Главная Обратная связь

Дисциплины:






ХАРАКТЕРИСТИКА СХОДІВ ДВОДОЛЬНИХ БУР'ЯНІВ



Проростання насіння дводольних бур'янів, які виносять сім'ядолі на поверхню ґрунту.

Сходи всіх дводольних бур'янів поділяються за таким показником, як винос на поверхню ґрунту сім’ядолей. У більшості дводольних видів на поверхню виносяться сім'ядолі. Вони розташовані супротивно і симетрично.

Найбільш поширеним типом проростання дводольних бур'янів є випадок, коли з насінини спочатку з'являється корінець, що швидко росте, та гіпокотиль (підсім'ядольне коліно). Останній при своєму рості витягує сім'ядолі з насіннєвої оболонки і виносить їх на поверхню ґрунту (рис. 1).

 

 

Рис. 1. Поступові (1 - 2 - 3) згини проростка при проростанні

Унаслідок опору ґрунту гіпокотиль набуває S-подібної форми. При подальшому рості підсім'ядольного коліна насіннєва оболонка витягується з ґрунту і залишається на верхівці сім'ядолі, а потім опадає на поверхню ґрунту. За цей період гіпокотиль випрямляється. Зрозуміло, що для цього нижній ділянці проростка необхідно мати в ґрунті надійну опору. У розпушеному ґрунті (коли опора відсутня) можна спостерігати різні форми затримки появи сім'ядолей у насіннєвій оболонці. Вони жовтіють, набувають потворної форми і проросток може загинути. Варіанти проростання дводольних бур'янів, що виносять сім'ядолі на поверхню ґрунту, наведені на рис. 2.



 

 

Рис. 2. Проросток одного з видів зонтичних (1-2), гарбуза (3-4) та якірців (5)

Сім'ядолі здебільшого виносяться на поверхню ґрунту попарно і мають супротивне розташування. Тримаються вони на тонкому стеблі - підсім'ядольному коліні (гіпокотиль), який внизу переходить у головний корінь.

Біологічна роль сім'ядолей полягає в тому, що вони слугують складом запасних поживних речовин у насінні, яке не має ендосперму, а в насінні, що його має, сім'ядолі всмоктують поживні речовини з його клітин. Сім'ядолі є першими фотосинтезуючими органами рослин. Їх ріст зупиняється після утворення перших справжніх листочків.

Кількість сім'ядолей. Як правило, у рослини дві сім'ядолі, але є випадки, коли їх кількість більша {полікарпічні рослини). Наприклад, у маку-самосійки (Papaver rhoeas L.) їх може бути п'ять, у деяких видів Geranium і Trifolium - три. Причиною цього явища є розчленування однієї з сім'ядолей, а також розвиток новоутворень.

Є випадки, коли у дводольних бур'янів на поверхню ґрунту виноситься лише одна сім'ядоля. У такому разі їх відносять до псевдооднодольних. Це перехідні форми від дводольних до однодольних рослин. У цієї групи рослин сім'ядолі зростаються, тому виглядають як одна. До таких також підходять види, у яких на поверхню виносяться нерівновеликі сім'ядолі, наприклад, у кукіля звичайного (Agrostemma githago L.), резеди жовтої (Reseda lutea L.) та багатьох видів з родини капустяних.



Є група рослин, у яких, як вважають ботаніки, сім'ядолі відсутні. Це вовчки (Orobanchaceae) та повитиці (Cuscuta). Для них характерним є відсутність зеленого забарвлення сходів.

Морфологічні особливості сім'ядолей

Здебільшого сім’ядолі менш диференційовані, порівняно із справжніми листками, і мають нерозчленовану листову пластинку. Але в деяких видів сім'ядолі мають виїмку.

Виїмка на верхівці сім'ядолей властива багатьом бур'янам родин маренових - маренка польова (Aspergula arvensis L.), підмаренник чіпкий {Galium араrіпе L); губоцвітих - жабрій звичайний (Galeopsis tetrahit L.\ глуха кропива пурпурова (Lamium purpureum L.), айстрових (складноцвітих) - волошка синя (Centaurea cyanus L.). Інколи ця виїмка широка і велика, а сім'ядолі за формою близькі до дволопатевих листків - редька дика (Raphanus raphanistrum L.) та всі види з роду Brassica. Може бути кілька виїмок і тоді форма сім'ядолей близька до багатолопатевих листків - грабельки звичайні (Erodium cicutarium L.).

Виїмка біля основи сім'ядолей зумовлює їх серцеподібну форму, яка широко розповсюджена у рослин бур'янів родин мальвових (Malva), геранієвих і особливо губоцвітих, де цілі роди мають характерні глибоко серцеподібні або навіть стрілоподібні основи сім'ядолей з виростами та ріжками, які спрямовані вниз.

Сім'ядолі і листки - це різні за функціями органи (рис. 3). Форма сім'ядолей зумовлена характером внутрішньої порожнини насінини або плоду. Між величиною сім'ядолей та розміром насіння завжди існує пряма залежність. Але від цього правила існують відхилення. Наприклад, достатньо дрібне насіння багатьох капустяних, геранієвих, березкових при проростанні дає досить великі сім'ядолі. Причина цього полягає в особливостях будови насінини цих видів. У них сім'ядолі або складені одна в одну і стиснуті, наприклад, у рослин з роду капуста (Brassica), або щільно спірально згорнуті - курай (Salsola), або змієподібно закручені - герань (Geranium). Це дозволяє суттєво зменшити обсяг місця, яке вони займають у насінині.

Сім'ядолі прикріплюються до підсім'ядольного коліна за допомогою різних за довжиною і формою черешків. При їх відсутності – сім'ядолі сидячі. У рослин бур'янів родин гречкових, айстрових, лободових, жовтецевих черешки зрослися й утворили більш або менш довгу трубку (піхву), у глибині якої на поверхні гіпокотиля розміщена брунька. Сім'ядолі можуть зберігатися на рослині кілька тижнів або навіть місяців, а потім опадають.

Найбільш коротке підсім'ядольне коліно (гіпокотиль) 2-5 мм, спостерігається в рослин, у яких сім'ядолі залишаються в ґрунті. Найбільш високий і тонкий гіпокотиль у рослин з родини лободових – лобода біла (Chenopodium album L.) – до 40 мм.

Гіпокотиль внизу переходить у дводольних рослин у головний корінь, який залишається в ґрунті протягом усього життя. Лише в деяких кореневищних та коренепаросткових рослин головні корені спостеpiгаються один рік. Розвиток цих рослин у наступні роки проходить за рахунок новоутворень у кореневій системі.

Спільною особливістю росту дводольних бур'янів є те, що після появи сходів у їх розвитку спостерігається певна затримка, під час якої відбувається інтенсивний розвиток кореневої системи. Після її формування відбувається різке прискорення росту стеблових частин рослини.

 

Рис.3. Схема сходів дводольних бур'янів, які при проростанні виносять сім'ядолі на поверхню ґрунту (за Фісюновим А.В., 1987): 1 - листкова пластинка; 2 - черешок листка; 3 -епікотиль (надсім'ядольне міжвузля); 4 - сім'ядоля; 5 - бічний пагін; 6 -гіпокотиль (підсім'ядольне коліно); 7 - корінці

Перші листки.

Між сім'ядолями сходів знаходиться конус наростання стебла (точка росту), з якого формуються перші листки. Вони здебільшого відрізняються від листків, які утворюються на дорослій рослині за формою та розмірами. Перші листки є перехідними від сім'ядолей до листків, характерних для рослин у дорослому стані. їх форма надзвичайно різноманітна і є однією з головних систематичних ознак. Перше міжвузля, яке відділяє перші листки від сім'ядолей, називається надсім'ядольним коліном або епікотилем.

Органолептичні ознаки сходів.

Часто запах і смак можуть бути простими показниками, за якими легко визначити вид рослини. Наприклад, сходи лободи та щириці відрізняються наявністю специфічного запаху і смаку. Для зонтичних характерним є накопичення певних ефірних масел, які визначають їх запах.

У деяких рослин сім'ядолі на поверхню ґрунту не виносяться (рис. 4). Вони залишаються в ньому і не мають зеленого кольору, оскільки в них недорозвинене підсім'ядольне коліно (гіпокотиль). Тому на поверхню виноситься лише перше стеблове міжвузля (епікотіль), вище якого спочатку розвиваються дрібні лускоподібні безколірні листочки, а вже потім з’являються перші справжні листочки. До рослин, які не виносять сім'ядолей на поверхню ґрунту, належать всі види вики (Vісіа cracca, V. sativa та ін.), чини ((Lathyrus tuberossus, L. hirsutus) та ін. (рис.5).

.

 

 

Рис. 4. Схема сходів з

Рис. 5. Схема сходів дводольних бур'янів, які при проростанні не виносять сім'ядолі на поверхню ґрунту (Фісюнов А.В., 1987): 1 – насінина; 2–лускоподібний листочок; 3 – прилистки; 4–листкова пластинка; 5 – вусик

підземною сім’ядолею





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...