Главная Обратная связь

Дисциплины:






Опрацювання сигнальних примірників і фотоформ



Крім коректурних відбитків, у коректорат надходять також сигнальні примірники – пробні примірники майбутньої книги, виготовлені на тиражному папері ручним способомна друкарському верстаті (наголошуємо, що сиг­нальні примірники не вважають коректурними відбитка­ми!). Опрацювавши їх, коректорат повинен підготувати спи­сок «Помічені друкарські помилки».

І насамкінець, інколи у книжковий коректорат передають не тільки коректурні відбитки і сигнальні примірники, а й фо­тоформи, їх коректор проглядає на спеціальному столі або звичайному білому папері шляхом накладання на зверстані шпальти чи звірні аркуші. У такий спосіб можна виявити розбіжності у рядках (власне помилки), викликані здебільшо­го збоями комп'ютерної техніки.

Складання списку «Помічені друкарські помилки»

Як би добросовісно не працював колектив видавництва, помилка (чи помилки) у книзі все ж, зазвичай, залишаються, і їх не варто замовчувати — це буде не на користь чита­чеві, який сприйме певну інформацію неадекватно чи засвоїть неправильний варіант написания слова. Невідомо, де і як це проявиться у майбутньому: учень може повторити ці помил­ки у творі на вступному іспиті, учений наведе недостовірний факт у власному дослідженні тощо. А це, зрозуміло, залишить­ся на професійному сумлінні видавців. Більш того, авторитет видавництва серед авторів та у читацьких колах, ринкова спроможність його продукції, таким чином, буде підірвано.

Ще на світанку видавничої справи було започатковано традицію додавати до готового книжкового блоку перелік помилок. Приклад поваги до читача вперше продемонстрував венеціанський видавець Габріель П'єррі: у 1478 р. він умістив у «Сатирах» Ювенала список друкарських помилок. Такий аркуш почали називати errata, що з латини перекладають як «помилки».

Світова видавнича практика знає списки помилок просто-таки унікальних обсягів: у 1578 p., приміром, вийшло видан­ня відомої праці Фоми Аквінського «Сума теології». Поданий до неї перелік помилок займав аж 108 сторінок. Цей видавничий рекорд і досі не побито.

У вітчизняних першодруках їх творці також часто вміщу­вали звернення до «ласкавого», «любезного» читача, у яких перепрошували за «погрішенія» (або «еррори», «поползновенія»). І на прикінцевих непронумерованих сторінках дода­вали список друкарських помилок. На початку XVII ст. це вже була поширена практика. У таких виданнях, як крилоське «Євангеліє учительне» (1606), київський «Анфологіон» (1619) та інші, знаходимо подібні списки. Вони бували досить великими. Приміром, до унівського видання «Євангелія учи­тельного» (1696) Кирила Транквіліона-Ставровецького дода­но перелік п’ятисот восьми помилок. У післямові до книжки видавці просили читача внести необхідні виправлення.



Дбали про інформування читача про огріхи складання і в XIX ст. —тодішні видавці додавали перелік помилок не тіль­ки до книжкових, а й до періодичних та продовжу­ваних видань. Щоправда, з'являвся він не завжди на останній сторінці та не обов'язково у вигляді приклеєної картки, його публікували, приміром, перед сторінкою змісту, якою завер­шували видання.

Ще кілька десятиліть тому звичайним явищем у видав­ничій практиці було, коли на замовлення видавництва дру­карня надсилала йому 10–12 сигнальних примірників книжки (одну пачку). У видавництвіїх перевіряли і підписували «У світ», тобто давали дозвіл тиражувати видання. Якщо у сигнальних примірниках виявляли грубі фактичні помилки, то давали розпорядження зробити необхідні виправлення у складанні. Менш значні та правописні помилки фіксувалиу спеціальній картці. Отже, у кінці книги, перед нахзацом (прикінцевим форза­цом), читач міг знайти список «Помічені друкарські поми­лки» – приклеєний або вкладений аркушик з дешевого паперу, на якому зафіксовано помічені під час читання сигнальних примірників помилки. Завдяки йому одразу можна було зорієнтуватися,які слова, імена, дати, числові показники тощо слід сприймати по-іншому – правильно. Складають цей список за такою формою:

ПОМІЧЕНІ ДРУКАРСЬКІ ПОМИЛКИ

Сторінка Колонка Рядок Надруковано Слід читати
         
         

Наведена графа «Колонка» є необов'язковою — вона необхідна тільки у виданнях із багатоколонковою версткою. І другий нюанс: приклеєний список стане у нагоді не одному поколінню читачів, тоді як вкладений може легко загубитися вже після першого прочитання книги.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...