тріттон і Вільсон створили машину.Загалом, такий короткий термін пояснювався тим, що британські інженери намагалися уникнути серйозних переробок і максимально використовувати тракторні вузли та агрегати. Згодом, правда, за першість змагалися Кромптон, Мак Фі і Несфільд, хоча сам Вільсон визнавав пріоритет за Л. де Моллі - це і стало приводом для утворення комісії парламенту. До того ж ще на початку 1915 року бізнесмен Ф.С. Лоув із США намагався продати Комітету по сухопутних кораблям креслення 30-тонного броньованого трактора розробки Е.М. Віллок. Відповіді Лоув не дочекався, а пізніше звинуватив англійців в плагіаті. Комісія однак визнала «авторство» Тріттона і Вільсона (Суїнтон, втім, теж отримав потім лаври «батька танків»).
Машина «№ 1 Лінкольн» представляла собою встановлений на шасі «Буллок» коробчатий бронекорпус з грубим макетом вежі - планували встановити обертову вежу з 40-мм автоматичною гарматою «Віккерс». Після випробувань 10 вересня Суінтон доповідав: «Морякам вдалося спорудити перший примірник гусеничної машини, переїзної через канави шириною 4,4 фунти і піднесення в 4 фунтит 6 дм і крутяться навколо своєї осі, як собака з блохою на хвості». Але ходова частина трактора виявилася слабкою для таких навантажень. З трьох варіантів рішення - тросова гусениця, армована стрічка з сурогатного каучуку, ланкова гусінь з жорсткою підвіскою - Тріттон і Вільсон вибрали останнє. Опорні катки, провідне і направляє колесо з гусеницею шириною близько 500 мм змонтували на окремій броньовий коробчастої рамі.
28 вересня 1915 закінчили дерев'яну модель, а до кінця листопада підготували до випробувань новий варіант машини. Він став відомий під прізвиськом «Маленький Віллі» - працівники фірми побачили в ній зовнішню схожість з Вільсоном.

Машина мала масу 18,3 т, екіпаж 4-6 чоловік, довжину без хвоста 5,45, висоту 2,41 і ширину 2,8 м, товщину стінок корпусу 6 мм, двигун потужністю 105 к.с. і двошвидкісний коробку передач, швидкість до 3,2 км / г, заднім ходом - 1 км / г. У лобовій частині виконали установку під 7,7-мм кулемет «Віккерс», в бортах - лючки для стрільби з особистої зброї. Отвір під вежу заглушили кришкою. «Маленький Віллі» долав рів шириною до 1,52 м («№ 1 Лінкольн» - 1,2 м), в чому йому допомагав колісний хвіст, частково скопійований з керованою «колісної візки» тракторів «Холт» і «Буллок», стінку висотою 0,6 м (0,3 м), підйом до 20 градусів.

Проте 1915 р ситуація змінилася - командування у Франції висунуло вимоги долати рів в 2,44 м і стінку в 1,37 м, що для танка на базі тракторного шасі було майже непосильним завданням. Тріттон і Вілсон знову переробили проект зберігши більшу частину корпусу і повністю перепроектований ходову частину було створено“Великий Віллі“. Ламкість тракторної ходової частини стосовно широких траншей конструктори усвідомили ще в роботі над“Маленьким Віллі“. Тепер в основі формоутворення машини лежали пропозиції про ромбоподібному гусеничному обводі корпусу, який набагато краще сприяв подоланню перешкоди. Розміщення озброєння бортових спонсорах дозволяло знизити центр ваги машини, а при необхідності – отримувати габарит,що допускає перевезення по залізниці. Виготовлення першого примірника завершилося в кінці 1915 року. Попередня обкатка дала обнадійливі результати. 2 лютого 1916 року в Хатфільдському парку, недалеко від Лондона, відбулася демонстрація, а 12 лютого – офіційні випробування машини. Броньована машина добре долала перешкоди, проте безбожно гуркотіла, виявилася малорухомою та, нетривкою. Тим не менш, в лютому 1916 року Міністерство постачання видало на перші сто танків, які отримали позначення Mk.1. Тільки лорд Китченер заявив, що « ця дорога іграшка не допоможе виграти війну ». Проте вирішального значення його думка не мала.

Серійне виробництво корпусів танка Мk.I було зосереджено на заводі "Metropolitan Carriage and Wag.C °". На відміну від перших дослідних зразків, що збиралися з котельного заліза або катаної не броньової сталі, корпус Мk.I виготовляли з листів катаної броні товщиною 5-12 мм. На даху монтували двосхилий дерев'яну раму з дротяною сіткою. Вона служила для кріплення маскувального матеріалу і захищала від ручних гранат.
Перший тип танка-гарматно-кулеметний, що отримав прізвисько "самець", озброювався двома морськими 6-фунтові (57-мм) гарматами з ефективною стріляниною на дистанціях до 1,800 м і скорострільністю 15-20 постр / хв., І 3-4 кулеметами " Гочкис ".57-мм снаряди (332 шт.), Вкладалися в нижній частині спонсорів і на стелажах між бічними стінками, 6,272 кулеметних патрона - в коробках з внутрішньої сторони щитів.
Другий тип - "самка", був озброєний лише 4 кулеметами "Виккерс" калібру 7.7 мм і 1-2 кулеметами "Гочкис" калібру 8 мм. Кожен з спонсонів ніс по два "Віккерса" в циліндричних установках з бронюванням кожуха ствола. Розміщення озброєння в тісних спонсонах, на невеликій висоті від землі і в поєднанні з поганим оглядом допускало стрілянину лише на малих відстанях, але для цього танки і будувалися. Боєкомплект кулеметів складався з 30,080 патронів.

Танк Марка І (Мк. І) був малорухливим. До його корпусу позаду кріпився агрегат-двоколісний візок (хвостикові колеса). При натяжінні тросів із машини вона оберталася та змушувала обертатися танк.

Наступні модифікації – Мк. ІІ та Мк. ІІІ – вже не мали хвостикових коліс, але їх володіння залишалося дуже складним. Танки обслуговували, окрім чотирьох стрільців, ще чотири чоловіки-водії, командир, що керував гальмами гусениць, та дів трансмісійника (обслуговували бортові коробки передач). Температура у середині машини досягла 50 градусів, через що на полу відсіку металева діжка з водою, де під час бою танкісти по черзі охолоджувалися.

З квітня 1917 р. на озброєння почали потраплятися машини Мк. ІV, які мали більш товсту броню. Справа у тому, що німці почали застосовувати бронебійні кулі.

Отже остаточно перша англійська модель танка була виготовлена в 1916 р, . Коли пройшла випробування, і перше замовлення на сто машин надійшло у виробництво. Це був танк Mk. 1- досить недосконала бойова машина, яка випускалася в двох модифікаціях «самець» (Гарматне озброєння в обох спонсорах) і «самиця» (тільки з кулеметною зброєю). Всього було виготовлено «75» самців «75» самок.

 

РОЗДІЛ 2.

Вже на кінець 1914 р. на Західному фронті Першої світової війни встановилася патова ситуація так званої «окопної», або позиційної боротьби. Смуги оборони як німців, так і військ Антанти охопили дротові загорожі, мінні поля, рови. Зазвичай, бій розпочинався з артилерійних дуелей: на кожен метр фронту поринала злива снарядів! Але, як тільки ланцюги піхоти піднімалися у атаку, ворожі солдати вибиралися з бліндажів запасних позицій та зайнявши стрілецькі окопи, топили наступ противника у крові вогнем гвинтівок та кулеметів. Танк використовували для прориву лінії фронту, однак основне завдання полягало у прокладанні безпечного шляху для піхоти крізь колючий дріт та знищення кулеметних гнізд які завдяки вдалому розташуванню захисних споруд могли контратакувати при наступі ворожого війська й зменшити чисельність ворога. Вдале компонування кулеметних гнізд мін та окопів призводило до великих втрат чи програшу ворожого наступу.

Своєю появою танки зобов'язані Першій світовій війні. Глибоко ешелоновані лінії оборони противників складно було прорвати, тільки за допомогою гусеничного шасі), великою вогневою силою та гарною захищеністю (хоча б проти кулеметного та рушничного вогню). Такий транспортний засіб міг би підготувати наступ і уклинитися в оборону супротивника полягав у масованому використанні артилерії для руйнування захисних споруд і знищення живої сили із наступним введенням у прорив своїх військ. Однак виявилося, що по переораній вибухами, із зруйнованими шляхами, ділянці «чистого прориву», яка до того ж перекривається перехресним вогнем із флангів, не вдається ввести війська досить швидко, крім того, супротивник діючими залізничними та ґрунтовими шляхами в глибині своєї оборони встигав підтягувати резерви та блокувати прорив. Також розвиток прориву утруднювався складністю постачання через лінію фронту. Ще одним фактором, який перетворював маневрену війну на позиційну, було те, що навіть тривала артпідготовка не могла повністю знищити усі дротяні загородження та кулеметні гнізда, які надалі сильно сковували дії піхоти. В результаті з'явилась думка про принципово новий транспортний засіб з високою прохідністю (домогтися якої можна було швидкості долати лінію фронту та уклинюватися у глибину оборони супротивника, здійснюючи щонайменше тактичні обходи.

Танки, які з'явилися в період Першої світової війни, дуже скоро стали основним видом озброєння сухопутних військ. Але відомо, що поява будь-якого нового виду зброї неодмінно тягла за собою розробку засобів для протидії йому. Не стали винятком і танки. Тоді ж, в Першу світову, з'явилися Протита́нкова збро́я — зброя або споруди для враження танків, САУ, броньованої і неброньованої техніки, а також живої сили в оборонних спорудженнях різного типа. До протитанкової зброї відноситься протитанкові рушниці, гранатомети, гранати, міни, бомби, фортифікаційні споруди та загородження тощо.

Найраніше за все, ручна зброя, яка почала застосовуватися проти танків — це німецькі протитанкові рушниці — «Танкгевер M1918» — наприкінці Першої світової війни проти англійських і французьких танків. Ці рушниці продемонстрували украй низьку ефективність — за допомогою ПТР було знищено лише 7 французьких танків. Відносній простоті виготовлення ПТР, рухливості розрахунку і зручності маскування вогневої точці відповідають так само і низька ефективність цього типу зброї.

Під час війни англійці робили в основному важкі танки, котрі володіли особливою, тільки їм властивою конфігурацією. Основним його призначенням вважалося руйнування дротяних загороджень і придушення ворожих кулеметів, чому відповідала і його конструкція. Через гусениці, що охоплює корпус, озброєння довелося розмістити по бортах. Щоб знаряддя і кулемети могли стріляти по курсу, в сторону і назад, їх встановили в бортових виступах - спонсонах. Перед перевезенням залізницею їх знімали.

Корпус танка був із куточків, до яких на болтах кріпили бронелисти. Бронею була закрита і ходова частина, що складалася з малих, непідресорених опорних котків - тряска в машині була жахливою. Крім того, танки неабияк шуміли.Спочатку це справляло сильне моральний вплив на супротивника, але й заважало потайливому зосередженню техніки, англійцям доводилося заглушати ревіння танкових моторів артилерійської стріляниною.

Усередині "сухопутний крейсер" нагадував машинне відділення невеликого бойового корабля, за яким можна було ходити, навіть не пригинаючись. Його більшу частину займали мотор, коробка передач і трансмісія. На машинах перших марок усередині були ще й паливні баки. На ходу в танку скупчувалися вихлопні гази і бензинові пари, температура ж іноді досягала 70 градусів. Екіпаж не міг довго залишатися на бойових місцях (вентиляцію не передбачили), чаділи і страждав від перегріву, навіть в бою танкісти інший раз вискакували назовні, не звертаючи уваги на свист куль і осколків - аби вдихнути свіжого повітря! Бувало й гірше. Один німецький офіцер записав у щоденнику: «... ми виявили англійський танк, що стояв на узбіччі Мотори його працювали, але він не подавав ознак життя Ми обережно наблизилися і заглянули всередину - крізь сизий дим ми побачили лежачі тіла в чорних шкіряних куртках ... Це були англійські танкісти ... "

У 1916 році у німців не було машин, як танк Mk. Ось чому ефект від першого масованого бойового застосування танків під час першої світової війни перевершив всі очікування. У 15 вересня 1916 року, вранці кайзерівські гренадери та фузелери, які окопалися біля села Флер-Курслет на березі Сомми, побачили: з британських позицій до них повільно просувалися сталеві машини, що витримували кульові влучення. Німців охопила паніка, якою миттєво скористалася англійська інфантерія, що йшла слідом за першими у історії війн танками. Бойові гусеничні машини впевнено долали окопи та дротові загорожі, знищували ворожі вогневі пункти, вони за 2,5-3 години бою змогли захопити ділянку в 5 км глибиною і стільки ж завширшки, при цьому втрати в живій силі у англійців були в 20 разів менше звичайних. І це при тому, що з колишніх на фронті 49 танків на позиції їх вийшло всього 32, а в атаці брало участь 18. Решта виявилися технічно несправні або ж застрягли в болоті. Британський головнокомандувач генерал Д. Хейг настільки зрадів перемозі, що відразу ж зробив заявку на тисячу таких бойових машин.
Перші бої дозволили виробити і правила для танкових екіпажів, від яких у першу чергу потрібно пам'ятати про своє завдання і стріляти швидко і З позиційною війною було покінчено!

Після битви на річці Сомма англійці декілька разів використовували танки, але у малих кількостях, до того ж на місцевості, де планувалися танкові атаки, не досить для цього підходила. На мою думку, саме тому нові машини не були в змозі продемонструвати усіх своїх якостей. Не випадково танки отримали чимало противників, які вимагали припинити коштові експерименти. Під питанням опинилося існування танкових військ як таких. Це розумів британський бригадир (специфічне англійське офіцерське звання поміж чином полковника та генерал-майора – АК) Елліс, який на світанку 20 листопада 1917 року особисто повів своїх танкістів у атаку.

Операція розгорталася біля Камбре – міста на півночі Франції. Тут задля прориву німецької «смуги Гинденбурга» були таємно зосереджені шість піхотних дивізій та три танкові бригади (378 машин) [1, Ф. 4, Оп. 3, Д. 8]. Вперше для машин обрали зручну (танкоможливу) місцевість, вперше вони застосовувалися масово. Атака розпочалася раптово. Швидко було прорвано фронт німців на 16 км [3, 198]. За декілька годин англійці та французи просунулися у глибину на 9 км [2, 111]. Це був значний успіх. Так танки завоювали визначність, допомогли військам «Антанти» вийти з «позиційного тупіку».

Потрібно згадати і те , що сталося 24 квітня 1918 залишилося в історії танкових військ назавжди.
В розпал німецького наступу на село Віллер-Бретон англійські танки в складі одного відділення (два кулеметних і один гарматний танк Mk.IV) почали контратаку наступаючого противника. Однак, коли танки наблизилися до села, назустріч їм виповзли німецькі танки А7V. Обидві сторони зіткнення не очікували, але робити було нічого, і танки вступили в найперший в історії танковий бій. Англійцям спочатку довелося особливо важко: з трьох машин два танки у них були кулеметними, а екіпажі виснажені тривалим перебуванням в протигазах через те, що напередодні їх позиції були обстріляні хімічними снарядами. Таким чином, британці на перший погляд поступалися германцям в вогневої мощі, бронюванні та працездатності танкістів. Однак, вже в цьому зіткненні виявилися такі фактори, як маневреність танків, досвід і злагодженість екіпажів.
Цікаво, що бій проходив біля позицій англійської піхоти і на очах у німецької артилерії, але ні ті, ні інші в ньому участі не взяли. Німецькі артилеристи побоювалися вразити свої танки, а англійські піхотинці просто не мали будь-яких протитанкових засобів. Кулеметні танки отримавши великі пробоїни, змушені були відійти в тил, а гарматний танк продовжив вести вогонь. Німецькі машини зупинилися так, що бій фактично вів тільки один з них стріляв з місця з гармати і кулеметів, в тому числі бронебійними кулями. На відміну від німецьких англійський танк постійно маневрував, але, зробивши кілька пострілів з ходу, почав стріляти з коротких зупинок. Після трьох влучень у А7V був пошкоджений масляний радіатор. Екіпаж зумів відвести його на невелику відстань, після чого покинув танк. Пішли назад і два інших німецьких танка, але англійський танк не міг їх переслідувати, так як снарядом почала стріляти німецької артилерії у нього розірвало гусеницю. Проте поле бою залишилося за англійцями, що давало їм всі підстави вважати себе переможцями.

Не так вдало закінчилася в той день для англійців, інша зустріч німецьких та англійських танків - у розташованій неподалік села Каші. Тут один А7V "Зігфрід", зустрівся з сімома середніми танками англійців і, відкривши вогонь з місця, підбив один (ще три підбили артилеристи) і пошкодив три інших
Німцям пізніше, правда, теж довелося зазнати втрат - один їх танк перекинувся, проходячи через лійку і був кинутий своїм екіпажем і практично цілим потрапив в руки англійців. Обидва ці сутички показали, що танк з гарматним озброєнням перевершує кулеметні машини, після чого англійці почали випуск танків типу "гермафродит", на яких один кулеметний спонсоні замінили на гарматний.
Німці також отримали для себе урок з цих боїв і поспішили з розробкою більш потужних танків А7V і "К", озброєних 77-мм гарматами. Однак, коли це завдання отримав конструктор Йозеф Фольмер, він, мабуть, вирішив, що правильніше буде створювати невеликі легкі машини, які можна випускати і швидше й в більшій кількості.

До кінця війни британці встигли випустити машини Мк. V. На них встановлювалися 4-швидкісна планетарна коробка зміни передач (КЗП) системи Вільсона та спеціальний танковий мотор Рікардо. Відтепер танком керувала одна людина – відпала необхідність у бортових КЗП.

Німці почали будувати широкі (близько 4 м) протитанкові рови. У відповідь на це англійці збільшили довжину машин.

Вінцем вантажних танків Першої світової війни виявився Марк VІІІ «Інтернешенл». Цей англо-американський танк мав велику довжину корпусу. Але до кінця війни побудували лише сім машин [1, Ф. 4, Оп. 3, Д. 8]. До бою Мк. VІІІ так і не пішли.

Танки Мк. VІІІ та Мк. V – основні англійські гусеничні машини Першої світової війни. Машини Мк. V «Рікардо» у складі військ білогвардійців та інтервентів воювали під час громадянської війни у колишній Російській Імперії. Декілька з них захопили бійці Червоної Армії, де вони знаходилися на озброєнні під назвою «танки Рікардо» до 1930 року

Роблячи висновок, слід вказати, що англійські танки зробили справжню революцію у процесі ведення бойових дій та внесли зміни до розуміння тактики та стратегії.

 

ВИСНОВКИ

Перша світова війна принесла людству великі втрати але паралельно тому у ході війни було розроблено незлічену кількість нового обладнання для швидшого подолання цього конфлікту. У розпал війни потрібно було створити таку зброю, що легко могла проривати ворожий фронт та зменшити чисельність людських втрат . Вже у 1914 році один із великобританських військових інженерів полковник Ернес Суінтон став першим ініціатором спорудження англійського танка. Хоча з певних сторін був тиск про провальність цього проекту однак за допомогою видатних вчених та інженерів за короткий відлік часу було створено перший танк який найменували «№ 1 Лінкольн» але ця машина виявилася технічно неспроможною вступити у так звану окопну війну її неодноразово переробляли і в кінці 1915 року створили машину яка отримала позначення Mk.1. 15 вересня 1916 року завдяки технічним змінам перші бронетанкові війська виступили у бій біля річки Сомми вдало долаючи окопи та інші загородження танк чия конструкція була не ідеальна комфорт людей які знаходилися у середині машини був мінімальним гуркіт, висока температура і випари від роботи двигуна не рідко призводили до загибелі самого екіпажу. З 49 машин у бій вступило тільки 18 проте вони змогли переломити хід бою та завдати противнику поразки. Як і планувалося самий вигляд бронетанкової машини наводив страх у ворожого війська й призводив до паніки. Зате навіть ця невелика кількість танків зробила перший крок до подолання затяжної кровавої війни.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Бархударов Л.Г. Танки, основы теории и конструкции/ Л.Г. Бархударо. – М., Воениздат, 1981. — 26 с.

2.Быстров А.А. Танки 1916 - 1945: Великобритания, СССР, Германия, Франция, Италия, Япония, США, Чехословакия, Польша, Испания, Румыния, Войны / С. Л.Федосев. – М., Астрель, 2002. — 59 с.

3.Владимиров С. В. Танки / С. В. Владимиров, А.В. Громов, О.Я. Суров. - М., Воениздат,1984. — 19 с.

4.Горбачева Е.Г. Всемирная история бронетехники/ Е.Г. Горбачева, Л.Н. Смирнова. - М., Вече, 2002. — 124 с.

5.Гудериан Г. Танки - вперёд!/ Г. Гудериан. - М., Воениздат, 1957. — 112 с.

6.Корольков Н. П. От броневого автомобиля до современного танка /Н. П Корольков. – М., Танки в бою, 1959. — 156 с.

7.Кораблин В.М. Технологии прорыва в науке вооружений / В.М.Кораблин. –М.,Оружие, 2004. — 203с.

8.Митрофанов А. Н. Из истории создания и боевого использования танков/ А. Н. Митрофанов. – М., Огонь, броня, маневр, 1978. — 36 с.

9.Ротмистров П. А. Из истории создания танков/ П. А. Ротмистров. – М.,Танки на войне, 1975. — 48с.

10.Танк /[Антонов Б. А., Артамонов Б.М., Коробков Е.И., Магидович П.М.] . - М., Воениздат, 1954. — 32 с.

11.Викторов Е.Р. Английская боевая машина пехоты / Е.Р. Викторов. – М., Воениздат, 1985. — 124.

12, Эттерлин Ф.Р.Танки/Ф Р. Эттерлин. – М., Воениздат, 1943 — 86с.

13.Никольский М. Танки. Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра/ М. Никольский. – М., Библиограф, 2002. — 51 с.

14.Никуленков Н. А., Сафонов Б. С. Модернизация танков/ Н.А. Никуленков,Б.С. Сафонов. - М., Военная академия бронетанковых войск, 1984. — 231с.

15.Павлов И.М. "Танк будущего" - взгляд в прошлое / И.М. Павлов, – М.,. Молодая гвардия, 2004. — 12 с.

16.Быстров А.А. Танк/ А.А. Быстров. - М., БОНУС, 2002. — 98 с.

17.Холявский Г. Л Энциклопедия танков / Г. Л. Холявский. — М., Библиограф, 2003 . — 63 с.

18.Холявский Г.Л. Полная энциклопедия танков мира 1915 – 2000гг/ Г.Л. Холявский. - Мн.,“Харвест”, 1998. — 22 с.

19.Шмелев И. П. Первые танки/ И. П. Шмелёв.- М., Молодая гвардия, 1984. — 29 с.

20.Шмелев И.П. История танка/ И.П.Шмелев. - М., “Техника - молодежи”, 1996, — 64 с.

21.Шмелев И.П. Танки в бою/ И.П. Шмелев. – М., Молодая гвардия, 1984. — 67 с.





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...