Главная Обратная связь

Дисциплины:






Повідомлення про помилки в періодичних виданнях



Як уже було зазначено, у періодичних виданнях не подають списки друкарських помилок, однак це аж ніяк не означає, що помилки тут відсутні. Пояснення інше: газета і журнал мають менші терміни функціонування порівняно з книжкою, а тому її редакціям бракує часу на скрупульозний коректорський аналіз готового номера. Тому в черговому випуску видання годі шукати повідом­лення про орфографічні та пунктуаційніпомилки – читачеві доведеться їх пропустити «за умовчанням». Натомість ре­дакція, що відповідально ставиться до свого журналістського продукту, в невеличкій окремій колонці обов’язково поінформує читача про фактичну помилку: неточність у даті, цифрі чи інших даних, уточнить місце подій тощо, адже саме такі помил­ки спотворюють читацьке сприймання,знецінюють подану інформацію, роблять її недостовірною. А якщо, приміром, трапилося перекручення прізвища, то редакція ще й має виба­читися перед цією особою. Здебільшого такі повідомлення поміщають на останній шпальті видання, хоч можна їх зустріти й на інших шпальтах – часто це залежить від ваго­мості помилки.

Описані норми – із царини журналістської професійноїетики. З них ще раз можна зробити висновок: за швидкого опрацювання коректури періодичного видання особливо ретельно слід про­читувати смислові домінанти матеріалів, щоб у наступному номері не подавати виправлення й уточнения. Якщо ж така прикрість сталася,то мовчати про це не можна.

Таким чином, абсолютно ідентичних «рецептів» редакційно-видавничої підготовки оригіналів немає, як і єдиної моделі видавничого процесу. Роль коректури варіюється від важливої до другорядної, причому найсильніші позиції зали­шаються за книжковою коректурою, а найслабші – за газет­ною. Журнальна коректура – поміж ними.

Вибір видавництвом чи редакцією оптимальної моделі редакційно-видавничого процесу та визначення важливого місця коректури у ній дає змогу вийти на вищий рівень гра­мотності, видавничої культури друкованої продукції без суттєвого її здорожчання і зниження темпів опрацювання оригіналу.

ТЕСТИ

Оригінал як джерело коректури

Варіант 1

1. Авторський літературний твір, матеріалізований у вигляді тексту, надрукованого на аркушах паперу або написаного від руки, у видавничій практиці називають:

а) рукописом;

б) авторським оригіналом;

в) видавничим оригіналом.

2. Систему службових поміток в оригіналі, що вказують на характер набору чи оформлення всієї книги або частини тексту, називають:

а) коректурними знаками;

б) редакторськими помітками;

в) розміткою.

3. Виправлений редактором, частково передрукований, зчитаний і вичитаний авторський оригінал, а також оригінали ілюстрацій та оформлення, затверджені до набору і верстки, але не розмічені технічним редактором, – це:



а) проміжний оригінал;

б) видавничий оригінал;

в) оригінал-макет.

4. Не існує такого примірника рукопису:

а) авторського;

б) видавничого;

в) редакційного.

5. Після повернення із друкарні рукопис зберігають:

а) у технічній редакції;

б) автора;

в) головного редактора.

6. Основним видом оригіналу є:

а) рукописний;

б) розклеєний;

в) машинописний.

7. Оригінал має бути пронумерований наскрізною порядковою нумерацією:

а) у верхньому правому куті сторінки;

б) нижньому правому куті сторінки;

в) верхньому лівому куті сторінки.

8. Загальну кількість сторінок оригіналу зазначають:

а) на останній сторінці;

б) фортитулі;

в) першій сторінці.

9. Документ, що визначає графічне оформлення видання і технологію його випуску, називають:

а) технічною специфікацією;

б) оригіналом оформлення;

в) оригінал-макетом для тиражування.

10. Специфікацію коректора складає:

а) коректор;

б) вичитувач;

в) редактор.

11. Розміткою оригіналу займається:

а) технічний редактор;

б) художній редактор;

в) верстальник.

12. Заголовки від тексту відбивають на таку відстань:

а) 1 інтервал;

б) 2 інтервали;

в) 1,5 інтервалу.

13. Коректор завершує роботу над оригіналом:

а) укладанням переліку знайдених помилок;

б) складанням специфікації;

в) вичитуванням.

14. Помітки технічного (художнього) редактора мають містити інформацію про набір та:

а) формат;

б) шрифти;

в) верстку.

15. Кінцевою видавничою продукцією перед здачею до друкарні є:

а) авторський рукопис;

б) оригінал-макет;

в) гранка.

 

 

16. Коректурні помітки – це:

а) помітки, що виправляють недоліки шрифту або пояснюють накреслення літер та інших знаків у тексті;

б) те саме, що й коректурні знаки;

в) нотатки коректора для себе.

17. Характер відмінностей математичних знаків від схожих за накресленням літер іншомовних алфавітів належить:

а) до службових поміток;

б) коректорських поміток;

в) пояснювальних поміток.

18. Оригінал-макет – це:

а) форма, створена видавничим оператором комп’ютерного набору;

б) відредагований, але не вичитаний рукопис;

в) авторський літературний твір: текст, надрукований на аркушах паперу або написаний від руки.

19. Розмітку технічний редактор виконує:

а) одразу після того, як рукопис потрапляє до видавництва і з ним починають працювати фахівці;

б) після того, як технічний редактор визначиться з оформленням видання;

в) після затвердження оригіналу до друку.

20. Для оригіналів словників, покажчиків рекомендовано такий формат:

а) А4;

б) А5;

в) А3.

Варіант 2

1. Елемент передтекстового апарату – це:

а) передмова;

б) шмуцтитул;

в) нахзац.

2. Оригінал, текст якого набрано в одному з текстових редакторів, називають:

а) комп’ютерним;

б) авторським;

в) машинописним;

3. Рукописи, перевантажені лінгвістично різноманітними знаками, – це:

а) наукові роботи;

б) словники;

в) підручники.

4. У кожному рядку в оригіналі має бути така кількість знаків:

а) 60 – 65;

б) 50 – 55;

в) 40 – 45.

5. Авторський літературний твір, матеріалізований у вигляді тексту, називають:

а) оригіналом;

б) макетом;

в) рукописом.

6. Комплект оригіналу містить:

а) текст, ілюстрації, супровідну документацію;

б) обкладинку, титульний аркуш, передтекстовий апарат, позатектовий апарат, підписи до ілюстрацій, документацію;

в) обкладинку, титул, текст, передмову, післямову, ілюстрації.

7. Документ, що визначає графічне оформлення і технологію випуску видання, називають:

а) паспортом видання;

б) оригінал-макетом;

в) технічною специфікацією.

8. Систему службових поміток в оригіналі, що вказують на характер набору або оформлення всієї книги, називають:

а) розміткою;

б) приміткою;

в) покажчиком.

9. Розрізняють такі групи поміток:

а) первинні, вторинні, показові;

б) коректурні знаки, помітки, що полегшують розуміння тексту, помітки редактора;

в) виправлення коректора, помітки художнього редактора, виділення автора.

10. Проміжним оригіналом називають:

а) відредагований рукопис без вичитки;

б) авторський оригінал;

в) видавничий оригінал.

11. Залежно від того, які операції рукопис проходить у видавництві, розрізняють таку кількість його типів:

а) два;

б) три;

в) чотири.

12. До друкарні надсилає рукопис і календарний графік подачі та проходження коректур такий відділ видавництва:

а) редакційний;

б) художній;

в) виробничий.

13. Документ, у який не можна вносити ніяких змін, – це:

а) оригінал-макет;

б) рукопис;

в) гранка.

14. Олівцем, з можливістю подальшого видалення, можна робити такі помітки:

а) технічні;

б) пояснювальні;

в) авторські.

15. Вид оригіналу, який має вигляд звичайного машинописного оригіналу, але без розмітки, має назву:

а) оригінал-макета;

б) оригінал-розклейки;

в) оригінал-форми.

16. Система поміток має бути зрозуміла:

а) набірнику, коректору, художньому редактору;

б) вичитувачу, коректору, набірнику, редактору;

в) автору, спонсору, видавцю.

17. Літери грецького алфавіту прийнято обводити:

а) овалом червоного кольору;

б) прямокутником червоного кольору;

в) трикутником зеленого кольору.

18. До вказівки про верстку не належать такі елементи:

а) порядок верстки, розмір середника, ілюстрації;

б) рекомендації стосовно спуску, формату шпальти набору, використаних шрифтів;

в) внутрішньотекстові виділення.

19. Другий примірник передрукованого рукопису, переглянутий і затверджений автором, називають:

а) редакційним;

б) авторським;

в) видавничим.

20. Виправлений редактором примірник рукопису має назву:

а) редакційного;

б) редакторського;

в) правленого.

Варіант 3

1. Примірник рукопису, який затверджують відповідальні особи видавництва до набору (друку), називають:

а) оригінал-макетом;

б) авторським оригіналом;

в) проміжним оригіналом.

2. Помітки, які дозволено робити простим олівцем, щоб їх можна було видалити у разі потреби, називають:

а) пояснювальними;

б) технічними;

в) авторськими.

3. Система службових поміток є:

а) стандартизована;

б) довільна;

в) у кожного коректора своя.

4. Особливий паспорт, у якому для коректора друкарні розписані всі складні випадки даного тексту, – це:

а) технічна специфікація;

б) специфікація редакції;

в) специфікація коректора.

5. Оригінал, на сторінках якого наклеєні окремі елементи або повні сторінки, має назву:

а) розклеєного;

б) наклеєного;

в) приклеєного.

6. Оригінал, текст якого написаний від руки, – це:

а) авторський;

б) оригінал-макет;

в) рукописний.

7. Документ, у який не можна вносити жодних виправлень, – це:

а) гранка;

б) оригінал-макет;

в) авторський текст.

8. Різновид оригіналу, текст якого набраний на комп’ютері в одному з текстових редакторів, має назву:

а) авторського;

б) рукописного;

в) машинописного.

9. Рядок має містити:

а) 60–65 знаків;

б) 50–55 знаків;

в) 40–45 знаків.

10. Авторський літературний твір, матеріалізований у вигляді тексту, надрукованого на аркушах паперу або написаного від руки, у видавничій практиці має назву:

а) оригіналу;

б) рукопису;

в) машинопису.

11. Виправлений редактором примірник рукопису називають:

а) правленим;

б) редакційним;

в) редакторським.

12. Залежно від того, які операції проходить рукопис у видавництві, розрізняють таку кількість типів рукопису:

а) два;

б) три;

в) чотири.

13. Другий примірник передрукованого рукопису, переглянутий і затверджений автором, називають:

а) редакційним;

б) авторським;

в) видавничим.

14. Відредагований, вичитаний, технічно оброблений (розмічений) для поліграфічного відтворення і затверджений усіма відповідальними особами видавництва чи видавничої організації рукопис називають:

а) текстом;

б) макетом;

в) оригіналом.

15. Шрифт оригінал-розмітки має бути не менший:

а) 6 п.;

б) 8 п.;

в) 10 п.

16. Система службових поміток в оригіналі, які вказують на характер набору чи оформлення всієї книги або частини тексту, називається:

а) розміткою;

б) примітками;

в) покажчиками.

17. До вказівки про верстку не належать такі елементи:

а) порядок верстки, розмір середника;

б) внутрішньотекстові виділення;

в) ілюстрації, спуск, формат шпальти.

18. Заголовки друкують з таким інтервалом від тексту:

а) 1;

б) 2;

в) 1,5.

19. Оригінал-форма від звичайного машинописного оригіналу відрізняється:

а) стилем оформлення;

б) відсутністю розмітки;

в) якістю набору.

20. На сторінці має бути:

а) 28–30 рядків;

б) 45–50 рядків;

в) 55–60 рядків.

Варіант 4

1. Після повернення з друкарні рукопис зберігають:

а) у секретаріаті;

б) технічній редакції;

в) коректораті.

2. Особливості орфографії, авторської пунктуації, написання цифрового матеріалу подають:

а) у специфікації коректора;

б) передмові до тексту оригіналу;

в) плані редактора.

3. Якщо оригінал-макет готують у видавництві, то джерелом читання коректур буде:

а) авторський оригінал;

б) видавничий оригінал;

в) проміжний оригінал.

4. Відредагованим, технічно обробленим, вичитаним є:

а) оригінал-макет;

б) авторський оригінал;

в) друкарський оригінал.

5. Документ, що визначає графічне оформлення видання і технологію його випуску, – це:

а) специфікація коректора;

б) технічна специфікація;

в) стандартна специфікація.

6. Система службових поміток в оригіналі, що вказують на характер набору або оформлення всієї книги, – це:

а) коректурна стрічка;

б) апарат видання;

в) розмітка.

7. Укладання вказівок про набір і верстку належить до обов’язків:

а) головного редактора;

б) літературного редактора;

в) технічного (художнього) редактора.

8. Специфікацію складає:

а) вичитувач;

б) редактор;

в) набірник.

9. Не існує такого примірника рукопису:

а) авторського;

б) редакторського;

в) коректорського.

10. Оригінал має бути пронумерований на сторінці:

а) у верхньому лівому куті;

б) верхньому правому куті;

в) нижньому правому куті.

11. Для рукописів, які мають бути відтворені факсимільно, дозволений такий вид оригіналу:

а) рукописний;

б) машинописний;

в) оригінал-розклейка.

12. Кінцевою видавничою продукцією є:

а) проміжний оригінал;

б) машинописний оригінал;

в) оригінал-макет.

13. Технічний редактор виконує розмітку:

а) після правки та вичитування;

б) після затвердження проміжного оригіналу до друку;

в) перед створенням оригінал-макета.

14. Для виправлення недоліків шрифту або накреслення літер й інших знаків у тексті вживають такі знаки:

а) коректурні;

б) технічні;

в) художні.

15. Редакторським називають рукопис:

а) поданий редактору автором;

б) принесений до редакції;

в) виправлений редактором.

16. В оригіналі словників має бути така кількість рядків на сторінці:

а) 20;

б) 38–45;

в) до 30;

17. Передмова, епіграфіка, списки скорочень та позначень – це елементи:

а) обкладинки;

б) передтекстового апарату;

в) фортитула.

18. Усі службові помітки обводять:

а) кружечком;

б) квадратом;

в) овалом.

19. Видавничі текстові оригінали виготовляють на папері формату:

а) А2;

б) А3;

в) А4.

20. Коректурні помітки, що пояснюють текст і полегшують його розуміння, вносять:

а) редактор, зчитувач і вичитувач;

б) технічний і художній редактори;

в) секретаріат і редакторат.

Варіант 5

1. Не є примірником рукопису:

а) авторський;

б) редакторський;

в) технічний.

2. Відредагований, вичитаний, технічно оброблений для поліграфічного відтворення і затверджений усіма відповідальними особами видавництва чи видавничої організації матеріал називають:

а) оригіналом;

б) рукописом;

в) книгою.

3. Оригінал, текст якого набраний в одному з текстових редакторів, називають:

а) комп’ютерним;

б) машинописним;

в) авторським.

4. Кількість знаків у рядку надрукованого оригіналу має бути:

а) 40–50;

б) 50–55;

в) 60–65.

5. Оригінал, на сторінках якого наклеєні окремі колонки або повні сторінки попереднього видання, називають:

а) оригінал-розклейкою;

б) оригінал-наклейкою;

в) оригінал-підклейкою.

6. Залежно від способу отримання друкованої форми, поділяють на оригінал для автоматичного набору й оригінал для репродукування на друкарську форму:

а) форму;

б) макет;

в) рукопис.

7. Документ, що визначає графічне оформлення видання і технологію його випуску, – це:

а) технічні умови;

б) видавнича специфікація;

в) технічна специфікація.

8. Допомагає забезпечити необхідну уніфікацію тексту і розвантажити пам'ять коректора:

а) специфікація коректора;

б) спеціалізація коректора;

в) досвідченість коректора.

9. Виправляють недоліки шрифту або пояснюють накреслення літер та інших знаків у тексті такі види поміток:

а) пояснювальні;

б) коректурні;

в) технічні.

10. Відредагований, але не вичитаний рукопис – це:

а) видавничий оригінал;

б) авторський оригінал;

в) проміжний оригінал.

11. На сторінці надрукованого оригіналу має бути така кількість рядків:

а) 28–30;

б) 38–40;

в) 48–50.

12. Система службових поміток в оригіналі, що вказують на характер набору або оформлення всієї книги чи частини тексту, має назву:

а) покажчика;

б) розмітки;

в) стандарту.

13. Офіційні відмітки вичитувача і зчитувача, проставлені на полі у лівому нижньому куті, належать:

а) до коректурних знаків;

б) редакторських виправлень;

в) коректорських поміток.

14. Дотримання спеціальних правил розмітки – завдання:

а) головного редактора;

б) технічного редактора;

в) наукового редактора.

15. Редакційний рукопис – це:

а) другий примірник передрукованого рукопису, переглянутий і затверджений автором;

б) виправлений редактором рукопис;

в) відредагований, вичитаний і технічно оброблений рукопис.

16. До специфікації коректора не належить:

а) порядок розташування частин видання;

б) скорочення, які слід упорядкувати в усьому виданні;

в) способи «прив’язки» виносок.

17. Не дозволено використовувати у процесі створення оригінал-розклейки шрифт кеглем меншим:

а) 6 п.;

б) 8 п.;

в) 9 п.

18. Помітки технічного редактора мають містити:

а) вказівки про порядок розташування частин видання;

б) виправлення орфографічних помилок;

в) вказівки про набір і верстку.

19. Кінцевою продукцією видавництва вважають:

а) книгу;

б) оригінал-макет;

в) рукопис.

20. Авторський літературний твір, матеріалізований у вигляді тексту, називають:

а) рукописом;

б) оригіналом;

в) гранкою.

Варіант 6

1. Документ, у який уже не можна вносити виправлень, – це:

а) оригінал-макет;

б) рукопис;

в) гранка.

2. Система службових поміток є:

а) довільна;

б) стандартизована;

в) у кожного коректора своя.

3. Основний вид оригіналу – це:

а) рукописний;

б) машинописний;

в) розклеєний.

4. Для оригіналів словників і покажчиків рекомендований такий формат паперу:

а) А3;

б) А4;

в) А5.

5. Нумерація оригіналу має бути розміщена у такому куті сторінки:

а) нижньому правому;

б) верхньому правому;

в) нижньому лівому.

6. Системою службових поміток в оригіналі, які вказують на характер набору чи оформлення книги, називають:

а) елементи передтекстового апарату;

б) оригінали зовнішнього оформлення;

в) розмітку.

7. Документ, що визначає графічне оформлення видання і технологію його випуску, – це:

а) технічна специфікація;

б) специфікація коректора;

в) оригінал-макет.

8. Не дозволено вдаватися до такої додаткової нумерації сторінок оригіналу:

а) римськими цифрами;

б) літерними позначеннями;

в) римськими й арабськими цифрами одночасно.

9. Авторським літературним твором, представленим у вигляді тексту, називають:

а) оригінал;

б) редакційний примірник;

в) рукопис.

10. Розрізняють такі примірники рукопису:

а) авторський, редакторський, редакційний.

б) авторський, технічний, художній;

в) чорновий, неправлений, вичитаний.

11. Після повернення з друкарні рукопис зазвичай залишають:

а) в автора;

б) сейфі редактора;

в) технічній редакції.

12. Редакційний примірник рукопису – це:

а) другий примірник машинописного рукопису, переглянутий і затверджений автором;

б) перший примірник, виправлений редактором;

в) примірник, повернутий до редакції з друкарні.

13. Для звичайного набору текстового оригіналу рекомендований формат паперу:

а) А4;

б) А5;

в) А6.

14. Роботу коректор завершує після:

а) перевірки і виправлення помилок;

б) читання авторського оригіналу;

в) складання специфікації коректора.

15. Існують такі види розмітки:

а) коректурні знаки і помітки автора;

б) коректурні знаки, коректорські помітки, помітки технічного (художнього) редактора;

в) коректурні знаки, помітки набірника і верстальника.

16. Проміжним оригіналом є:

а) недописаний авторський оригінал;

б) повернута з друкарні гранка;

в) відредагований, але не вичитаний рукопис.

17. Оригінал-макет – це:

а) кінцевий етап роботи видавництва над друкованим твором;

б) синонім терміна «авторський оригінал»;

в) видання на початковому етапі роботи над ним.

18. Помітки технічного (художнього) редактора вносять:

а) кольоровим маркером;

б) чорнилом, кольоровим або чорним олівцем;

в) червоним чорнилом.

19. Коректурні помітки в оригінал має вносити:

а) автор, коректор, редактор;

б) художній або літературний редактор;

в) редактор, зчитувач, вичитувач.

20. Кількість знаків у рядку оригіналу становить:

а) 30–40;

б) 45–50;

в) 60–65.

Варіант 7

1. Помітки про формат, шрифт, характер набору (абзаци, інтерліньяж і т.д.), внутрішньотекстові виділення вносять:

а) до вказівок про верстку;

б) вказівок про набір;

в) вказівок про коректуру.

2. Систему службових поміток в оригіналі, що вказують на характер набору чи оформлення всієї книги або частини тексту, називають:

а) розкладом;

б) рубрикацією;

в) розміткою.

3. Оригінали намальованих художником обкладинок, титулів, шмуцтитулів, заставок, кінцівок тощо – це:

а) оригінали оформлення;

б) ілюстративний матеріал;

в) допоміжний матеріал.

4. Помітки про формат шпальти, розмір середника, кількість рядків на шпальті, оформлення колонтитула, розмір спуску, порядок верстки, розміри внутрішніх текстових розбивок, особливості заверстування таблиць, ілюстрацій тощо належать:

а) до вказівок про набір;

б) вказівок про верстку;

в) вказівок про коректуру.

5. Виправлений редактором примірник рукопису, має назву:

а) редакторського;

б) редакційного;

в) авторського.

6. Оригінал, текст якого написаний від руки, – це:

а) розклеєний оригінал;

б) авторський рукопис;

в) рукописний оригінал.

7. Особливий паспорт, у якому для коректора друкарні розписані всі складні випадки даного тексту, – це:

а) супровідний лист;

б) специфікація коректора;

в) технічна специфікація.

8. Вид оригіналу, відтворений за допомогою друкарської машини безпосередньо на матеріал друкарської форми, – це:

а) оригінал-форма;

б) оригінал-макет;

в) оригінал для текстового набору.

9. Другий примірник передрукованого рукопису, переглянутий і затверджений автором, називають:

а) редакторським рукописом;

б) авторським рукописом;

в) редакційним рукописом.

10. Оригінали, на сторінках яких наклеєно колонки або повні сторінки попереднього видання, називають:

а) оригінал-наклейкою;

б) оригінал-розклейкою;

в) оригінал-наліпкою.

11. Передмова, епіграфіка, списки скорочень і позначень тощо – це елементи:

а) передтекстового апарату;

б) позатекстового апарату;

в) алфавітного покажчика.

12. Вид оригіналу, який має бути виготовлений з урахуванням усіх вимог до передруку, зазначених у стандартах і технічних умовах, – це:

а) оригінал-форма;

б) оригінал-макет;

в) оригінал для текстового набору.

13. Формат паперу А4 має такі розмірні характеристики:

а) 210×297 мм;

б) 148×210 мм;

в) 195×280 мм.

14. Помітки, які містять пояснення, винесені на поля простим олівцем, стосовно характеру дробу, відмінностей між кириличним, латинським та іншими алфавітом, відмінностей математичних знаків від схожих за накресленням літер іншомовних алфавітів, називають:

а) коректорськими помітками;

б) пояснювальними помітками;

в) коректурними помітками.

15. Літературний твір, матеріалізований у вигляді тексту, надрукованого на аркушах паперу або написаного від руки, у видавничій практиці називають:

а) рукописом;

б) авторським аркушем;

в) оригінал-макетом.

16. Не є примірником рукопису такий:

а) редакторський;

б) авторський;

в) технічний.

17. Кількість знаків у рядку надрукованого оригіналу має бути:

а) 50–55;

б) 60–65;

в) 75–80.

18. Відредагований рукопис без вичитування – це:

а) проміжний оригінал;

б) видавничий оригінал;

в) авторський оригінал.

19. Кінцевим етапом роботи над текстом книги є створення:

а) оригінал-форми;

б) оригінал-макета;

в) гранок.

20. Для оригіналів покажчиків і словників можна використовувати формат:

а) А3;

б) А4;

в) А5.

Варіант 8

1. Оригінал, на сторінках якого наклеєні окремі колонки або повні сторінки попереднього видання, називають:

а) оригінал-розклейкою;

б) оригінал-наклейкою;

в) оригінал-підклейкою.

2. Документ, що визначає графічне оформлення видання і технологію його випуску, – це:

а) технічні умови;

б) видавнича специфікація;

в) технічна специфікація.

3. Виправляють недоліки шрифту або пояснюють накреслення літер та інших знаків у тексті такі види поміток:

а) пояснювальні;

б) коректурні;

в) технічні.

4. На сторінці надрукованого оригіналу має бути така кількість рядків:

а) 28–30;

б) 38–40;

в) 48–50.

5. Офіційні відмітки вичитувача, зчитувача, проставлені на полі у лівому нижньому куті, належать:

а) до коректурних знаків;

б) редакторських виправлень;

в) коректорських поміток.

6. Дотримання спеціальних правил розмітки – завдання:

а) головного редактора;

б) технічного редактора;

в) наукового редактора.

7. Не дозволено використовувати у процесі створення оригінал-розклейки шрифт кеглем меншим:

а) 6 п.;

б) 8 п.;

в) 9 п.

8. Помітки технічного редактора мають містити:

а) вказівки про порядок розташування частин видання;

б) виправлення орфографічних помилок;

в) вказівки про набір і верстку.

9. У специфікації коректора відсутня інформація:

а) про порядок розташування частин видання;

б) скорочення, які слід упорядкувати в усьому виданні;

в) способи «прив’язки» виносок.

10. Після повернення з друкарні рукопис зберігають:

а) у секретаріаті;

б) технічній редакції;

в) коректораті.

11. Якщо оригінал-макет готують у видавництві, то джерелом читання коректур буде:

а) авторський оригінал;

б) видавничий оригінал;

в) проміжний оригінал.

12. Укладання вказівок про набір і верстку належить до обов’язків:

а) технічного (художнього) редактора;

б) головного редактора;

в) літературного редактора.

13. Оригінал має бути пронумерований на сторінці:

а) у верхньому лівому куті;

б) верхньому правому куті;

в) нижньому правому куті.

14. Передмова, епіграфіка, списки скорочень і позначень – це елементи:

а) обкладинки;

б) передтекстового апарату;

в) фортитула.

15. Відредагований, вичитаний, технічно оброблений для поліграфічного відтворення і затверджений усіма відповідальними особами видавництва чи видавничої організації матеріал називають:

а) оригіналом;

б) рукописом;

в) книгою.

16. Кількість знаків у рядку надрукованого оригіналу має бути:

а) 40–50;

б) 50–55;

в) 60–65.

17. Авторський літературний твір, матеріалізований у вигляді тексту, надрукованого на аркушах паперу або написаного від руки, у видавничій практиці називають:

а) рукописом;

б) авторським оригіналом;

в) видавничим оригіналом.

18. Загальну кількість сторінок оригіналу вказують:

а) на останній сторінці;

б) фортитулі;

в) першій сторінці.

19. Заголовки від тексту відбивають на відстань:

а) 1 інтервалу;

б) 2 інтервалів;

в) 1,5 інтервалу.

20. Характер відмінностей математичних знаків від схожих за накресленням літер іншомовних алфавітів наводять:

а) у службових помітках;

б) пояснювальних помітках;

в) коректорських помітках.

Варіант 9

1. Особливості орфографії, авторської пунктуації, написання цифрового матеріалу подають:

а) у специфікації коректора;

б) передмові до тексту оригіналу;

в) плані редактора.

2. Система службових поміток в оригіналі, що вказують на характер набору або оформлення всієї книги, – це:

а) коректурна стрічка;

б) апарат видання;

в) розмітка.

3. Специфікацію складає:

а) редактор;

б) вичитувач;

в) набірник.

4. Для рукописів, які мають бути відтворені факсимільно, дозволений такий вид оригіналу:

а) рукописний;

б) машинописний;

в) оригінал-розклейка.

5. Кінцевою видавничою продукцією є:

а) проміжний оригінал;

б) машинописний оригінал;

в) оригінал-макет.

6. Документ, що визначає графічне оформлення і технологію випуску видання, називають:

а) паспортом видання;

б) технічною специфікацією;

в) оригінал-макетом;

7. Комплект оригіналу містить:

а) обкладинку набірну, титульний аркуш, передтекстовий апарат, позатектовий апарат, підписи до ілюстрацій, документацію;

б) текст, ілюстрації, супровідну документацію;

в) обкладинку, титул, текст, передмову, післямову, ілюстрації.

8. Технічний редактор виконує розмітку:

а) після правки та вичитування;

б) після затвердження проміжного оригіналу до друку;

в) перед створенням оригінал-макета.

9. Для виправлення недоліків шрифту або накреслення літер й інших знаків у тексті використовують знаки:

а) коректурні;

б) технічні;

в) художні.

10. Оригінал, текст якого набраний в одному з текстових редакторів, називають:

а) комп’ютерним;

б) машинописним;

в) авторським.

11. Виправлений редактором, частково передрукований, зчитаний і вичитаний авторський оригінал, а також оригінали ілюстрацій та оформлення, затверджені до набору і верстки, але не розмічені технічним редактором, – це:

а) проміжний оригінал;

б) оригінал-макет;

в) видавничий оригінал;

12. Рукописи з ускладненою системою лінгвістично різноманітних знаків – це:

а) наукові роботи;

б) словники;

в) підручники.

12. Для оригіналів словників і покажчиків рекомендований такий формат:

а) А4;

б) А3;

в) А5.

13. Розрізняють такі групи поміток:

а) первинні, вторинні, показові;

б) коректурні знаки, помітки, що полегшують розуміння тексту, помітки редактора;

в) виправлення коректора, примітки художнього редактора, виділення автора.

14. Оригінал-макет – це:

а) форма, створювана видавничим оператором комп’ютерного набору;

б) відредагований, але невичитаний рукопис;

в) авторський літературний твір (текст, надрукований на аркушах паперу або написаний від руки).

15. До друкарні надсилає рукопис і календарний графік подачі та проходження коректур такий відділ видавництва:

а) редакційний;

б) виробничий;

в) художній.

16. Розмітку технічний редактор виконує:

а) одразу після того, як рукопис потрапляє до видавництва і з ним починають працювати фахівці;

б) після того, як технічний редактор визначиться з оформленням видання;

в) після затвердження оригіналу до друку.

17. Олівцем, з можливістю подальшого видалення, дозволено робити помітки:

а) технічні;

б) пояснювальні;

в) авторські.

18. Елемент передтекстового апарату – це:

а) передмова;

б) шмуцтитул;

в) нахзац.

19. До вказівок про верстку не належать:

а) порядок верстки, розмір середника, ілюстрації;

б) рекомендації стосовно спуску, формат шпальти набору, використані шрифти;

в) внутрішньотекстові виділення.

Варіант 10

1. Помітки про формат шпальти, розмір середника, кількість рядків на шпальті, оформлення колонтитула, розмір спуску, порядок верстки, розміри внутрішніх текстових розбивок, особливості заверстування таблиць, ілюстрацій тощо належать:

а) до вказівок про набір;

б) вказівок про верстку;

в) вказівок про коректуру.

2. Особливий паспорт, у якому для коректора друкарні розписані всі складні випадки даного тексту, – це:

а) специфікація коректора;

б) супровідний лист;

в) технічна специфікація.

3. Після повернення з друкарні рукопис зазвичай залишають:

а) в автора;

б) сейфі редактора;

в) технічній редакції.

4. Вид оригіналу, відтворений за допомогою друкарської машини безпосередньо на матеріал друкарської форми, – це:

а) оригінал-форма;

б) оригінал-макет;

в) оригінал для текстового набору.

5. Передмова, епіграфіка, списки скорочень і позначень тощо – це елементи:

а) позатекстового апарату;

б) алфавітного покажчика;

в) передтекстового апарату.

6. Нумерація оригіналу має бути розміщена на сторінці:

а) у нижньому правому куті;

б) верхньому правому куті;

в) нижньому лівому куті.

7. Вид оригіналу, який має бути виготовлений з урахуванням усіх вимог до передруку, зазначених у стандартах і технічних умовах, – це:

а) оригінал-форма;

б) оригінал-макет;

в) оригінал для текстового набору.

8. Розрізняють такі примірники рукопису:

а) авторський, редакторський, редакційний;

б) авторський, технічний, художній;

в) чорновий, неправлений, вичитаний.

9. Робота коректора завершена:

а) після перевірки та виправлення помилок;

б) читання авторського оригіналу;

в) складання специфікації коректора.

10. Документ, у який уже не можна вносити виправлень, – це:

а) оригінал-макет;

б) рукопис;

в) гранка.

11. Документ, що визначає графічне оформлення видання та його технологію випуску, – це:

а) специфікація коректора;

б) технічна специфікація;

в) оригінал-макет.

12. Формат паперу А4 має такі розмірні характеристики:

а) 210×297 мм;

б) 148×210 мм;

в) 195×280 мм.

13. Помітки, до яких належать пояснення, винесені на поля простим олівцем, стосовно характеру дробу, відмінностей між кириличним, латинським та іншими алфавітом, відмінностей математичних знаків від схожих за накресленням літер іншомовних алфавітів, називають:

а) коректорськими помітками;

б) пояснювальними помітками;

в) коректурними помітками.

14. Не дозволено застосовувати додаткову нумерацію:

а) римськими цифрами;

б) літерними позначеннями;

в) римськими з арабськими цифрами одночасно.

15. Відредагований рукопис без вичитування – це:

а) проміжний оригінал;

б) видавничий оригінал;

в) авторський оригінал.

16. Коректурні помітки в оригінал має вносити:

а) автор, коректор, редактор;

б) художній або літературний редактор;

в) редактор, зчитувач, вичитувач.

17. Розмітка буває таких видів:

а) коректурні знаки, помітки автора;

б) коректурні знаки, коректорські помітки, помітки технічного (художнього) редактора;

в) коректурні знаки, помітки набірника і верстальника.

18. Оригінал-макет – це:

а) кінцевий етап роботи видавництва над друкованим твором;

б) синонім терміна «авторський оригінал»;

в) видання на початковому етапі роботи над ним.

19. Оригінал, текст якого набраний в одному з текстових редакторів, називають:

а) комп’ютерним;

б) машинописним;

в) авторським.

20. Залежно від способу отримання друкованої форми, поділяють на оригінал для автоматичного набору та оригінал для репродукування на друкарську форму:

а) оригінал-форму;

б) оригінал-макет;

в) рукопис.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...