Главная Обратная связь

Дисциплины:






МАл. 1.2. Індикаторні трубки для визначення БОР



а – зарину і VХ-газів; б – фосгену, синильної кислоти і
хлорціану; в – іприту; 1 – корпус трубки; 2 – ватні тампони;
3 – наповнювач; 4 – ампули з реактивами.

Насадка до насоса призначена для роботи з насосом у задимленому середовищі при визначенні БОР на місцевості, різних об’єктах, а також у ґрунті і сипких матеріалах.

Грілка призначена для підігрівання індикаторних трубок під час виявлення ОР при температурі навколишнього повітря від мінус 400 до плюс 150С. Грілкою користуються при визначенні іприту при температурі нижче +150С, зоману – нижче 00С, а також для відтаювання ампул в індикаторних трубках.

Протидимні фільтри застосовують при визначенні ОР у диму, повітрі, в якому є речовини кислого характеру, в сипких матеріалах, а також для відбору проб диму.

Захисні ковпачки призначені для розміщення в них проб ґрунту, сипких матеріалів і захисту внутрішньої поверхні лійки насадки від зараження краплинами стійких ОР.

Методика визначення БОР. Визначення БОР проводять в протигазі та захисному одязі. Визначення бойових отруйних речовин ведуть залежно від їх небезпеки у такій послідовності: спочатку зарину, зоману, VХ-газів (ІТ з червоним кільцем і крапкою); потім – фосгену, дифосгену синильної кислоти і хлорціану (ІТ з трьома зеленими кільцями) і в останню чергу – іприту (ІТ з жовтим кільцем).

Мал. 1.3. Порядок роботи з індикаторними трубками:

а – надрізання кінчика трубки; б – надламування трубки; в – розбивання внутрішніх ампул; г – прокачування повітря через трубку.

Визначення БОР у повітрі. Для визначення БОР нервово-паралітичної дії в небезпечних концентраціях (0,00005-0,1 мг/л і більше) необхідно взяти дві індикаторні трубки з червоним кільцем і крапкою. Користуючись ножем, розташованим на головці насоса, надрізати (мал. 1.3, а, б), а потім відламати кінці індикаторних трубок, потім ампулорозкривачем з червоною рискою і крапкою розбити верхні ампули обох трубок (мал. 1.3, в), для чого вставити відкриту ІТ маркірованим кінцем в отвір ампулорозкривача насоса з маркіруванням того ж кольору. Насос при цьому потрібно тримати вертикально, а ІТ підводити в отвір ампулорозкривача знизу, повертаючи ІТ. Натиснути нею на штир ампулорозкривача так, щоб розбити в трубці ампулу. При цьому вміст ампули повинен зволожити наповнювач трубки. Потім витягнути ІТ і, взявши за верхні маркіровані кінці, 2 – 3 рази струснути їх навідліг. Одну із трубок немаркірованим кінцем вставити в насос і прокачати через неї повітря, зробивши 5 – 6 качань насосом (мал. 1.3, г). Через іншу трубку – контрольну – повітря не прокачувати.

Потім ампулорозкривачем розбити нижні ампули обох трубок і після струшування їх спостерігати за зміною забарвлення наповнювачів. Збереження червоного кольору наповнювача в дослідній трубці після пожовтіння його в контрольній вказує на наявність ОР у небезпечних концентраціях; одночасне пожовтіння наповнювача в обох трубках – на відсутність ОР у небезпечних концентраціях.



Вміст цих же ОР у малонебезпечних концентраціях (5ּ10-7 мг/л) визначають у такій же послідовності, але роблять 50 – 60 качань насосом. Нижні ампули розбиваються не відразу, а через 2 – 3 хв. після прокачування повітря. Крім цього, в жарку погоду (350С і вище) нижню ампулу в контрольній трубці розбивають через 15 секунд з моменту струшування дослідної трубки.

ОР в малих концентраціях присутні, якщо до моменту утворення жовтого забарвлення в контрольній трубці збережеться червоний колір верхнього шару наповнювача дослідної трубки. Зміна кольору до жовтого або рожево-оранжевого вказує на відсутність ОР нервово-паралітичної дії в малонебезпечних концентраціях.

Незалежно від одержаних результатів обстежують повітря на наявність фосгену, хлорціану і синильної кислоти за допомогою індикаторної трубки з трьома зеленими кільцями. Послідовність роботи така: надпиляти трубку, обламати кінці, розбити ампулу, вставити трубку немаркірованим кінцем у насос, зробити С насосом; дивитися на забарвлення верхнього і нижнього шарів наповнювача; верхній шар забарвлюється від фосгену і дифосгену, нижній – від хлорціану або синильної кислоти (або хлорціану і синильної кислоти одночасно) та порівняти забарвлення наповнювача з еталоном, нанесеним на касеті для індикаторних трубок з трьома зеленими кільцями.

При необхідності визначити, від якої ОР виникло забарвлення нижнього шару, потрібно надпиляти другу трубку, обламати кінці, розбити ампулу, вставити немаркірованим кінцем у насос, зробити 10 – 15 качань. Подивитися забарвлення. Відсутність рожево-малинового забарвлення в трубці свідчить про наявність у повітрі тільки синильної кислоти.

Після цього визначають наявність у повітрі пари іприту індикаторною трубкою з одним жовтим кільцем. Для цього: обламують кінці, вставляють у насос, роблять 60 качань, виймають трубку із насоса, витримують 1 хв. і визначають ступінь небезпеки ОР відповідно до еталону на касеті для індикаторних трубок з одним жовтим кільцем.

Для виявлення ОР у диму із застосуванням протидимного фільтра необхідно підготувати ІТ згідно з інструкцією ОР і вставити її в насос, надіти насадку на головку насоса, закріпити протидимний фільтр, зробити необхідну кількість качань; зняти фільтр і насадку, вийняти ІТ і визначити ступінь небезпеки за рекомендаціями для даної ОР.

Під час обстеження повітря при низьких температурах на наявність ОР нервово-паралітичної дії за допомогою індикаторних трубок 3 червоним кільцем і крапкою, роботу виконують у такій послідовності: вставити патрон грілки в центральний отвір корпуса грілки, штирем грілки через отвір у ковпачку патрона розбити ампулу, що знаходиться в ньому (штир повинен бути заглиблений в патрон повністю), повертаючи штир, пересвідчитися в тому, що ампула розбита, після чого штир вийняти; вставити дві ІТ (одна дослідна, інша контрольна) у бокові гнізда грілки до відтавання ампул (тривалість відтавання залежно від температури становить від 0,5 до 3 хв.), після відтавання трубки вийняти; надпиляти і обламати кінці трубок, розбити верхні ампули, 2 – 3 рази енергійно струснути і прокачати повітря через дослідну трубку 5 – 6 разів, контрольну трубку тримати в штативі; після прокачування повітря вставити трубки немаркірованими кінцями в гнізда грілки на 1 хв., після чого розбити нижні ампули дослідної і контрольної трубок і струснути їх; спостерігати за зміною забарвлення наповнювача трубок.

Визначення наявності бойових отруйних речовин індикаторними трубками з трьома зеленими кільцями при від’ємних температурах і трубками з жовтим кільцем при температурі нижчій 150С проводиться із застосуванням грілки. Трубки підігрівають у грілці протягом 1 – 2 хв, потім визначають зараженість повітря так, як описано для кожної групи ОР. Необхідно пам’ятати, що перегрівання трубок призводить до їх псування.

Визначення ОР на місцевості, техніці, одязі та різних предметах. Наявність ОР у навколишньому середовищі визначають спочатку за зовнішніми ознаками. Найбільш характерними з них є маслянисті краплі, плями, бризки, калюжі, підтікання на землі, снігу, рослинності, техніці та різних предметах, зміна забарвлення рослинності або в’янення.

За зовнішніми ознаками можна визначити давність зараження. При зараженні приблизно до 2 годин рослинність, техніка, різні предмети вкриті краплинами ОР різної величини. Через 8 – 12 годин після зараження рослинність набуває бурого (до чорного) забарвлення, на техніці й одязі краплини ОР висихають і стають малопомітними.

На ділянках місцевості, заражених більше доби, краплини ОР найчастіше відсутні, а рослинність сильно змінює своє забарвлення.

Щоб визначити ОР, треба підготувати індикаторні трубки так, як було вказано. Вставити трубку в головку насоса, надіти насадку, залишивши відкинутим притисне кільце, надіти на лійку насадки захисний ковпачок, прикласти насадку до зараженого предмета так, щоб лійка накривала ділянку з найбільш різко вираженими ознаками зараження. Прокачати через індикаторну трубку повітря. Вийняти ІТ та визначити ступінь небезпеки ОР.

Для виявлення ОР у ґрунті та сипучих матеріалах – підготувати і вставити в насос відповідну індикаторну трубку, накрутити на насос насадку і надіти на лійку захисний ковпачок. Зняти з приладу лопатку і взяти пробу з верхнього шару ґрунту (снігу) або сипучого матеріалу в найбільш зараженому місці. Взяту пробу насипати в ковпачок до країв. Накрити ковпачок із пробою протидимним фільтром і закріпити його, прокачати через індикаторну трубку повітря. Відкинути притисне кільце, зняти протидимний фільтр, пробу, ковпачок і насадку. Вийняти з насоса індикаторну трубку та визначити ступінь небезпеки ОР.

З метою хімічної розвідки та контролю можуть використовуватися також і інші прилади. Прилад хімічної розвідки – медичний та ветеринарний (ПХР-МВ) – призначений для визначення БОР, деяких СДОР, алкалоїдів та солей важких металів у воді, фуражі, повітрі і на різних предметах. Крім цього, прилад застосовують для забору підозрілих на зараженість бактеріальними засобами проб води, продуктів, ґрунту та інших матеріалів й предметів для дослідження їх у лабораторії.

Газоаналізатори застосовуються для автоматичного визначення концентрації різноманітних отруйних речовин у повітрі, переважно у робочих зонах виробничих приміщень, шахтах тощо.

Газоаналізатор універсальний УГ-2 призначений для виміру концентрації (пари) у повітрі сірчаного ангідриду, ацетилену, сірководню, хлору, аміаку, окисів азоту, етилового ефіру, бензину, бензолу, толуолу, ксилолу, ацетону, вуглеводнів нафти.

Індикатор контролю загазованості приміщень хлором (ІЗП) призначений для контролю гранично допустимих концентрацій (ГДК) хлору у повітрі виробничих приміщень хлораторних та очисних споруд, хлороперемішувальних станцій водопровідних господарств.

Аналізатор аміаку та хлору ПАХ (мал. 1.4) призначений для вимірювання масової концентрації аміаку чи хлору в повітрі і видачі світлової та звукової сигналізації при досягненні критичних концентрацій.

Сигналізатор 342ЕХО8 (мал. 1.5) автоматичний, двохфункціональний (контроль і сигналізація) індивідуальний прилад, призначений для

 

безперервного контролю концентрації аміаку в повітрі робочої зони в межах від 0 до 100 мг/м3 в приміщеннях і на території промислових підприємств та інших об’єктів.

Сигналізатор видає циклічний світловий і звуковий сигнал при концентрації аміаку більше 20 мг/м і безперервний – при концентрації більше 100 мг/м3, а в комплекті з блоком цифрової індикації дає змогу контролювати концентрацію аміаку в повітрі по цифровому табло з дискретністю 1,0 мг/м3.

Газоаналізатори «Сирена», «Сирена-2», «Сирена-4» призначені для автоматичного визначення мікроконцентрацій сірководню, аміаку, фосгену, а також подання сигналу щодо межі виміру.

Газоаналізатор «Сирена-М» застосовується для визначення мікроконцентрацій хлору.

Газоаналізатор «ГАІ-1» призначений для контролю загазованості повітря робочої зони в одній чи двох точках приміщення.

Виконання роботи

1. Користуючись інструкцією до приладу ВПХР та цим приладом, вивчити його будову, призначення його складових частин та правила проведення вимірювань.

2. Записати в зошит:

а) з яких частин складається прилад ВПХР та яке призначення кожної з них, заповнивши таблицю:

№ п/п Назва складової частини приладу Призначення
     

б) індикаторними трубками яких типів комплектується прилад ВПХР та для визначення яких отруйних речовин вони використовуються (заповніть таблицю):

Маркування трубки Отруйна речовина
     

в) на чому ґрунтується принцип дії індикаторних трубок;

г) як проводять вимірювання за допомогою приладу ВПХР.

 

Контрольні запитання

1. Які речовини використовуються у хімічній зброї масового ураження?

2. Яка будова приладу ВПХР?

3. Яке призначення індикаторних трубок?

4. Як визначити вид отруйної речовини за допомогою приладу ВПХР?

5. Як визначити концентрацію отруйної речовини за допомогою ВПХР?

 





sdamzavas.net - 2018 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...