Главная Обратная связь

Дисциплины:






Проблема мети виховання в педагогіці. Мета виховання в національній школі



Виховання – процес цілеспрямований. Виховання без мети не буває. Мета – це те, до чого прагнуть, що намагаються здійснити. Мета виховання – це очікувані результати педагогічної діяльності, те майбутнє, на досягнення якого спрямоване виховання. В основі мети виховання лежить виховний ідеал. Ідеал – це досконала людина, взірець виховання, до якого воно (виховання) прагне й ніколи не досягне.

У різні історичні епохи мета виховання була неоднаковою. На її зародження й відмирання впливають різні фактори: рівень розвитку продуктивних сил і тип виробничих відносин; потреби й економічні можливості суспільства; рівень розвитку педагогічної теорії й практики; можливості навчально-виховних установ, педагогів та учнів. Це означає, що мета виховання не може бути однаковою за всіх часів, для всіх народів; вона постійно змінюється й має конкретно-історичний характер.

Метою виховання в сучасній школі є виховання всебічно розвиненої особистості. Такий ідеал час від часу трапляється протягом багатьох сторіч, починаючи з Античної Греції, де він зародився. У різний час у поняття всебічного гармонійного розвитку особистості вкладався неоднаковий зміст. У Стародавній Греції це поняття включало, головним чином, інтелектуальний розвиток і розвиток культури тіла, що було притаманно лише дітям із заможних сімей. У період Середньовіччя ідея всебічного розвитку особистості була забута. В епоху Відродження вона знайшла відображення в працях педагогів-гуманістів Ф.Рабле й М.Монтеня, які в зміст всебічного розвитку включали культ тіла, насолоду літературою, мистецтвом, музикою. Інше розуміння всебічного гармонійного розвитку особистості наведено у працях соціалістів-утопістів Т.Мора, Т.Кампанелли та ін. Вони вперше уявили всебічний розвиток як процес поєднання виховання з продуктивною працею. Надалі цю ідею розвивали французькі просвітителі ХVІІІ ст. К.Гельвецій і Д.Дідро, які включали в розуміння всебічного гармонійного розвитку особистості розумове і моральне виховання.

Наука доводить, що виховання є глибоко національним за своє суттю, змістом, характером. Національне вихованнявиховання дітей на культурно-історичному досвіді свого народу, його звичаях, традиціях та багатовіковій мудрості, духовності.

Основна мета національного виховання на сучасному етапі є всебічний гармонійний розвиток особистості. Це передбачає передачу молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури українського народу, своєрідності на основі формування особистісних рис громадянина України. Головні завдання виховання: засвоєння визначених національно-культурних цінностей, система знань про природу, людину і суспільство; естетичне виховання дітей, морально-духовне виховання; правове виховання; екологічне виховання; трудове виховання та професійне самовизначення; фізичний розвиток та формування здорового способу життя.



Національне виховання в українській школі орієнтується на історичні потреби нації, головна серед яких є державотворення. Проте загальна мета виховання – залучати молоде покоління до творчої участі у рідній культурі, а через неї також до культури загальнолюдської – залишається основоположною. Бо народ тільки тоді розвине національну зрілість, коли, не втрачаючи своєї національної само зосередженості, спиратиметься на загальнолюдські цінності.

Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до повноцінного суспільного життя, яке передбачає виконання ролей громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина, товариша.

Зміст національного виховання включає громадянське виховання, розумове, моральне, трудове, естетичне, фізичне виховання.

Головна мета, пріоритетні напрями, основні шляхи реформування української системи національного виховання сформульовані у Державні національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), Концепції національного виховання, Законі України «Про загальну середню освіту», «Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи».

У сучасній зарубіжній педагогіці немає єдиної думки в трактуванні мети виховання.

Гуманістична педагогіка головну мету вбачає у вихованні людини-гуманіста, формуванні в неї високих людських якостей, умінні встановлювати контакти з іншими людьми й розуміти їх.

У прагматичній педагогіці головною метою виховання є самоствердження особистості. Усі цілі беруться х життя, практики. Виховання має підготувати людину до життя, забезпечити її зростання в практичній сфері, збільшити досвід, розвинути практичний розум.

Педагогіка екзистенціалізму вбачає мету виховання в озброєнні людини досвідом існування. Головне у вихованні – самовиховання й саморозвиток. Основна увага приділяється індивідуалізації навчання і виховання особистості.

Педагогіка неотомізму виводить мету виховання з християнської моралі, релігійних положень про терпимість, смиренність, непротивлення Богу.

 


Питання 9





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...