Главная Обратная связь

Дисциплины:






ПОЗИЦІЯ тьютора в СУЧАСНІЙ системі освіти



 

У межах традиційного навчального процесу головною ланкою забезпечення високої ефективності навчання є вчитель, діяльність якого має високу соціальну значущість і посідає одне з центральних місць у державотворенні та формуванні духовної культури учня. Сучасний рівень освіти вимагає розширення рольових функцій вчителя, отже, на арені з’являється нова педагогічна позиція – тьютор.

Проблемі місця та ролі викладача в сучасній системі освіти присвячена ціла низка праць[2; 3; 4]. Тьюторська позиція в них трактується неоднозначно. На думку більшості дослідників, тьютор – це нова спеціалізація діяльності вчителя, що реалізується в умовах дистанційної форми навчання[1, с.14]. Тьютору властиві як традиційні функції вчителя, так і нові, пов’язані з принципово новими умовами організації навчального процесу. Виконання професійних завдань тьютора передбачає передусім реалізацію функцій: консультанта, що виявляється в інформуванні, наданні слухачам порад, інформаційній підтримці навчання; менеджера, яка реалізується в керівництві та мотивації слухачів, консультаціях та комунікаціях із ними; фасилітатора, що виражається в налагодженні та підтриманні інформаційних зв’язків і взаємодії між слухачами та іншими учасниками системи освіти, у врегулюванні різних проблем, розв’язанні конфліктів, адаптації слухачів до нових форм навчання.

Існує думка, що «тьюторство – це така педагогічна позиція, що займається випрацюванням зовнішньої форми дії (…) Тьютор супроводжує людину в її опануванні способами нової діяльності» [4]. Сенс тьюторства полягає в подоланні антропологічного дефіциту в освіті. Цей дефіцит створює брак «особистої присутності» людини в освіті; брак особистого й освітнього сенсу; брак відповідальності людини за свою освіту.

Відомо, що тьюторська діяльність включалася в різні історичні контексти університетської освіти, зокрема у середньовічних англійських університетах Оксфорді та Кембриджі тьюторська система навчання передбачала регулярні, індивідуально-групові заняття викладача-тьютора зі студентами, які були прикріплені до нього на весь період навчання в університеті.

Поняття «тьюторська система» також використовувалось, коли мали на увазі різноманітні форми спілкування між адміністрацією університету та студентами. Тьютор як елемент системи навчання, здійснював свою професійну діяльність протягом навчального року, а також відповідав за життя студента в університеті.

В Англії тьюторський метод навчання та виховання був визнаний надзвичайно ефективним; протягом XVII-XIX століть у стародавніх англійських університетах тьюторська система навчання стала провідною та зберегла свої позиції дотепер. [5]. У сучасних західних університетах тьютор виступає як розробник освітніх проектів



або програм, як консультант у сфері освітніх послуг.

Сьогодні позиція тьютора, беззаперечно, має стосунок до індивідуально орієнтованої педагогіки. «Вчитель-тьютор, – на думку В.Конева, – це не предметник, це педагог, або Учитель у власному розумінні слова та з великої літери, який працює не зі знанням-інформацією, а з культурною ситуацією, де в учня народжується знання-думка» [2].

Якщо порівняти ролі традиційного вчителя та тьютора, виявиться, що перший керує процесом навчання, передає знання, спираючись у своїй професійній діяльності на різні методики, коли як другий – супроводжує процес самоосвіти, бере участь в індивідуальній відповідальності за знання, а у своїй діяльності спирається на рефлексію досвіду самоосвіти.

З огляду на це, на педагога-тьютора покладаються такі функції:

- управлінська,

- діагностична,

- функція цілепокладання,

- мотиваційна,

- комунікативна,

- планувальна,

- методична,

- функція контролю і рефлексії.

У цьому контексті завданням тьютора в початковій школи є підтримання інтересу дитини до навчання, надання їй допомоги, визначення індивідуального стилю навчання й формування ставлення до свого навчального досвіду як до того, що має справжню цінність. Тьютор працює з дитячими питаннями і пошуком відповідей на них, вважаючи їх дуже важливими для дитини не тільки сьогодні, але й у цілому - для освітньої історії свого підопічного. Тьюторський ефект полягає в тому, що учні не тільки ставлять собі усвідомлені питання про сенс власних дій, а й знаходять внутрішні стимули для навчання. Отже, тьюторська педагогіка – це педагогіка «знаків питання», що відповідає усім вимогам особистісно-орієнтованого навчання й гуманістичним тенденціям в освіті.

Література:

1. Волобуєва Т. Рольові вектори сучасного педагога//Управління освітою. - №11. – 2011. – С. 12-16.

2. Конев В.А. Культура и архитектура педагогического пространства //Вопр.философии. - 1996.- № 10.- С.46-57.

3. Тьюторство как новая профессия в образовании: Сб. метод. мат.-в/Отв. ред. Муха Н.В., Рязанова А.Г. – Т.: «Дельтаплан», 2001. -159 с.

4. Тьюторство: теорія и практика// http://www.lyceum-44.

5. Тьюторская система обучения: Опыт реализации в мировой практике / [авт. текста М.В. Ходасевич]. – Новосибирск: Изд-во Новосиб. гос. пед. ун-та, 1997. – 17с.

 

Софія Бегас, студентка,

КВНЗ «Запорізький педагогічний коледж» ЗОР,

науковий керівник: Ю.О. Дем’янова

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...