Главная Обратная связь

Дисциплины:






Маєток не треба висше ставити від Бога



8. В стараню о богатства перед тим одним лишень Христос перес­терігає, щоби люди не цінили маєтку висше над Бога, над совість, над щастє вічне; щоби дарів Божих самі собі не заміняли на шкоду: бо було би правдивою шкодою для чоловіка, правдивим злом, коли би через масток один другого кривдив, коли би для гроша запропастив свою безсмертну душу, відкуплену кровію Ісуса Христа. Так уживане добро не є вже для чоловіка добром, але правдивим злом, бо (Мт. 16, 26). Якій хосен чоловікови, хотяй би собі навіть цілий світ придбав, а погубив свою душу?

І я за Христом повтаряю: Працюйте, братя мої милі, дбайте про добра туземні, цініть їх собі і приробляйте! З цілого серця уділяю вам на сю працю благословенія! Але по при тім не забувайте на се, що важнійше: (Мт. 6, 33). Царством Божим називає тут Ісус Христос власне моральність, заховане заповідей Божих і щастє вічне. Дбайте на першім місци про царство Боже і все те, шо до него веде, а працю за річі туземні поставте на другім місци, бо тогді будете мали запоруку від самого Бога, що праця вам пощаститься. Працюйте проте, але так, щоби, дорабляючися добра дочасного, вічного не стратити: працюйте, але з ласкою і благословеньством Божим, бо без него недалеко зайдете, і долі на сім світі не осягнете.

Обов'язки богатших

9. Будьте ощадними, але не скупими! Ви богаті, памятайте, що добра, котрі посідаєте, маєте від Бога, а Бог приказав вам давати милостиню. Памятайте, що кождий дар, убогому даний, Всевишній приймає на свій рахунок: (Мт. 25, 40)... Все, що ви зділали одному з тих братей моїх менших, мені ви зділали. — Памятай­те, що на страшнім суді Бог колись осудить тих, що убожших братей своїх від себе відіпхнули. (Мт. 25, 41-43). — Тогді відозвеся (Ісус-Судія) до стоячих по лівій стороні: Ідіть від мене прокляті в огонь вічний, приготований для діявола і єго слуг, бо я був голодний, а ви мене не накормили; я був жаждучій, а ви мене не напоїли; я був в дорозі, а ви мене не приняли до хати; я був нагій, а ви мене не одягнули; я був слабий і в темниці, а ви мене не відвідали. В годині смерти з цілого майна то одно вам лишиться, що ви убогому дали.

А коли спомагаєте убожілого, памятайте, що він не лиш вашого гроша потребує, але часом ще більше помочі чинної, поради, потіхи. Помагайте убожшому не лиш з дня на день, але як можете, так помо­жіть, щоби він міг з біди двигнутися та станути на своїх власних ногах. Давайте убожшому спосібність до заробку — научіть єго, покажіть му, як би він сам міг свою долю поправити.

До убогих

10. А вам убожшим, що жалуєтеся на біду, часом навіть на голод, таке скажу: Знаю, братя мої, що тяжка і незавидна ваша доля. Коли би було в моїй силі, забезпечив би я кождому з вас житє і обсипав достатками. Але хотяйби не знати що на сім світі зробити, годі біду цілком з него усунути; земля наша була, є і буде завсігди долиною сліз. Бог не хоче, щоби ми тут на світі так жили, як би ми мали тут і вікувати, дає нам біду, терпіне, бо мусимо знати, що ми тут на вигнаню, що там в небі правдива наша вітчина. І ви, братя мої милі, ви убогі, що терпите, старайтеся, о скільки можна, сю біду працею, ощадностію, тверезостію усунути! Але при тім не забувайте, що не без допусту Божого таку маєте долю; що Бог і для вас є милосердним, любячим Отцем. Скажу ще більше! Бог полюбив вас особлившою любовію, коли з неба зійшов на землю і став до вас подібним, аби вам осолодити гірку долю. Народився в убогім вертепі, через тридцять літ працею рук своїх заробляв собі на житє, пізнійше, коли працював над спасенєм людей, був так убогим, що міг о собі сказати: (Мт. 8, 20). Лиси мають свої нори, а птиці гнізда, а Син чоловічій (се єсть Ісус Христос, бо так Він себе називав) не має де би міг голову зложити. Науку свою зачав від слів: (Мт. 5, 3). Щасливими назвав убогих, бо коли цілий закон Ісуса Христа сповняють, мають перед іншими право до неба. До того приняв вас за братей і приказав своїм ученикам, щоби вас шану­вали, любили, щоби вам помагали як самим собі. Він до вас перших звернувся зі своїм Євангелієм; з поміж убогих вибрав собі перших Апостолів і через них розсіяв по світі свої неоцінені Божі дари. — каже св. Апостол — (Як. 2, 5). Слухайте, братя мої возлюблені, чиж Бог не вибрав убогих сего світа і не учинив їх богатими в вірі і наслідниками царства, котре обіцяв тим, що єго люблять?



Поправляйте проте, о скілько можете, свою долю, але не нарікай­те на провидінє Боже! Стережіться квасу заздрости і пожаданя чужого добра, бо Господь приказав: (Вих. 20, 47 — 10-та заповідь Божа.). То значить, можеш бажати собі такого самого добра, як він має, але не вільно тобі смутитися з єго добра, ані хотіти єму єго відібрати.

Коли сеї заповіли не заховаєте, до більшого добра не дійдете, а доля ваша буде для вас ще прикрійша; бо кожде терпіне лекше, коли принімаєся єго з підданєм волі Божій. Бажайте собі поправи своєї долі і о ню моліться, але не сподівайтеся того, що неможливе, бо сподіваю­чися річей неможливих, стратите охоту до праці над тим, що можливе.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...