Главная Обратная связь

Дисциплины:






Обстеження особливостей будови та рухливості органів артикуляції і дихання у дітей з порушеннями мовлення



 

Як відомо, порушення будови органів артикуляції, їх рухливості, а також динамічності, ритмічності, диференційованості мовленнєвого дихання є тими причинами, які найчастіше ведуть до виникнення легких і тяжких порушень вимовного боку мовлення. Результати обстеження особливостей будови периферійних органів мовлення, артикуляційного праксису і мовленнєвого дихання є, також, однією з найвагоміших підстав для визначення клінічного діагнозу: наявності у дитини дислалії, ринолалії чи дизартрії.

Обстеження органів артикуляції та дихання повинно проводитися в найбільш комфортних для дитини умовах. Їх створення має базуватися на даних про вік дитини, особливості її інтелектуального, загального моторного розвитку, специфіку поведінки, контактності тощо. В результаті узагальнення даних про особливості психічного і фізичного розвитку досліджуваних дітей, нами було виділено декілька груп, умови проведення обстеження в межах кожної з яких необхідно створювати по різному.

До першої групи були віднесені діти з інтелектуальним розвитком достатнім для виконання завдання за інструкцією чи за наслідуванням перед дзеркалом, без будь яких супровідних порушень сенсорних чи моторних систем. Це діти віком від трьох років і старші вони контактні, активні, без відхилень у поведінці. Обстеження органів артикуляції та дихання проводиться перед дзеркалом, вони з бажанням наслідують вправи продемонстровані логопедом і доповнені інструкцією. Цим дітям, якщо вони не виконують вправи на довільному рівні, можна пропонувати виконувати вправи на мимовільному та пасивному рівнях.

До другої групи були віднесені діти з інтелектуальним розвитком достатнім для того, щоб вони могли виконувати завдання за інструкцією чи за наслідуванням перед дзеркалом, без порушень опорно-рухового апарату, проте, вони недостатньо контактні. У переважній більшості це діти дошкільного віку. Для того, щоб провести їх обстеження можна запропонувати батькам взяти дітей на руки, об’єднувати дітей в групи по двоє-троє, де одні показують іншим приклад виконання завдань, проводити роботу у вигляді ігор тощо. Частині цих дітей, які не виконують вправи на довільному рівні, пропонують виконувати вправи на мимовільному та пасивному рівнях.

До третьої групи були віднесені діти з інтелектуальним розвитком достатнім для того, щоб вони могли виконувати завдання за інструкцією, за наслідуванням перед дзеркалом, проте з порушеннями опорно-рухового апарату. Для дослідження будови та рухливості органів артикуляції та особливостей дихання таким дітям потрібно забезпечити комфортну позицію при сидінні чи лежанні (за Архіповою – «рефлекс заборонну позицію»). Для зручності при сидінні можна використовувати спеціальний стілець з поручнями або дитину можна посадити на руки батькам. Частина таких дітей може сидіти самостійно без спеціальних пристосувань. Лежати діти можуть у позиції на спині, на правому, лівому боці чи на животі. Руки та ноги при цьому дитина самостійно розташовує так, як їй зручно: традиційно, при односторонній чи двосторонній геміплегіях, тетраплегії, коли є підвищеним тонус м’язів кінцівок, вона згинає їх у ліктях, колінах і підтягує до тулуба, голова може бути відкинута назад чи лежати прямо; при атонічно-астатичній формі дитячого церебрального паралічу (ДЦП) дитина лежить прямо, руки, ноги, голова у неї розслаблені. Для фіксації дитини у одній з таких позицій використовують спеціальні валики, м’ячі, циліндри тощо. Їх, в залежності від позиції яку займає дитина, підкладають під живіт, з обох боків від дитини тощо. Якщо діти цієї групи займають позицію сидячи, то частину або й а то і всі артикуляційні вправи можна з ними проводити на довільному рівні, частина дітей артикуляційні та дихальні вправ виконують на мимовільному рівні, в окремих випадках задіюють пасивний рівень виконання завдань. Якщо ж діти займають позицію лежачи, то завдання їм пропонують виконувати лише на мимовільному та пасивному рівнях.



До четвертої групи віднесено дітей інтелектуальний рівень у яких недостатній через те, що вони ще малі чи розумово відсталі і нездатні виконувати вправи за інструкцією чи за наслідуванням. У такому випадку для виявлення особливостей розвитку у них артикуляційного праксису краще організувати спостереження за дітьми у різних практичних ситуаціях, окремі з яких можна спеціально створювати у процесі обстеження (наприклад, вклавши у руку дитини гумову іграшку спостерігати як вона її гризе, створивши ігрову ситуацію поспостерігати за її мімікою, здатністю посміхатися, сердитися тощо).

Для дослідження особливостей будови та рухливості органів артикуляції та мовленнєвого дихання використовують спеціально дібрані вправи, яких має бути не занадто багато, і лише такі що відображають основні артикуляційні позиції. Якщо вправ забагато, дослідження затягується у часі, дитина втрачає увагу і перестає працювати. Усі дівибрані нами завдання були поділені на опорні і додаткові. Опорні артикуляційні і дихальні вправи рекомендовано проводити при обстеженні дітей з порушеннями вимови звуків обов’язково, а додаткові за необхідністю.

Необхідно пам’ятати, що результат для подальшого аналізу ми отримуємо і при правильному, і при неправильному виконанні дітьми вправ, а також в процесі дослідження специфіки утворених артикуляційних позицій при пасивній участі дитини у роботі та в процесі спостереження за тим, які дитина утворює позиції органами артикуляції в різних побутових ситуаціях. Різниця між вадами, специфіка причин, що обумовлюють порушення вимовного боку мовлення, визначатиметься оцінкою особливостей відтворення артикуляційних, дихальних рухів, відхилень у будові органів артикуляції.

Для аналізу результатів виконання дітьми завдань нами було розроблено критерії якісної і кількісної оцінки. Оцінка якості виконання дітьми завдань має як вербальне, так і числове вираження і, в цілому, відображає рівень та особливості порушення артикуляційної моторики та мовленнєвого дихання у дітей. Параметри, на які повинен звертати увагу логопед в процесі діагностики, нами подані у «Картці стану розвитку у дитини артикуляційного апарату та дихання». По кожному з визначених параметрів можна виставляти оцінку у балах. Виставлення балів необхідно здійснювати не за результатами виконання завдань в цілому, по мірі припускання дитиною помилок. У картці для підказки ті параметри, що вказують на нормальний розвиток будови органу артикуляції чи його рухливості, ми писали курсивом і якщо ці особливості виявляємо напроти параметру виставляється 0. Якщо ж у дитини виявляємо помилку при виконанні завдань напроти параметру, який характеризує її, ми виставляємо 1 бал. Оцінка виставляється не біля усіх параметрів, але лише біля тих, які характеризують особливості виконаних дитиною завдань. В кінці ці бали можна сумувати. Підсумкова оцінка буде вказувати на рівень недорозвитку будови органів артикуляції, дихання, артикуляційної моторики. Але можна сумувати бали в межах кожної з визначених у картці груп (загалом їх дванадцять). За результатами можна будувати графік, який буде відображати особливості недорозвитку будови органів артикуляції, порушень артикуляційного праксису, специфіку дихання дитини на момент її обстеження.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...