Главная Обратная связь

Дисциплины:






В чому суть явища “самохід” лічильника електричної енергії і як воно усувається?



 

 

 

Розділ III ЕЛЕКТРОННІ АНАЛОГОВІ ПРИЛАДИ

 

В електронних аналогових приладах вхідна (вимірювана) величина перетворюється у вихідну аналоговими електронними перетворювачами. У кожного з таких перетворювачів вихідна величина є безперервною функцією вхідної. Електронні прилади застосовуються для вимірювання практично всіх електричних величин: напруги, струму, частоти, зсувів фаз, потужності, енергії, параметрів електричних кіл та ін.

Основними перевагами електронних приладів є великий вхідний опір та широкий частотний діапазон. Великий вхідний опір обумовлює малу споживану від об’єкта вимірювання потужність, що не порушує режиму його роботи. Крім того, багато електронних приладів мають більш високу чутливість (і поріг чутливості) у порівнянні з електромеханічними приладами. Наприклад, вольтметри для вимірювання постійної напруги, в яких використовується перетворення постійної напруги у змінну, мають нижній поріг чутливості в декілька мікровольт.

При виконанні науково-дослідних робіт та в промислових умовах широке застосування знаходять такі електронні прилади, як електронно-променеві осцилографи, які дозволяють спостерігати форму сигналу та вимірювати його параметри.

Поряд із приладами промисловістю випускаються різні вимірювальні перетворювачі електричних величин з аналоговим уніфікованим вихідним сигналом (у вигляді напруги постійного струму 0–10 В або у вигляді постійного струму 0–5 мА). Ці перетворювачі використовуються для побудови різних пристроїв автоматики та інформаційно-вимірювальних систем.

 

3.1 Електронні вольтметри

 

В електронних вольтметрах вимірювана напруга (постійна чи змінна) перетворюється в постійний струм і вимірюється магнітоелектричним вимірювальним механізмом із шкалою, яка відградуйована в одиницях напруги.

Застосування магнітоелектричного вимірювального механізму зумовлено його високою чутливістю та рівномірністю шкали. Електронні вольтметри охоплюють широкий діапазон вимірюваних напруг від десятків нановольт на постійному струмі до десятків кіловольт); мають вхідний опір, як правило, не нижчий 1 МОм, можуть працювати в широкому діапазоні частот – від постійного струму до частот порядку сотень мегагерц. Але не потрібно думати, що такі переваги має один якийсь універсальний прилад. Різновидів вольтметрів дуже багато і кожен із них має ті чи інші переваги та недоліки.

Крім того, не потрібно думати, що аналогові електронні вольтметри мають високі класи точності. На електронні вольтметри встановлені класи точності від 0,1 до 25. Для вольтметрів постійного струму та змінного струму неширокого діапазону частот - звичайні класи точності 2,5; 4,0, а на підвищених частотах - 6, 10, 15.



Електронні вольтметри поділяються на вольтметри постійного струму та змінного струму. Найбільш прості вольтметри постійного струму будуються за структурною схемою, представленою на рис.3.1.

 

 
 

 


Рисунок 3.1

 

Вхідний пристрій, призначений для формування високого вхідного опору. Підсилювач постійного струму послаблює або підсилює напругу до значень, необхідних для надійної роботи вимірювального механізму. Одночасно підсилювач забезпечує узгодження високого опору вхідного пристрою з низьким опором вимірювального механізму. Вхідний опір електронного вольтметра складає декілька десятків МОм. Діапазон вимірюваних напруг постійного струму – від десятків мілівольт до декількох кіловольт. Суттєвим недоліком є наявність “дрейфу” нуля у підсилювача постійного струму.

Високочутливі вольтметри для вимірювання особливо малих напруг будуються за структурною схемою, що наведена на рис.3.2.

 

 


Рисунок 3.2

 

Модулятор перетворює постійну напругу в змінну, яка підсилюється підсилювачем змінного струму і демодулятором знову перетворюється в постійну. Така схема дозволяє одержати вольтметри з більш високими метрологічними характеристиками, оскільки у підсилювача змінного струму відсутній дрейф нуля. Робочий діапазон таких мікровольтметрів постійного струму – 10‑8–1 В.

Крім указаних типів вольтметрів постійного струму існують ще вольтметри з фотогальванометричними підсилювачами (ФГП). ФГП являють собою поєднання магнітоелектричного гальванометра з фотоперетворювачами та підсилювачами постійного струму (з від’ємним зворотним зв’язком за струмом). Вольтметри цього типу мають найвищу чутливість. Наприклад, нановольтметр Р341 має нижню межу вимірювання 500 нВ (0,5–10–8 В), g = 1¸2,5%, Rвх = 50 кОм.

Змінні напруги – це складні функції часу, які характеризуються піковим, середнім квадратичним і середнім випрямленим значеннями.

Пікове (амплітудне) значення напруги – найбільша миттєва напруга за період вимірювання. Пікова напруга може бути різною при позитивній і негативній полярності.

Середнє квадратичне (ефективне) значення напруги – це середнє квадратичне з усіх миттєвих значень напруги за час вимірювання Т:

. (3.1)

Середнє випрямлене значення напруги – це середнє арифметичне з абсолютних миттєвих значень за час вимірювання Т:

. (3.2)

Електронні вольтметри змінного струму виконуються за двома структурними схемами (рис.3.3, а та 3.3, б).

 

а)

 

 

б)

 

 

Рисунок 3.3

 

В першій схемі вимірювана змінна напруга спочатку перетворюється детектором у постійну, потім підсилюється підсилювачем постійного струму (ППС). У другій схемі підсилення проводиться на змінному струмі.

Кожна з цих схем має свої переваги та недоліки. За першою схемою вольтметри мають дуже широкий частотний діапазон (10 Гц–1000 МГц), але не можуть вимірювати малі напруги (менші декількох десятих вольта), оскільки детектор не може випрямити малі напруги з високою точністю. Другий недолік – дрейф нуля ППС.

За другою схемою будуються вольтметри з нижньою межею в одиниці мікровольт. Однак у них менший частотний діапазон, оскільки підсилювач змінного струму не може підсилювати напруги в широкому діапазоні частот.

Детектори в електронних вольтметрах змінного струму можуть на виході формувати значення, пропорційні амплітудному, середньому або середньому квадратичному (діючому) значенню вхідної напруги. Відповідно цьому вони мають і назви.

Детектори середнього (або середнього випрямленого) значення являють собою випрямлячі на діодах, такі самі, як у випрямних електромеханічних приладах.

Амплітудні детектори мають діод та конденсатор, який заряджається до амплітудного значення напруги, що пропорційна вхідній. На виході детектора повинно бути навантаження з дуже великим опором (50‑100 МОм), тому амплітудні вольтметри будують за першою схемою детектор-підсилювач, оскільки підсилювач постійного струму має великий вхідний опір.

В детекторах середньоквадратичного значення використовуються діоди з квадратичною ділянкою вольт-амперної характеристики або термоперетворювачі.

Розрізняють детектори з відкритим та закритим входами (рис.3.4, а та 3.4, б).

 

Рисунок 3.4

 

В детекторах із відкритим входом постійна складова вимірюваної напруги проходить через діод на вихід детектора, а в детекторах із закритим входом – не проходить.

У відповідності з тим, який детектор застосовується, вольтметри мають такі ж назви: вольтметри амплітудного, середнього та середнього квадратичного значення.

Одним із найважливіших вузлів, які визначають основні метрологічні характеристики вольтметра, є підсилювач (або постійного, або змінного струму). Як уже відмічалось, основним недоліком ППС є дрейф нуля.

Від підсилювачів змінного струму вимагається високий та стабільний коефіцієнт підсилення, малі нелінійні спотворення, нечутливість до зовнішніх факторів. Для цього в підсилювачі (як правило, багатокаскадні) вводиться зворотний зв’язок.

Вольтметри амплітудного та середнього значення мають похибки, які залежать від форми кривої вимірюваної напруги. Вольтметри середнього значення найчастіше градуюються в середніх квадратичних (діючих) значеннях напруги синусоїдної форми. Для визначення діючих значень напруг, форма яких відрізняється від синусоїди, потрібно знати коефіцієнт форми кривої. Якщо це не враховувати, то при вимірюваннях можуть виникати великі похибки.

 

3.1.1 Амплітудний (піковий) вольтметр

 

Покази амплітудного вольтметра прямо пропорційні амплітудному значенню змінної напруги незалежно від форми кривої напруги. Такої властивості не має жодна із систем електромеханічних приладів.

Амплітудні вольтметри будуються за схемою детектор-підсилювач і тому мають найширший частотний діапазон (від десятків Гц до одиниць ГГц).

Структурна схема амплітудного вольтметра із закритим входом наведена на рис.3.5.

 

 

Рисунок 3.5

 

Вимірювана напруга u(t) подається через вхідний пристрій ВП на вхід пікового детектора із закритим входом VD1, C1. На ідентичний піковий детектор VD2, C2 подається компенсувальна напруга з частотою близькою до 100 кГц, сформована у колі зворотного зв’язку генератором-модулятором. Постійні напруги, що дорівнюють амплітудним значенням вимірюваної Ux і компенсувальної Uk напруг, порівнюються на резисторах R1, R2. Різницева напруга Ux – Uk фільтрується конденсаторами C3 і С4 та подається на підсилювач постійного струму А1 із високим коефіцієнтом підсилення.

Якщо напруга на виході А1 має позитивну полярність Ux – Uk>0, що свідчить про перевищення вимірюваної напруги Ux над компенсувальною Uk, або відсутність останньої, то запускається раніше закритий генератор-модулятор, і компенсувальна напруга надходить через подільник зворотного зв’язку ППЗ на детектор VD2, C2 і паралельно на перетворювач змінної напруги у постійну U1, яка вимірюється магнітоелектричним вольтметром V.

Перевищення Uk над Ux призводить до закривання генератора-модулятора G.

За подібною схемою працюють амплітудні вольтметри В3-36, В3-43. Основна похибка на частотах до 30 МГц складає 4...6%, а на частотах до 1 ГГц – 25%.

 

3.1.2 Вольтметр середніх квадратичних значень

 

Вимірювання середніх квадратичних значень (СКЗ) змінних напруг вимагає перетворювача змінної напруги в постійну, що має квадратичну характеристику. Якщо цю постійну напругу подати на магнітоелектричний вольтметр, то покази останнього будуть пропорційні квадрату СКЗ. Тому під час градуювання шкали необхідно виконати операцію добування кореня. Але в даному випадку шкала вольтметра буде нерівномірною.

Підкреслимо одну важливу обставину: градуювання вольтметра з квадратичним детектором у СКЗ не залежить від форми напруги, за допомогою якої здійснювалось градуювання. Саме тому вольтметри СКЗ забезпечують найвищу точність при вимірюванні СКЗ змінних напруг, які мають велику кількість гармонік.

На рис.3.6 подано структурну схему вольтметра СКЗ змінних напруг у діапазоні від десятків Гц до десятків МГц, яка реалізована за схемою підсилювач-детектор.

 

Рисунок 3.6

 

У цьому вольтметрі діючих значень із рівномірною шкалою використовується два квадратичних перетворювачі Тп1 і Тп2, один з яких ввімкнено в коло негативного зворотного зв’язку.

В якості таких перетворювачів використовуються термоперетворювачі, для яких термо-е.р.с. відповідно дорівнюють:

, (3.3)

де I1, I2 – струми, що проходять через нагрівачі термопар; k1, k2 – коефіцієнти, що залежать від властивостей термоперетворювачів.

Вихідний струм I1 широкосмугового підсилювача А1 змінного струму пропорційний вимірюваній напрузі, тобто

, (3.4)

тому

. (3.5)

При великому коефіцієнті підсилення А2 його вихідний сигнал

. (3.6)

Як наслідок

, (3.7)

і відхилення кута повороту рухомої частини магнітоелектричного вимірювального механізму ВМ

, (3.8)

де - постійна вольтметра.

В зв’язку з тим, що KV =const, такі вольтметри мають лінійну статичну характеристику і рівномірну шкалу.

Як приклад можна навести мілівольтметри змінного струму В3-43, В3-40, В3-41.

 

3.2 Електронні частотоміри

В основу побудови електронних частотомірів покладені такі методи вимірювання:

- заряду і розряду конденсатора;

- резонансний метод;

- дискретної лічби.

 

3.2.1 Суть методу заряду і розряду конденсатора

 

Даний метод грунтується на вимірюванні середнього струму розряду зразкового конденсатора, який перемикається із заряду на розряд з вимірюваною частотою fx.

Структурна схема, яка пояснює сутність методу, наведена на рис.3.7, а часові діаграми – на рис.3.8.

Основними елементами наведеної схеми є: R1, R2 – струмообмежувальні резистори; С – зразковий конденсатор; S – перемикач; ВМ – вимірювальний механізм магнітоелектричної системи; Iз – струм заряду конденсатора; Iр – струм розря-

ду конденсатора.

Рисунок 3.7

 

Рисунок 3.8

 

В положенні “1” перемикача S конденсатор С заряджається. Струм заряду проходить такий шлях:

+U ® R1 ® S(1) ® C ® -U.

В положенні “2” перемикача S конденсатор С розряджається. Струм розряду проходить такий шлях:

+С ® R2 ® ВМ ® -С.

Таким чином, за один період Тх через ВМ проходить заряд

, (3.9)

і тому середнє значення струму в його колі пропорційне вимірюваній частоті:

. (3.10)

Даний метод покладено в основу побудови конденсаторного частотоміра.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...