Главная Обратная связь

Дисциплины:






Форми організації навчального процесу в школі. Загальні і конкретні форми організації навчання



Форма – зовнішній вигляд, зовнішній обрис, певний, стійкий порядок. Форма навчання – зовнішній бік організації навчальної роботи, пов’язаний з кількістю тих, кого навчають, часом і місцем навчання, порядком його здійснення.

Поняття “форма” у дидактиці має два значення: Фома організації навчання й форма навчання.

Форма організації навчання – це окрема ланка процесу навчання, обмежена часовими рамками. Форми організації навчання визначають певний вид заняття (конкретні форми) – урок, семінар, екскурсія, факультатив та ін. А форми навчання (їх називають загальними) поділяються на індивідуальні, групові, фронтальні, колективні, парні, зі змішаним складом учнів.

Організаційні форми навчання змінюються і розвиваються разом із суспільним розвитком. За первіснообщинного ладу навчання було практично-догматичним. Діти засвоювали виробничий і моральний досвід у процесі спільної праці та повсякденного спілкування з дорослими. Навчальна робота з ними була індивідуальна, потім індивідуально-груповою.

Класно-урочна форма навчання. За феодального ладу розвиток виробництва і підвищення ролі духовного життя в суспільстві сприяли виникненню форм масового навчання дітей. Перші елементи класно-урочної форми навчання були започатковані в братських школах України та Білорусі (ХVІ ст.). Теоретичне обґрунтування класно-урочної роботи зробив Я.А. Коменський у «Великій дидактиці». Сутність її полягає в тому, що учнів одного віку розподіляють на класи, заняття з ними проводять поурочне за наперед складеним розкладом. Усі учні працюють над засвоєнням одного й того ж матеріалу. З формуванням класно-урочної системи навчання в педагогіці почали використовувати такі поняття, як навчальний рік, навчальний день, урок, перерва, чверть, канікули.

Нині у школі найпоширеніша форма організації навчання – класно-урочна. Її переваги: чітка організаційна структура, зручність керування діяльністю класу, економічність навчання, емоційний вплив учителів на учнів. Недоліки: орієнтація на середнього учня, слабкі можливості здійснення індивідуальної роботи з дітьми, однаковий темп і ритм роботи для всіх.

В історії дидактики було багато спроб модифікувати або замінити класно-урочну систему.

Белл-ланкастерська система взаємного навчання (виникла у ХVІІІ ст. в Англії, автори священик Е. Белл і вчитель Дж. Ланкастер). У першій половині дня вчитель займався зі старшими учнями (моніторами). Потім, одержавши необхідні інструкції, вони навчали молодших за віком дітей. Значного поширення ця система не набула, тому що якість навчання при цьому виявилася низькою.

Батовська система (США). Навчальний день поділяється на дві частини: у першій проводилися колективні заняття з усім класом, у другій – індивідуальні заняття із сильними й слабкими в навчанні учнями. Із сильними займався вчитель, зі слабкими – його помічник.



Дальтон-план (США) система індивідуально-групового навчання. У трохи зміненій формі й за назвою лабораторно-бригадний метод Дальтон-план застосовувався у радянській школі (20-30 – ті роки ХХ століття).

У різні часи виникли Мангеймська форма вибіркового навчання (ХІХ ст.), План-Трампа (ХХ ст.) та ін.

У сучасній дидактиці є й інші форми організації навчання.


Питання 25

Урок – основна форма організації навчання у сучасній школі. Педагогічні вимоги до сучасного уроку іноземної мови.

Форма – зовнішній вигляд, зовнішній обрис, певний, стійкий порядок. Форма навчання – зовнішній бік організації навчальної роботи, пов’язаний з кількістю тих, кого навчають, часом і місцем навчання, порядком його здійснення.

Поняття “форма” у дидактиці має два значення: Фома організації навчання й форма навчання.

Форма організації навчання – це окрема ланка процесу навчання, обмежена часовими рамками. Форми організації навчання визначають певний вид заняття (конкретні форми) – урок, семінар, екскурсія, факультатив та ін. А форми навчання (їх називають загальними) поділяються на індивідуальні, групові, фронтальні, колективні, парні, зі змішаним складом учнів.

Нині у школі найпоширеніша форма організації навчання – класно-урочна. Її переваги: чітка організаційна структура, зручність керування діяльністю класу, економічність навчання, емоційний вплив учителів на учнів. Недоліки: орієнтація на середнього учня, слабкі можливості здійснення індивідуальної роботи з дітьми, однаковий темп і ритм роботи для всіх.

Урок – логічно закінчена, цілісна, обмежена в часі частина навчально-виховного процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом учителя з постійним складом учнів. Урок – це форма організації навчання, коли учитель проводить заняття в класній кімнаті з постійним складом учнів, які мають приблизно однаковий рівень фізичного і психічного розвитку, за розкладом і встановленим регламентом.

Елементи класно-урочної форми навчання виникли в братських школах України та Білорусії. Наукове обґрунтування уроку як форми організації навчання дав чеський педагог Я.А. Коменський (1592 – 1670) у фундаментальній праці «Велика дидактика». Після цього урок став провідною формою навчання в усіх школах світу та в інших навчальних закладах.

Будь-який сучасний урок, а також уроки іноземної мови, незалежно від його типу, має відповідати певним загальним вимогам:

- науковості та повноцінності змісту уроку;

- зв’язку із сучасністю, життям, практикою;

- доступності;

- різноманітності видів діяльності;

- логічній завершеності, результативності;

- взаємодії вчителя й учня;

- індивідуалізації, диференціації, особистісно орієнтованій спрямованості;

- реалізації між предметних зв’язків;

- творчій активності, самостійності учнів та ін.

Питання 26





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...