Главная Обратная связь

Дисциплины:






Загальні правила бібліографічного опису



Частини, елементи, області опису. Бібліографічний опис складається з двох частин: 1) заголовка опису (зазвичай прізвище та ініціали автора чи авторів); 2) тексту опису.

Постійні показники (ознаки), характерні для друкованого твору в тексті опису, називають елементами опису. Кожен елемент опису наводять зі стандартними розділовими знаками, що йому передують. Групи елементів опису, які характеризують однин з параметрів друкованого твору, поєднують в області опису.

Опис під заголовком (прізвище автора). Одні описи слід починати з заголовку (прізвище автора або авторів), інші – з назви друкованого твору.

Перед заголовком, якщо авторів не більше трьох, зазначають прізвище та ініціали одного автора, а у відомостях про відповідальність зазначають усіх авторів. Якщо їх чотири і більше, то в описі подають інформацію про першого з додаванням у квадратних дужках скорочення [та ін.].

Під заголовком описують:

1) книги чотирьох і більше авторів (прізвища авторів зазначають у такому випадку в області заголовка і відомостей про авторство – не менше трьох прізвищ з додаванням слів «та ін.»);

2) збірники творів різних авторів, що мають спільну назву.

Мова та орфографія опису. Зазвичай опис складають мовою тексту видання, що є предметом опису, або, як виняток, мовою видання, у яке введено опис, із зазначенням мови тексту описуваного видання у примітці: англ. мовою. В описі дотримуються норм сучасної орфографії, переводячи стару орфографію в нову.

Область заголовка та відомостей про відповідальність Основний заголовок Бойко, О. Д. Історія України. Песни Владимира Высоцкого. Загальне визначення матеріалу [Текст] [Ноти] [Аудіозапис] і т.д. Паралельний заголовок (якщо є) Труды по анализу и геометрии [Текст] = Proccedinga on analysis and geometry Відомості, що належать до заголовка Любов к трем апельсинам [Текст]: сказки, повести, пародии Відомості про відповідальність Комедии и трагедии [Текст] / Уильям Шекспир ; пер. с англ. О. Сороки
Область видання Інформація про зміни та особливості видання . – 2-е изд., переработ. и доп. А. П. Серовским. –
Область специфічних відомостей (якщо є) Второй квартет [Ноты] : для 2 скрипок, альта и виолончели / А. Бертрам. – Партитура  
Область вихідних даних Місто видання, видавництво, рік . – К. : Академвидав, 2003. – . – Д. : РВВ ДНУ, 2012. –
Область фізичної характеристики Кількість сторінок . – 320 с. . – С. 17 – 41. Відомості про ілюстрації . – 186 с., 8 с. іл.
Область серії Відомості про багаторазовий документ, окремим випуском якого є об’єкт опису . – (Великие писатели в романах : Жюль Верн, 1828 – 1905) . – (Из прошлого отечественной культуры ; Вып. 83). –
Область приміток Відомості про джерело головного заголовка . – Загл. с этикеток видеодиска . – Загл. 1-го изд. : Издательское дело в Росии Відомості про системні вимоги чи режим доступу (для електронного ресурсу) . – Режим доступу: www.un.org

Відповідно до стандарту, пунктуація в бібліографічному описі виконує дві функції: звичайних граматичних розділових знаків (пунктуація) та розділових знаків, що мають розпізнавальний характер для областей та елементів бібліографічного опису (знаки приписаної пунктуації).



Заголовок від опису відокремлюють крапкою. Області опису відокремлюють одна від одної крапкою і тире. У разі повторення окремих областей повторюють крапку і тире, за винятком області серії (відомості про кожну серію беруть в окремі круглі дужки без знаку крапка і тире між ними).

У новому стандарті вперше підкреслено, що для розрізнення приписаної та граматичної пунктуації застосовують проміжок в один друкований знак до і після приписаного знака. Виняток – крапка та кома: проміжки залишають тільки після них. Знаки крапка з комою та три крапки до винятку не належать.

Необхідно відзначити, що в новому стандарті змінено правила вживання великої та малої літер, яке тепер продиктоване тепер не тільки нормами мови, а й розділенням областей бібліографічного опису. Перші слова відомостей, що належать до назви та відомостей про відповідальність записують з малої літери, якщо вони не є власними назвами, першими словами назви чи цитатами. Винятком є загальне визначення матеріалу та будь-які назви у всіх областях опису.

Між групами елементів слід ставити:

/ скісну риску перед інформацією про авторство;

: двокрапку – перед іншим заголовком, або іншими відомостями, що мають відношення до заголовка, і перед назвою видавництва

Правила вживання розділових знаків між елементами та всередині них.

1. У заголовку опису ініціали автора відділяють від прізвища комою та ставлять після них крапку. Після основного заголовка у квадратних дужках пишуть загальне визначення матеріалу. Якщо є паралельна назва, то її зазначають після знака рівності. Тільки після цього через двокрапку зазначають відомості, що належать до заголовка

2. У відомостях про відповідальність між групами авторів ставлять крапку з комою, між авторами у межах однієї групи – кому.

3. В області вихідних даних назву відділення видавництва відділяють крапкою з комою від назви видавництва: К.: Либідь ; Київське відділення, 1998. Перед роком видання ставлять кому.

4. В області фізичної характеристики елементи розділяють комою.

5. Обов'язковими елементами області серії є: основна назва серії та підсерії; Міжнародний стандартний номер серіального видання (ISSN); номер ви пуску серії та підсерії. Якщо подано інформацію про декілька серій, то відомості про кожну беруть у круглі дужки та відокремлюються пробілом.

6. Різні примітки відділяють одну від одної крапкою і тире.

7. У круглі дужки беруть усю область серії, у квадратні – відомості, введені в опис не з описуваного твору.

8. Якщо яку-небудь частину опису випускають, пропуск позначають трьома крапками.

9. Застосування лапок. У бібліографічному описі у лапки не беруть:

а) заголовки друкованих творів (крім випадків, коли заголовок – цитата);

б) заголовки серій (крім випадків, коли у книзі власне назві серії передує родове слово «серія», «бібліотека» і т. д.);

в) назви видавництв;

г) назви періодичних і продовжуваних видань.

У лапках подають окремі слова і словосполучення всередині елементів опису (наприклад, всередині основної чи додаткової назви), якщо їх узято у лапки в описуваному книжковому виданні.

10. Скорочення. У скороченій формі наводять в описі часто повторювані слова:

а) книгознавчі терміни;

б) назви місяців;

в) прикметники і числівники, що належать до назв установ, підприємств, навчальних закладів (міністерство – м-во, інститут – ін-т, центральний – центр.);

г) назви міст;

д) окремі прикметники у складі назв видавництв;

е) імена авторів (до ініціалів).

11. Форма числівників. У заголовках і відомостях, що відносяться до назви, у кількісній характеристиці числівники наводять у тій самій формі, що і на титульному аркуші або сторінках книги (цифрами римськими чи арабськими, у словесній або змішаній словесно-цифровій формі).

Завжди наводять в одній формі, незалежно від поданої у виданні:

а) порядковий номер видання – спочатку арабська цифра з нарощенням відмінкового закінчення (в об’єкті опису: Видання третє, доповнене, в описі: 3-тє вид., доп.);

б) рік видання (арабськими цифрами);

в) номера томів, книг, випусків (арабськими цифрами);

г) інформацію про кількість томів, що належать до багатотомного видання (арабськими цифрами з додаванням відмінкового закінчення: у 20-ти т.).

12. Зміни, що вносять до опису порівняно з описуваним друкованим твором. Крім змін у формі числівників, в описі:

а) ставлять ініціали імені або повне ім’я автора після прізвища;

б) опускають сполучник «і» між прізвищами авторів, замінюючи його комою;

в) замінюють скороченням «та ін.» прізвища інших авторів, крім першого або перших трьох;

г) скорочують назву видавництва до встановленої стандартом форми і випускають слово «видавництво» перед назвою типу: Наука, Наук. думка ;

д) опускають у назві видавництва назву організації, якій воно підпорядковане;

е) опускають перше слово у назві видавництва, якщо це прикметник, утворений від назви міста, де знаходиться видавництво (не Київ: Київське кн. вид-во, а К. : кн. вид-во).

13. Шрифт і поліграфічне оформлення. Частини бібліографічного апарату зазвичай набирають петитом у разі набору основного тексту корпусом. Найбільш поширена схема набору бібліографічного опису – перший рядок з абзацу, інші – на повний формат набору опису. Дозволено виділяти області опису шрифтом (курсивом, півжирним і т. д.) або починати кожну область бібліографічного опису з абзацу.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...