Главная Обратная связь

Дисциплины:






До проблеми підготовки дошкільників з дитячим церебральним паралічем до опанування навичок письма



Людмила Коваль[18]

Процес письма є особливою формою мовленнєвої діяльності, що відрізняється від усного мовлення як за своїм генезом та психофізіологічною побудовою, так і за своїми функціональними особливостями.

На відміну від усного мовлення, що протікає досить автоматизовано, писемне мовлення є навмисно організованою діяльністю, яка базується на свідомому аналізі звуків, з яких вона складається. Розгорнутий характер цієї діяльності зберігається довгий час, і лише на пізніх етапах формування письмо може перетворитися в складну автоматизовану навичку. Особливо характерною і суттєво відмінною від усного мовлення є психофізіологічна будова письма. [1]

Процес письма починається з аналізу звукового комплексу, з якого складається слово, що вимовляється. Цей звуковий комплекс ділиться на складові частини – фонеми. Виділені фонеми мають бути розміщені у відповідній послідовності та перекодуванні у відповідні оптичні структури – графеми, які відрізняються власними зорово-просторовими особливостями.

Формування навички письма починається з аналізу звукового складу слова. Тому однією із головних умов для оволодіння дитиною письмом є достатньо збережений фонематичний слух. Важливу роль для оволодіння цим процесом відіграє правильна артикуляція, яка бере участь у процесі навчання письма дітей перших років навчання.

Не менш складним є другий етап письма, пов’язаний з перекодуванням виділених елементів – фонем у оптичні елементи – графеми. Кожна графема має свою зорово – просторову будову, для реалізації якої потрібний складний просторовий аналіз та відповідно сформовані рухові навички кисті руки, яка реалізує завдання.

Отже процес оволодіння навичкою письма складається з декількох етапів та є складним для оволодіння і тривалим у часі для дітей, особливо для тих які мають органічні ураження центральної нервової системи та дітей з церебральним паралічем зокрема. Зазначена категорія дітей з ДЦП є групою ризику для оволодіння письмом. Щоб зрозуміти суть зазначеного ризику, слід визначити які руйнівні напрямки несе органічне ураження при зазначеному порушенні.

Дитячий церебральний параліч – захворювання центральної нервової системи, симптомом якого є враження рухових зон та провідникових шляхів головного мозку, які відповідають за передачу відповідних імпульсів. Цьому захворюванню притаманне раннє органічне враження локомоторних та мовно-рухових систем мозку. Причини, що викликають це захворювання можуть бути різноманітні. Проте їх вплив обумовлює спільний наслідок – затримку та порушення рухових функцій. Порушення рухливості при ДЦП є провідним дефектом та є своєрідною аномалією розвитку, який без відповідної корекційної роботи справляє негативний вплив на весь хід формування нервово – психічних функцій. Різноманітні клінічні, психологічні та логопедичні дослідження дітей з церебральним паралічем вказують на неоднорідність категорії цих дітей з огляду на порушення рухливості, психічних функцій та мовлення. Але загальним фактором для всіх без винятку дітей з ДЦП є органічне враження центральної нервової системи (ЦНС). Хоч ураження має різноманітну локалізацію та прояви, воно формує складний дефект, який поширюється на різні складові вищої психічної діяльності.



Специфіка зазначених порушень у дітей з церебральним паралічем зумовлена травматичним враженням відділів центральної нервової системи (відділів кори головного мозку). Тому звичайний набір інструментів – методів, які використовуються у дошкільній освіти для підготовки дітей до оволодіння письмом, є малоефективними для зазначеної категорії дітей. Сучасна система корекційної освіти потребує розробки новітніх методів ефективного впливу на це порушення з урахуванням задач, що ставитиме перед дитиною майбутній навчальний процес на етапі засвоєння грамоти. Розробка та залучення нових ефективних методичних заходів у навчально – корекційний процес визначається такими положеннями:

− адаптацією програми підготовки до оволодінням письмом до обмежених можливостей дитини з церебральним паралічем;

− поетапним підвищенням навантаження;

− поданням навчального матеріалу з урахуванням принципу опори на збережені аналізатори (формування кінетичних відчуттів та звукового аналізу);

− розробкою та впровадженням вправ, які мають пропедевтичну мету – підготовку до засвоєння навичок письма.

Навчальна діяльність передбачає достатній рівень сформованості мовленнєвого розвитку як основи для оволодіння писемним мовленням. Процес підготовки дітей з церебральним паралічем до оволодіння навичками письма є важливим актуальним напрямком в навчально – корекційній роботі, оскільки готовність до навчання письму є основою для подальшого засвоєння дитиною рідної мови, социальної адаптації та інтеграції їх в соціальне середовище.

Актуальність зазначеної проблеми слід розглянути ще в такому ракурсі: для сучасної системи освіти стала нагальною проблема рівного доступу до якісної освіти всіх, без винятку дітей, яка зазначена у Законі України «Про освіту». Згідно з зазначеним законом категорія дітей з ДЦП має відповідне право на якісну освіту.

Проте, довгий час, діти з церебральним паралічем нарівні з іншими категоріями дітей зі спеціальними потребами, знаходились на утриманні в системі закладів соціального захисту, що сприяло лише штучній ізоляції та перекривало шлях до повноцінного спілкування з однолітками дітям, здатним до повноцінної соціалізації.

За соціально – економічних умов у сучасній системі освіти дедалі більша роль відводиться інклюзивній моделі навчання, яка проявляється у різноманітних формах спільного навчання та виховання дітей з особливими потребами разом з їхніми однолітками. Діти з церебральним паралічем стали однією з перших категорій дітей зі спеціальними потребами, які були задіяні в інклюзивну модель освіти. Але, з огляду на високий відсоток мовленнєвих порушень у цієї категорії дітей, постала проблема створення та залучення у навчально – корекційний процес нових методів навчання, зокрема з підготовки до оволодіння письмом дошкільників з ДЦП.

Також слід зазначити, що інклюзивна модель освіти вимагає від вихователів, логопедів, вчителів володіння відповідними сучасними навчальними, корекційно спрямованими методами для забезпечення якісним рівнем освіти всіх категорій дітей, які задіяні у навчально – виховному процесі та брак яких гостро відчувають фахівці, що працюють в умовах інклюзивного навчання. Зокрема, логопеди, на яких покладена відповідальність за забезпечення відповідного рівня корекційно – розвиваючого процесу з подолання мовленнєвих порушень у навчальному закладі, потребують нових методів для підвищення якості корекційно – навчальної роботи.

Успішність підготовки дітей дошкільного віку з ДЦП до навчання письма зумовлюється багатьма чинниками. Зокрема ступенем тяжкості мовленнєвого порушення, спрямованістю та систематичністю корекційного впливу, наявністю відповідних методик, адаптацією навчальної програми до рівня можливостей засвоєння дитиною знань вмінь та навичок, рівнем підготовки спеціалістів тощо.

Підготовка дитини з ДЦП до процесу оволодіння письмом – складний багаторівневий процес, результатом якого є досконале оволодіння дитиною мовленням, як засобом соціальної адаптації. Проте наявний спектр мовленнєвих порушень у дітей з церебральним паралічем є важливою перепоною у оволодінні писемним мовленням, оскільки органічне підґрунтя цього порушення зумовлює додаткові стійкі труднощі. Несвоєчасне впровадження відповідної корекційної роботи щодо таких дітей, зумовлює як труднощі оволодіння навичками письма, так і подальшу трансформацію порушення у писемне мовлення, в різні види дислексії та дисграфії, що у майбутньому додатково ускладнюватиме процес оволодіння різними навчальними дисциплінами.

Проблема підготовки дошкільників з ДЦП до опанування навичок письма з урахуванням специфіки мовленнєвих порушень, не дивлячись на важливість даної проблеми, не знайшла донині відповідної уваги у спеціальній літературі та вимагає дослідження і відповідних методичних розробок, головне призначення яких – якісно озброїти корекційно – розвивальний процес, зокрема на етапі підготовки дітей дошкільного віку з ДЦП до опанування навичок письма [1].

Доцільність такого впровадження знаходить відповідне підтвердження у державній національній програмі «Освіта» Україна ХХІ століття, а саме у розділі «Основні шляхи реформування дошкільної освіти»[2].

Досягнення будь–якої мети вимагає вирішення чітко окреслених задач. До їх кола можуть бути віднесені такі:

− дослідити та вивчити стан тих компонентів мовлення у дітей дошкільного віку з ДЦП, на основі яких базується процес оволодіння навичками письма;

− здійснити порівняльний аналіз стану готовності до оволодіння навичками письма дітей дошкільного віку з церебральним паралічем і їх здорових однолітків;

− конкретизувати на основі проведених діагностичних досліджень ключові питання, що визначають проблематику оволодіння процесом письма школярів з ДЦП.

Результати вирішення зазначених задач є тим емпіричним матеріалом, який може розкрити напрямки для створення відповідних методичних технологій та їх подальшого впровадження у корекційно-розвивальний навчальний процес.

 

Література

1. А. Р. Лурія. Высшие корковые функции человека и их нарушение при локальных поражениях мозга.-3-е изд. - М.: Академический Проект, 2000. – 512с.(506 + вступ. ст. ): ил.

2. Державна національна програма “Освіта” Україна ХХІ століття..Київ.:Видавництво “Райдуга”.,1994.-64 ст.

3. Закон України “Про дошкільну освіту” //Відомості Верховної Ради (ВВР),2001, №49, ст.259.

 

УДК 376.37: 373.31





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...