Главная Обратная связь

Дисциплины:






Соціяльні трудности



10. Взаімні відносини убогих і богатих були по всі часи нагодою до завзятих нераз конфліктів і борб — бо і в теорії трудно нераз о розграниченє взаїмних прав і обов'язків людей, і доси не було єще приміру уставодавства, котре би устерегло суспільність перед можливим все надужитєм власти або економічної сили. В взаїмних відносинах людей лишаєся все велике поле добрій або недобрій їх волі, а зла воля при власти і силі може все так оминати і найсправедлившу уставу, що поступаючи навіть легально, допуститься нераз правдивої кривди. О скілько-ж більше зла може зробити на поли, в котрім уставодавство не точне, не ясне, не справедливе, або безсильне. А вже на ненависть і злу волю, котра хоче шкоди другого, хоть би з власною шкодою, устава людска ради не має, хіба кару, котра єсть часто так безуспішною поправою. І в найнормальнійшім устрою суспільнім — бувають соціяльні трудности і антаґонізми.

Квестія соціяльна

11. В наших однак часах трудности так взросли, а антаґонізми так розширилися і стали так загальними, що з суми тих трудностей і антаґонізмів витворився стан зовсім анормальний, котрий називаємо соціяльною квестією.

12. Много обставин склалося на витворене того замотаного питаня. Наглий неприготований переворот в способі продукції, машини парові, котрі змінили значінє і вартість ручної праці і надали капіталови іншу вартість, средства комунікацій, що розвиваючися ненормально, скоро отворили двері всесвітовій конкуренції.

13. То все при загальнім відступленю людей від Бога і віри, при заникненю поняття справедливости, і затраченю почутя любові ближнього і при капіталістичній теорії ліберальній з її уставодавством, все то разом витворило устрій суспільний, запевняючий капіталови таку перевагу над працею, що всі здаємо собі днесь справу з несправедливости того стану, але не так ясно видимо, що і як зробити, щоби зло направити і уздоровити суспільність. Се річ певна, о котрій ніхто не сумніваєся, що в нашім теперішнім устрою легко може убогим діятися кривда, що та кривда нераз справді і дієся.

14. А світові капітали скуплені в руках не многих потентатів світа фінансового, ростуть так, що зачинають неможливим способом тиранизувати людскість. В їх руки переходять поволі всі міжнародні навіть відносини, від них зачинає залежати супокій або війна, від них істнованє або упадок держав або правительств.

15. Пожираючи всі менші капітали, доходять до такої сили, що нічо перед ними не може остоятися, тим більше, що взаїмна борба кипить між всіми меншими капіталами, а їх всіх знов з працею. З того іде взаїмна ненависть верств суспільних, свідома і несвідома несправедливість з одної — оправдана і не оправдана заздрість і ненависть з другої сторони.



16. У нас положене стає єще труднійше через загальне невиносиме положене економічне цілого краю, через неустаючі борби політичні, надмірні податки, і більшій як деінде брак просвіти убогих.

17. Заострена борба наших часів змушує всіх до основного застановленяся над положенєм, до шуканя заради на зло, котре з кождим днем росте і розширявся.

18. Многі видять, що треба рук приложити до щирої і усильної праці для поліпшеня долі тих верств найубожших, до вирівнаня суспільних нерівностей, і до улагодженя борби.

19. Розвязанє тих замотань суспільних єсть о стілько труднійшим в практиці, що около них скупляються всі пристрасти людскі, а кождий блуд в праці на тім полі може легко борбу заогнювати і пхнути людскість в гірші замотаня, а убогих в гіршу нужду.

20. До розвязаня соціяльної квестії Церков приступає з принципами віри і етики Христової незмінними від двох тисяч літ, однак все повними житя і актуальносте, спосібними в борбі наших часів принести світови мир.

21. Ті принципи досі повні актуальности, они досі нові, бо єще ніколи і нігде не були щиро приняті і в повні виконані через людей. Людскість навіть тогди, коли більше або менше принимала Христову віру в приватнім житю одиниці, ухилялася все від впровадженя в житє єго принципів суспільних — і ми досі не виділи суспільности держави в основах своїх щиро христіяньскої.

22. Розвязанє соціяльної квестії в тім, щоби цілий устрій суспільний став христіяньским, був опертим на спреведливости і на Христовім законі. Над тим працює духовеньство.

Наші обов'язки

23. Стоячи на сторожі суспільної моральности, мусить рішучо ставати в обороні тих, що не уміють себе самих успішно боронити, мусить заставлятися за всі їх кривди, хотяй би з нараженєм власного добра.

24. Не можемо солідаризуватися з інтересами якої-небудь кляси суспільної, не входимо в союз з жадною партією; при суперечних однак інтересах верств богатших і убожших стаємо по стороні убожших, щоби христіяньскою і легальною акцією поліпшити їх долю.

25. Кождій верстві суспільній: богатшим і убожшим належиться від нас поміч і підпора до осягненя справедливих жадань; убожшим однак, зі взгляду на труднійше їх положене і на більшу їх потребу, належиться від нас особливша опіка і поміч.

26. Мусимо працювати над поліпшенєм їх долі, над поправою їх матеріального добробиту, і то всіми можливими способами. Мусимо старатися підносити вартість їх праці, шукати для них нових способів заробкованя, організувати правну поміч супротив можливих надужить оподаткованя, усильно працювати над піднесенєм їх господарки домашної і рільної. Мусимо учити їх на цілій лінії праці і ощадности, надавати єї напрям як найкористнійшій для правдивого поступу економічного. Мусимо боронити їх перед визиском торговлі і по можности шукати збиту для продуктів їх праці.

Наші принципи

27. А тої цілої праці мусимо піднятися для спасеня душ. Мусимо опиратися на тих принципах моральносте і реліґійности, котрі суть більшим добром людей убогих, чим найбільше примножене богатства. Не можемо ані на хвилю забути або залишити хоть одну йоту Божого закона, або одно слово Божого об'явленя. Для того в міру взросту потреби і бажань верств убогих, мусимо чим раз усильнійше перестері­ гати їх перед завистію і пожаданєм чужого добра і перед ненавистію, котра в якій-небудь формі проявляєся, єсть, завсігди підкопанєм всякої реліґійности і всякої моральносте.

28. Чи то ненависть клясова, чи народа, чи прикрита позорами ревности і патріотизму, чи умотивована правдивими чи мнимими кривдами, все і кожда ненависть єсть нехристіяньскою, все відводить від Бога і від правди, єсть все правдивим злом і нещастєм, все більше шкодить тому, що ненавидить, хоч несвідомо, як тому, кого ненавидить. Ненависть лиш нищить — ніколи нічого не поставила і не поставить.

29. В праці нашій проте мусимо стеречися всього того, що до тої ненависти могло би провадити, і боронити людей як перед правдивими ворогами, перед людьми, що ненавистію воюють і ненависть розширяють.

30. Прапор наш — се прапор любові. Ніколи не входить в союз з прапором якої-небудь ненависти. Христіяньска любов навіть тогди, коли боронить перед реальною кривдою ворога, не може перестати бути любовію, не може зближатися, ані стати подібною до ненависти.

31. Любов загальнолюдска, що обнімає всіх без винятку людей, буде все так сущною ціхою христіяньства, що кожда праця правдивого христіянина мусить бути нею націхована. Праця, в котрій та сторона наших доктрин буде залишена, або лиш замовчана, не бути працею христіяньскою — буде бурити а не ставляти, принесе шкоду, не хосен.

32. В ім'я Христової любові пригадуємо богатшим їх обов'язки, в ім'я тої любові боронимо прав убогих. З тої любові не закриваємо перед убогими їх обов'язків і шануємо права богатших. Самі же власним поступованєм мусимо богатшим давати примір справедливости і любови, убожшим примір терпеливости, самоотверженя і того убожества духом, що добрами світа гордить, а передовсім шукає Божої правди і Божого царства.

33. Мусимо цілим житєм і цілою працею

, бути приміром для вірних не лиш житєм, але повним здійсненєм в собі самих Христового духа. Мусимо в першім ряді стояти на сторожі тих етичних принципів Божого об'явленя, без котрих ціла праця суспільно-економічна буде провадити наш нарід на погибель.

Засада соціялістів

34. І в тім то ріжнимося від людей, що раді би розвязати соціяльну квестію без взгляду на які-небудь принципи етичні і релігійні.

35. Се ріжниця засаднича, бо навіть при цілковитій щирости і добрій волі з їх сторони не можемо їх праці уважати за хосенну. Мусимо всі рішучо і голосно піднести протест против легковаженя того, що безусловно єсть підставою і мірою вартости кождої праці.

36. Вже на тій точці питанє, як замотаня суспільні розвязати, знаходить дві впрост противні відповіди: відповідь христіяньства і відповідь соціялізму. Прапор борби о лучшу долю убогих, котрий Церков несе і держить високо, підносять і соціялісти.

37. Їх доктрина а їх праця так ціла сама собою ріжниться від христіяньских доктрин і суспільної католицкої акції, що в найменьших відтінях розграничені взаїмно противяться.

38. Там однак, де поміж христіяньскою суспільностію соціяльні понятя віри не досить вияснені, або де о них забувають христіяни, агітація соціялістів може так лучитися з акцією христіян, що ледви можна розріжнити, що одним, а що другим приписати. Тогди буває, що христіяни прикладають руки до праці антихристіяньскої, котру не досить за таку пізнають. Соціалісти же не виступаючи ясно зі своїми властивими намірами, вміють так зручно агітувати і єднати собі людей, що против волі, а часом і без свідомости многих стають їх провідниками.





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...