Главная Обратная связь

Дисциплины:






на роботу роботодавцю 4 страница



“Гравці”. Вони розглядають ділове життя і свою роботу, як своєрідну гру, люблять ризикувати, але з розрахунком, і часто захоп­люються нововведеннями. На відміну від “борців з джунглями”, вони прагнуть не до створення своєї “імперії”, а до задоволення від пере­моги. Їх основна робота – бути відомими як переможці.

Серед сучасних американських менеджерів найбільш поши­рений саме останній тип. Але у керівників, які займають найбільш високі посади, одночасно з рисами “гравців” виявляються риси “людей компанії”. Вони ведуть гру, в основному в інтересах компанії, ідентифікуючи себе з нею. Стимулюючи інтерес до роботи у підлеглих, вони заохочують тих із них, які сприяють успіхам корпорації, і карають тих, хто перешкоджає їм.

В міру просунення вверх по службовій сходинці їх особисті інтелектуальні здібності вдосконалюються, а риси характеру наби­рають таку психологічну структуру, в якій можуть поєднуватися найбільш різноманітні, іноді найпротилежніші риси: прагнення до співробітництва і конкуренції; лаконічність стилю керівництва та не­тер­пимість до бюрократизму, схильність до ризику і тверезий розра­хунок.

Ознаки слабкого керівника.

1. Завжди стикається з непередбаченими обставинами, тому що не може їх передбачити.

2. Переконаний, що знає свою справу і вміє її зробити краще всіх, тому прагне все зробити сам.

3. Приймає відвідувачів, тримаючи в одній руці телефонну трубку, а другою підписуючи документ, у той же час консультуючи працівника.

4. Його письмовий стіл завжди закиданий папером. При цьому зовсім незрозуміло, які з них важливі, які термінові, а які просто непотрібні.

5. Працює навіть в ночі.

6. Завжди ходить з портфелем чи папкою, в яких носить непрочитані документи (з роботи додому і навпаки).

7. Ніколи нічого не вирішує до кінця, багаж невирішених питань лягає на його плечі, на психіку.

8. Прагне прийняте найкраще рішення замість того, щоб прийняти вирощувальні рішення.

9. Фамільярний з підлеглими. Старається набути репутацію “хорошого хлопця”.

10. Готовий до будь-якого компромісу і в той же час шукає “козлів відпущення”.

11. Працює по принципу “відкритих дверей” до нього в кабінет йде хто хоче і коли хоче.

Щекин Г.В. 78–79 с.

 

Типові помилки менеджера

(за Э. Шварцу й А. Маккензі)

 

w Залишаючи двері кабінету відкритими, сподіваючись покращити спілкування з працівниками, менеджери, як правило, досягають протилежного результату. Їх часто відволікають від вирішення більш важливих завдань.

w Часто менеджери не планують свою діяльність, тому що їм не вистачає часу. Вони не розуміють, що саме ефективне планування економить час, дозволяючи отримати кращі результати.



w Менеджери схильні реагувати на невідкладні справи, а не на важливі. Ігноруючи пріоритети, породжують аврали.

w Чекаючи тих, хто запізнюється, і не відкриваючи нараду, менед­жери карають тих, хто прийшов вчасно і заохочують тих, хто запізнився. Не виключено, що в наступний раз той, хто прийшов вчас­но, прийде ще пізніше.

w Менеджери не схильні передовіряти свої повноваження і відповідальність недосвідченим підлеглим. Але підлеглі можуть заслужити довіру керівника лише набуваючи досвіду, а це можливо при самостійному виконанні відповідних завдань.

w Менеджери залишають папери на своїх столах, щоб про них не забути. Потім папери або губляться, або перестають привертати увагу, лише заважають роботі, яку необхідно виконати в даний момент.

w Чим довше менеджер затримується на роботі, тим більше він втомлюється і тим більше у нього з’являється справ, які ще необхідно виконати. В результаті доводиться затримуватися ще довше.

w Менеджери часто плутають поняття “ефективність” та “опе­ра­тивність”. Їх більше хвилює правильне виконання робіт, ніж виконання правильної роботи.

 

Щекин Г.В. Практическая психология менеджмента: Как делать карьеру. Как строить организацию. Научно-практическое пособие. – К., 1994, 149, 150 с.

 

Фактори ефективної взаємодії керівника з підлеглим

Повага.Робітник починає поважати керівника в той момент, коли відчуває повагу керівника до себе. Якщо керівник проявляє тур­бо­ту про підлеглого як про особистість, то і в складні ситуації керівник зможе покластись на нього.

Довіра.Працівник чекає вашої підтримки і довіри. Підтримайте його. Довіра виросте, якщо ваші дії сприяють діловій кар’єрі працівника. Довір'я зникне, якщо підтримуєте різних некомпетентних людей.

Навчання.Ефективність керівника пов’язана з тим, чого в нього можна повчитися. Тому необхідно перевершувати підлеглих, необхідно вміти виступати в ролі учителя. Керівник не учить, у нього вчаться.

Щепкин. 78 с.

 

Кодекс поведінки по відношення до підлеглих

w Поважай їх. Можеш бути вимогливим, жорстким, обов’язково справедливим і поважаючи особистість підлеглого. Якщо ти поважаєш людей, вони вибачать твою вимогливість.

w Визнай їх індивідуальну неповторність.Підлеглі, як і всі люди, люблять, щоб помічали їх індивідуальну неповторність. Немає “маленьких” людей, є “маленькі професії”.

w Помічай усі позитивні зміни в роботі чи поведінці працівників і давай їм про це знати.Це називається управляти людьми по їх позитивним відхиленням “Дякую”, вимовлене вчасно і у відповідних обставинах, іноді значить більше, ніж цінний подарунок.

w Лаяти по одинці, хвалити при всіх. Не бійтеся хвалити, бійте перелаяти. Без необхідності не критикуйте. Критика – це засіб, а не ціль.

w Надайте підлеглим необхідну самостійність, свободу і повноваження. Від свободи і довір'я виростають крила навіть у тих хто не вміє літати. Крім цього, це не дозволяє підлеглому вказувати на самостійну причину невдачі.

w Забезпечити підлеглих всім необхідним для виконання роботи, але не робіть роботу за них. Показати голодній людині, як користуватися вудочкою краще, ніж просто дати риби.

w Замість того, щоб боротися з тим, що вас дратує у підлеглих подумайте, як можна ще використати у своїх цілях спільне благо. Якщо чогось не можна заборонити, значить, необхідно використати це позитивно.

w Якщо відчуваєте, що не праві, не бійтеся ніби піти на компроміс, вибачиться. На це здібні тільки сильні особистості. Але зроби це швидко, рішуче, впевненим тоном і не в кінці розмови.

 

Як стати оратором: поради керівнику

§ Практика, практика і ще раз практика.Впевнено плавати можна навчиться тільки на глибині, так і ораторським навикам можна навчитися тільки на трибуні перед аудиторією. Тому виступати завжди коли можна звернути на себе увагу. Через деякий вас будуть просити взяти слово.

§ Важлива і форма виступу. Навіть самі цінні думки можуть бути безповоротно втрачені, якщо вони не оформлені в діючу словесну форму. Тому ви повинні поновлювати словарний запас і час від часу відновлювати в пам'яті необхідну інформацію і правила граматики. Частіше звертатися до праць майстрів слова. Використовуйте більше дієслів і менше прикметників. Їх необхідно використовувати тільки тоді, коли необхідно підкреслити особливі властивості.

§ Короткість – сестра таланту.Віддавайте перевагу коротким реченням. Притримуйтесь древнього правила, яке говорить, що кожна нова думка потребує нового речення. Крім того довгі висловлювання малопереконливі.

§ Необхідна центральна теза і план. Теза – положення, яке необхідно розкрити в процесі виступу. Послідовність розкриття тези, аргументація відображається в плані даного виступу і опрацьовуються в підготовлений період. Весь виступ розбивається на частини. Успіх виступу залежить від вступу. Початок виступу повинен зацікавити слухачів, зосередити їх увагу. У вступі коротко повідомляється для чого і в якому контексті розкривається дана проблема.

Поганий кінець зіпсував не один гарний виступ, тому зверніть особливу увагу на закінчення.


§ Приклад, порівняння, докази.Гарний виступ включає багато цікавих прикладів, особливо, коли ви звертаєтесь не тільки до спеціалістів, якщо не спеціаліст складають більшу частину аудиторії, то крім прикладів ви повинні ще добавити і порівняння. Хороші орато­ри щедро підтверджують те, про що говорять. Кращі докази базуються на перевірених даних.

§ Особливості вимоги виступаючого.Проголошувати промову необхідно розміреним темпом. Говорити необхідно голосно, але не кричати, особливе значення мають паузи, дикція. Необхідно модулю­вати голос, надавати йому активності, щоб мова не була однотонною. Оратор який ловить ротом повітря виглядає комічно. Важлива основа ораторського мистецтва – тренування, дихання.

§ Зовнішній вигляд та поведінка оратора.Мається на увазі акуратність, стиль одягу, манера триматися. Не стійте нерухомо, допо­магайте собі жестами (в міру). Це саме відноситься до живої міміки. Закам’яніле обличчя оратора не викликає довіри і залишає враження напруженості.

 

Способи регуляції психічних станів.

Дихальні вправи

 

Встановлено, що нервові імпульси із дихальних центрів мозку розповсюджується на його кору і змінюють її тонус.

При цьому тип дихання, при якому вдих робиться швидко і енергійно, а видих – повільно, викликають дихання тонусу централь­ної нервової системи, нормалізують кров’яний тиск, зняття емоційної напруги. Повільний вдих і різкий видих, навпаки, тонізують нервову систему, підвищують рівень активності її функціонування, створюють відповідно психічну напругу. Для того щоб використати цю законо­мірність з метою регуляції психічних станів, рекомендується оволо­діти відповідними навичками, закріпити які допоможуть такі заспокійливі вправи.

Вправа 1. Заспокійливе дихання.

У вихідній позі, стоячи чи сидячи, зробіть новий вдих. Потім, затримавши дихання уявіть коло і повільно видихніть в нього. Цей прийом повторіть чотири рази. Потім, таким же чином видихніть в уявний квадрат. Після виконання цих процедур обов’язково приходить спокій.

 


Вправа 2. Видихання втоми.

Ляжте на спину, розслабтеся, встановіть повільне і ритмічне дихання, як можна, яскравіше уявіть, що з кожним вдихом легені на­пов­нюються життєвою силою, а з кожним видихом вона розпов­сюд­жується по всьому тілу.

Вправа 3. Позіх.

Як говорять спеціалісти, позіх дозволяє майже моментально збагатити кров киснем і звільнити від лишньої кислоти. Напружені в процесі позіхання м’язи шиї, обличчя, ротової порожнини приско­рюють кровотечі в судини головного мозку. Під час позіхання покра­щується кровопостачання легенів, виштовхується кров із печінки, підвищується тонус організму, складається імпульс позитивних емоцій. Говорять, що в Японії працівники електротехнічної промисловості організовано позіхають через кожні 30 хвилин. Для виконання вправи закрийте очі, як можна ширше відкрийте рот, напряжіть ротову порожнину, ніби говорячи низьке розтягнуте “у-у-у“. В цей момент як можна яскравіше уявіть, що в роті утворюється порожнина, дно якого спускається вниз.

 

Умови ефективного ділового спілкування

 

Будь-яка радість збільшує альтруїзм підлеглого, а образа чи розчарування – зменшують його.

Підлеглого можуть зацікавити і повести люди знаючі, досвідчені, компетентні.

Підлеглий симпатизує тим, хто любить симпатичних йому людей.

Чим частіше ми бачимо партнера по спілкуванню, тим більша вірогідність того, що він нам сподобається. Але контакти через міру знищують його привабливість, оптимальні контакти з переговорам 2–6 днів.

Навколишні спочатку ціняться тільки на стільки на стільки вони можуть допомогти в реалізації особистих цілей партнера.

Тверде впевнене рукопожаття, яке супроводжується поглядом в очі, як правило подобається всім.

Важливо приділити велику увагу на початку бесіди. Банальний початок орієнтує на банальність всієї зустрічі. Людина більш всього ображається, коли дають зрозуміти, що не пам’ятають його імені.

Люди зазвичай люблять говорити про свою персону і підкрес­лювати свою значимість.

Говорити з людиною бажано на звичній для неї мові, побоюючись крайнощів, зловживання незнайомими словами (це дратує) і дуже спрощеної мови (це може сприйматися як ознака низького рівня інтелекту).

Не спішіть заповнювати паузи. Терпіння і витримка можуть спровокувати людину сказати те, чого вона говорити не збиралась.

Сидяча людина більш відверта стоячою. Але якщо підлеглому доручається завдання розраховане на рішучість і швидкість краще нехай стоїть.


ЗМІСТ

 

1. Спілкування як соціальний феномен ...........................................  
2. Функції спілкування .......................................................................  
3. Невербальне спілкування ..............................................................  
4. Ділове спілкування та форми проведення ...................................  
5. Мотивація спілкування. Визначення інтересів сторін ................  
6. Підготовчий етап ділового спілкування ......................................  
7. Мистецтво правильно мислити і говорити ..................................  
8. Уміння слухати ..............................................................................  
9. Організатор як ключова фігура виробництва. Стилі керування.  
10. Формальні та неформальні відносини з колегами, підлегли­ми, керівниками ..................................................................................  
11. Виробничий конфлікт ..................................................................  
12. Прийом на роботу ........................................................................  
13. Якщо поряд телефон ....................................................................  
14. Службовий етикет. Моральні принципи та засади ...................  
15. Діловий одяг .................................................................................  
16. Особливості міжнародного спілкування ....................................  
Додатки ................................................................................................  
Прочитай і задумайся ..............................................................  
Завдання та вправи ..................................................................  
Тести .........................................................................................  
Правила і рекомендації ...........................................................  

 

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...