Главная Обратная связь

Дисциплины:






Як критикувати, не ображаючи



Якщо ви бажаєте навчитися робити зауваження, критикувати так, щоб не образити людину, то:

§ вказуйте на помилки, робіть зауваження лише віч-на-віч;

§ уникайте прямої критики;

§ робіть це по-дружньому;

§ похваліть те, що ваш співбесідник виконує як слід;

§ покажіть чи розкажіть, як правильно було б виконати те чи інше завдання, здійснити певний вчинок;

§ переконайте співбесідника у тому, що він зможе повестися як слід за певних обставин, зуміє впоратися з дорученою справою;

§ попросіть вибачення за зроблене зауваження, особливо тоді, коли людина старша від вас за віком або незнайома.

 

Висловлення сумніву

Сумнів – невпевненість щодо слушності, правдивості, вірогідності того, що висловив співрозмовник.

Так?

Хіба?

Невже?

Та невже?

Правда?

Ти (ви) справді так вважаєш (те)?

Цю інформацію ти (Ви) отримав (їй) з надійного джерела?

І я в це маю повірити?

Вельми сумніваюся, що...;

Вам краще видно, але...;

Воно ніби переконливо, проте...;

Мені хотілося б вірити, однак...;

Мені важко сказати, чи...

Мудра порада

Не варто висловлювати сумнів, особливо у присутності інших людей, якщо слова співрозмовника не мають принципового значення.

Висловлення власного погляду

На мій погляд;

На мою думку;

На моє переконання;

Я (глибоко) переконаний, що...;

Я думаю, що...;

Мені здається, що...;

Наскільки я розумію...;

Я хочу (хотів би) підкреслити, що...;

Що стосується мене, то...;

Як на мене, то...;

Я глибоко переконаний, що...;

Можливо, моя думка (тобі, Вам) видасться неслушною, але...;

Мушу зауважити, що...;

Я думаю (вважаю) так;...;

На завершення (розмови, дискусії) вважаю за доцільне (потрібне) ще раз сказати (повторити)...;

Така моя думка.

Увага! Граматична компетенція

У текстах наукового стилю особові та присвійні займенники традиційно вжи-ваються у формі множини: на нашу думку; як нами встановлено; на завершення підсумуємо сказане нами; ми дійшли такого висновку.

Комплімент

Комплімент – «це приємні, люб’язні слова, похвала, лестощі». Призначен-ня компліменту – зробити приємне співрозмовникові, ви­кликати взаємну симпа-тію.

Стиль компліменту залежить від статі, соціального становища адре­сата, від характеру взаємин із ним, від ситуації спілкування.

Найчастіше хвалять людину за вчинки, за характер, за зовнішній вигляд, одяг, зачіску, дітей. Набір етикетних формул в українській мові стереотипний, на-приклад:

У тебе (Вас) такий чудовий вигляд!

Ти (Ви) так чудово виглядаєш (єте)!

У тебе (Вас) бездоганний вигляд!

Ти (Ви) така красуня!



У тебе (Вас) такі красиві очі!

Ти (Ви) така чарівна!

Ти (Ви) маєш (єте) тонке почуття гумору (витончений смак, пре­красні манери);

З тобою (Вами) так приємно спілкуватися;

Тобі (Вам) винятково пасує цей капелюшок (костюм, пальто).

У тебе (Вас) така елегантна сукня;

Тобі так пасує нова зачіска (Цей колір);

У тебе (Вас) ангельський характер;

Твої (Ваші) діти прекрасно виховані!

Ти (Ви) неперевершено господиня!

Ти (Ви) — унікальна й неперевершено господиня!

Ти (Ви) прекрасний співбесідник!

Ти (Ви), як завжди, прекрасно (неперевершено) виступив (ли);

Ти (Ви) рідкісний фахівець!

Дивовижно, як ти (Ви) зміг (змогли) в п’ятихвилинній доповіді так вичерпно розкрити цю тему!

За правилами етикетної поведінки комплімент потребує словесної відповіді адресата:

Дякую!

О, дякую за комплімент!

Ви так люб’язні!

Мені приємно це чути!

Ви мені лестите!

На жаль, це лише комплімент.

Правила вживання компліментів

1. Не кажіть людині того, що їй неприємне або зовсім не властиве.

2. Комплімент не повинен бути багатозначним.

3. Повинен бути щирим: мовлення адресата має супроводжуватися теплими інто-

націями, неудаваною усмішкою.

4. Варто уникати незрозумілих слів.

5. Комплімент має відповідати ситуації спілкування.

6. Не ввічливо говорити компліменти малознайомим або незнайомим людям.

7. Не варто відразу «віддячувати» компліментом за комплімент, а особливо гово-

рити про партнера те саме, що почули від нього.

8. Відповідь на комплімент має бути співзвучною змістові.

9. Не варто скупитися на добре слово – вчімося говорити комплі­менти.

 

Мудрі поради психологів

· Набагато корисніше говорити людям приємні речі, підтримувати і підбадьо-рювати їх, щиро захоплюватися їхніми досягненнями, аніж принижувати їх гідність;

· Починати і закінчувати ділову бесіду компліментом на адресу співрозмовни-ка (існує багато підтверджень того факту, що більше ви говорите комплімен-тів іншим, то більше добрих слів чуєте у відповідь, вас починають вважати милим, чуйним і навіть при­вабливим; коли співрозмовник помічає, що ви проявляєте свої почуття щодо нього, він значно швидше відкривається вам);

· Ніколи не обзивати і не ображати співрозмовника, краще сказати: «Мені со-ромно за Вас», «Не чекав від Вас такого» тощо;

· Спілкуючись з людьми, краще називати їх по імені, це приємно, як і комплі-мент (Ю. І. Палеха).

Прощання

Прощання– «слова, які вимовляються перед розлукою, розста­ванням».

До побачення

Будь (те) здоров (і)!

Бувай (те)!

До зустрічі!

Дозвольте попрощатися!

Добраніч (На добраніч! Доброї ночі!)

До завтра!

На все добре!

Усього (тобі, Вам) найкращого!

Хай (тобі, Вам) щастить!

Прощавайте!

Щасливі будьте! Будьте щасливі!

Прощальним фразам можуть передувати такі фрази:

Уже пізно;

Мені пора;

Будемо прощатися;

Шкода (жаль), але я мушу йти;

Ми прекрасно провели час;

Дякую (тобі, Вам) за зустріч!

Вдячний за все!

Даруй (те), що так довго тебе (Вас) затримав.

Не буду більше зловживати твоїм (Вашим) часом (терпливістю, твоєю (Вашою) гостинністю);

Не можу (тебе, Вас) довше затримувати.





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...