Главная Обратная связь

Дисциплины:






Наукова і виробнича література



У цих досить різних видів літератури багато спільного, хоча кожен має певні особливості. Наукова література – це друковані твори, створювані у результаті наукових досліджень і розробок, публікуються з метою інформування інших науковців або фахівців вищої кваліфікації про останні досягнення науки або просто про проведені дослідження, незалежно від їх результатів. Для цього виду літератури немає необхідності пристосовувати викладене до рівня читача. Навпаки, завдяки численним термінам і всьому знаковому апарату науки ця література зрозуміла тільки фахівцям. Складність знакової системи книги, використання різноманітних засобів логічного мислення, прагнення до точності, обґрунтованості суджень, чіткість аргументації передбачають вдумливе її вивчення читачем, що, у свою чергу, потребує розгалуженого апарату видання. Виробнича література – друковані твори, змістом яких є опис виробничої або практичної діяльності людей, опис засобів і пристроїв, використовуваних у цій діяльності. У виробничій літературі висвітлюють передові методи праці, технології та інші виробничі питання у їх практичній реалізації. Ці твори розраховані на певного читача, залежно від його місця у виробничому процесі (керівник чи виконавець). Тому окремим творам цієї літератури властивий відбір матеріалу і форма викладу, пристосовувані до певної групи читачів.

Разом з тим для наукової та виробничої літератури характерне те, що вони розраховані на спеціалістів. Мова таких книг насичена, а для читачів з високим рівнем підготовки рясніє термінами, скороченнями, значним обсягом цифрового матеріалу, символами та іншими складними позначеннями. Тому коректор повинен бути знайомий з основними формами запису ідей і спеціальною мовою. Необхідно також знати специфіку деяких видань цих видів літератури. Так, у науковій монографії вживають усю можливу термінологію, включаючи і новоутворення; у практичних же посібниках для робітників оперують обмеженою кількістю термінів, не вживаючи новоутворень; використаний термін одразу ж пояснюють. З точки зору коректури особливостями цих видів літератури є:

- поєднання загальнолітературної мови з такими спеціальними формами запису, як символи, формули, цифри;

- широке вживання спеціальної термінології і систем номенклатур;

- складна багатоступенева система рубрикації, що потребує ретельної організації прийомів виділення та їх уніфікації;

- значний за обсягом і розгалужений внутрішньотекстовий і позатекстовий апарат і, як наслідок, розгалужена система взаємних посилань, що потребують додаткової уваги коректора.

Використання спеціальних знакових систем змушує коректора оцінити, чи не порушено при цьому норми мовлення. Складність полягає ще й у тому, що для цих видів літератури характерні ускладнені конструкції речень, які потребують від коректора виявлення зв’язків узгодження і керування, уваги до закінчень. Часте вживання різноманітних знаків зобов’язує розуміти різні способи організації їх ряду (з порівняннями, переліками); вирішувати, як передавати, наприклад, число – цифрою чи словом. Коректор може звернути увагу на велику кількість цифрового матеріалу в тексті і запропонувати організувати його в таблицю чи, навпаки, перевести малонасичену таблицю в текст.



Особливої уваги коректора потребує термінологія. Коректор зобов’язаний уніфікувати написання термінів і тому має займатися їх орфографією. Об’єктом уваги коректора над текстами з термінами є: наявність синонімів та омофонів, одноманітне написання термінів одного логічного ряду, оцінка правильності вживання коротких форм терміна у разі повторів, наявність професіоналізмів вузького значення.

Достатньо ускладнене написання марок та умовних скорочень назв різних предметів. Устаткування, прилади в електротехніці прийнято позначати так: У113, М82, але є й МСВ–47; марки машин позначають так: МП–700, 2ОР, 3РК; марки металів – 12ХНЗА або Н–0, А5, КМиЗ–1. Відповідно, коректору, щоб не пропустити випадкової помилки, яка перекрутить зміст, треба чітко знати способи написання марок цієї галузі або звертатися до відповідних довідників.

Науковій і виробничій літературі властиві прийоми викладу, що дозволяють скоротити вислів, пропускаючи повторювані елементи.

Методика коригуванняпотребує від коректора гнучкості, вміння пристосовуватися до характеру того чи іншого тексту. Основним методом читання для складних видань рекомендовано читання одним коректором «з пальцем», оскільки складність текстової форми, особливо у разі вживання символів та інших друкованих позначок, потребує зорового зіставлення знака в оригіналі й відбитку. Читання однією людиною полегшує також контроль цифрового матеріалу.

Перехід від одного методу читання тексту до іншого (наприклад, з поскладового у суцільному тексті на побуквений – у формульному чи табличному) потребує від коректора вміння змінювати темп читання.

Методично найважливіший прийом коректури для таких видів тексту – вертикальний перегляд. Виконуючи свої обов’язки і частково дублюючи роботу технічного редактора, коректор зобов’язаний перевірити систему графічних і шрифтових рубрик; одноманітність оформлення таблиць, висновків, рисунків, підписів до них, колонтитулів, зносок, відбивок, колонцифр, посилань на названі елементи, позатектовий апарат; перевірити алфавітне розташування слів у покажчиках.

Вертикальний перегляд краще проводити не за окремими елементами а за їх групами. Наприклад, спочатку перевіряти колонцифри і зноски, а потім таблиці і виводи. Вертикальний перегляд заголовків корисно поєднувати з перевіркою змісту; посилання зручніше перевіряти у процесі читання тексту.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...