Главная Обратная связь

Дисциплины:






Обстеження лексичної сторони імпресивного мовлення молодших дошкільників із ЗНМ



Юлія Рібцун[25]

Процес формування мовленнєвої діяльності проходить тривалий і складний шлях. Щоб знайти ефективні прийоми для діагностики та корекції порушень мовлення, необхідно чітко уявляти всю послідовність мовленнєвого розвитку дітей у нормі, знати закономірності цього процесу та ті умови, від яких залежить його успішне протікання.

Розуміння мовлення оточуючих є важливим показником повноцінного мовленнєвого розвитку. Як зазначають Ю. А. Аркін, О. М. Гвоздєв, О. О. Леонтьєв, О. М. Шахнарович та ін., вже на третьому місяці життя дитина починає відчувати інтонації мовлення. Друга половина першого року характеризується розумінням елементарних слів на ритміко-інтонаційному рівні. У 7 міс. на питання „Де?” малюк зосереджує зорову увагу тільки на тих предметах, що мають постійне місцезнаходження. На 8 міс. дитина реагує на ритм, інтонацію, звуковий малюнок слова, тобто лише на ритміко-інтонаційний склад мовлення. Малюк розрізняє імена дорослих, повертає до них голову, шукає поглядом джерело мовлення, фіксуючи свою увагу на вже знайомих предметах чи обличчях. У різних ситуаціях: одягання („дай ручку” – простягає руку для одягання рукавички), годування („відкрий ротик” – відкриває), гри („нá зайчика” – бере іграшку). З мовленнєвого потоку дорослого дитина здатна виділити ситуативно тільки добре знайоме для неї слово (покажи, помахай ручкою, візьми тощо), інструкцій поза ситуативним контекстом дитина ще не розуміє (на прохання дорослого дати ручку не в ситуації одягання руки не дає).

У дев’ятимісячному віці малюк засвоює значення 8–10 легких для сприймання слів, якими під час спілкування з дитиною найчастіше користується дорослий. Вже в цьому віці дитина адекватно реагує на слово „поклади”, вміє виконувати поетапно дво- та триступеневі інструкції („Візьми кубик. Поклади кубик у коробку”) на матеріалі елементарних, найбільш часто вживаних фраз. Дитина 10 міс. реагує на своє ім’я та на прохання „дай мені” („Олю, дай мені м’ячик”). У 11 міс. малюк починає розуміти заборону, у знак незгоди крутить головою. У цей же період дитина здатна прослідкувати поглядом у напрямку вказівного жесту дорослого і вибрати за його проханням добре знайомий предмет з ряду інших („дай ляльку”, „дай зайчика”). Малюк починає розуміти зміст елементарних, найбільш часто вживаних фраз і адекватно реагує; наприклад, на запитання „Де тато?” показує пальчиком у відповідному напрямку. Іноді дитина реагує на інструкцію, звернену до іншої особи, і виконує її. У 12 міс. малюк робить перші кроки, починає в діях виконувати інструкції дорослого („йди до мене”), на прохання „Принеси мені...” (ведмедика, ляльку і т.п.) дитина самостійно знаходить добре знайомий предмет і приносить його дорослому. У цей же період у малюка з’являються перші найелементарніші форми узагальнень тільки знайомих предметів [1, 2, 6]. Так, на прохання дорослого принести котика, дитина може принести двох кошенят, виготовлених з різних матеріалів.



Дитина віком 1 р. 1 міс. розрізняє іграшки, схожі за формою (півник, курочка) та приносить їх за проханням дорослого, тобто дитина опановує елементарну предметну співвіднесеність слова, слова-найменування [2]. У 1 р. 2 міс. у дитини розвивається розуміння окремих слів-назв та слів-дій: малюк з інтересом розглядає картинки та впізнає зображення окремих предметів та дій („Де машинка?”, „Де хлопчик сидить?”). Дитина за словесною інструкцією з групи предметів вибирає потрібний, приносить його, бере у однієї людини і передає іншій. У 1 р. 3 міс. дитина вже здатна виконувати нескладні інструкції, починає розуміти назви деяких якостей предметів („великий – маленький”); малюк може відповісти на питання навіть при відсутності предмета („Хочеш соку?” – „Дя, ням-ням”). У віці 1 р. 4 міс. дитина починає розуміти зміст простих речень, які часто вживаються під час спілкування з нею („Зараз будемо одягатися”, „Підемо гуляти”).

З 1 р. 6 міс. до 1 р. 8 міс. імпресивне мовлення починає розвиватися значно швидше, що характеризується появою розуміння нескладного сюжету картинки та виникненням елементарного узагальненого розуміння добре знайомих дитині слів [6, 8, 9]. Так, наприклад, на прохання принести машинку малюк принесе не обов’язково ту, якою найбільше любить гратися. У цей період засвоєння значень слів і розширення пасивного словника відбувається набагато інтенсивніше, ніж збагачення активного. Так, у 1 р. 8 міс.–1 р. 10 міс. дитина розуміє набір добре знайомих, засвоєних фраз, тоді як накопичення активного словника значно відстає від пасивного. У малюка поступово формується категоріальне значення слова. У віці 1 р. 11 міс. малюк починає розуміти інформацію про події, що вже відбувалися у його житті.

У два роки дитина засвоює, що кожному предмету відповідає певний звуковий комплекс для його позначення і спілкування з оточуючими. Мовлення у цей період вступає в мислительну, інтелектуальну фазу розвитку [1]. У два роки у дитини починають формуватися стійкі значення слів, а самі слова починають використовуватися для позначення однорідних предметів. До 2 р. 10 міс. дитина вже розуміє розповідь про ті події, які не відбувалися у її власному житті („Не треба брати ножа, ним можна порізати пальчик”). При досягненні дитиною трирічного віку вона починає помічати та розуміти явища мовної омонімії („Візьми чашку за ручку”, „Оленко, візьми ляльку за ручку”), в неї поступово формується уміння диференціювати слова-омоніми з використанням добре знайомих і часто вживаних предметів.

Отже, формування імпресивного мовлення проходить досить тривалий і складний шлях у своєму розвитку. Та коли дитина має системне порушення мовлення, страждає як експресивна, так і імпресивна сторони мовлення, що призводить до зміщення окреслених онтогенезом строків [3, 4, 6, 9, 11 та ін.].

До молодшої логопедичної групи зараховуються діти з І–ІІ рівнем мовленнєвого недорозвитку – ті, які практично не говорять. Через недостатню кількість у спеціальній літературі наукових розробок щодо вивчення лексичної сторони імпресивного мовлення дітей четвертого року життя із ЗНМ нами була розроблена відповідна методика.

За основу нами були взяті такі механізми засвоєння лексики:

1. Стабілізація слухового сприймання, що проявляється у розвитку фонематичного розрізнення звуків.

2. Сформованість різних рівнів лексичних узагальнень:

а) категоріальних;

б) контекстуально зумовлених;

в) видо-родових понять;

г) визначення семантичних зв’язків, що лежать в основі понятійної співвіднесеності слова;

д) лексико-семантичних мовних явищ (багатозначності).

3. Розуміння дериваційного значення слів:

а) на позначення зменшувально-пестливих форм;

б) на позначення дитинчат тварин.

4. Прогнозування на лексико-фонологічному рівні.

5. Смисловий контроль.

Мова пред’явлення інструкцій відповідала мові, якою оволодіває дитина. Нами фіксувався кращий результат. Оцінювання відбувалося за такими показниками: розуміє, не розуміє. Окремо нами вивчались ті фактори, які впливають на розуміння дитиною почутої інформації.

Як зазначають Є. Ф. Соботович, І. Е. Соботович, результатом здійснення узагальнення різноманітних варіантів звучання однієї й тієї ж фонеми є формування константності слухового сприймання, тобто сформованість його перцептивного рівня. На цій основі дитина за допомогою дорослого встановлює зв’язки між константними звуковими образами слів і відповідними явищами дійсності, внаслідок чого формується і розвивається імпресивне мовлення.

Розкриємо зміст обстеження фонематичного сприймання на перцептивному рівні у молодших дошкільників із ЗНМ.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...