Главная Обратная связь

Дисциплины:






В чім щастє дочасне і добро народу?



Літня Школа

«Соціальна думка Митрополита Андрея Шептицького:

Порятунок євреїв та сучасні проблеми людинолюбства»

Матеріали

Зміст

Док. № 1. 1899 р., серпня 2, Станиславів. — Пастирське послання Станиславівського єп. Андрея Шептицького до вірних Християнська Робота 2

Док. № 7. 1904 р., травня 21, Крехів. — Пастирське послання митр. Андрея Шептицького до духовенства О Квестії Соціальній 10

Док. № 15. 1942 р., червень, Львів. — Пастирське послання митр. Андрея Шептицького до духовенства і вірних Про Милосердя 41

Док. № 16. 1942 р., листопада 21, Львів. — Пастирське послання митр. Андрея Шептицького Не убий 54

Док. № 60. 1941 р., грудень, Львів. — з АЄп. Собору 1942 р.: Із декрету до духовенства п. з. Ідеалом нашого національного життя 61

Мирослав Маринович, Пастир добрий 72

Док. № 1

Р., серпня 2, Станиславів. — Пастирське послання Станиславівського єп. Андрея Шептицького до вірних Християнська Робота

Витяг

1. Ісус Христос, вручаючи святому Апостолові Петрові власть пастирску над людьми, сказав до него:" " (Йо. 21, 16). Коли мене любиш, паси мої вівці, працюй над вірними, відкупленими моєю кровію. Ті слова відносяться до всіх єпископів. Проте, коли я з волі Божої зістав вашим Владикою, — і від мене Христос домагався, і від мене очікує, що з любви для Него над вами щиро буду працювати. Як жеж Христа не любити, коли Він для мене всім: отцем, братом, приятелем, коли я Єму все завдячую, все, чим єсмь і що маю? Як жеж з любви для Него не взяти на себе хоть би як тяжкої праці?

Тож і я склонив голову перед Єго св. волею, і від сеї хвилі завязалася межи мною а вами, дорогі братя, звязь найсильнійша, яка лиш може бути, бо звязана рукою Христа, а радше скріпилася і посвятилася звязь спільної крови, спільного житя і спільної праці. Від сеї хвилі я, з приказу Христа, маю бути не лиш вашим братом, але вашим пастирем, вашим вітцем; маю вже лиш для вас жити, для вас з цілого серця і з цілої душі працювати, для вас все посвятити, за вас, як буде того треба, житє своє положити.

2. Днесь перший раз відзиваючися до вас тим моїм пастирським листом, хотів би я, дорогі братя, не лише переслати вам слово найщирійшого мого привіту, але заразом і відкрити перед вами ціле моє серце і всю вітцівську любов, котру Христос вложив в мою душу.

А вжеж, як природна любов до своїх дітей, так є ще більше вітцівська любов пастиря до своїх вірних, яка велить мені все з вами ділити, що тільки вас обходить: з вами тішитися в радостях і плакати в смутку; з вами веселитися в добрій долі і терпіти в недолі. Від днесь вже не може мені бути чужим ні одно чувство ваших сердець: що вони відчувають, і моє серце на себе перенести мусить.



І я би вже днесь бажав, коли би воно було можливе на сім світі, щоби межи вами не було терпіння, не було біди, щоби ви всі — всі до одного, чи ви старі, чи молоді, чи учені, чи неписьменні, чи убожші, чи богатші, щоби все були і на сім світі і на віки щасливі.

Я би хотів обтерти всі слези з очей тих, що плачуть; потішити кождого, що сумує; скріпити кождого, що слабий: уздоровити кождого, що темний; я би хотів стати всім для всіх, щоби всіх спасти. Але що ж! Всего на раз зробити годі. Днесь, на жаль, єще не ділом, а лишень словом, і єще як слабим, бажаю вам бодай заявити мою печаливість і вітцівську для вас любов. Но і як же єї заявлю? — Я днесь з Апостолом повтаряю, — а Бог свідком, повтаряти могу: " (Рм. 9, 3). Нехай умру днесь, нехай і в вічності не зазнаю щастя, нехай буду відлучений від Христа, коби лиш ви, братя мої по крови, були спасені. — Я з Апостолом повтаряю: , так вас люблю, що радо готов я вам подати не лиш Божу науку, але і душу, житє своє, бо ви мої возлюблені. А в тій любви і готовости понести вам не лиш слово Боже, але всі сили житя мого, я, братя дорогі, надівсе рад би бачити ту лиху сторону в вашім житю яко тако полагоджену, котра, як знаю, і вас не мало обходить.

В чім щастє дочасне і добро народу?

3. Правда, я на першім місці шукаю душ ваших, і бажаю вашого вічного спасенія; бо і Христос прийшов на сей світ людей спасти, так як спасеніє душ — се справа найважнійша, конечна, того одного пот­реба: (Лк. 10, 42). Однак днесь о душевнім спасеню я не буду писати, а всю мою і вашу увагу бажаю звернути на ті невідрадні обставини в вашім теперішнім житю, котрі загрожують до­часному вашому щастю, вашому здоровлю, добробитови, просвіті, і нашим спільним, народним інтересам.

Такої бесіди ви не сподівалися від мене. Чи я лікар, чи я хлібороб, чи я політик, щоби питати про здоровлє, про добрий бит та просвіту? Ні! я не лікар, не хлібороб, ані політик, я отець! А вітцеви нічо не є чуже, що синів, дітей єго обходить. Ісус казав мені вести вас дорогою спасенія і дав мені серце людске і людску любов до вас, то й простить, що я днесь не зачну від проповіданя слова Божого, а зачну від сеї людської сторони вашого житя, а гніватися за се не буде. Прецінь і Він, перш як зачав навчати взяв на себе біль і терпіне людей і ділив з ними цілісіньке житє. Прецінь і Він, зачинаючи проповідати, першим чудом в Кані Галилейскій посвятив житє родинне і воду в вино перетворивши, показав свою печаливість для земскої сторони житя людского. І в цілім своїм житю, научаючи, при тім уздоровляв хорих, давав корм голодним, потішав терплячих. Тож не дивуйтеся, що і я, слуга Христовий, зачну своє письмо до вас від бесіди про ваше здоровлє туземне і про ваше добро дочасне.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...