Главная Обратная связь

Дисциплины:






Природне право чоловіка до власности



73. Чоловік передвижує в своїм житю хвилі, в котрих потреба му буде вже наперед узбираного добра, яким би міг заспокоювати свої потреби. З самої природи шукає він забезпеченя своєї долі на будучність, а той природний напрям єсть доказом природного права, без котрого сей напрям був би зблудний. В разі, якби чоловікови не вільно було нічого капіталізувати, був би в абсолютній неможності запевнити собі утримане на случай хороби, або старости. А се прецінь єго природне право, бо так як має право до житя, так має і право до того, без чого єго житє єсть непевне. А то забезпечене знаходить лишень в приватній власности средств продукції, а передовсім землі. Лиш тогди може бути забезпечений о свою будучність і спокійний о своє житє, коли має в руках можність заспокоєня своїх потреб. Тої можности же не має, наколи му не вільно нічого посідати. Зі всіх можливих способів запевненя утриманя посіданє землі єсть найпевнійше, а навіть єдине, бо земля одна утримує своїми плодами житє, і хто не має певности мати овочі землі, той не має певности утриманя житя, а певність мати овочі землі має лишень той, хто має кусник землі на власність. Бо лиш земля видає то, чого до житя потреба. Для того чоловік мусить мати право не лиш до набуваня плодів землі, але і до посіданя самої землі.

74. То природне право чоловіка належиться єму перед всяким істнованєм держави бо чоловік єсть старшим від держави і посідав право до захованя свого тілесного житя, заким істнувала держава.

Право власности освячене звичаєм

75. Тому то від віків у всіх краях і народах загальний був поміж людьми звичай ділити землю на власність приватну. А той звичай вже єсть доказом природного права, бо, що люди всіх часів і всіх народів уважали се за справедливе і нормальне, то певно єсть таким. Людскість не милиться в тім суді, в котрім одноголосно всі люди всіх часів освідчаються за істнованєм якогось права.

76. Могли бути родини чи громади, що мали спільну власність, але то не єсть доказом, щоби уважали комунізм за єдину форму леґальну уживанє землі.

Комунізм в Церкві

77. Тож і в наших часах в Церкві єсть узнана спільна власність, лиш не примусова, а факультативна. Зречися приватної власности і можности її набування, єсть радою євангельского убожества, виконаною в житю монашім, до котрої ані Церков, ані Христос нікого не силує. Ми в житю монашім маємо досвід, чим єсть комунізм і чого потреба на те, аби такий комунізм остоявся. Знаємо і щодня досвідчаємо, що до такої спільної власности потреба знаменитої організації, великої карности і щирої, сердечної, взаїмної любові. Де лиш в монастирі, в сій малій комуністичній громаді троха лиш зіпсуєся дух карности і любови, сейчас псуєся і устає комунізм, розділяють спільну власність. Для тої простої причини, що чоловік природно склонний до жадоби посіданя, котра не вдоволяєся спільною власностію, а вимагає власности приватної.

78. Утопією єсть думати, що можливий єсть комунізм при звільненім єще і ослабленім духу карности і послуху, котрого і так вже мало в суспільносте, і при розбудженій єще захланности і заздрости. Нашим молодцям, котрим теорія комунізму подобаєся, я би радив досвідчити системи комуністичної хоть через місяць, вибираючи до тої проби лиш самих товаришів і пересвідчених комуністів. Така проба дала би їм певно пізнати, як правдоподібною єсть можність приняття загальної тези комуністичної без духа евангельского убожества.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...