Главная Обратная связь

Дисциплины:






Примірна структура положення про СУОП та орієнтовний зміст його розділів



1. Основні принципи політики у сфері охорони праці Суб’єкт господарювання визначає і документально оформлює по­літику керівництва у сфері охорони праці. Ця політика має бути ор­ганічно поєднана з усіма елементами діяльності організації. Фор­мування політики здійснюється на основі комплексної оцінки рів­ня небезпеки виробничих об’єктів організації, яка проводиться шля­хом виявлення всіх небезпечних і шкідливих виробничих фак.­то­рів, характерних для кожного об’єкта, їх оцінки та аналізу мож­ли­вих варіантів і зменшення ризику виникнення небезпечної ситуації. По­л­ітика у сфері охорони праці повинна бути документально оформ­лена, доведена до усіх працівників та підлягати пе­рі­о­дич­но­му розгляду та можливому корегуванню у зв’язку із змінами у виробничому процесі. Політика у сфері охорони праці повинна: · визначати загальні завдання з покращання охорони праці; · відповідати характеру та масштабу ризиків, що можуть виникнути на виробництві; · включати в себе зобов’язання керівництва щодо постійного поліпшення охорони праці, сприяння формуванню громадських органів, забезпечення соціального партнерства, інформування працівників щодо умов праці та існуючих виробничих ризиках. Безпосередня відповідальність керівництва за охорону життя і здоров`я працюючих в організації визначена Законом України “Про охорону праці” та нормативно-правовими актами з охорони праці.
2. Планування та фінансування заходів з охорони праці Планування заходів передбачає визначення умов праці та ре­а­лі­зацію основних напрямків роботи з поліпшення охорони праці; ви­значення потреби у новій техніці, технології, інженерно-тех­нічних засобах безпеки та санітарно-побутовому обслуговуванні на підставі внутрішнього та зовнішнього аудиту охорони праці, аналізу причин нещасних випадків та професійних захворювань. Основні напрямки перспективного планування - складання комплексних планів поліпшення стану охорони праці, які повинні бути складовою частиною економічного і соціального розвитку організації: поточного (річного) плану заходів з охорони праці, що включаються до колективного договору; оперативних (квартального, місячного) планів по цехах, відділах та діль­ницях (рішення, накази, заходи з розслідування нещасних ви­пад­ків, приписи органів державного нагляду за охороною праці тощо). Суб’єкт господарювання забезпечує розробку, фінансування і реалізацію заходів, спрямованих на доведення умов та безпеки праці до вимог, викладених у колективному договорі, але не нижчих за нормативні. Фінансування ОП (ст.19) – не меньше 0,5% від ФОП (для бюджетних установ – 0,2% від ФОП)
3. Обов’язки та відповідальність Для ефективного функціонування СУОП необхідно визначити обов’язки, відповідальність та повноваження керівників служб та під­розділів а також працівників щодо охорони праці при розробці, впро­вад­женні і удосконаленні СУОП (ст. 13). Обов’язки та повнова­жен­ня персоналу, що керує, виконує та перевіряє різні види діяль­ності, які впливають на ризики виникнення небезпечних ситуацій, пов’язані з діяльністю організації, устаткованням і робочими процесами, повинні бути визначені, задокументовані и доведені до відома працівників для сприяння управлінню в сфері охорони праці. 3.1. Служба охорони праці Суб’єкт господарювання повинен розробити Положення про службу охорони праці, що має відповідати Типовому положенню про службу охорони праці (нак. ДНОП від 15.11.2004 № 255). 3.2. Комісії та громадські органи Основні завдання і повноваження комісії з питань охорони праці мають відповідати Типовому положенню про комісію з питань охорони праці підприємства (НПАОП 0.00-4.09-07), затвердженому наказом Держгірпромнагляду № 55 від 21.03.2007, а компетенція уповноважених найманими працівниками – Типовому положенню про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.11-07), затвердженому наказом Держгірпромнагляду № 56 від 21.03.2007.
4. Управління документацією 4.1. Використання законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці У розділі визначаються особи, відповідальні за вчасне отримання, облік, актуалізацію і поширення законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці. 4.4.2. Управління внутрішніми нормативними актами Внутрішні нормативні акти з охорони праці опрацьовуються в організації, затверджуються її керівником і спрямовуються на побудову чіткої системи управління охороною праці та створення безпечних і здорових умов праці, що регламентується Порядком опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що чинні на підприємстві (НПАОП 0.00-6.03-93), затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 21.12.1993 № 132. Має бути визначено компетенцію і порядок дій працівників щодо: · розробки внутрішніх нормативних актів; · поширення актів, збору та аналізу пропозицій і зауважень працівників стосовно ефективного їх впровадження; · внесення змін, якщо це визнано доцільним.
5. Компетентність та підготовка 5.1. Професійний відбір Визначається коло працівників, які виконують важкі роботи, роботи зі шкідливими чи небезпечними умовами праці, а також такі, де є потреба у професійному доборі. Працівники цих категорій повинні проходити попередній (під час прийняття на роботу) та періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди. Перелік робіт, для виконанні яких є обов'язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників, наведено у Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженому наказом МОЗ від 21.05.2007 № 246. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі (ДНАОП 0.03-8.06-94), затверджено наказом МОЗ України та Держнаглядохоронпраці України від 23.09.94 № 263/121. Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх (ДНАОП 0.03-8.07-94), затверджено наказом МОЗ України від 31.03.94 № 46. Перелік важких робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок , затверджено наказом МОЗ України від 29.12.93 № 256. 5.2. Навчання з питань охорони праці та система інструктажів Обов’язкові вимоги до проведення навчання з питань охорони праці викладено в статті 18 Закону України “Про охорону праці”, а також у Типовому положенні про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (нак. ДНОП від 26.01.2005 № 15). Порядок проведення і види інструктажів також викладено в зазначеному Типовому положенні. У Положенні про СУОП регламентується порядок дій, компетенція відповідальних осіб при організації і проведенні навчання, своєчасна актуалізація навчальних програм та інструкцій.
6. Моніторинг виконання та оцінка результативності 6.1. Поточні перевірки, огляди окремих підрозділів і організації в цілому Система контролю залежно від обсягів виробництва та чи­сель­ності працюючих може передбачати внутрішній аудит, оперативний контроль керівників робіт та інших посадових осіб, контроль з боку служби охорони праці, а також громадський контроль. Для документування огляду організації доцільно скласти плани огляду, порядок проведення огляду, а також відповідні протоколи. В організаціях, щодо яких це регламентовано нормативно-правовими актами з охорони праці, впроваджується 3-ступенева система контролю. Для проведення незалежного (зовнішнього) аудиту охорони праці доцільно залучати сторонні компетентні організації. Згідно ст.13 Закону України "Про охорону праці", проведення аудиту охорони праці є обов’язковим. 6.2. Засідання координаційної ради Основним завданням координаційної ради є обговорення заходів що­до розробки, впровадження та удосконалення СУОП, узгодження по­зицій керівництва та працівників, сприяння покращанню умов пра­ці, визначення найбільш ефективних способів інформування працівників.
7. Організація інформаційної роботи Має бути визначено, яким чином інформація про заходи з без­печ­ного виконання робіт досягне конкретного працівника і як буде орга­нізовано ефективний зворотний зв’язок працівників з ке­рів­ниц­т­вом для поліпшення стану охорони праці. Необхідно розробити про­це­дури роботи зі зверненнями працівників і повідомлення про ре­зуль­тати їх розгляду. 7.1. Наради і збори Наради і збори мають проводитись в усіх підрозділах організації. Ініціатива проведення нарад належить вищому керівництву та керівництву підрозділів, а зборів – профспілкам або уповноваженим найманими працівниками. На нарадах і зборах поширюється інформація щодо стану охо­ро­ни праці, результатів ідентифікації ризиків виникнення небезпечних си­туацій, обговорюються впроваджені заходи з охорони праці та та­кі, що плануються. Облік та аналіз рішень, пропозицій за резуль­та­та­ми проведення нарад та зборів покладаються на службу охорони праці.
8. Управління ресурсами 8.1. Безпечність виробничих приміщень, засобів виробництва, технологічних процесів згідно з вимогами Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого спільним наказом Держбуду України та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 за № 32/288 8.2. Організація робочого місця Робочі місця мають відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів з охорони праці, які розповсюджуються на діяльність організації. Нормативні акти організації, в яких конкретизуються ці вимоги, повинні враховувати специфіку діяльності підприємства, наявність на робочих місцях небезпечних та шкідливих факторів, які ще не усунуто і передбачати відповідні заходи з охорони праці. Мають бути визначені можливі наслідки впливу цих факторів на здоров’я працівника та встановлені пільги та компенсації відповідно до законодавства і колективного договору. Ефективним заходом для правильної організації робочих місць є атестація робочих місць за умовами праці, яка проводиться згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМУ № 442 від 01.08.92. 8.3. Організація робочого часу Для забезпечення охорони здоров’я та безпеки працюючих необхідна відповідна організація режиму їх праці та відпочинку. При цьому повинні враховуватися вимоги Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів щодо робочого часу та відпочинку, оплачуваних перерв для проведення профілактичних та лікувально-оздоровчих процедур. Має бути регламентовано робочий час, час відпочинку, перерви, роботи у нічний час і позмінної роботи. 8.4. Засоби індивідуального захисту У розділі визначається перелік тих професій, працівники яких мають бути забезпечені засобами індивідуального захисту (далі - ЗІЗ), а також перелік необхідних ЗІЗ. Інструктаж працівників щодо використання ЗІЗ повинен бути викладений в інструкціях з охорони праці згідно з Положенням про розробку інструкцій з охорони праці (нак. ДНОП від 29.01.98 № 9). Питання щодо забезпечення працівників ЗІЗ регламентується Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (нак. ДНОП від 29.10.1996 № 170). 8.5. Заміна засобів виробництва 8.6. Заміна матеріалів, що застосовуються 8.7. Зміни в організації праці 8.8. Організація безпечного ведення робіт у разі залучення сторонніх суб’єктів господарювання 8.9. Вимоги безпеки при введенні в експлуатацію, поточній експлуатації, виведенні з експлуатації виробничого обладнання. Будь-яке порушення встановленого технологічного процесу становить підвищену небезпеку для працюючих, тобто нестандартну ситуацію. Якщо такі порушення можуть призвести до небезпеки для великої кількості працівників, їх необхідно розглядати у Плані локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій у відповідності з Положенням щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій (нак. ДНОП від 17.06.99 № 112). Обов’язок суб’єкта господарювання попередити можливі аварійні ситуації та вжити необхідних заходів для ліквідації наслідків аварій визначено у статті 13 Закону України “Про охорону праці”. Цю вимогу впроваджено Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (Постанова КМУ N 1232 від 30.11. 2011 р.) згідно з яким суб’єкт господарювання зобов’язаний аналізувати причини аварій та розробляти відповідні запобіжні заходи.
9. *) Аналіз і попередження можливих загроз життю і здоров’ю працюючих 9.1. Аналіз ефективності СУОП Аналіз ефективності СУОП повинен враховувати: · результати розслідування нещасних випадків на виробництві, випадки погіршення здоров’я і виникнення професійних захворювань та причини виникнення небезпечних ситуацій; · додаткові внутрішні та зовнішні фактори, а також зміни, вклю­ча­ючи організаційні, що можуть вплинути на стан охорони праці. Висновки аналізу мають бути документально зафіксовані і доведені до відома осіб, відповідальних за конкретний елемент системи, а також до працівників та їх представників. *) 9.2. Аналіз та зменшення ризиків виникнення небезпечних ситуацій В організації потрібно регулярно визначити загрози для працюючих та проводити відповідні профілактичні заходи щодо їх запобігання. Для цього необхідно вибрати і обґрунтувати метод оцінки загроз. У цьому розділі необхідно відобразити послідовність дій при аналізі можливих загроз, а саме: · врахування робочих місць і видів діяльності, які можуть становити потенційну небезпеку; · встановлення існуючих загроз, що діють на робочих місцях або ланках виробництва, та оцінка ефективності вже проведених захисних заходів; · оцінка ступеня ризику виникнення небезпечної ситуації; · розробка і впровадження подальших заходів щодо зменшення ризиків, якщо це потрібно; · залучення для вирішення цих питань необхідних фахівців, можливо, спеціалізованих організацій, що можуть надати необхідні консультації; · консультації з представниками працівників щодо охорони праці; · визначення шляхів повідомлення працівників про необхідні заходи і їх можливої реакції на них. Документувати дії по зменшенню ризиків рекомендується за допомогою карти оцінки ризиків. На підприємствах, де застосовуються небезпечні речовини, необхідно провести ідентифікацію об’єктів підвищеної небезпеки, а за необхідності подальше декларування їх безпеки. Порядок ідентифікації та декларування регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.2002 № 956 „Про ідентифікацію та декларування об’єктів підвищеної небезпеки” (НПАОП 0.00-6.21-02 та НПАОП 0.00-6.22-02).
10. Попереджувальні та коригувальні заходи Потрібно встановити і підтримувати в подальшому порядок здійснення попереджувальних та коригувальних дій, необхідність яких випливає з результатів моніторингу функціонування та аналізу результативності СУОП. Планування, виконання та результат попереджувальних та корегувальних дій підлягають документуванню та аналізу.
11. Мотиваційне регулювання Керівництво повинно докладати зусиль до підвищення свідомості працівників щодо дотримання безпечного ведення робіт та поліпшення стану виробничого середовища. Ініціативні дії персоналу щодо здійснення заходів з підвищення рівня безпеки на робочих місцях повинні мати моральне та матеріальне стимулювання, що враховуватиме прагнення працівника до безпечних дій та створення передумов для безпечної праці (ст.25). Доцільно розробити та впровадити порядок стимулювання активного сприяння працівників вирішенню питань охорони праці. Фінансування цього заходу може бути передбачено в колективному договорі.
12. Удосконалення СУОП СУОП, що розроблена та впроваджена, потребує постійного удосконалення. Висновки за результатами аналізу ефективності СУОП повинні бути задокументовані і офіційно доведені до відома осіб, відповідальних за конкретний елемент (елементи) управління охороною праці для реалізації відповідних заходів.

Додаток к п.9.2



 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...