Главная Обратная связь

Дисциплины:






Термінологічний словник

А

АЕРЕНХІМА, або повітроносна тканина, - тонкостінна паренхіма гідро- та гігрофітів, що має розвинену систему міжклітинників. Забезпечує рослину киснем та діоксидом вуглецю, надає їй плавучості.

АЗОТФІКСУЮЧІ БАКТЕРІЇ - група аеробних бактерій, які здатні засвоювати молекулярний азот повітря і перетворювати його у сполуки, доступні для рослин. Селяться переважно в ризосфері вищих рослин.

АЛЕЙРОНОВІ, або протеїнові, ЗЕРНА - тверді включення запасних білків, що знаходяться переважно в запасаючих тканинах насіння, утворюються при їх дозріванні з висихаючих вакуоль, використовуються зародком при його проростанні. Прості а. з. складаються з аморфного білка і білкової оболонки, складні - додатково вміщують кристалоподібні білкові утворення і кулясті включення фітину - глобоїди.

АМІЛОЗА - нерозгалужений полісахарид, що складає 19-24 % крохмалю. У воді утворює гідратовані міцели, які забарвлюються йодом у синій колір.

АМІЛОПЕКТИН - розгалужений полісахарид, що складає 76-81 % крохмалю. У холодній воді майже не розчиняється, в гарячій - утворює клейстер; забарвлюється йодом у червоно-фіолетовий колір.

АМІЛОПЛАСТ - лейкопласт, що перетворюється у крохмальні зерна.

АМФІСТОМАТИЧНИЙ ЛИСТОК - продихи знаходяться на верхній і нижній сторонах листкової пластинки.

АНАЛОГІЧНІ ОРГАНИ - різні за походженням, але подібні за функцією та будовою (колючки, наприклад, листкового походження у барбариса і пагонового - в обліпихи, глоду, груші).

АНАСТОМОЗ - сполучення, перетинка, що сполучає в єдину систему трубчасті клітинні структури (жилки листка, молочники, гіфи міцелія).

АНТОЦІАНИ - фізіологічно активні фенольні сполуки, похідні флавану; водорозчинні пігменти клітинного соку, що зумовлюють його рожеве, червоне, синє чи фіолетове забарвлення в залежності від реакції середовища; захищають клітини від надмірної дії УФ-променів.

АПАРАТ, або комплекс, ГОЛЬДЖІ - сукупність в клітині диктіосом та пухирців Гольджі.

АПЕКС, або конус наростання, - верхівка пагона або кінчик кореня, що складається з апікальної меристеми.

АПІКАЛЬНА, або верхівкова, МЕРИСТЕМА - твірна тканина апексів, що забезпечує ріст органів у довжину.

АСИМІЛЯЦІЙНА ПАРЕНХІМА (хлоренхіма) - основна фотосинтезуюча тканина, клітини якої містять хлоропласти в клітинах.

АСИМІЛЯЦІЙНИЙ КРОХМАЛЬ - первинний крохмаль, що утворюється в хлоропластах у процесі фотосинтезу.

Б

БАТОГИ - лежачі стебла, що вкорінюються у вузлах (гарбуз, барвінок).

БІКОЛАТЕРАЛЬНИЙ ПРОВІДНИЙ ПУЧОК - відкритий провідний пучок з двома ділянками флоеми - зовнішньої та внутрішньої.

БІЧНА, або пазушна, БРУНЬКА - знаходиться у пазусі листка і розвивається у бічний (пазушний) пагін.



БІЧНІ, або латеральні, МЕРИСТЕМИ - розміщені вздовж осі кореня та стебла, обумовлюють ріст осьових органів у товщину. За походженням поділяються на первинні (перицикл, прокамбій) і вторинні (камбій, фелоген).

БІЧНІ ПАГОНИ - розвиваються з бічних бруньок, забезпечують галуження.

БРАКТЕЯ - верхівковий листок біля основи квітки чи суцвіття (приквітколисток, обгортки чи обгорточки, покривало).

В

ВАЙЯ - листок, що росте своєю верхівкою, має найчастіше розчленовану пластинку (папороті, пальми).

ВЕСНЯНА, м'яка, або рання, ДЕРЕВИНА - формується камбієм на початку вегетаційного періоду. складається головним чином з широкопросвітних трахеальних елементів і виконує провідну функцію.

ВИСХІДНИЙ ТІК - переміщення води і мінеральних розчинів від коренів до листків провідними елементами ксилеми.

ВІДКРИТИЙ ПРОВІДНИЙ ПУЧОК - має камбій між флоемою і ксилемою, здатний розростатися. Притаманний дводольним. Розрізняють в.п.п. колатеральні і біколатеральні.

ВОДОНОСНА ПАРЕНХІМА - тканина, що складаться з живих тонкостінних клітин без хлоропластів, з великими вакуолями, заповненими водою.

ВСТАВНА, або інтеркалярна, МЕРИСТЕМА - первинна твірна тканина, розташована біля основи меживузлів і черешків листків; забезпечує вставне, або інтеркалярне, зростання.

ВТОРИННА БУДОВА, або вторинний ріст, ОРГАНІВ - збільшення товщини кореня і стебла голонасінних і більшості дводольних покритонасінних за рахунок діяльності камбію і фелогену. Може бути пучкового, непучкового чи перехідного типів.

ВТОРИННА КСИЛЕМА, або деревина, - ксилема, що утворюється камбієм.

ВТОРИННА ФЛОЕМА, або луб, - флоема, що утворюється камбієм.

ВУС - видозмінений з видовженими меживузлями, повзучий пагін, що вкорінюється (суниці).

ВУСИК - видозміна пагона, листка або його частини у вигляді нитки або спіралі. Забезпечує прикріплен­ня рослин до опори (горох).

Г

ГАБІТУС - зовнішній вигляд рослин, що відбиває їх пристосованість до умов середовища.

ГАУСТОРІЇ - І. У рослин-паразитів і напівпаразитів - одно- чи багатоклітинні корені-присоски, що вростають у паренхіму рослини-хазяїна і поглинають з неї поживні речошіни. 2. У грибів, які паразитують на рослинах, - гіфи, що заглиблюються в клітини хазяїна. 3. У деяких покритонасінних рослин - ниткоподібні вирости зародкового мішка, що транспортують поживні речовини до зародка.

ГЕТЕРОФІЛІЯ, або різнолистість, - наявність на одній рослині листків, різних за формою, розміром, розчленуванням листкової пластинки (жовтець, шовковиця).

ГІАЛОПЛАЗМА, (мезоплазма, матрикс, основна речовина цитоплазми) - найменш диференційована основа цитоплазми, що вміщує та об'єднує ядро і всі органоїди клітини, забезпечує їх хімічну взаємодію та обмін речовин. Від оболонки відділена плазмалемою, а від вакуоль - тонопластом.

ГІДАТОДА, або водяний продих, - комплекс клітин, здебільшого по краю листка, пристосований для виділення крапельнорідкої води і слабких розчинів мінеральних солей (гутація).

ГІПОДЕРМА - один або кілька шарів товстостінних клітин під покривною тканиною. Виконує захисну, механічну або водоносну функції.

ГІПОКОТИЛЬ, або підсім'ядольне коліно, - частина стебла у проростків квіткових між кореневою ший­кою та сім'ядолями.

ГІПОСТОМАТИЧНИЙ ЛИСТОК - продихи розташовані лише на нижній стороні листкової пластинки.

ГУБЧАСТА, або пухка, ПАРЕНХІМА - різновид асиміляційної паренхіми листків; частина мезофілу з добре розвиненими міжклітинниками, яка, крім асиміляційної функції, виконує вентиляційну і транспортну.

Д

ДИХОТОМІЧНЕ, або вилчасте, ГАЛУЖЕННЯ - полягає в поділі точки росту надвоє і утворенні двох однаково (рівнодихотомічно) чи неоднаково (нерівнодихотомічно) розвинених гілок. Звичайне для водоростей, мохів, плаунів, зустрічається у деяких покритонасінних (омела).

ДРУЗИ - кристалічні включення клітин; одна з форм кристалів оксалату кальцію у вигляді зірчастих зростків.

ДУГОВЕ, або дугонервове, ЖИЛКУВАННЯ - жилки проходять дугами від основи листкової пластинки до її верхівки.

Е

ЕКЗОДЕРМА - зовнішня захисна і водозапасаюча частина первинної кори, кореня; один або декілька щільно зімкнених шарів клітин із здерев'янілими чи скорковілими оболонками.

ЕМЕРГЕНЕЦЬ - багатоклітинний виріст на епідермі, в утворенні якого беруть участь субепідермальні клітини (шипи, жалкі волоски).

ЕНДОДЕРМА - внутрішній шар клітин первинної кори осьових органів. У корені клітини її з підковоподібно потовщеними здерев'янілими оболонками або з поясками Каспарі; в стеблі - з крохмальними зернами чи кристалами оксалату кальцію.

ЕПІБЛЕМА, або ризодерма, - первинна покривна тканина коренів у зоні всмоктування. Має кореневі волоски, які всмоктують воду і мінеральні розчини з субстрату.

ЕПІДЕРМА, епідерміс, або шкірка, - комплексна, як правило, одношарова первинна тканина, що вкриває листки, молоді стебла, частини квіток та плоди. До її складу входять: живі, паренхімні (дводольні) чи прозенхімні (однодольні), щільно зімкнені базисні клітини з потовщеними і кутинізованими зовнішніми оболонками, продиховий апарат і часто - трихоми. Утворюється із протодерми.

ЕПІКОТИЛЬ, або надсім'ядольне коліно, - перше меживузля у проростків, частина стебла між сім'ядолями і першими листками.

ЕПІСТОМАТИЧНИЙ ЛИСТОК - має продихи лише на верхній стороні. Характерний для гідрофітів.

ЕУКАРІОТИ, або ядерні організми, - рослини, гриби, тварини, в клітинах яких є сформоване ядро. Одна із вищих таксономічних категорій - надцарство.

Ж

. ЖИЛКУВАННЯ - характер розташування жилок у листковій пластинці. Розрізняють типи ж.: перисте, пальчасте та їх похідні - перисто- і пальчастосітчасте (дводольні)

ЗАКРИТІ ПРОВІДНІ ПУЧКИ - не мають камбію, обмежені в рості. Характерні для листків, а також осьових органів вищих спорових та однодольних рослин.

ЗАЛОЗИСТІ ВОЛОСКИ, або трихоми, - специфічні вирости епідерми, екзогенні секреторні структури, що складаються з одно-, дво-, багатоклітинної ніжки і голівки різної форми, будови та розмірів. Мають діагностичне значення.

ЗАЛОЗКИ - екзогенні секреторні структури, трихоми епідерми, що складаються з великої, багатоклітинної секретуючої головки та короткої ніжки. Продукують та виділяють ефірні олії, смоли, розчини різних речовин. Мають діагностичне значення (губоцвіті, айстрові).

ЗАПАСНИЙ КРОХМАЛЬ - вторинний крохмаль, що синтезується із глюкози в амілопластах і накопичується у вигляді крохмальних зерен у запасаючих тканинах насіння, плодів, кореневищ, бульб та ін.

ЗДЕРЕВ'ЯНІННЯ, або лігніфікація, - вторинна зміна клітинної оболонки внаслідок появи в її складі лігніну; забезпечує міцність, твердість і стійкість клітинної оболонки, але робить її непроникною для розчинів і газів. Спостерігається у клітинах механічних і провідних елементів ксилеми.

ЗОНИ КОРЕНЯ - ділянки кореня, різні за будовою та функціями. Розрізняють: на кінчику кореня - зона ділення або ембріонального росту, захищена кореневим чохликом (забезпечує ріст кореня); вище - зона росту та диференціації, клітини якої розтягуються і спеціалізуються; ще вище - зона всмоктування, або кореневих волосків, що характеризується утворенням покривно-всмоктувальної тканини - епіблеми і формуванням первинної анатомічної будови; нарешті - найвища зона проведення, галуження, або укріплення, в якій інтенсивно утворюються бічні корені, відбувається переміщення речовин, а у голонасінних і дводольних формується вторинна анатомічна будова.

I

ІДІОБЛАСТИ - спеціалізовані секреторні або механічні клітини, розташовані поодинці яких найчастіше відповідає кількості плодолистків гінецея (калачик мальвових, регма молочайних, ценобій губоцвітих).

ІЗОЛАТЕРАЛЬНИИ, або рівносторонній, ЛИСТОК - з однаковою анатомічною будовою обох сторін пластинки (ізобілатеральний) або однорідним мезофілом (еквіфаціальний).

К

КАЛОЗА, або мозолисте тіло, - нерозчинний у воді полісахарид, що гідролізується до глюкози. Є компонентом оболонки ситоподібних елементів флоеми; виділяється, як правило, восени на ситечках ситовидних трубок у вигляді пластинки або аморфної маси і припиняє рух низхідного току речовин.Навесні розсмоктується, і рух органічних речовин відновлюється.

КАМБІЙ - вторинна бічна меристема; утворює вторинні елементи флоеми і ксилеми, забезпечує вторинне потовщення осьових органів голонасінних і дводольних рослин. Розрізняють камбій пучковий і міжпучковий.

КАУДЕКС - багаторічний запасаючий орган пагонового походження, що формується з нижньої здерев'янілої частини пагонів, гіпокотиля і стрижневого кореня.

КАЧАН - розросла видозмінена верхівкова брунька культурної капусти першого року життя. Має м'ясисті, майже безбарвні, великі листки і стеблову частину - качан.

КІРКА - комплексна вторинна, або третинна, покривна тканина, що складається з кількох перидерм і прошарків мертвих тканин кори, розташованих між ними. Розрізняють к. кільцеву, якщо фелоген декілька разів закладається паралельно, і лускоподібну - при закладці фелогену під кутом до попереднього.

КЛАДОДІЙ - видозмінений пагін зі сплющеним стеблом, яке має форму листка і виконує його функцію

КОЛАТЕРАЛЬНИЙ, або бокобічний, ПРОВІДНИЙ ПУЧОК - складається з флоеми, поверненої до периферії стебла, і ксилеми, що прилягає до неї з внутрішнього боку. Розрізняють відкриті к.п., якщо між флоемою і ксилемою знаходиться камбій (клас дводольні), і закриті к. п., якщо камбію немає (клас однодольні і деякі види дводольних).

КОЛЕНХІМА - жива механічна тканина з нерівномірно потовщеними целюлозними оболонками. Розрізняють к. кутову, пластинчасту, пухку, кутово-пухку. Знаходиться під епідермою в стеблах, жилках і черешках листків дводольних.

КОНУС НАРОСТАННЯ, або апекс - верхівкова ділянка осьових органів, їх ростовий центр, що складається з первинної апікальної меристеми, захищеної в корені кореневим чохликом, а в пагоні - зачатковими листками та лусками.

КОНЦЕНТРИЧНИЙ ПРОВІДНИЙ ПУЧОК - тип провідного пучка, в якому ксилема оточує флоему - центрофлоемний, або амфівазальний; чи флоема оточує ксилему - центроксилемний, або амфікрибральний.

КОРЕНЕВИЩЕ - видозмінений підземний багаторічний пагін; має меживузля, вузли, лусковидні листочки, бруньки і додаткові корені. Служить для накопичення поживних речовин і вегетативного розмноження.

КОРЕНЕПЛІД - видозмінений головний корінь із запасом поживних речовин в клітинах основної паренхіми (буряк), флоеми (морква) чи ксилеми (редис). Потовщується власне корінь (петрушка, морква) чи коренева шийка і нижня стеблова частина - головка (буряк).

КОРЕНЕВА СИСТЕМА - сукупність коренів однієї рослини. Буває стрижнева к. с. з добре розвиненим головним коренем, мичкувата к. с, коли головний корінь відмирає або припиняє свій ріст і не відрізняється від додаткових коренів, і змішана к. с, коли розвинені головний корінь, бічні і додаткові.

КОРА - периферійна частина стебла і кореня, розташована зовні. Розрізняють к. первинну, що знаходиться між епідермою і центральним циліндром, і вторинну - перидермою і камбієм.

КОРОК, або фелема, - зовнішній шар вторинної покривної тканини - перидерми. Утворюється із фелогену, складається з відмерлих щільно зімкнених клітин, що мають скорковілі оболонки. Захищає рослину від надмірного випаровування та небажаних зовнішніх впливів.

КРАЙОВЕ ЖИЛКУВАННЯ - різновид перистого і пальчастого жилкування, коли бічні жилки доходять до краю пластинки листка.

КРИСТАЛІЧНІ ВКЛЮЧЕННЯ - кристалогідрати мінеральних сполук - оксалату кальцію, карбонату кальцію або кремнезему (цистоліт), рідше - білків (в алейронових зернах), каротиноїдів (у хромопластах) тощо. До найпоширеніших форм к. в. належать: поодинокі кристали оксалату кальцію, рафіди, друзи, стилоїди тощо. Форма к. в., місце їх локалізації є видоспецифічною ознакою.

КРОХМАЛЬНІ ЗЕРНА - тверді включення запасного крохмалю. Формуються в амілопластах, мають центр крохмалеутворення, навколо якого відкладаються темні - денні і світлі - нічні шари крохмалю. За будовою розрізняють к.з. прості (з одним центром), складні (із багатьох простих) та напівскладні (мають 2-3 центри і крім того оточені спільними шарами). Прості к.з. можуть бути концентричними (утворювальний центр співпадає з геометричним)

КУТОВА КОЛЕНХІМА - різновидність коленхіми; клітинні оболонки потовщуються по кутах клітин. Локалізована в черешках, виступах жилок, ребрах стебел та ін.

КСИЛЕМА - комплексна тканина, що забезпечує висхідну течію речовин. Складається з провідних трахеальних елементів (судини, трахеїди), механічних (деревинні, або ксилемні, волокна) і запасаючих (деревинна, або ксилемна, паренхіма) тканин. За походженням може бути первинною (утворюється прокамбієм чи перициклом) і вторинною (утворюється камбієм).

Л

ЛАЗЯЧІ РОСЛИНИ - трав'янисті та дерев'янисті ліани, які підтримують своє вертикальне положення, чіпляючись за різні опори додатковими коренями-причіпками чи присосками, вусиками, гачковидними шипами або колючками (плющ, виноград, підмаренник).

ЛАНЦЕТНИЙ ЛИСТОК - довжина листкової пластинки в три і більше разів перевищує її ширину, верхівка гостра.

ЛІЗИГЕННІ ВМІСТИЩА, ХОДИ, КАНАЛИ - порожнини в тілі рослин з нечіткими внутрішніми межами, що утворюються шляхом розчинення оболонок секреторних та інших клітин і лізису їх вмісту під дією певних речовин. Накопичують ефірні олії, смоли, слиз тощо.

ЛІНІЙНИЙ ЛИСТОК-довжина листкової пластинки більше ніж у 10 разів перевищує її

ліроподібний листок - простий перистий розсічений або розділений листок, верхня доля якого значно більша за бічні.

ЛІТОЦИСТА - клітина-ідіобласт із цистолітом.

ЛІХЕНОЛОГІЯ - розділ ботаніки: наука, що всебічно вивчає лишайники.

ЛОПАТЕВИЙ ЛИСТОК - простий листок, розчленованість якого становить більше третини напівпластинки, але не доходить до середини листка.

ЛУБ'ЯНА, або флоемна, ПАРЕНХІМА - жива паренхімна, запасаюча тканина лубу (флоеми).

ЛУБ'ЯНІ ВОЛОКНА - склеренхімні волокна у складі лубу; клітини мертві, довгі, із загостреними кінцями, їх оболонки шаруваті, целюлозні або лігніфіковані, з косими порами. Розрізняють за походженням первинні л. в. - утворені прокамбієм або перициклом, і вторинні л. в. - утворені камбієм.

М

МАКРОСКЛЕРЕЇДИ - видовжені кам'янисті клітини, що розташовуються суцільним шаром.

МАЦЕРАЦІЯ - процес роз'єднання клітин унаслідок розчинення серединної пластинки під дією ферментів (природна м.) або розчинів лугів і азотної кислоти (штучна м.).

МЕЗОДЕРМА - найширша середня частина первинної кори кореня в зоні всмоктування. її пухка паренхіма виконує запасаючу і транспортну функції.

МЕЗОФІЛ, або м'якуш листка, - асиміляційна паренхіма листкової пластинки, розміщена між верхньою та нижньою епідермами. М. буває однорідним або диференційованим на стовпчастий, або палісадний, і губчастий.

МЕРИСТЕМА - твірна тканина, клітини якої паренхімні, тонкостінні, з густим протопластом і порівняно великим ядром; внаслідок їх поділу постійно утворюються постійні тканини рослин. За походженням бувають первинні і вторинні; за локалізацією - апікальні, латеральні, інтеркалярні і ранові.

МЕТАМЕРІЯ - розчленування тіла або органа рослини на подібні частини, метамери.

МЕХАНІЧНІ, опорні, арматурні, або скелетні, ТКАНИНИ - складаються з товстостінних, щільно зімкнених, переважно мертвих клітин із здерев'янілими оболонками. До них відносяться склеренхіма і коленхіма.

МІЖКЛІТИННИКИ, або міжклітинні простори, -порожнини, утворені при пухкому розміщенні клітин (рексигенні м.), їх розходженні внаслідок росту (схизогенні м.) чи розчинення оболонок (лізигенні м.). У них накопичуються повітря, вода або метаболіти.

МІЖПУЧКОВИЙ КАМБІЙ - знаходиться між провідними пучками. Виникає з перициклу чи клітин основної паренхіми кореня та стебла дводольних. Утворює серцевинні промені або додаткові провідні пучки і змикається з пучковим камбієм у суцільне кільце (при переході від пучкової до непучкової будови органа).

МІКОРИЗА, або грибокорінь, - симбіоз грибів і коренів вищих рослин.

МОЛОЧНИКИ, або молочні трубки, - видільна тканина внутрішньої секреції різних органів рослин. Живі трубчасті структури (членисті та нечленисті) заповнені молочним соком, або латексом.

МУТОВЧАСТЕ, або кільчасте, ЛИСТКОРОЗМІЩЕННЯ - в кожному вузлі стебла три і більше листків.

Н

НАДСІМ'ЯДОЛЬНЕ КОЛІНО, або епікотиль, - частина стебла від сім'ядоль до першої пари справжніх листків.

НЕКТАРНИК (медова залозка) - секреторні структури зовнішньої секреції у комахозапилювальних рослин, що виділяють нектар. Розрізняють флоральні н., що утворюються на різних частинах квітки у вигляді медової ямки (жовтець), нектарникового диска (зонтичні) тощо, і позаквіткові, або екстрафлоральні н., що утворюються на черешках листків (черешня), прилистках (слива, горошок), сім'ядолях (рицина) тощо. Різноманітні та специфічні за положенням, формою та будовою, мають систематичне і діагностичне значення

НЕПУЧКОВИЙ (безпучковий) ТИП БУДОВИ -вторинна будова осьових органів деревних і деяких трав'янистих дводольних рослин. Характеризується кільцевим розміщенням вторинної ксилеми. Може виникати шляхом переходу від пучкової будови внаслідок діяльності міжпучкового камбію.

НИЗХІДНА ТЕЧІЯ - переміщення органічних речовин (продуктів фотосинтезу) по ситовидних трубках флоеми від місця синтезу до інших органів рослин.

О

ОРТОТРОПНІ ОРГАНИ - ростуть вертикально вниз (корінь) або вверх (стебло) і мають частіше радіальну симетрію.

ОСІННЯ, або пізня, ДЕРЕВИНА - формується в кінці вегетаційного періоду, складається, як правило, з дрібних трахеальних елементів і виконує головним чином механічну функцію.

ОСМОС - проникнення розчинника крізь напівпроникну мембрану в напрямі з меншої до більшої концентрації.

ОСНОВНА ТКАНИНА (паренхіма) - складається з живих крупних тонкостінних клітин і становить більшу частину тіла рослини. Виконує різні функції. Розрізняють п. асиміляційну, запасаючу, водоносну, провітрюючу та ін.

П
ПАЛІСАДНА (стовпчаста) ПАРЕНХІМА (хлоренхіма) - тип асиміляційної паренхіми мезофілу листка. Клітини щільно зімкнуті, з великою кількістю хлоропластів, витягнуті перпендикулярно до поверхні листка, розташовані одним або кількома шарами під верхньою, рідше нижньою епідермою.

ПАРЕНХІМА - основна жива тканина органів; знаходиться між іншими тканинами чи утворює масиви, виконує виповнюючу, запасаючу, асиміляційну та інші функції.

ПАРЕНХІМНА КЛІТИНА - довжина, ширина і товщина її майже однакові.

ПЕЛЬТАТНИЙ ВОЛОСОК - багатоклітинна дископодібна пластинка на базальній клітині. Може прикріплюватися ніжкою чи базальною клітиною.

ПЕРВИННА КОРА - частина осьових органів, що розміщується в стеблі між центральним циліндром і епідермою, а в корені - між центральним циліндром і епіблемою.

ПЕРИДЕРМА - комплексна вторинна покривна тканина. Утворюється на поверхні стебел та підземних органів деревинних форм. Складається з кількох шарів корка, фелогену і фелодерми. Захищає органи від механічних ушкоджень, проникнення патогенних мікроорганізмів, зайвого випаровування та ін.

ПЕРИМЕДУЛЯРНА ЗОНА (від грец.реrі - навколо і лат. medulla - серцевина) - периферійна частина серцевини, що прилягає до первинної ксилеми, клітини якої менші за розмірами, довше зберігають свою життєдіяльність і виконують функцію запасання поживних речовин.

ПЛАГІОТРОПНІ ОРГАНИ - розміщені горизонтально.

ПЛАЗМАЛЕМА - напівпроникна плазматична мембрана, що прилягає до клітинної оболонки, здійснює контакт клітини з зовнішнім середовищем, забезпечує сталість протопласту, активний транспорт речовин та ін.

ПОВЗУЧЕ СТЕБЛО - лежить на землі й вкорінюється у вузлах. Розрізняють п. с. із вкороченими меживузлями (батоги) та з видовженими (вуса).

ПОКРИВНА ТКАНИНА - покриває органи рослин, виконує захисну, транспіраційну, секреторну та інші функції. За походженням розрізняють п.т. первинну (епідерма, епіблема) і вторинну (перидерма, кірка).

ПОРА - непотовщене місце у вторинній клітинній оболонці, через які здійснюється обмін речовин між клітинами. Складається з порового отвору, порового каналу, або камери, і замикаючої плівки пори. Дві суміжні пори утворюють пару nop. Розрізняють прості (прямі, щілиноподібні) та складні (облямовані і напівоблямовані).

ПОРОЖНИСТЕ СТЕБЛО - стебло з порожньою серцевиною (соломина злаків).

ПОЯСКИ (кільця чи плями) КАСПАРІ - стрічко- або лінзовидні потовщення тангентальних та радіальних стінок клітин ендодерми кореня, просочені лігніном і суберином.

ПРИКОРЕНЕВА РОЗЕТКА - компактне розміщення листків у вигляді розетки біля основи вкороченого пагона (примула, кульбаба).

ПРОВІДНА СИСТЕМА - комплекс провідних тканин (флоеми і ксилеми) в тілі рослин, по яких вода і розчини мінеральних речовин пересуваються від коренів у надземні органи рослини ( т.з. висхідна течія) і органічні речовини від листків до інших частин рослини (т.з. низхідна течія).

ПРОВІДНІ ПУЧКИ - сукупність провідних елементів (судин, трахеїд, ситовидних трубок), механічних і паренхімних тканин, які пристосовані до функції проведення у тілі рослин води і розчинених у ній мінеральних солей та органічних речовин. П. п. повні, якщо містять флоему і ксилему; неповні, якщо містять флоему (флоемний пучок) або лише ксилему (ксилемний пучок). Залежно від наявності камбію розділяють П.п. закриті і відкриті. За розташуванням флоеми і ксилеми розрізняють П.п.: колатеральні, біколатеральні, концентричні (амфівазальні), концентричні (амфікрибральні) та радіальні (діархні, триархні, тетрархні і поліархні).

ПРОДИХОВИЙ АПАРАТ - складний структурний комплекс епідерми, що забезпечує транспірацію та газообмін. До складу п.а. входять: дві замикаючі клітини з продиховою щілиною між ними, біляпродихові клітини, зовнішній або внутрішній дворик та повітроносна порожнина. Кількість, форма, розміри і розміщення біляпродихових клітин відносно продиха визначають морфологічний тип п. а. (аномоцитний, полоцитний, діацитний, парацитний, анізоцитний, тетрацитний, ставроцитний, ациклоцитний і актиноцитний).

ПРОЗЕНХІМНІ КЛІТИНИ - довжина в декілька разів перевищує їх ширину (судини, кореневі волоски тощо).

ПРОКАМБІЙ - первинна латеральна (бічна) твірна тканина, з клітин якої утворюються (первинні) флоема і ксилема. П. виникає з промеристеми, його клітини прозенхімної форми, мають густу цитоплазму, інтенсивно діляться. У голонасінних і дводольних покритонасінниках рослин П. перетворюється на камбій.

ПРОПУСКНІ КЛІТИНИ - клітини в ендодермі й екзодермі кореня чи кореневища, які зберігають тонкі оболонки і служать для проходження води і розчинів мінеральних речовин до судин ксилеми.

ПРОТОДЕРМА - зовнішній шар клітин апікальної меристеми, з якого розвивається епідерма.

ПУХКА КОЛЕНХІМА - різновид коленхіми з міжклітинниками; потовщення оболонки відбувається по кутах клітин.

ПУЧКОВИЙ КАМБІЙ - вторинна бічна меристема, виникає з прокамбію в провідних пучках між флоемою і ксилемою, утворюючи вторинні флоему і ксилему. Характерний для дводольних.

ПУЧКОВИЙ ТИП БУДОВИ - формується, якщо прокамбій закладається тяжами і утворює провідні

Р

РАДІАЛЬНА СИМЕТРІЯ – можливість поділу органа на рівні частини площиною, проведеною через центр у різних напрямках.

РАДІАЛЬНИЙ ПУЧОК - тип провідного пучка, що складається з двох і більше радіально розміщених променів первинної ксилеми з ділянками флоеми між ними. Характерний для зони всмоктування кореня і для зони укріплення кореня однодольних. Залежно від кількості ксилемних променів розрізняють ді-, три-, тетр-, пент- або поліархні р.п.

РАХІС (стрижень) - 1. Частина перистоскладного листка, що несе листочки. 2. Вісь вайї папоротей. 3. Головна вісь квітоноса.

РІЧНІ КІЛЬЦЯ - зони річного приросту деревини, що утворюються у результаті сезонної періодичності в діяльності камбію. Складаються з весняної й осінньої деревини.

РОЗЕТКА - 1. Кругове розміщення клітин епідерми біля основи трихом чи продихового комплекса. 2. Розміщення листків біля основи дуже вкороченого вертикального пагона чи на верхівці колоноподібного стебла (пальми).

РОЗТРУБ - трубкоподібний утвір прилистків чи піхви, що охоплює стебло.

РУХОВІ (моторні) КЛІТИНИ - великі тонкостінні клітини з крупними вакуолями, розташовані в епідермі або субепідермальному шарі листка. Частіше знаходяться в стані тургору, але при недостатньому зволоженні віддають воду і втрачають тургор, що призводить до згортання листків у трубку і зменшення випаровування (ковила).

С

СЕКРЕТОРНІ (видільні) КЛІТИНИ - живі тонкостінні клітини, що продукують секрет. Можуть розміщуватись поодинці, вистилати порожнини секреторних вмістищ, формувати головку залозистих трихом тощо.

СЕКРЕТОРНІ ВМІСТИЩА, ХОДИ, КАНАЛИ - ендогенні секреторні структури у вигляді порожнин певної форми або трубчастих утворень, що пронизують рослинні органи. Розрізняють за походженням: схизо-, лізи- та схизолізигенні.

СЕРЦЕВИНА (медула) - центральна частина стебла (іноді кореня), що складається частіше з клітин запасної паренхіми, може бути порожнистою.

СЕРЦЕВИННІ (радіальні) ПРОМЕНІ - зони осьових органів, що розміщені між провідними пучками (при пучковій будові), або радіальні ряди клітин променевої паренхіми, що пронизують осьовий орган. Здійснюють горизонтальне переміщення речовин, нагромадження поживних сполук або кристалів оксалату кальцію. Первинні с. п. утворюються за первинної будови і тягнуться від кори до серцевини, камбіальні вторинні с. п. не доходять до серцевини.

СИТОВИДНІ ТРУБКИ - провідні елементи флоеми насінних рослин, що складаються з вертикального ряду живих клітин (члеників), відділених ситоподібними пластинками. Проводять органічні речовини.

СКЛАДЧАСТА ПАРЕНХІМА (хлоренхіма) - різновид асиміляційної тканини; клітинні оболонки утворюють усередину клітини складки або виступи. Притаманна мезофілу хвої деяких голонасінних.

СКЛЕРЕЇДИ - різновид склеренхіми; клітини відмерлі, їх оболонки дуже потовщені, здерев'янілі, пронизані щілиноподібними порами. Розміщені поодинці, групами або суцільними шарами в різних частинах стебла, мезофілі листка, мезо- або ендокарпії плоду, насінній шкірці тощо. За формою клітин розрізняють: брахісклереїди, або кам'янисті клітини (округло-багатокутні або овальні), астросклереїди (розгалужені опірні клітини), остеосклереїди (гантелеподібні опірні клітини). Мають видоспецифічне і діагностичне значення.

СКЛЕРЕНХІМНІ ВОЛОКНА - різновид склеренхіми; клітини прозенхімні, частіше зі скошеними або загостреними кінцями, розміщені щільно, пучками. За походженням і місцерозташуванням в органах розрізняють с. в. перициклічні, луб'яні, деревинні, перимедулярні.

СМОЛЯНІ ХОДИ, КАНАЛИ - міжклітинні трубчасті порожнини чи канали, вистелені клітинами, які секретують смолу.

СОЛОМИНА - стебло з порожнистими меживузлями і потовщеними вузлами (злаки).

СОЧЕВИЧКИ - поверхневі структури пристосування перидерми для газообміну у вигляді бородавок, тріщин, пухирців. Утворюються фелогеном і складаються з пухкої тканини. Кількість с, їх форма, розміщення і забарвлення мають діагностичне значення.

СТОЛОН - горизонтальний недовговічний над- або підземний тонкий пагін з видовженими меживузлями. Іноді закінчується бульбою, цибулиною або брунькою. Служить для вегетативного розмноження.

Х

ХЛОРОПЛАСТИ - диско- чи лінзоподібні пластиди, забарвлені хлорофілом у зелений колір. Складаються з подвійної білково-ліпідної мембрани, строми, пронизаної тилакоїдами, рибосом, ДНК, РНК, ферментів тощо. Генетично автономні органели, здатні до самовідновлення. Забезпечують фотосинтез.

ХЛОРОФІЛИ - зелені пігменти рослин, за участю яких відбувається фотосинтез. Розрізняють X. а, b,c,d.

ХРОМОПЛАСТИ - пластиди різної форми, забарвлені каротиноїдами в жовтий, оранжевий, червоний, іноді коричневий колір. Утворюються з інших видів пластид, містяться у різних частинах квітки, в дозрілих плодах, насінні, коренеплодах деяких рослин тощо. Беруть участь у синтезі речовин, сприяють розмноженню і розповсюдженню рослин.

Ш

ШИЙКА КОРЕНЕПЛОДУ - верхня частина без листків і бічних коренів.

Я

ЯДРОВА ДЕРЕВИНА - мертва, твердіша внутрішня частина деревини, що втратила провідну та запасаючу функції. Відрізняється від периферійної діяльної деревини - заболоні - темнішим забарвленням.

 

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...