Главная Обратная связь

Дисциплины:






Слухання як активний процес



 

Зарубіжні психологи класифікують процес слухання так:

§ слухання для задоволення своїх інтересів і потреб (побутова розмова, кіно, театр, теле- і радіопередачі);

§ слухання як процес навчання;

§ слухання як процес, під час якого одночасно відбувається аналіз і оцінка почутого;

§ слухання – тяжка робота, яка поглинає стільки ж енергії, як і мова.

“Чути” – фізично сприймати звук (на звичні звуки людина навіть не реагує: постійний шум машин для міщанина чи природні звуки для сільського жителя).

“Слухати” – сприймати звуки визначеного змісту, включає в себе вольовий акт і вищі розумові процеси.

Людина швидко звикає до шуму. Але шуми викликають стрес, що впливає на діяльність, зокрема, розумову. В шумних умовах ми думаємо і приймаємо рішення повільніше, робимо більше помилок.

Слухання – це активний процес, який стає можливим у результаті різної швидкості усної мови і розумової діяльності слухача. (Зазвичай люди говорять із швидкістю 125 слів за хвилину, а людина може сприймати мову із швидкістю до 400 слів за хвилину). Така різниця між швидкістю мови і можливостями розумової діяльності може стати причиною неуваги, особливо, коли говорять повільно чи нецікаво.

Щоб почути, вислухати, необхідно заплатити увагою.

Слухання – активний процес і в тому значенні, що ми поділяємо із співрозмовником відповідальність за спілкування. (Один із філосо­фів якось сказав: “Правду можуть висловити двоє – один говорить, другий слухає”).

Слухання – активний процес і в тому значенні, що воно вимагає деяких навичок, здібностей. При цьому із усіх видів спілкування менше всього вчаться слуханню і менше всього вдосконалюються.

Зовнішнім несвідомим проявом уважного слухання є відповідна поза: повернутися обличчям до того, хто говорить, і встановити з ним візуальний контакт.

Слухати і сприймати означає не відволікатися, підтримувати постійну увагу, постійний візуальний контакт і використовувати позу як засіб спілкування.

Поза може висловлювати не тільки бажання, а й небажання слухати і спілкуватися. Якщо співрозмовник трішки нахилився вперед і схвально дивиться на вас, цим він говорить: “Я весь – увага”. Якщо ж він недбало розвалився в кріслі, то він явно не зацікавлений у спілкуванні. Схрещені на грудях руки означають, як правило, оборону, тобто небажання спілкуватися на цю тему. Якщо співрозмовник малорухливий, до того ж ще й не дивиться на того, з ким говорить, то швидше за все, він вже давно думає про інше.

Стиль слуханнявідображає нашу особистість, характер, інтереси, манеру говорити, слухати, індивідуальність. За результатами даних лікарів-психологів, найрозповсюдженішими відповідями є реакції-оцінки, менш розповсюдженими (за силою реакції) є від­по­віді-пояснення, підтримка, уточнення. Чуйність чи розуміння зустрі­чаються досить рідко. (Дані взяті з перевідної літератури).

Стиль слухання визначається також службовим положенням. Зазвичай уважніше слухають тих, хто займає вищу посаду.

Стиль слухання визначається тим, хто наш співрозмовник: чоловік чи жінка.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...