Главная Обратная связь

Дисциплины:






Рух коректур у виданнях різних видів



Варіант 1

1. Неперіодичне друковане або рукописне видання з текстом та іншою інформацією, обсягом понад 48 сторінок, що складається зі скріплених по корінцю аркушів, покритих оправою чи обкладинкою, – це:

а) книга;

б) брошура;

в) журнал.

2. Періодичне зброшуроване друковане видання з постійною рубрикацією, що містить різноманітні текстові, ілюстративні й інші матеріали, – це:

а) брошура;

б) газета;

в) журнал.

3. Періодичне з коротким інтервалом між випусками аркушеве видання, у якому подано оперативну, офіційну та іншу інформацію, – це:

а) брошура;

б) книга;

в) газета.

4. Видання підписують «До друку»:

а) після передачі фотоформ і оригінал-макета на поліграфічне підприємство;

б) коректорського звіряння;

в) виконання уніфікації написань відповідно до паспорту видання.

5. Наукове редагування виконують:

а) у науковому складанні;

б) під час вичитування першої верстки коректором;

в) під час коректорського звіряння;

6. Перелік термінів і понять, маловідомих назв, імен умовних скорочень, символів, одиниць величини, тощо називають:

а) коректорською специфікацією;

б) паспортом видання;

в) супровідною запискою.

7. Пробні примірники майбутньої книги, виготовлені на тиражному папері ручним способом, називають:

а) сигнальними примірниками;

б) оригінал-макетом;

в) коректурними примірниками.

8. Вперше у видавничий практиці було складено список помилок:

а) у XX ст.;

б) XVII ст.;

в) XV ст.

9. Класичною коректурою вважають:

а) книжково-газетну;

б) журнальну;

в) книжкову.

10. Риси книжкової та газетної поєднує коректура:

а) рекламних матеріалів;

б) журналів;

в) брошур.

11. Літературний редактор опрацьовує:

а) першу верстку;

б) коректорське звіряння;

в) другу верстку.

12. Дизайнер і технічний редактор опрацьовують:

а)першу верстку;

б) другу верстку;

в) коректорське звіряння.

13. Найпоширеніший тип читання в журнальній коректурі – це:

а) вичитування;

б) наскрізне читання;

в) звіряння.

14. Пруфи – це:

а) інформація у вигляді посилання або фотографії, яка підтверджує будь-який факт;

б) пробні журнальні аркуші, виготовлені друкарнею на замовлення редакції;

в) приклеєний або вкладений аркушик з низькоякісного паперу, на якому зазначені помилки, допущені у книзі.

15. Сучасні щоденні газети зазвичай проводять:

а) одну коректуру;

б) дві коректури;

в) три коректури.

16. Здебільшого в газетах виконують:

а) часткову коректуру;

б) повну коректуру;

в) наскрізну коректуру.

17. Підчитування найчастіше не виконують:

а) у газетній коректурі;

б) журнальній коректурі;



в) книжковій коректурі.

18. Найчастіше газетну коректуру здійснюють:

а) на берегах;

б) рядку;

в) «віжках».

19. Помилки у газетах і журналах зазначають за допомогою:

а) списку виявлених помилок;

б) уточнень;

в) спеціальної рубрики.

20. Особливість у роботі журнального або газетного коректора з погляду навантаження полягає:

а) в аритмічності роботи;

б) великому обсязі роботи;

в) двомовності.

21. Книжкова коректура не замінює, але дотична:

а) до літературного редагування;

б) технічного редагування;

в) наскрізного читання.

22. Художньо-графічну модель номера у журналі визначає:

а) коректорат;

б) секретаріат;

в) технічний відділ.

23. Посади літературного редактора та коректора найчастіше об’єднують у таких виданнях:

а) книжкових;

б) рекламних;

в) газетних і журнальних.

24. З погляду технології в газетній видавничо-редакційній підготовці випадає етап:

а) редагування;

б) техскладання;

в) коригування.

25. Виправляти помилки під час підготовки газети до друку має право:

а) тільки коректор;

б) редактор і коректор;

в) той, хто помітив помилку.

26. Матеріали у щоденних газетах поділяють:

а) на «гарячі» та «загінні»;

б) «замовні» та «випадкові»;

в) аналітичні й тематичні.

27. Під час випуску тижневика пік коректорського навантаження припадає:

а) на два дні після його випуску;

б) увесь тиждень;

в) останні дні перед відправленням оригінал-макета на поліграфічне підприємство.

28. Роздруки техскладання найефективніше опрацьовувати:

а) одній людині;

б) кільком;

в) двом фахівцям.

29. Фотоформи переглядає:

а) коректор;

б) редактор галузевого відділу і технічний редактор;

в) технічний редактор.

30. Приблизна кількість сторінок у рекордно великому списку помилок за всю світову редакторську практику становила:

а) понад 10;

б) 58;

в) близько 100.

Варіант 2

1. Професор М. Тимошик розглядає такі типи видавництв:

а) радянський, західний, американський;

б) західний, європейський;

в) радянський, англійський, західний.

2. Опрацювання оригіналу пришвидшене завдяки:

а) удосконаленню техніки;

б) співпраці з коректоратом;

в) об’єднанню посади коректора та літературного редактора.

3. Неперіодичне рукописне або друковане видання з текстовою або іншою інформацією, обсягом понад 48 сторінок, – це:

а) книжка;

б) газета;

в) журнал.

4. Періодичне видання з коротким інтервалом між випусками, у якому подано оперативну, офіційну та іншу інформацію, – це:

а) журнал;

б) газета;

в) бюлетень.

5. Періодичне зброшуроване друковане видання з постійною рубрикацією – це:

а) брошура;

б) газета;

в) журнал.

6. Перше верстання відбувається:

а) після опрацювання редактором авторського оригіналу;

б) зчитування роздруку техскладання на відповідність авторському оригіналу;

в) виготовлення фотоформ.

7. Останнім етапом випуску книги є:

а) тиражування;

б) підписання «До друку»;

в) верстання.

8. Так званий паспорт видання додають, якщо:

а) у виданні помічено помилки;

б) випускають видання на вузьку тематику;

в) випускають видання, що висвітлює кілька тем.

9. У техскладанні необхідно здійснювати:

а) уніфікацію написань;

б) звірку;

в) перевірку даних.

10. Одночасно над відбитками працюють:

а) автор, оператор комп’ютерного набору;

б) автор, редактор, коректор;

в) редактор, видавець, автор.

11. Точність виконання редакторських вказівок перевіряє:

а) другий редактор;

б) автор;

в) коректор.

12. Пробний примірник майбутньої книги, виготовлений на тиражному папері ручним способом, – це:

а) сигнальний примірник;

б) коректурний відбиток;

в) макет.

13. Уперше слово «помилки» вжив:

а) Іван Огієнко;

б) Габріель П’єррі;

в) Йоган Гутенберг.

14. Список помилок уперше було вміщено у виданні:

а) у 1478 р.;

б) 1456 р.;

в) 1486 р.

15. У 1578 р. вийшло видання Фоми Аквінського «Сума теології». Сторінок у поданому до праці переліку помилок було:

а) 108;

б) 78;

в) 118.

16. Видавці почали додавати списки друкарських помилок:

а) у ХVІІІ ст.;

б) ХVІ ст.;

в) ХVІІ ст.

17. Перше верстання відбувається:

а) після внесення оператором редакторських виправлень;

б) виправлення оператором комп’ютерного набору помилок;

в) зведення виправлень.

18. Обсяг коректурних відбитків і терміни їх опрацювання роблять можливе поєднання посад коректора і літературного редактора:

а) у журналі;

б) газеті;

в) книзі.

19. Більшість вітчизняних журналів має статус:

а) тижневика;

б) щорічника;

в) щомісячника.

20. Серед типів коректорського читання в методиці журнальної коректури домінує:

а) зчитування;

б) вичитування;

в) звіряння.

21. Газетну коректуру виконують:

а) над рядком;

б) на берегах;

в) за допомогою «віжок».

22. Список «Помічені друкарські помилки» складають під час читання:

а) сигнального примірника;

б) оригінал-макета;

в) авторського оригіналу.

23. Пробні журнальні аркуші, виготовлені друкарнею на замовлення редакції, називають:

а) макетом;

б) авторським оригіналом;

в) пруфами.

24. Журналістські твори часто перекладають за допомогою комп’ютерної програми:

а) «Adobe InDesign»;

б) «Adobe Page Мaker»;

в) «Рута».

25. Переклад журналістських матеріалів (у двомовних газетах) роблять:

а) після верстання;

б) етапу схвалення та редагування матеріалів у галузевому відділі;

в) перегляду звірених аркушів у секретаріаті.

26. У газетах коректуру зазвичай читають:

а) один раз;

б) два рази;

в) три рази.

27. Зазвичай книжкову коректуру виконують за допомогою коректурних знаків, розміщених:

а) «на віжках»;

б) над словом;

в) на берегах.

28. Якість коректури значною мірою залежить:

а) від ритмічного надходження матеріалів до коректорату;

б) професіоналізму коректорів;

в) технічного обладнання.

29. У газетах здебільшого проводять:

а) повну коректуру;

б) часткову коректуру;

в) побіжну коректуру.

30. У газетах не застосовують усі типи і техніки коректорського читання:

а) через брак кадрів;

б) брак часу;

в) нестачу фінансування.

Варіант 3

1. Етапність руху коректур залежить:

а) від структури видавництва, прийнятої у ньому моделі реакційно-видавничого процесу та виду друкованого продукту;

б) запланованих темпів проходження коректури, виділених на видання коштів, професіональної відповідальності колективу;

в) усіх вищезазначених факторів.

2. З метою економії коштів, у низці видавництв об’єднали посади:

а) коректора та літературного редактора;

б) коректора і вичитувача;

в) коректора і верстальника.

3. В історичному нарисі, що готують до видання, коректорові доводиться акцентувати увагу на таких змістових нюансах, як:

а) термінологія;

б) уніфікація написання дат;

в) точність накреслень лінійок.

4. Періодичне з коротким інтервалом між випусками аркушеве видання, у якому подано оперативну, офіційну та іншу інформацію, – це:

а) журнал;

б) газета;

в) брошура.

5. Журнал – це:

а) періодичне зброшуроване видання з постійною рубрикацією, що містить різноманітні текстові, ілюстративні й інші матеріали;

б) неперіодичне зброшуроване видання з постійною рубрикацією, обсягом меншим 40 сторінок, покритих обкладинкою;

в) видання, що посідає чільне місце між книжковим і газетним за технологією редакційно-видавничої підготовки.

6. Книжка – неперіодичне рукописне або друковане видання з текстовою та іншою інформацією, обсяг якого:

а) менший 48 сторінок;

б) необмежений;

в) понад 48 сторінок.

7. Класичною видавничою коректурою вважають:

а) газетну;

б) журнальну;

в) книжкову.

8. Зчитування роздруків техскладання на відповідність авторському оригіналу, відредагованого редактором, – це робота:

а) коректора;

б) вичитувача;

в) технічного редактора.

9. Виготовлення фотоформ починають:

а) після коректорського звіряння;

б) підписання «До друку»;

в) вичитування другої верстки.

10. Наукове редагування виконують у техскладанні – це такий етап редакційно-видавничого опрацювання авторського оригіналу:

а) перший;

б) другий;

в) третій.

11. Перелік термінів і понять, маловідомих назв, імен, умовних скорочень, символів, одиниць вимірювання – це так званий:

а) довідник;

б) паспорт;

в) список можливих помилок.

12. Під час перехресного читання:

а) оригінал вичитують редактор і коректор;

б) оригінал потрапляє до рук коректорів різних видавництв;

в) частини коректури, прочитаної одним коректором, потрапляють до рук іншого коректора.

13. У книжкових видавництвах коректори виконують:

а) повну коректуру;

б) часткову коректуру;

в) літературну коректуру.

14. Пробні примірники майбутньої книги, виготовлені на тиражному папері ручним способом, називають:

а) пробними примірниками;

б) видавничими примірниками;

в) сигнальними примірниками.

15. Список «Помічені друкарські помилки» – це:

а) останні виправлення, що будуть внесені у видання перед тиражуванням;

б) спеціальна таблиця, яка вміщує помилки, допущені у друкарні;

в) приклеєний або вкладений аркушик, у якому зафіксовані помічені під час читання сигнальних примірників помилки.

16. Дозвіл на тиражування видання – це підпис:

а) «У світ»;

б) «До друку»;

в) «На тираж».

17. Службу випуску видання, що створює художньо-графічну модель номера журналу, називають:

а) ректоратом;

б) секретаріатом;

в) коректоратом.

18. Друге верстання починають:

а) після зведення виправлень першої верстки;

б) перегляду першої верстки в секретаріаті;

в) опрацювання першої верстки автором.

19. Для журнальної коректури характерна:

а) ритмічність;

б) аритмічність;

в) жодне з цих понять.

20. Під час випуску журналу версток буває:

а) не більше двох;

б) не менше двох;

в) чотири – шість.

21. Серед типів коректорського читання в журналі домінує:

а) зчитування;

б) звіряння;

в) вичитування.

22. Пруфи – це:

а) списки «Помічені друкарські помилки»;

б) етапи коректури у пришвидшеному темпі;

в) пробні журнальні аркуші, виготовлені друкарнею на замовлення редакції.

23. Найменше уваги приділяють коректурі:

а) у книжковій редакції;

б) газетній редакції;

в) журнальній редакції;

24. Через високий темп редакційного життя в газеті коректори читають не всі коректурні відбитки – з технологічного процесу випадає:

а) внесення виправлень в електронну версію;

б) техскладання;

в) перегляд звірних аркушів у секретаріаті.

25. Матеріали, які мають злободенну актуальність і повинні бути негайно надруковані, називають:

а) «гарячими»;

б) «пекучими»;

в) «болючими».

26. «Загінними» називають такі види матеріалів, як:

а) репортажі;

б) аналітичні статті;

в) замітки.

27. Звіряння обов’язково роздруковують, якщо:

а) у газетах читають «гарячі» матеріали;

б) читають коректуру в тижневиках;

в) у газеті коректуру читають один раз.

28. У газетах не використовують можливості:

а) зчитування і вичитування;

б) вичитування і підчитування;

в) підчитування та перехресного читання.

29. Газетну коректуру зазвичай здійснюють:

а) на полях;

б) «віжках»;

в) лінійках.

30. Повідомлення про помилки в періодичних виданнях мають вигляд:

а) уточнень, уміщених у невеликій колонці наступного номера видання;

б) списків друкарських помилок, уміщених у тому ж номері видання;

в) у періодичних виданнях повідомлення про помилки взагалі не вміщують.

Варіант 4

1. Читання, за якого частини коректури, прочитаної одним коректором, потрапляють до рук іншого коректора, називають:

а) суміжним;

б) паралельним;

в) перехресним.

2. Обов’язково для подальшого опрацювання примірник видання отримують:

а) автор, редактор, видавець;

б) видавець, редактор, коректор;

в) автор, редактор, коректор.

3. Пробний примірник майбутньої книги, виготовлений на тиражному папері ручним способом, називають:

а) сигнальним примірником;

б) оригінал-макетом;

в) коректурним відбитком.

4. Здебільшого розбіжності у рядках під час звіряння фотоформи зі зверстаними шпальтами чи звірними аркушами викликані:

а) збоями комп’ютерної техніки;

б) неуважністю редактора;

в) непорозуміннями між автором і редактором.

5. Назву аркуша «errata» перекладають з латини як:

а) «вступ»;

б) «помилки»;

в) «кінець».

6. У списку друкарських помилок у першу чергу зазначають:

а) сторінку, на якій знайдено помилку;

б) рядок, у якому є помилка;

в) тип помилки.

7. У формі списку друкарських помилок є необов’язкова графа:

а) «рядок»;

б) «колонка»;

в) «надруковано».

8. На змістову відповідність концепції журнального видання текстові матеріали оцінює:

а) коректорат;

б) директор видавництва;

в) редакторат.

9. Здебільшого посади літературних редакторів і коректорів об’єднують у редакціях:

а) газет;

б) журналів;

а) книжкових видавництв.

10. Пік навантаження журнального коректора настає:

а) за тиждень до здачі номера;

б) за день до здачі номера;

а) під час збору нових матеріалів.

11. Під час випуску журналу роблять:

а) одну верстку;

б) дві верстки;

в) необмежену кількість версток.

12. Скрипниківським правописом нині послуговується видання:

а) «Український тиждень»;

б) «Коментарі»;

в) «Критика».

13. Серед типів коректорського читання у журнальній коректурі домінує:

а) вичитування;

б) звіряння;

в) зчитування.

14. Книжкову коректуру виконують:

а) на «віжках»;

б) за допомогою коректурних знаків;

в) за допомогою розділових знаків.

15. Пробні журнальні аркуші, виготовлені друкарнею на замовлення редакції, називають:

а) сигнальними;

б) «жовтими»;

в) пруфами.

16. У щоденних газетах виконують єдину коректуру:

а) в оригінал-макеті;

б) зверстаних шпальтах;

в) фотоформах.

17. Матеріали у щоденних газетах поділяють:

а) на «гарячі» та «загінні»;

б) «гарячі» та «холодні»;

в) цікаві та нецікаві.

18. Серед типів коректорського читання у газетній коректурі відсутнє:

а) вичитування;

б) підчитування;

в) звіряння.

19. Списки друкарських помилок не поміщають у періодичних виданнях через:

а) брак паперу;

б) відсутність такої необхідності;

в) брак часу.

20. Найменше уваги коректурі приділяють у таких видавництвах:

а) журнальних;

б) газетних;

в) книжкових.

21. Перелік термінів і понять, маловідомих назв, імен, умовних скорочень, символів одиниць вимірювання називають:

а) «Карткою обліку коректур»;

б) сигнальним примірником;

в) паспортом.

22. У практиці сучасних двомовних (українсько-російських) газет поширений етап:

а) перекладу журналістських творів штатними перекладачами без використання допоміжних засобів;

б) написання двох варіантів журналістського твору автором самостійно;

в) перекладу журналістських творів за допомогою однієї з програм комп’ютерного перекладу, наприклад «Рута».

23. Термін «книжково-журнальна коректура» вживати некоректно:

а) тому що коректура книжкова, журнальна та газетна принципово відрізняються одна від одної;

б) коректуру не поділяють на види залежно від виду видання.

в) він є авторський оказіоналізм.

24. У паспорт видання для «масової» літератури включають інформацію:

а) про алфавітні покажчики;

б) бібліографічні записи;

в) вказівки щодо принципів уніфікації написання дат, власних назв тощо.

25. Редагування оригіналу наукового стилю починають на етапі:

а) набору тексту;

б) техскладання;

в) вичитування другої верстки.

26. Під час проходження оригіналом у редакції першого редакційно-видавничого етапу складають:

а) характеристику видання;

б) свідоцтво про надходження рукопису до редакції;

в) картку обліку руху коректур.

27. Демонструючи свою повагу до читача, венеціанський видавець Габріель П'єррі у 1478 р. в «Сатирах» Ювенала вмістив:

а) список друкарських помилок;

б) рекламу;

в) ілюстративний матеріал.

28. Правильною є така послідовність дій:

а) перегляд другої верстки в секретаріаті, вичитування її коректором, опрацювання її літературним редактором, внесення виправлень в електронну версію; друге верстання;

б) вичитування другої верстки коректором, перегляд її в секретаріаті, опрацювання її літературним редактором, друге верстання, внесення виправлень в електронну версію;

в) друге верстання, вичитування другої верстки коректором, опрацювання її літературним редактором, внесення виправлень в електронну версію, перегляд другої верстки в секретаріаті.

29. Під час швидкого опрацювання тексту коректор звертає увагу:

а) на орфографію;

б) смислові домінанти;

в) пунктуацію.

30. Від структури видавництва, прийнятої у ньому моделі редакційно-видавничого процесу, виду друкованого продукту, запланованих темпів проходження коректури, виділених на видання коштів, професіональної відповідальності колективу залежить:

а) етапність руху коректур;

б) макетування видання;

в) статутні особливості видавництва.

Варіант 5

1. Якщо читають техскладання, то звіряння не проводять:

а) після внесення коректорських виправлень;

б) читання верстки;

в) перевірки оригінал-макета.

2. Етапність руху коректур не залежить:

а) від прийнятої у видавництві моделі редакційно-видавничого процесу;

б) виду друкованого продукту;

в) наказу головного редактора чи власника видавництва.

3. Існує три види коректури:

а) коректура преси, телебачення, радіо;

б) книжкова, журнальна, газетна;

в) коректура на етапі отримання авторського оригіналу, створення оригінал-макета, верстки.

4. Правильним визначенням терміна «газета» є:

а) періодичне, з коротким інтервалом між випус­ками, аркушеве видання, у якому подано оперативну, офіційну й іншу інформацію;

б) періодичне аркушеве видан­ня з постійною рубрикацією, у якому подано оперативну, офіційну й іншу інформацію;

в) неперіодичне, з коротким інтервалом між випус­ками, аркушеве видання, у якому подано оперативну, офіційну й іншу інформацію.

5. Класичною коректурою вважають:

а) книжкову;

б) газетну;

в) журнальну.

6. Коректор не бере участь у підготовці видання на такому етапі редакційно-видавничого процесу, як:

а) зчитування роздруківок техскладання на відповідність відредагованому авторському оригіналу;

б) опрацювання авторського оригіналу, уточнення структури книги, редагування її за змістом;

в) перегляд звірок редактором, художнім і технічним редакторами, підписання «До друку».

7. Паспорт – це:

а) документ, у якому вказані основні відомості про видання (коротка інформація про автора, анотація, а також вихідні дані видання), який готує галузева редакція для коректорату;

б) документ, у якому подані вихідні дані видання, який готує галузева редакція для коректорату;

в) перелік термінів і понять, ма­ловідомих назв, імен, умовних скорочень, символів, одиниць величин тощо, який готує галузева редакція для коректорату.

8. Літературний редактор опрацьовує авторський оригінал під час:

а) першої верстки;

б) другої верстки;

в) звіряння і читання звірок.

9. Посади літературного редактора і коректора найчастіше об’єднують під час редагування:

а) журналу;

б) газети;

в) книги.

10. Розробляє макет номера відповідно до затвердженого плану:

а) секретаріат;

б) головний редактор;

в) випусковий редактор.

11. Зараз найпоширенішим видом друку є:

а) ризографія;

б) офсетний друк;

в) глибокий друк.

12. Матеріали у щоденних газетах поділяють:

а) на «гарячі» та «загінні»;

б) «гарячі» й аналітичні;

в) «гарячі» та звичайні.

13. До «гарячих» матеріалів належать:

а) аналітичні, публіцистичні, художньо-публіцистичні статті, нариси;

б) скандальні матеріали про відомих людей;

в) репортажі, кореспон­денції, інформації, повідомлення про актуальні події;

14. До «загінних» матеріалів належать:

а) репортажі, кореспон­денції, інформації, повідомлення про актуальні події;

б) аналітичні, публіцистичні, художньо-публіцистичні статті, нариси;

в) скандальні матеріали про відомих людей.

15. «Аритмія» у видавничій практиці означає:

а) нерівномірне надходження матеріалів до редакції;

б) активізацію роботи редакції перед здачею номера;

в) нерівномірну залученість працівників редакції до різних етапів редакційно-видавничого процесу.

16. Головна техніка коректорського читання у газетах – це:

а) звіряння;

б) зчитування;

в) вичитування.

17. У газетній коректурі використовують:

а) усі береги;

б) правий і лівий береги;

в) верхній і нижній береги.

18. Списки друкарських помилок не подають:

а) у книгах;

б) періодичній літературі;

в) усіх видах літератури.

19. Оператор комп’ютерного набору виправляє знайдені коректором помилки на етапі:

а) першої верстки;

б) другої верстки;

в) перед виготовленням фотоформ.

20. Для коректора читання коректур наукового змісту є вкрай відповідальне, особливо під час випуску:

а) науково-популярної літератури;

б) наукової літератури для школярів.

в) перекладного видання;

21. Зазвичай зверстані шпальти читають:

а) один раз;

б) два рази;

в) залежно від періодичності видання.

22. Під час перехресного читання:

а) два коректори читають коректури, а потім обмінюються ними для перевірки одне одного;

б) два коректори одночасно читають одну коректуру;

в) частини коректури, прочитаної одним редактором, потрапляють до іншого.

23. Сигнальні примірники – це:

а) пробні примірники майбутньої книги, те саме, що і коректорський відбиток;

б) пробні примірники майбутньої книги, виготовлені на тиражному папері ручним способом;

в) пробні примірники майбутньої книги, надруковані офсетним друком на тиражному папері.

24. Для виявлення розбіжностей у рядках коректор накладає фотоформи:

а) на звірні аркуші;

б) зверстані шпальти;

в) звірні аркуші та зверстані шпальти.

25. Уперше до книжкового блоку додали перелік помилок:

а) у XI ст.;

б) XVІІ ст.;

в) XIX ст.

26. Секретаріат – це:

а) служба випуску видання;

б) творчий дует редактора та коректора;

в) служба верстки видання.

27. Більшість вітчизняних журналів виходить:

а) щотижня;

б) щомісяця;

в) щодекади.

28. Пруфи – це:

а) пробні журнальні аркуші, виготовлені друкарнею на замовлення редакції;

б) пробні аркуші газети, виготовлені друкарнею на замовлення редакції;

в) пробні аркуші книги, виготовлені друкарнею на замовлення редакції.

29. Пруфи містять такі елементи:

а) текстові й рисункові;

б) графічні й табличні;

в) ілюстративні й текстові.

30. Коректорат газет інколи поділяють за таким принципом:

а) віковим;

б) мовним;

в) гендерним.

Варіант 6

1. Якщо під час підготовки газети до друку читають техскладання, то звіряння проводять:

а) після внесення коректорських виправлень і читання верстки;

б) після внесення коректорських виправлень;

в) після читання верстки.

2. Етапність руху коректур не залежить:

а) від виділених на видання коштів;

б) структури видавництва;

в) професійності коректора.

3. Класичною вважають коректуру:

а) книжкову;

б) журнальну;

в) газетну.

4. У редакційно-видавничому процесі книжкового видання виконання уніфікації написань відповідно до паспорту видання роблять на етапі:

а) зчитування роздруківок техскладання;

б) вичитування першої верстки;

в) коректорського звіряння.

5. Востаннє коректор працює з відбитками на етапі:

а) вичитування другої верстки;

б) коректорського звіряння;

в) виготовлення фотоформ.

6. Перелік термінів і понять, маловідомих назв, імен, умовних скорочень, символів одиниць вимірювання називають:

а) сигнальним примірником;

б) «Карткою обліку коректур»;

в) паспортом.

7. Якщо для редакційно-видавничої обробки оригіналу обмаль часу, завідувач коректорату приймає рішення:

а) про застосування методу перехресного читання;

б) поділ коректури на частини;

в) опрацювання коректури найдосвідченішим співробітником.

8. Примірники коректури обов’язково отримують:

а) коректор, автор і редактор;

б) коректор, редактор і відповідальний секретар;

в) коректор, головний і технічний редактори.

9. Усі виправлення вносять у примірник:

а) автора;

б) редактора;

в) коректора.

10. Дотримання технічних правил складання та верстання під час випуску книги уважно перевіряє:

а) технічний редактор;

б) оператор комп’ютерного набору;

в) заступник головного редактора.

11. Під час опрацювання книг формату 60×84/16 або 84×108/32 на комп’ютерний роздрук А4 виводять:

а) по одній сторінці;

б) дві суміжні сторінки;

в) чотири сторінки.

12. Результатом опрацювання сигнальних примірників стає:

а) підготовка списку «Помічені друкарські помилки»;

б) заведення «Картки обліку коректур»;

в) підготовка паспорту видання.

13. Здебільшого помилки у фотоформах викликані:

а) непрофесійністю верстальників;

б) недостатньою кількістю часу, відведеного на коректуру;

в) збоями комп’ютерної техніки.

14. Уперше у книгу було вміщено список друкарських помилок:

а) у 1478 р.;

б) 1587 р.;

в) 1758 р.

15. Найбільший в історії список «Помічені друкарські помилки» було додано:

а) до «Євангелія учительного» Кирила Транквіліона-Ставровецького;

б) «Сатир» Ювенала;

в) «Суми теології» Фоми Аквінського.

16. Із наведених граф необов’язковою у списку «Помічені друкарські помилки» є:

а) «Сторінка»;

б) «Рядок»;

в) «Колонка».

17. Художньо-технічну модель номера журналу створює:

а) технічний редактор;

б) секретаріат;

в) дизайнер.

18. Головний редактор підписує номер журналу «У світ» після переглядання:

а) сигнальних примірників;

б) пруфів;

в) фотоформ.

19. Посаду фахівця, що займається коректурою в журналі, найчастіше називають:

а) літературний редактор;

б) редактор;

в) коректор.

20. Читання літературним редактором коректури проходить:

а) в один етап;

б) два етапи;

в) три етапи.

21. Журнальній коректурі не властива:

а) рівномірність виробничого навантаження;

б) аритмічність;

в) визначеність графіка роботи.

22. Серед типів коректорського читання у журнальній коректурі домінує:

а) повторюване кілька разів звіряння;

б) зчитування способом підчитування;

в) вичитування.

23. Журнальну коректуру виконують:

а) за допомогою традиційних коректурних знаків;

б) на «віжках»;

в) обидві техніки застосовують однаково активно.

24. Фактичну помилку, що потрапила у номер журналу, зазначають:

а) у списку «Помічені друкарські помилки»;

б) наступному номері видання;

в) паспорті видання.

25. Коректор щоденної газети виконує переважно тільки коректуру:

а) зверстаних шпальт;

б) техскладання;

в) фотоформ.

26. Коректор газети слідкує за технічним оформленням:

а) повною мірою;

б) мінімально;

в) не слідкує за ним взагалі.

27. У газетній коректурі зовсім не застосовують техніку:

а) вичитування;

б) підчитування;

в) зчитування виправленого журналістського твору.

28. Для зазначення помилок у газетному виданні використовують:

а) один берег;

б) два береги;

в) чотири береги.

29. Повідомлення про фактичні помилки розміщають найчастіше на такій шпальті:

а) першій;

б) останній;

в) тій, на якій було допущено помилку.

30. Роль коректури як другорядного процесу властива:

а) газетам;

б) журналам;

в) книгам.

Варіант 7

1. Різницю видавничих технологій визначають залежно:

а) від тиражу;

б)читання техскладання або читання не на роздруках, а на екрані монітора;

в) прийнятої схеми руху коректур.

2. У газетній практиці спостерігають таку тенденцію: якщо техскладання читають, то після внесення коректорських виправлень:

а)проводять звіряння, а після читання верстки — ні;

б) не проводять жодних операцій;

в) звіряння не проводять, але після читання верстки його здійснюють.

3. Якщо техскладання читають не на роздруках, а на екрані монітора, то економлять:

а) кошти на папір;

б) час виходу видання;

в)час і папір.

4. Зверстану шпальту у книжкових видавництвах читають щонайменше:

а)два рази;

б) три-чотири рази;

в) один раз.

5. Книгою вважають друковане видання з текстовою та іншою інформацією, обсягом понад:

а) 57 сторінок;

б) 12 сторінок;

в)48 сторінок.

6. Постійною у журналах є:

а) аудиторія;

б)рубрикація;

в) тираж.

7. Автор підручника «Коректура» Т. Крайнікова стверджує, що терміни «книжкова коректура», «журнальна коректура», «газетна коректура»

а) різняться за своїми особливостями;

б) однакові та їх можна розглядати разом;

в) мають особливості, які їх розрізняють, і їх треба розглядати окремо, у жодному разі не об'єднуючи.

8. Коректорське звіряння у книжковому виданні – це:

а) доопрацювання;

б) порівняння з фотоформою оригінал-макета;

в)перегляд звірок редактором, художнім і технічним редакторами.

9. Останній етап у редакційно-видавничому процесі видання, – це:

а) передача фотоформ та оригінал-макета на поліграфічне підприємство;

б)тиражування;

в) продаж.

10. Паспорт видання – це:

а) реєстраційне посвідчення;

б) документ, що посвідчує особу власника, його громадянство;

в)перелік термінів і понять, маловідомих назв, імен, умовних скорочень, символів, одиниць виміру тощо, який готує галузева редакція для коректорату.

11. Книжкову коректуру здійснюють за допомогою:

а) підкреслення помилок червоною лінією;

б) написання правильного варіанта над неправильним;

в)коректурних знаків.

12. Коректурні виправлення зазначають:

а)на бічних берегах сторінки;

б) у самому тексті;

в) у кінці сторінки.

13. Під сигнальним примірником розуміють:

а) набір помилок в одному із примірників;

б)пробні примірники майбутньої книги, виготовлені на тиражному папері ручним способом;

в) пробні примірники майбутньої книги, у які вміщений сигнал, що вказує на помилку.

14. Першим започаткував у 1478 р. традицію додавати до готового книжкового блоку перелік помилок:

а) Габріель П'єррі;

б) Ювенал;

в) Фома Аквінський.

15. Видавничим рекордом переліку помилок, встановленим у праці Фоми Аквінського «Сума теології» в 1578 р., вважають список:

а) з 50 сторінок;

б) 508 сторінок;

в)108 сторінок.

16. Про дозвіл на тиражування видання свідчить напис:

а) «До друку»;

б) «Не заперечую видати у світ»;

в) «Дозволяю тиражування».

17. Не більше двох разів читають зверстані шпальти у процесі випуску:

а) журналу;

б) газети;

в) книжкового видання.

18. У журнальній коректурі серед типів коректорського читання домінує:

а) звіряння;

б)вичитування;

в) аритмічність.

19. Газетну коректуру виконують за допомогою:

а) особливих символів, позначень;

б) діакритичних знаків;

в)«віжок».

20. На дві та більше колонок верстають сторінки:

а) книжок;

б) листівок;

в)журналів.

21. Пруфи – це:

а)пробні журнальні аркуші;

б) документи на підпис редакторові;

в) вичитані газетні аркуші.

22. За допомогою програми «Рута» здійснюють:

а) роздрук;

б)переклад;

в) верстку.

23. Матеріали у щоденних газетах поділяють:

а)на«гарячі» та «загінні»;

б) «жовті» та «брудні»;

в) «неправлені» та «виправлені».

24. Коректуру тижневиків доповнюють таким елементом:

а) додатковим часом на виправлення;

б)етапом коректорського читання техскладання;

в) опрацюванням роздрукованого техскладання.

25. Якість коректури переважно залежить:

а)відритмічності надходження матеріалів до коректорату;

б) кількості знайдених коректором помилок у тексті;

в) уважності коректора.

26. «Гарячі» матеріали – це такі, що:

а) надруковані червоним кольором;

б) розповідають про запальну людину;

в)треба опублікувати негайно.

27. У газетах через брак часу не застосовують усі типи і техніки коректорського читання, наприклад:

а) вичитування;

б) марашки;

в)перехресне читання та підчитування.

28. Газетну коректуру зазвичай здійснюють:

а) на «віжках»;

б)берегах сторінки.

в) «гарячих» матеріалах;

29. Для виправлення помилок у газетному виданні використовують:

а) два береги коректурного відбитка;

б)чотири береги коректурного відбитка;

в) усю сторінку.

30. У періодичних виданнях читацьке сприймання тексту спотворює такий фактор:

а)фактичні помилки;

б) «шуми»;

в) нелогічно подана інформація.

Варіант 8

1. Періодичне зброшуроване друковане видання з постійною рубрикацією, що містить різноманітні текстові, ілюстративні й інші матеріали, – це:

а) книга;

б) журнал;

в) газета.

2. У процесі випуску книги для етапу коректорського звіряння характерним є:

а) виготовлення фотоформ та їх перегляд редактором галузевої редакції та технічним редактором;

б) виправлення оператором комп’ютерного набору знайдених коректором помилок і початок першого верстання;

в) перегляд звірок редактором, художнім і технічними редакторами, підписання видання «До друку».

3. Процес випуску книги завершує:

а) верстання;

б) підпис «До друку»;

в) тиражування.

4. Паспорт у контексті підготовки до коректури вузькоспеціалізованого видання являє собою:

а) перелік термінів і понять, маловідомих назв, імен, умовних скорочень, символів, одиниць величин;

б) бібліографічний та алфавітний покажчики;

в) нетекстову частину видання.

5. Пробні примірники майбутньої книги, виготовлені на тиражному папері ручним способом, – це:

а) макет видання;

б) сигнальні примірники;

в) тираж видання.

6. Пробними друкарськими аркушами журнального видання, виготовленими друкарнею на замовлення редакції, називають:

а) пруфи;

б) сигнальні примірники;

в) оригінал видання.

7. Коректор традиційно має найменше часу на читання, найбільший ступінь самостійності у внесенні виправлень і ширші повноваження під час роботи:

а) над книгою;

б) журналом;

в) газетою.

8. Під час роботи зі щоденною газетою передбачене ретельніше виконання і читання техскладання коректурою:

а) «гарячих» матеріалів;

б) «загінних» матеріалів;

в) «гарячих» і «загінних» матеріалів.

9. Якщо у попередньому номері газети було допущено помилку в даті, місці, цифрі, імені, редакція має:

а) у наступному номері подати окремою колонкою повідомлення про допущену помилку;

б) винести догани всій редколегії за неуважність;

в) подати інформацію про помилку в останньому номері року.

10. Зазвичай у газетах виконують таку коректуру:

а) неповну;

б) повну;

в) часткову.

11. У практиці сучасних двомовних (українсько-російських) газет поширений такий етап обробки тексту, як:

а) переклад журналістських творів за допомогою програми «Рута»;

б) переклад журналістських творів штатними перекладачами без використання допоміжних засобів;

в) самостійне написання двох варіантів журналістського твору автором.

12. Термін «книжково-журнальна коректура» вживати некоректно через те, що:

а) коректуру не поділяють на види залежно від типу видання;

б) він є авторський оказіоналізм;

в) коректура книжкова, журнальна та газетна принципово відрізняються одна від одної.

13. Паспорт видання, якщо мова йде про «масову» літературу, міститиме таку інформацію:

а) текст службової частини видання;

б) бібліографічні покажчики;

в) вказівки щодо принципів уніфікації – зразки написання дат, власних назв тощо.

14. Аритмічність і потреба закінчити роботу згідно з графіком – це характерні риси діяльності:

а) коректора;

б) журналіста.

в) технічного редактора.

15. Як правило, не виконують повну коректуру:

а) журналу;

б) книги;

в) газети.

16. Під час роботи з журналом чи газетою коректор змушений використовувати «віжки»:

а) через характерний поділ тексту на колонки;

б) наявність ілюстрацій;

в) складність тексту і численну кількість коректорських виправлень.

17. Багатоетапне коректорське читання характерне під час:

а) офсетного друку;

б) високого друку;

в) низького друку.

18. Основна техніка коректорського читання під час роботи з газетою – це:

а) перехресне читання;

б) зчитування;

в) вичитування.

19. Періодичне з коротким інтервалом між випусками аркушеве видання, у якому подано оперативну, офіційну й іншу інформацію, – це:

а) книга;

б) газета;

в) журнал.

20. Неперіодичне рукописне або друковане видання з текстовою та іншою інформацією, обсягом понад 48 сторінок, що складається зі скріплених по корінцю аркушів, покритих оправою чи обкладинкою, – це:

а) книга;

б) газета;

в) журнал.

21. «Коректура періодики (газет і журналів) має свої особливості, що значно відрізняють її від книжкової коректури» – цитата з книги М. Уарова:

а) «Газетная корректура»;

б) «Книжно-журнальная и газетная корректура»;

в) «Книжно-журнальная корректура».

22. Найбільш ретельно, із використанням усіх коректорських технік, із збереженням усієї технології редакційно-видавничого процесу опрацьовують:

а) журнал;

б) газету;

в) книгу.

23. Під час редакційно-видавничого опрацювання оригіналу наукового стилю редагування починають на етапі:

а) техскладання;

б) набору тексту;

в) вичитування другої верстки.

24. Під час проходження оригіналом першого редакційно-видавничого етапу складають:

а) характеристику видання;

б) свідоцтво про надходження рукопису до редакції;

в) «Картку обліку руху коректур».

25. На комп’ютерний роздрук А4 під час опрацювання книги, що має виходити форматом 60×84/16 або 84×108/32, виводять:

а) дві сторінки;

б) чотири сторінки;

в) шість сторінок.

26. Венеціанський видавець Габріель П'єррі в 1478 р. у «Сатирах» Ювенала вмістив:

а) рекламу;

б) список друкарських помилок;

в) додаткові ілюстрації.

27. Правильною послідовністю дій є:

а) перегляд другої верстки в секретаріаті, вичитування її коректором, опрацювання її літературним редактором, внесення виправлень в електронну версію, друге верстання;

б) вичитування другої верстки коректором, перегляд її у секретаріаті, опрацювання її літературним редактором, друге верстання, внесення виправлень в електронну версію.

в) друге верстання, вичитування другої верстки коректором, опрацювання її літературним редактором, внесення виправлень в електронну версію, перегляд другої верстки в секретаріаті.

28. На сьогодні найпоширеніший спосіб друку:

а) офсетний;

б) високий;

в) низький.

29. Від структури видавництва, прийнятої у ньому моделі редакційно-видавничого процесу, виду друкованого продукту, запланованих темпів проходження коректури, виділених на видання коштів, професіональної відповідальності колективу залежить:

а) етапність руху коректур;

б) макет видання;

в) статут видавництва.

30. У разі швидкого опрацювання тексту коректору слід звертати увагу:

а) на орфографію;

б) смислові домінанти;

в) пунктуацію.

Варіант 9

1. Коректура щоденної політичної газети, розважальної преси, художньої книги й іншої продукції:

а) хоча й має спільну логіку, але багато у чому різниться;

б) абсолютно однакова;

в) стандартна.

2. Верстальник передає до коректорату свіжу роздруківку:

а) після виправлення помилок;

б) внесення виправлень коректора;

в) тиражування сигнального примірника.

3. Етапність руху коректур залежить:

а) від редактора;

б) поданого матеріалу;

в) структури видавництва.

4. Кінцевим результатом діяльності будь-якої редакції та видавництва є:

а) видавничий продукт;

б) макет видання;

в) сигнальний примірник.

5. Неперіодичним друкованим виданням є:

а) журнал;

б) буклет;

в) книга.

6. Журнал – періодичне зброшуроване друковане видання, рубрикація якого:

а) постійна;

б) періодична;

в) неперіодична.

7. Періодичне з коротким інтервалом між випусками аркушеве видання, у якому подано оперативну, офіційну й іншу інформацію, – це:

а) журнал;

б) газета;

в) брошура.

8. У техскладанні першим етапом є редагування:

а) наукове;

б) літературне;

в) технічне.

9. У паспорті слід зазначити:

а) одиниці вимірювання, маловідомі назви, бібліографічні посилання;

б) терміни, поняття, алфавітні покажчики;

в) написання термінів, понять, маловідомих назв, імен, скорочень, символів, одиниць вимірювання.

10. Безпосередньо на екрані монітора практично ніколи не виконують:

а) редагування;

б) коректуру;

в) вичитування.

11. Верстку можна опрацьовувати:

а) до чотирьох і більше разів;

б) тільки два рази;

в) три рази.

12. Найкращі результати дає такий тип коректорського читання:

а) перехресне;

б) паралельне;

в) наскрізне.

13. Примірник тексту видання обов’язково отримує:

а) коректор і редактор;

б) читач і технічний редактор;

в) коректор, редактор і автор.

14. Дотримання технічних правил складання та верстання у процесі випуску книги на редакторському рівні уважно перевіряє:

а) головний редактор;

б) технічним редактор;

в) літературний редактор.

15. Під час опрацювання книги формату 60×84/16 або 84×108/32 на комп’ютерний роздрук А4 виводять:

а) по дві суміжні сторінки;

б) три суміжні сторінки;

в) чотири суміжні сторінки.

16. Коректурними відбитками не вважають:

а) макет видання;

б) сигнальний примірник;

в) оригінал-макет видання.

17. Список помилок у виданні відомої праці Фоми Аквінського «Сума теології» займав:

а) 106 сторінок;

б) 120 сторінок;

в) 108 сторінок.

18. Підпис «У світ» означає:

а) підписувати виправлений примірник;

б) підписувати оригінал-макет;

в) давати дозвіл на тиражування видання.

19. Нахзац – це:

а) прикінцевий форзац;

б) перша сторінка книги;

в) остання сторінка книги.

20. Проміжне місце за способом виконання коректури між книжковим і газетним посідає:

а) рекламне видання;

б) товстий журнал;

в) брошура.

21. Вичитування другої верстки коректором та опрацювання її літературним редактором відбувається на етапі:

а) другої верстки;

б) третьої верстки;

в) четвертої верстки.

22.Секретаріат, тобто служба випуску видання, створює:

а) оригінал-макет видання;

б) художньо-графічну модель номера;

в) фотоформи.

23. Літературний редактор найчастіше виконує функції:

а) художнього редактора і коректора;

б) технічного редактора та головного редактора;

в) літературного редактора та коректора.

24. «Універсалізовані працівники» намагаються читати коректуру поетапно: під час першого опрацювання вчитуються у зміст, а під час другого –

а) перевіряють правопис і технічні параметри складання;

б) перевіряють коректурні вказівки;

в) перевіряють правопис і вказівки літературного редактора.

25. Виконує повну коректуру, виправляючи і правописні помилки, і порушення технічних правил складання:

а) літературний редактор;

б) коректор;

в) технічний редактор.

26. Серед типів коректорського читання домінує:

а) перехресне читання;

б) читання у два голоси;

в) вичитування.

27. Пруф – це…

а) напівфабрикат майбутнього видання – нерозрізані аркушеві відбитки, що містять абсолютно всі текстові та ілюстративні компоненти;

б) неперіодичне рукописне або друковане видання;

в) коректорський знак видалення.

28. Журнальний коректор переглядає востаннє перед друком:

а) сигнальний примірник;

б) пруфи;

в) оригінал-макет.

29. У сучасних журналах більше не подають список:

а) використаної літератури;

б) місць, де можна придбати цей журнал;

в) друкарських помилок.

30. Одна з комп’ютерних програм, за допомогою якої журналісти перекладають твори, має назву:

а) «Рута»;

б) «Adobe InDesign»;

в) «Adobe Photoshop».

Варіант 10

1. Перше верстання виконують:

а) після опрацювання редактором авторського оригіналу;

б) зчитування роздруків техскладання на відповідність авторському оригіналу;

в) виготовлення фотоформ.

2. Так званий паспорт додають, якщо:

а) у виданні помічені помилки;

б) випускають вузькоспеціалізоване видання;

в) випускають видання з матеріалами на різні теми.

3. Венеціанський видавець Габріель П’єррі перший умістив список помилок:

а) у 1478 р.;

б) 1456 р.;

в) 1486 р.

4. Більшість вітчизняних журналів має статус:

а) тижневика;

б) щорічника;

в) щомісячника.

5. Серед типів коректорського читання в методиці журнальної коректури домінує:

а) зчитування;

б) вичитування;

в) звіряння.

6. Газетну коректуру виконують:

а) коректурними знаками;

б) на «віжках»;

в) підчитуванням.

7. Список «Помічені друкарські помилки» складають під час читання:

а) сигнального примірника;

б) оригінал-макета;

в) авторського оригіналу.

8. Пробні журнальні аркуші, виготовлені друкарнею на замовлення редакції, називають:

а) макетом;

б) авторським оригіналом;

в) пруфом.

9. У газетах здебільшого проводять коректуру:

а) повну;

б) часткову;

в) побіжну.

10. Коректор не бере участі у підготовці видання на такому етапі редакційно-видавничого процесу, як:

а) зчитування роздруків техскладання на відповідність відредагованому авторському оригіналу;

б) опрацювання авторського оригіналу, уточнення структури книги, редагування її за змістом;

в) перегляд звірок редактором, художнім і технічним редакторами, підписання «До друку».

11. Розробляє макет номера відповідно до затвердженого плану:

а) головний редактор;

б) випусковий редактор;

в) секретаріат.

12. До «гарячих» матеріалів відносять:

а) репортажі, кореспон­денції, інформації, повідомлення про актуальні події;

б) аналітичні, публіцистичні, художньо-публіцистичні статті, нариси;

в) скандальні матеріали про відомих людей.

13. Аритмія у видавничій практиці означає:

а) активізацію роботи редакції перед здачею номера;

б) нерівномірне надходження матеріалів до редакції;

в) нерівномірне залучення працівників редакції до роботи на різних етапах редакційно-видавничого процесу.

14. Головною технікою коректорського читання у газетах є:

а) звіряння;

б) зчитування;

в) вичитування.

15. Оператор комп’ютерного набору виправляє знайдені коректором помилки на етапі:

а) першої верстки;

б) другої верстки;

в) виготовлення фотоформ.

16. Для коректора читання коректур наукового змісту є вкрай відповідальне, особливо під час випуску:

а) науково-популярної літератури;

б) перекладного видання;

в) наукової літератури, адресованої школярам.

17. Під час перехресного читання:

а) два коректори читають коректури, а потім обмінюються ними для перевірки одне одного;

б) два коректори одночасно читають одну коректуру;

в) частини коректури, прочитаної одним редактором, потрапляють до іншого.

18. Для виявлення розбіжностей у рядках, коректор накладає фотоформи:

а) на звірні аркуші та зверстані шпальти;

б) звірні аркуші;

в) зверстані шпальти.

19. Уперше до книжкового блоку додали перелік помилок:

а) у XI ст.;

б) XV ст.;

в) XIX ст.

20. Коректорат газет інколи поділяють за принципом:

а) віковим;

б) гендерним;

в) мовним.

21. Проф. М. Тимошик розглядає такі три типи видавництв: радянський, американський і:

а) східний;

б) західний;

в) пострадянський.

22. Кінцевим результатом роботи редакції, видавництва і друкарні є:

а) видавничий продукт;

б) оригінал-макет видання;

в) прибуток.

23. Періодичне з коротким інтервалом між випусками аркушеве видання, у якому подано оперативну, офіційну та іншу інформацію – це:

а) рекламний проспект;

б) журнал;

в) газета.

24. Класичною вважають коректуру:

а) книжкового видання;

б) журналу;

в) газети.

25. На першому етапі випуску книги авторський оригінал опрацьовує:

а) видавець;

б) редактор;

в) коректор.

26. Здебільшого розбіжності у рядках під час звіряння фотоформи зі зверстаними шпальтами чи звірними аркушами викликані:

а) збоями комп’ютерної техніки;

б) неуважністю редактора;

в) непорозуміннями між автором і редактором.

27. Назву аркуша «errata» перекладають з латини як:

а) «вступ»;

б) «помилки»;

в) «кінець».

28. Обов’язки водночас літературного редактора і коректора часто виконує:

а) літературний редактор;

б) головний редактор;

в) відповідальний редактор.

29. Серед типів коректорського читання у газетній коректурі відсутнє:

а) вичитування;

б) звіряння;

в) підчитування;

30. Випуск журналу передбачає таку максимальну кількість версток:

а) одну;

б) дві;

в) необмежену.

 

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Виконайте коректуру текстів, користуючись коректурними знаками різних груп

1. видавці порізному пітходять @@ до аформленя слубжовой чатсини стиретипних репиринтних виданнь. За%наявності росьгорнутого титулу у ліввіййого часьтині коннтртитулі) часато поподають титульну тсорінку першевиданя, праворучь ті­тульну сторінку Первиданя із зазаначеням видавництва часу і місьця друкац. Так, скажжімо, офоррмлено видавнитвом Либідь стериопипне видання ● eкраїнських народних ка­зок", упорядковане і видане Бjh. Грінченком 1907 р-ку.

колишьнє Видавництво "Політвидав- украйни", зачопат­ковуючи 199090 року "Бібіліотеку репринтних видань", попда­вало + лише одну тітульну сторіннку орегінального виданя. однак назвороті титула обовязково зазначаловид переви­даня — "Репринтне вітворення Видання 1930 року.

 

2.дурковане виданя відіграэ важливу роль у житі супсільства. Не має людини яка хочаб раз у день незвернулася до газети, жураналу, улюбьлєної книгги не переглянула рекламу2.

Прецьому на сприйнятя змісту значною мірою випливають візуальні чиники, що формуюцься під час перитвореня атворського твору у твір дру ку. До тогож існують осолбивості, притаманні певному виду видань. Ттак, більшу частину обсягу ди6чятого веданя займають зораження, а текст ду





sdamzavas.net - 2018 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...