Главная Обратная связь

Дисциплины:






Особливості оформлення бібліографічних посилань



Для бібліографічних посилань характерна особлива стислість. Вони містять лише мінімум відомостей, а повторні посилання на друковані твори – ще менше:

1) випускають вихідні дані;

2) випускають останню частину заголовка;

3) посилаючись на один твір цього автора, заголовок замінюють «Цит. тв.», «Зазн. тв.», або випускають зовсім;

4) якщо посиланню передує на одній сторінці посилання на той самий друкований твір, текст повторного посилання замінюють словами «Там само».

Якщо бібліографічне посилання дають на джерело цитати або запозичення, які у тексті не взято у лапки, або на видання, у якому детально викладено те, про що лише згадано основному тексті, перед посиланням зазвичай ставлять «Див.» і двокрапку. Цитуючи твір не за оригіналом, а за іншим твором, перед посиланням ставлять «Цит. за кн.» або «Цит за ст.» і двокрапку.

Внутрішньотекстові посилання. Їх оформлення залежить від контексту. Якщо в основному тексті немає ніякої інформації про друкований твір, посилання вміщують у круглі дужки, у кінці речення у логічно належному місці (після цитати або іншого місця, до якого відноситься посилання).

Приклад: Гоголь сказал: «А за науку спасибо» (Анненков П. В. Литературные воспоминания. М., 1980. С. 87).

Якщо в основному тексті згадано прізвище автора твору, посилання оформлюють так само, повторюючи у ньому прізвище автора. Інакше читач може сприйняти посилання за опис збірника, де надруковано твір.

Якщо в основному тексті згадано прізвище автора і заголовок твору, то у круглих дужках зазначають лише вихідні дані та номери сторінок. Коли ж в основному тексті наведено прізвища автора і заголовок одного з творів, вміщених у виданні, яке має іншу назву, то у круглих дужках подають опис видання, тобто другу частину аналітичного опису, повністю.

Приклад:

1) У книзі О. Серебрякової «Весняний гомін» (Л., 1990) опис…

2) В оповіданні І. Франка «Грицева шкільна наука» (Франко І. Оповідання і казки для дітей. К., 1990).

Підрядкові посилання. У тих випадках, коли внутрішньотекстові посилання небажані (дуже розбивають текст, заважаючи читати, ускладнюють пошук посилань під час повторного звернення до видання), а читачеві необхідно, щоб вони були легкодоступні під час читання, їх переносять вниз шпальти, під рядки основного тексту. Основна особливість оформлення підрядкових посилань – спосіб зв’язку з текстом, до якого вони відносяться. Зв'язок цей встановлюють за допомогою знаків зноски – цифри або зірочки, набраної на верхню лінію: ннн*, ннн1. Вживання цифр і зірочок підпорядковують тим самим правилам, що й у підрядкових примітках.

Позатекстові посилання. Їх вживають в основному у науковій літературі, коли читачеві зручніше звертатися за довідкою в одне визначене місце, а не шукати посилання у всій книзі. Форма зв’язку посилання з текстом, якого вони стосуються, досить різноманітна і залежить від розташування посилань:



1) у порядку їх розташування у тексті (у відповідному місці в тексті ставлять черговий порядковий номер посилання – цифру на верхню лінію або цифру в прямих дужках і під тим самим номером уміщують послання за текстом; спосіб можна використати, коли немає повторних посилань або коли їх мало);

2) у систематичному порядку – за алфавітом, хронологією виходу твору в друк, за значущістю (в основному тексті номери позатектових посилань ставлять у прямих дужках, доповнюючи, за потреби, номером сторінки).

За нумерованих позатекстових посилань, розташованих за алфавітом, знаком посилання у наукових виданнях для добре підготованого читача може бути рік видання твору, на який подано посилання: Брогден (1990) отримав таке співвідношення… тоді ж було доведено (Петров, 1990)…

У такому випадку посилання на роботи одного автора розміщують у хронологічному порядку, а якщо кілька робіт опубліковано в один рік, то формою зв’язку є рік видання з літерною позначкою: Фінгер (1991а) винайшов, Фінгер (1991б) виокремив… В описі рік видання також може супроводжувати це саме літерне позначення.

Другий різновид розміщення посилань більш економний, оскільки немає потреби у повторних посиланнях. Посилання на сторінку описуваного видання ставлять після номера посилання або року видання в основному тексті: [8, с. 45]; Іванов (1990, с. 9) або [8, 45]; Іванов (1990, 8).

Комбіновані посилання. У такому випадку під час першого посилання на видання наводять його підрядковий опис і повідомляють про те, як його буде позначено у внутрішньотекстових повторних посиланнях. Наприклад: Далі у тексті римськими цифрами буде позначено том, арабськими – сторінки. Або: далі це випадання позначене літерою І. Посилання виглядатимуть так: писав А. П. Чехов (Х, 9); писав Іванов (І, с. 12). Такі скорочені внутрішньотекстові посилання можуть бути поєднані зі списком повних описів творів та їх умовними позначками.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...