Главная Обратная связь

Дисциплины:






Загальне уявлення про текст і його елементи



Слово «текст» має багато різних значень. У видавничій практиці під текстом розуміють закінчену за змістом інформацію, закріплену (написану, набрану, надруковану) за допомогою знаків алфавіту, організованих у рядок або шпальту набору. Текст, як основну частину видання та елемент його оформлення, поділяють на основний і допоміжний.

Доосновного тексту належить та частина видання, що містить авторський твір (чи кілька творів одного або різних авторів), незалежно від того, у якому вигляді він представлений: власне тексту (словесного запису); запису, організованого у табличну форму; формул.

Допоміжний текст – це те, що допомагає користуватися виданням, супроводжує основний текст, пояснює його. Зазвичай усі такі тексти називають апаратом (службовою частиною) видання. Це тексти всіх елементів зовнішнього оформлення і титульних елементів, рубрикації, посвяти, епіграфи, анотації, колонтитули і колонцифри, примітки, бібліографічні й інші посилання, передмова, післямова, переліки і покажчики, зміст.

Допоміжні тексти, як правило, відділяють від основного тексту за допомогою шрифтових (різні гарнітури та їх варіанти, кеглі), графічних (заставки, кінцівки, лінійки, інші прикраси) і композиційних прийомів (формат, розташування на шпальті, розмір інтерліньяжу, відбивок і т. д.), посилюючи або послаблюючи ними зовнішню виразність даного допоміжного тексту порівняно з основним.

Друкарська характеристика тексту пов’язана зі складністю його набору і коректури. З цього погляду прийнято розрізняти суцільний текст і текст з таблицями, формулами, ілюстраціями.

Суцільний текст може бути:

- простим, коли у ньому зрідка зустрічаються слова, набрані іноземними мовами, незначна кількість цифр і виділень розрядкою чи за допомогою варіантів шрифтів даної гарнітури (курсив, напівжирний);

- ускладненим, що містить значний обсяг слів іншими мовами, спеціальних термінів, велику кількість цифрових даних, різноманітних виділень: шрифтових, композиційних і графічних;

- змішаним (складним), що містить особливо багато «домішок» у вигляді іноземних слів, шрифтів кількох алфавітів і варіантів, математичних, хімічних, логічних та інших спеціальних знаків, великої кількості формул або таблиць та ілюстрацій;

- особливо складним – набір іноземними мовами, набір словників з великою кількістю слів іншими мовами, набір на латиничній основі.

Наведену класифікацію покладено в основу нормативів роботи коректора.

Текст можна класифікувати і за використовуваними у ньому знаковими системами та правилами організації цих систем. З цього погляду виділяють знаки і системи природніх і формалізованих мов.



Під системою природніх мов (письма) розуміють мову повсякденного спілкування людей, оформлену у вигляді буквено-звукового письма – звичайної словесної форми спілкування та викладу думки. Правила організації цієї мови у систему – нормативи граматики і стилістики сучасної літературної мови.

Формалізована мова – це різноманітні системи знаків, вживані, наприклад, для запису хімічної реакції, логічного судження тощо у математичних, хімічних або логічних формулах. Це штучна письмова мова, на слух її сприйняти важко. Одиниці формалізованої мови – символи-знаки, які замінюють у мовленні цілі поняття, об’єкти, явища, відношення, назви яких зазвичай не можна визначити одним словом, а найчастіше являють собою ціле словосполучення, іноді й досить значний за обсягом текст. Через це символи і слова не мають словотвірних якостей, притаманних словам природніх мов.

Елементи формалізованої мови прилаштовані для оперування ними, наприклад, у формулах, міжнаціонально. Природня ж мова завжди національна. Але разом із тим запис формальною мовою доступний лише тим, хто спеціально підготований до її сприйняття, у той час як природня мова доступна всім, хто володіє нею. Проте між ними немає непрохідної стіни. Формалізована мова може функціонувати лише на базі природної. Вона не може бути вжита у книзі сама по собі – тоді це буде зашифрований текст.

Утворення формалізованої мови – процес тривалий. Тому в суцільному тексті часто зустрічаються і проміжні (перехідні від природної до формалізованої мови) елементи, властиві, правда, в основному писемному мовленню: цифри, різні науково-технічні знаки. Розуміння різниці між мовами допомагає коректору обрати правильну форму написання і належний спосіб включення елементів формалізованої мови та їх груп у зв’язний текст природної мови.

Набір і його редакційно-технічна обробка кожного виду тексту та його елементів має свої особливості та правила.

 

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...