Главная Обратная связь

Дисциплины:






Технічні правила переносу слів



Дотехнічних належать такі правила переносу:

1. Не можна переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали або інші умовні скорочення, що до них належать: Т. Г. Шевченко (а не Т. Г. // Шевченко); гр. Іваненко (а не гр. // Іваненко), акад. Кучеренко (а не акад. // Кучеренко). Якщо імена, звання тощо подаються повністю, то прізвища (а також по батькові) можна переносити: Тарас Григорович // Шевченко й Тарас // Григорович Шевченко, академік // Агатангел Кримський і т. ін.

2. Не можна відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать: 150 га (а не 150 // га), 5 г (а не 5 // г). Якщо ж назви мір подаються повністю, то їх можна переносити: 150 // гектарів, 5 // грамів і т. ін.

3. Граматичні закінчення, з’єднані з цифрами через дефіс, не можна відривати й переносити: 2-й (а не 2- // й), 4-го (а не 4- // го) і т. ін.

4. Не можна розривати умовні (графічні) скорочення, як-от: вид-во, т-во, та ін., і т. д., і т. ін. тощо.

5. Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.

Зауважимо, що в ділових паперах рекомендують уникати переносів, але це не звільняє відобов’язку дотримуватись естетики словорозташування. У пресі нерідко порушення технічних правил переносу пояснюють особливими поліграфічними, технічними причинами, однак це не правомірно.

Знак наголосу ставлять лише на маловідомих словах (локалізмах і под.), а також тоді, коли слово може вживатися з двома наголосами, змінюючи при цьому своє значення, пор.: о́брази (художні, літературні),обра́зи (Р. в. ім. від образа), образи́ (ікони).

4. Рубрикація тексту як важливий компонент культури

Писемного мовлення

Важливим компонентом високої культури писемного мовлення є правильна, вдала рубрикація тексту, тобто членування тексту на частини, графічне відділення однієї частини від іншої, а також використання заголовків, нумерацій тощо. Особливо важливою, часто вкрай необхідною для чіткого й повного сприйняття інформації є рубрикація текстів наукового та офіційно-ділового стилів.

Найпростішим і найпоширенішим видом рубрикації будь-якого тексту є виділення в ньому абзаців, тобто частин тексту, що виражають одну відносно закінченудумку. Графічно початок нового абзацу (нової думки) позначається відступом праворуч (3-5 знаків у машинописі) від початку рядка.

Правильне виділення та оформлення абзаців дає змогу читачеві точно й легко сприймати текст. Натомість про низьку культуру писемного мовлення укладача тексту свідчать непомірно великі блоки інформації, зведені в один абзац, невиділення графічно початку абзацу або оформлення кожного речення окремим абзацом.



Виділення більших структурних за змістом частин текстів різних стилів часто досягається за допомогою надання текстові загалом та окремим його частинам заголовків. Такий спосіб рубрикації поширений особливо в художньому та публіцистичному стилях. Заголовки часто використовують і при створенні текстів наукового та офіційно-ділового

Зауважимо, що в людському суспільстві взагалі і в окремих націй у різні історичні епохи складаються й діють усталені, загальноприйняті правила оформлення заголовків. Так, епохи Середньовіччя та Відродження відзначалися орієнтацією на великі заголовки, що вміщували максимум інформації про текст (частину тексту), який вони починали. Сучасні норми тяжіють до мінімальності заголовків.

А. П. Коваль вважає, що заголовок повинен: «точно відповідати змістові документа або його частини; бути логічно повноцінним – недвозначним і несуперечливим; бути по можливості якнайкоротшим».

Заголовок як засіб поділу тексту є необхідним компонентом традиційної системи рубрикації. Поруч із заголовками в цій системі активно застосовується і графічне або словесне найменування більших заабзацрубрик тексту (параграфів (§), розділів, частин) та їх нумерування.

У традиційній системі нумерацію частин тексту (нумерують тези, правила, пункти тощо) можна використовувати всередині абзаців для оформлення якихось переліків.

Вибір того чи того варіанта нумерації залежить від змісту, логічної структури тексту, його обсягу: у невеликому, простому тексті користуємося для рубрикації однотипними графічними знаками (літерами або цифрами), у більшому та складнішому за структурою вдаємося до використання графічних знаків різних типів. Необхідно пам’ятати, що, формуючи систему нумерації частин тексту, треба враховувати традиції, що склалися, і нумерувати найбільші, значні за обсягом частини (глави, розділи) римськими цифрами (І, II, Ш, IV), підрозділи в межах глав і розділів – арабськими (1, 2, 3, 4), пункти в межах розділів, параграфи – малими літерами в алфавітному порядку (а, б, в, г).

При оформленні переліків всередині абзацу (речення) використовують також спеціальний розділовий знак – тире, що починає кожен пункт переліку, або спеціальні вставні слова по-перше, по-друге і т. д. Нумеруючи рубрики, враховуємо такі правила:

· рубрики нумерують лише тоді, коли в них є хоча б два однорідні елементи переліку;

· однорідні засоби нумерації (слова, цифри, букви) застосовують тільки до однотипних частин;

· комбіновані способи нумерації вимагають точного дотримання правил нумерації.





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...