Главная Обратная связь

Дисциплины:






Сутність та функції контролю за навчально-пізнавальною діяльністю учнів. 12-бальна шкала оцінювання знань учнів



Важливою умовою підвищення ефективності навчального процесу є систематичне отримання учителем об’єктивної інформації про хід навчально-пізнавальної діяльності учнів. цю інформацію він отримує завдяки контролю за навчально-пізнавальною діяльністю учнів.

Контроль знань учнів дає можливість дізнатися про наявність прогалин у знаннях учнів, виявити помилкове або неточне розуміння вивченого, перевірити повноту знань, усвідомленість і міцність їх засвоєння.

Основними функціями контролю за успішністю є: освітня, діагностична, виховна, розвиваюча, стимулююча, управлінська. Усі функції взаємопов’язані та мають комплексний характер.

За місцем у навчальному процесі розрізняють такі види контролю: попередній ( здійснюються перед вивченням нового матеріалу для з’ясування якості опорних знань); поточний (здійснюється у процесі вивчення нового матеріалу для з’ясування якості засвоєння знань); періодичний або тематичний – покликаний перевірити, оцінити і скорегувати засвоєння певної системи знань після вивчення розділів навчальної); підсумковий (є обліком успішності учнів наприкінці навчальної чверті або року).

Учитель перевіряє та оцінює успішність учнів, керуючись директивними документами, педагогічною теорією та практикою. Реформування загальної середньої освіти передбачає втілення у життя принципу гуманізації освіти, індивідуально-диференційований, особистісно орієнтований підхід до оцінювання навчальних досягнень кожного учня.

Система оцінювання покликана визначити на кожному етапі навчання рівень успішності учнів відповідно до вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, компетентності учнів, їх готовності до застосування засвоєних знань на практиці. Навчальна діяльність повинна дати людині не просто суму знань, а сформувати комплекс компетенцій.

Компетенція – загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, здібностях, набутих завдяки навчанню.

Основними компетенціями, яких потребує сучасне життя є: соціальні, полі культурні, комунікативні, інформаційні, саморозвитку та самоосвіти.

Чотирибальна система оцінювання знань, умінь та навичок учнів не відображала відмінність у рівнях навчальних досягнень учнів. Тому з 1 вересня 2000 року запроваджено 12-бальну шкалу оцінювання , побудовану з урахуванням підвищення рівня особистих досягнень учня. При оцінюванні вчитель має враховувати рівень успішності учня, а не ступінь його невдач.

Критерії оцінювання ґрунтуються на принципі позитивності, за якого оцінки не поділяють на позитивні й негативні. При цьому перевідними є всі оцінки 12-бальної шкали оцінювання, які виставляють у відповідний документ про освіту.



Критерії оцінювання побудовані з урахуванням особистісних досягнень учнів. В основу покладено чотири рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній, високий. Цім наведеним рівням відповідають певні критерії оцінювання.

Обов’язковими видами оцінювання навчальних досягнень є тематичне і підсумкове. За тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів у журналі відводиться дві по дві клітинки: для першої і можливо повторної (для підвищення оцінки) атестації. Тематичну атестацію проводять у різних формах. Четвертну оцінку виставляють на основі оцінок, одержаних за результатами тематичних атестацій наприкінці чверті.

 

Питання 31

Компетентнісний підхід в освіті

Розбудова системи національної освіти в напрямку входження до європейського і світового освітнього просторів передбачає узгодження всіх ключових параметрів з міжнародними стандартами. Акцент національної освітньої політики на результативності української освіти сприятиме підвищенню рівня її якості підготовки молоді до життя в сучасному суспільстві.

Нормативна база школи нової структури представлена у “Концепції розвитку 12-річної школи”. В цьому документі запроваджені поняття “життєва та соціальна компетентність”, виділені пріоритети у формування змісту – “забезпечення життєвої, соціальної, комунікативної та комп’ютерної компетентностей”.

На думку українських дослідників (О.Я. Савченко, Н.М. Бібік, О.І. Пометун) компетентність – це здатність (уміння) діяти на основі здобутих знань. На відміну від ЗУНів (що передбачають дію за зразком, за аналогією), компетентність передбачає досвід самостійної діяльності на основі універсальних знань. Уявлення про компетентність змінює поняття “оцінки”, оскільки важливим стає не те, що в індивіда є внутрішня організація чогось (наприклад, знань), а можливість застосування того, що є.

Компетнтнісний підхід – це спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових) понять і предметних компетентностей особистості. результатом такого процесу буде формування загальної компетентності людини. Комптентнісний підхід пов’язаний з особистісно орієнтованим підходом до навчання, оскільки стосується особистості учня і може бути реалізованим в процесі виконання учнями певного комплексу дій.

Систему компетентностей в освіті складають такі:

- умінні учитись;

- громадянська;

- загальнокультурна;

- компетентність з інформаційних та комунікаційних технологій;

- соціальна;

- підприємницька;

- здоров’язберигаюча.

Компетентнісний підхід в освіті зазначений в Державних стандартах освіти, а їх реалізація представлена в “Критеріях навчальних досягнень” з низки предметів навчального плану загальноосвітніх шкіл.

Навчальні програми конкретизують обсяг і глибину системи освітніх компетенцій учнів. В тексті програми чітко дотримана поступовість формування предметних, загально предметних, метапредметних компетентностей учнів. До навчальних програм введено також розділ критеріїв оцінювання навчальних досягнень школярів, який допоможе вчителеві позбутися формалізму в оцінюванні результатів навчання.

Проаналізувавши завдання освітньої галузі “Мова і література” з погляду компетентнісного підходу, ми виявили, що змістовий компонент з іноземної мови забезпечує мовну компетентність школярів як одного з засобів формування мовленнєвого розвитку, а провідною є комунікативна лінія, яка передбачає формування вмінь у всіх видах мовленнєвої діяльності – читання, аудіювання, говоріння, письма.

Формування в учнів ключових компетентностей розглядається як інноваційна педагогічна діяльність, у якій традиційні форми й методи навчання мають поступитись освітнім технологіям загалом і технологіям навчання зокрема.

Питання 32

Індивідуально-диференційований підхід у навчанні як засіб реалізації гуманізації освіти

 

Індивідуальність учня визначається і характеризується психологічною структурою його особистості, природними задатками, умовами життя і виховання дитини: індивідуальні властивості нервової системи, темперамент, інтереси, здібності, особливості мислення, уяви, пам’яті, емоцій, вольових дій, активність, темп роботи, швидкість засвоєння навичок тощо.

Індивідуальні відмінності – психологічні риси, що відрізняють одну людину від іншої. Вивчати своїх учнів означає знайти ключ до розуміння їх. Урахування індивідуальних особливостей учнів у навчанні та вихованні – це не пристосування мети і змісту навчання і виховання до окремого учня, а пристосування прийомів, методів і форм педагогічного впливу до індивідуальних їх особливостей з метою забезпечення запрограмованого рівня розвитку особистості. Індивідуальний підхід створює найсприятливіші можливості для розвитку пізнавальних можливостей, активності, схильностей і обдаровань кожного учня.

Врахування індивідуальних особливостей учнів здійснюється шляхом диференціації навчального процесу. Диференціація – процес та результат створення відмінностей між частинами освітньої системи.

Відповідно до навчальних можливостей, учнів умовно поділяють на такі групи:

1) учні з дуже високими навчальними можливостями. Вони здатні швидко засвоювати матеріал, вільно вирішувати завдання, з інтересом і самостійно працювати. Потребують завдань підвищеної трудності.

2) учні з високим рівнем навчальних можливостей. Мають міцні знання, володіють навичками самостійної роботи, але не завжди старанно закріплюють вивчене, бо їх не властива висока працездатність. Потрібна корекція їх роботи, періодичний контроль за їх навчальною діяльністю.

3) учні із середніми навчальними можливостями. Вони можуть непогано вчитися, але їм заважає низька навчальна працездатність.

4) учні з низькими навчальними можливостями. Мають слабку здатність до навчання і низьку навчальну працездатність, вимагають спеціального підходу педагога.

На початку ХХІ століття диференціація та індивідуалізація навчання і виховання учнів стала основоположним принципом роботи середніх загальноосвітніх навчальних закладів України. Створюється педагогічна система на засадах врахування освітніх потреб, можливостей і пізнавальних інтересів школярів, яка забезпечує як роботу з обдарованими дітьми, так і попередження неуспішності й відставання учнів.

 

 

Питання





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...