Главная Обратная связь

Дисциплины:






ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ КОМП'ЮТЕРНОЇ МЕРЕЖІ INTERNET



Глобальна комп'ютерна мережа Internet, як світова інформаційно-технічна система існує понад 30 років.

Internet – всесвітня „мережа мереж”, певна сукупність технічних засобів, стандартів і домовленостей, яка дає змогу підтримувати зв'язок між різними комп'ютерними мережами у світі.

Основою функціонування Internet є базовий прото­кол ТСР/ІР. Він становить сукупність протоколів — сис­тем стандартів і правил зв'язку та передавання інфор­мації у глобальній мережі.

Протокол – домовленості про сигнали, якими обмінюються комп'ютери під час встановлення зв'язку між собою і прийман­ня чи передавання інформації.

На одному комп'ютері можуть одночасно функціо­нувати декілька програм-серверів, сервер електронної пошти, сервер телеконференцій тощо. І, як правило, на комп'ютері користувача Internet одночасно працюють кілька програм-клієнтів, наприклад дві клієнтські про­грами: для роботи з електронною поштою і програма-браузер для перегляду гіпертекстових WEB-документів.

Сервер Internet – комп'ютер або програма, що надає послуги іншим комп'ютерам чи програмам.

Клієнт – комп'ютер чи програма, що використовує ресурси серверу Internet.

Сервери Internet встановлені в організаціях (сервіс-провайдерах), які надають комерційні мережеві послуги індивідуальним і колективним користувачам, а також в академічних інститутах, державних закладах, деяких при­ватних фірмах. Ці сервери називають ще хостами або вузлами мережі.

Сервіс-провайдери –установи, які надають комерційні послу­ги з підключення до Internet.

Сервіс-провайдер має в розпорядженні комп'ютерну мережу з постійним сполученням з Internet, у складі якої обов'язково є сервери доступу. З їх допомогою здійснюється підключення до Internet абонентів – окремих користувачів або користувачів локальних ме­реж цілих установ. Зв'язок між серверами доступу під­тримується цілодобово завдяки постійно діючій систе­мі магістралей, тунелів і розв'язок, якими безупинно ру­хається інформація.

Принципи влаштування Internet вдалі й достатньо зро­зумілі пересічному користувачеві. Кожний вузловий ком­п'ютер Internet має власну адресу. Як правило, вона розміщена справа від знака @ (комерційне "at" або про­сто "вухо") в будь-якій адресі електронної пошти (Е-mail). Така адреса виокремлює певний комп'ютер з величезної кількості вузлів Internet і дає змогу іншим комп'ютерам знайти його відповідно до встановленої ієрархії. По­штова скринька може бути розташована як на вузловому комп'ютері, так і на ком­п'ютері кінцевого користувача.

Кожна з частин адреси після символу @ називається доменом. Ієрархія доменів часто створюється за географіч­ною ознакою. Домени верхнього рівня найчастіше вказують на регіональні ознаки в електронній адресі або на характер діяльності установи, яка має електронну пошту (або надає таку послугу). Домени верхнього рівня мають такі зна­чення:



.uа – Україна;

.ru – Росія ;

.uk – Великобританія;

.de – Німеччина;

.соm – комерційні фірми;

.nеt – мережеві організації;

.еdu – університети, інші навчальні заклади;

.оrg – державні й суспільні установи тощо.

Інколи адреса вузла Internet(ІР-адреса) записуєть­ся в найбільш зрозумілому для комп'ютерів числовому вигляді, наприклад 193.193.197.218.

ІР - адреса – 32-бітова адреса, властива кожному вуз­лу мережі; містить дві складові: номер вузла і номер мережі. За новим стандартом ІР - протоколу ІР - адреса може мати довжину у 128 біт.

Більшість користувачів Internet працюють на зви­чайних персональних комп'ютерах типу РС ІВМ або Масintosh. Кількість доступних їм послуг Internet за­лежить від типу сполучення з мережею.

Існує декілька видів підключення абонентів до Internet:

1. on-line-режими:

– тимчасове ІР-підключення з допомогою лінії, що комутується (dial-up);

– постійне ІР-підключення;

– тимчасовий (сеансовий) термінальний доступ в режимі оn-line;

2. off-lіnе-режим:

- сеанси зв'язку з передачею електронної пошти за протоколом UUCP.

Оп-lіпе (он-лайн, на лінії) – «живе» сполучення комп'ютера ко­ристувача з віддаленим комп'ютером, сеанс в режимі реально­го часу.

Оff-liпе (оф-лайн, поза лінією, або в автономному режимі) – ро­бота користувача на комп'ютері до початку сеансу зв'язку з ін­шим комп'ютером у мережі Internet.

Тимчасове ІР-підключення.За dial-up-сполучення передбачається тимчасове під­ключення комп'ютера кінцевого користувача до серверу провайдера з допомогою звичайної телефонної лінії міс­цевого рівня, що комутується. Це здійснюється шляхом "додзвону" з модему клієнта до відповідного номера те­лефону провайдера з наступною реєстрацією, яка потре­бує введення імені і паролю користува­ча. Після такої реєстрації комп'ютер користувача стає цілком сполученим з Internet на термін підтримки те­лефонного зв'язку. Користувач повинен мати вільний доступ до телефонної лінії, яка буде зайнята під час йо­го сеансу зв'язку з Internet.

Отже, для роботи з Internet, крім комп'ютера, по­трібний модем і програмне забезпечення для роботи з ним (так звані термінальні програми).

Модем пристрій, який здійснює передавання даних між комп'ютерами з допомогою телефонних ліній.

Певний пакет комунікаційних програм надається у комплекті з модемом.

Модеми бувають внутрішні і зовнішні. Внутрішні модеми встановлюються безпосередньо в корпусі ПЕОМ у вигляді окремої плати. Працювати із зовнішніми мо­демами, виконаними у власному корпусі, дещо наочні­ше.

Передавання даних різними модемами здійснюєть­ся в двох режимах – дуплексному (одночасно в двох напрямках) і напівдуплексному (по черзі в різних на­прямках). Головною характеристикою модему є швид­кість передавання даних, яка вимірюється в біт/с. Її сучасні характеристики знаходяться у діапазоні ви­ще 33 600 біт/с. Швидкість, як правило, і визначає вар­тість цього пристрою. Однак це той випадок, коли не варто вдаватися до економії грошей.

Із зростанням швидкості передавання даних, особ­ливо при використанні низькоякісних телефонних мереж, зростає і ймовірність спотворень інформації. При придбанні модему слід переконатися, що він підтримує сучасний протокол коригування помилок – спеціаль­ний набір процедур для виявлення і ліквідації поми­лок під час передавання даних. Він коригує помилки і стискує інформацію, що підвищує ефективність мереже­вого обміну.

Поширеними є факс-модеми – пристрої, в яких в одному корпусі об'єднані традиційний факс (пристрій фототелеграфного зв'язку) і власне модем, що дає змогу виводити і роздруковувати інформацію як на факсі, так і на принтері комп'ютера.

Постійне ІР-підключення.Такий тип підключення з допомогою виділеної телефонної лінії перетворює ком­п'ютер користувача або локальну мережу цілої устано­ви на органічну частину Internet.

Виділена (відокремлена) лінія служби зв'язку – канал зв'яз­ку високої якості, який, як правило, належить телефонній ком­панії і орендується Internet-провайдерами для забезпечення зв'язку між кількома вузлами або для зв'язку провайдера та од­ного з його абонентів.

Для підключення до Internet локальної мережі уста­нови відповідно з ІР-протоколом необхідні:

– сервер – комп'ютер, який працює під будь-якою версією операційної системи Unix;

– клієнтське програмне забезпечення відповід­них послуг Internet для робочих станцій локальної ме­режі;

– маршрутизатор;

– високошвидкісні модеми (33 600 біт/с і вище);

– пряме сполучення з постачальником мережевих послуг Internet (наприклад, з допомогою відокремленої телефонної лінії).

Відокремлені лінії забезпечують вищу якість і швидкість передавання даних, ніж телефонні лінії, що комутуються, оскільки призначені для ство­рення індивідуального зв'язку між двома пунктами спо­лучення.

Найдорожчими, але водночас найнадійнішими і найшвидкіснішими варіантами прямого зв'язку користу­вачів Internet з провайдером і провайдерів між собою є супутникові та цифрові канали. Вартість створення та­ких каналів залежить від ємності каналів, доступності до супутника тощо.

Тимчасовий термінальний доступ.За такого режиму використовується емуляція терміналу вузлового ком­п'ютера на комп'ютері абонента шляхом сполучення його з допомогою телефонної лінії.

Термінал – елемент централізованої обчислювальної системи, який забезпечує систему засобів взаємодії з користувачем (ін­терфейс) і доступ до обчислювальних ресурсів хостів.

Емуляція терміналуімітація персональними комп'ютерами з допомогою спеціального програмного забезпечення терміна­лів, підключених до хостів.

Користувач може керувати програмами, що викону­ються на вузлі, зі свого комп'ютера, який на час сеансу зв'язку імітує термінал вузлової машини (хосту).

Як правило, він не володіє власними ресурсами для виконання прикладних програм. Цей режим невибагливий до характеристик якості телефонного зв'язку, самого комп'ютера і модему або­нента. Наприклад, достатньо низької швидкості обміну даними комп'ютера абонента з хост-комп'ютером у 4800-9600 біт/с, тому що в цьому режимі передається тільки текстова інформація, яка вводиться з клавіату­ри користувачем або виводиться на термінал хост-комп'ютером. Комп'ютер абонента повинен вирішува­ти лише завдання емуляції термінала, що вимагає від нього невеликих обчислювальних ресурсів.

Для підключення до хосту в режимі термінала до­статньо мати комунікаційну програму, наприклад Нуреr Теrminal, яка постачається разом з операційною систе­мою Windows. Ресурси Internet доступні при цьому лише в алфавітно-цифровому режимі, тому нині терміналь­ний режим практично не використовується для досту­пу до глобальної обчислювальної мережі. Але сполу­ченням у термінальному режимі активно користують­ся для доступу до ВВS — системи електронних дошок оголошень.

Off-lіnе-режим

Користувачі, які працюють у режимі оff-lіnе, вста­новлюють сполучення з Internet тільки для передавання електронної пошти. Такий різновид сполучення нази­вають поштовим доступом. Користувач читає і редагує електронного листа в програмі-редакторі, не сполучаю­чись з мережею. Після цього, завантаживши поштову програму, з допомогою модему він телефонує до вузла Internet і автоматично надсилає чи приймає електронні повідомлення.

Поширеним є спосіб роботи з електронною поштою, який використовується за наявності ІР-підключення з допомогою лінії, що комутується, або виділеної лінії. В цьому разі отримання пошти здійснюється відповідно до мережевого поштового протоколу РОР-3, а її відправ­лення — відповідно до протоколу SМТР. Створювати і переглядати пошту можна й за відсутності сполучення з вузловим комп'ютером, тобто в автономному режимі роботи комп'ютера абонента.

Отже, нині функціонують дві глобальні мережі. Другу часто називають Internet2. З часом результати роботи щодо створення і підтримки Internet2 стануть доступ­ними корпоративним користувачам і фізичним осо­бам. Кінцева ж мета таких проектів полягає в тому, щоб зробити Internet ще доступнішою й надійнішою для кін­цевих користувачів мережею.

Існує декілька систем оплати за користування Internet: абонентська плата, погодинна оплата роботи, оплата за обсяг переданої та отриманої інформації тощо.

Глобальна обчислювальна мережа Internet надає ба­гато послуг: електронна пошта, WWW, Internet-пейджери, телеконференції та ін.

Internet-пейджери.Це Internet-сервіс, який бурхливо розвивається і є альтернативою електронній пошті.

Недолік як традиційної, паперової пошти, так і Е-mail полягає в тому, що відправник ніколи не знає, коли респондент прочитає повідомлення. Тому зручними є Internet-пейджери.

Internet-пейджери – безкоштовні програми для безпосеред­нього спілкування у мережі; альтернатива електронній пошті.

Внісши усіх своїх ділових партнерів, друзів і знайо­мих до переліку контактів, при натискуванні піктограми on-line у відповідній програмі можна дізнатися, хто з них у цей час перебуває на зв'язку з вами, тобто в Internet.

Сучасні Internet-пейджери виконують функції пере­давання файлів, електронної пошти, повідомлень голо­сом, новин, біржових котирувань тощо, що для них є під­ставою в найближчому майбутньому стати універсаль­ними засобами комунікацій. Однак ці програми мають один недолік: користувач програми, наприклад Internet-пейджера від компаній AOL, Yahoo! або Microsoft спро­можний спілкуватися тільки з користувачем такої ж самої служби. Щоправда, ситуація змінюється на кра­ще: майже усі конкуренти AOL об'єдналися з метою створення стандарту для Internet-пейджерів.

На нинішньому етапі найкращий Internet-пейджер – програма ІСQ (або, як її називають користувачі Internet Аська). Цією програмою користуються майже 50 мільйо­нів осіб. ІСQ виробництва ізраїльських програмістів має найбільше функцій серед усіх Internet-пейджерів.

Телеконференції. Послуга Internet з допомогою якої абонент може залишити своє відкрите повідомлення у мережі. Його переглянуть зацікавлені в даній темі ко­ристувачі й зможуть так само відкрито на нього відпо­вісти. Повідомлення в телеконференціях називається "стаття", а процес розташування повідом­лень – „публікація”.

Телеконференціїодин із найдавніших сервісів Internet, колектив­на електронна пошта, тематичні електронні дискусії, призначені для обміну інформацією між людьми через електронні повідомлення.

WWW-послуга

Зростання Internet в останні роки пов'язане з роз­витком WWW– "Всесвітньої інформаційної павути­ни". Все більша кількість користувачів заохочується до інформаційних технологій завдяки простоті й наоч­ності отримання необхідних даних з допомогою WWW.

WWW — це своєрідна велика бібліотека Internet. WEB-вузли, розташовані в різних куточках планети, на­гадують книги з цієї бібліотеки, а WEB-сторінки – сто­рінки цих книг. WEB-сторінки містять гіпертекст й ілюстрації до нього, об'єднані між собою посилання­ми – зв'язками, які дають змогу легко переходити від одного матеріалу до іншого.

Гіпертекст – метод надання інформації у вигляді тексту, окремі фрагменти якого з'єднані з допомогою посилань. Гіперпосилання посилання – спосіб зв'язку між різними компонентами інформації у WWW-системі.

Гіпертекстові посилання активуються натиском лі­вої клавіші "миші" на обраному підкресленому слові або відокремленому малюнку. При цьому виконується перехід до іншого фрагмента поточного файлу чи до­кумента, який може бути розташований на дисках серверу, територіально дуже віддаленого від першого серверу.

У 1945 р. В. Буш – науковий радник президента США Г. Трумена, проаналізувавши способи подання ін­формації у вигляді звітів, доповідей, проектів, графіків тощо і зрозумівши їх неефективність, запропонував спо­сіб розташування інформації за принципом асоціатив­ного мислення. На основі цього принципу було розроб­лено модель гіпотетичної машини МЕМЕКС. Через двад­цять років Т. Нельсон реалізував цей принцип на ЕОМ і дав йому назву гіпертексту.

Будь-який текст – це один довгий рядок символів, який читається в одному напрямку.

WEB-сервер – комп'ютер у мережі, на якому встановлене серверне програмне забезпечення для оброблення запитів про­грам – браузерів, що використовує протокол НТТР.

Протокол НТТР – один з прото­колів, який використовується в Internet і містить правила, за яки­ми WWW-документи передаються з серверу до програми-браузера на комп'ютер користувача.

На WWW-серверах можна знайти різноманітні дані:

– широкий спектр інформації з університетів і на­уково-дослідницьких організацій;

– правові довідкові системи;

– рекламу комерційних фірм з переліком товарів і послуг;

– електронні версії газет і журналів;

– фахову та розважальну інформацію тощо. Найпоширенішими є сервери, які надають наочну ін­формацію про свої організації:

– загальні дані про заклад і його історію;

– опис напрямків діяльності закладу;

– відомості про його працівників і керівництво;

– "координати" установи: поштову та електронну адреси, телефони;

– опис продукції або послуг.

Інформація WWW-серверів конкретних закладів оновлюється час від часу, а WWW-сервери інформацій­них агентств, друкованих видань (газет, журналів) онов­люють свої відомості практично щодня. Часто елект­ронні версії таких видань читачі отримують швидше, ніж паперові.

Існують також Internet-крамниці на основі WWW-серверів, які містять інформацію про товари і послуги. Ця інформація надається виробниками чи продавцями. Пересічний користувач Internet може зробити в елект­ронних демонстраційних залах замовлення на певний товар чи послугу, переглянувши на екрані дисплея сво­го комп'ютера каталог товарів і зовнішній вигляд само­го товару.

Доступ до інформації, розміщеної на WWW-серверах, переважно вільний і безкоштовний. На серверах з комерційною платною інформацією від користувача ви­магають введення імені й пароля. їх мають тільки за­реєстровані користувачі цієї комерційної інформаційної системи. Щоб стати таким користувачем, потрібно внести відповідну плату.

Початкова сторінка WWW-вузла (home page) – перша сторінка, яку відкриває користувач, потрапивши до WWW-серве­ру; містить загальні відомості певного WWW-серверу.

Інший спосіб знайти сторінки, які цікавлять, – ско­ристатися одним із багатьох пошукових серверів. Вони здійснюють пошук WWW-сторінок за певними ключо­вими словами. Такі сервери регулярно перевіряють сві­тову систему WWW, накопичуючи дані про сторінки, які знову з'являються у системі. Результат пошуку ко­ристувач отримує у формі переліку посилань на доку­менти, які містять слова із запиту. До таких серверів належать, наприклад, пошукові системи AltaVista, Lycos. Відомі пошукові сервери у російськомовній частині WWW — www.rambler.ru, www.yandex.ru , в українськомовній — www.meta-ukraine.com, www.google.com.ua .

Завдяки універсальності WWW-технології найвідоміші пошукові сервери нині перетворилися на Інфор­маційні портали.

Інформаційний портал – багатофункціональний сервер із зруч­ним інтерфейсом і системою засобів, які полегшують користу­вачам навігацію в глобальній мережі; надає додаткові послуги: Е-mail, Web-хостинг тощо.

Найвідоміший у світі інформаційний портал – Yahoo!. Серед поширених: українські — Мета, Gala, російські — Rambler і Yandex.

Користувачі WWW можуть не тільки переглядати чу­жі сторінки, а й готувати власні.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...