Главная Обратная связь

Дисциплины:






В.О. Сухомлинський – видатний український педагог, вчений, громадянин



В.О. Сухомлинський народився 28 вересня 1918р. в с. Василівка Онуфрієвського району Кіровоградської області у незаможній родині. Батько майбутнього вченого як тесляр і столяр працював за наймом, а пізніше – у колгоспі. Мати Оксана Юдіївна працювала в колгоспі. Крім Василя, батьки виховували ще трьох дітей – Івана, Сергія, Меланію, які з часом також стали вчителями мови та літератури.

У 1934 р. Василь Олександрович почав навчатися у Полтавському педінституті, проте через хворобу перейшов навчатися на заочне відділення, який закінчив у 1938 році.

У Велику Вітчизняну війну був тяжко поранений. Навесні 1944 р. повертається додому в Онуфріївну. Спочатку він очолює районний відділ народної освіти, а в 1948 р. за його власним бажанням назначають директором Павлиської середньої школи, де він працює до 2 вересня 1970 року. Смерть обірвала його життя. Похований Василь Олександрович у С. Павлиш, у приміщенні місцевої школи відкрито меморіально-педагогічний музей ім.. В.О. Сухомлинського.

Василь Олександрович все своє життя присвятив дітя і роздумам про них. На питання “Що для Вас найголовніше у житті?” він відповів: “Без вагань відповідаю. Любов до дітей”. Результатом його педагогічної творчості стали книги “Духовний світ школяра”, “Серце віддаю дітям”, “Павлиська середня школа”, “Народження громадянина”, “Листи до сина”, “Сто порад вчителеві”, “Розмова з молодим директором школи” та інші. Загалом вчений залишив нам у спадок 50 монографій і книг, 625 статей, а також 1500 оповідань та казок.

Центральною у педагогічній системі В.О. Сухомлинського є ідея всебічно розвиненої особистості, де першорядне значення надає розумовому вихованню. Ідеалом школи є те, щоб у життя не вступала жодна невихована у розумовому відношенні дитина. Важливе завдання школи педагог вбачав у формуванні стійких переконань вихованців. Знання стають переконаннями за умови, коли у школі живуть ці переконання – у взаємовідносинах між вихованцями і педагогами, в їхніх вчинках, прагненнях, радощах і прикрощах. Моральний розвиток, писав педагог, є складне життя переконань – їхні народження, розвиток, зміцнення.

Центральним у всебічному розвитку особистості, на думку вченого, є трудове виховання. Особливого значення він надавав єдності трудової культури і загального розвитку – морального, розумового, естетичного, фізичного. Педагог вважав за необхідне в період дитинства і отроцтва широко залучати учнів до різноманітних видів продуктивної праці. Природно, що трудове виховання, на думку вченого, розпочинається за шкільною партою, оскільки навчання є найважчою працею для школяра.

Важливе місце у всебічному розвитку особистості учня має турбота про його здоров’я, фізичний розвиток. У багатьох своїх книгах педагог на основі експериментальних матеріалів показав зв’язок між успіхами у навчанні дитини і станом її здоров’я.



Яскравим колоритом вплітається у всебічний розвиток особистості естетичний розвиток дітей. “Через красиве – до людяного” – таким було педагогічне кредо Василя Олександровича. При цьому вчений прагнув, щоб діти у буденному, звичайному знаходили найяскравіші, най неповторні кольори і відтінки природи, людських взаємин, і на цій основі переживали глибокі позитивні емоції. Саме розуміння цієї особливості дозволило вченому у подальшому розкрити десятки взаємозв’язків між естетичними переживаннями дітей і їх здатністю до творчості.

Серед шляхів і засобів виховання дітей педагог вирізняв: навчання, рідну природу, працю, слово, традиції, багате духовне життя. За словами вченого, школа стає колискою народу, якщо в ній панують культ матері, Батьківщини, Людини, культ Слова.

Нововведенням у Павлиський школі було виховання через казку ( була створена Кімната казки), проведення уроків мислення серед природи, написання творів-мініатюр, казок.

Виховання гуманності, на думку педагога, починається з виховання до всього живого, до матері, бабусі, рідних. ”Той, хто вміє любити матір – буде любити і Батьківщину, і людство”, писав Василь Олександрович. У книгах “Серце віддаю дітям”, “Народження громадянина” педагог розкриває конкретні форми становлення гуманної поведінки дітей. Серед них: створення лікарень до пташок і тварин, допомога немічним, учать в естетизації школи і селища. Формуванню гуманізму дітей сприяло також створення галереї портретів матерів найвідоміших людей світу.

У школі поважали гідність дитини, оскільки без любові і поваги до вихованців, за переконанням Василя Олександровича, будь-які розмови про гуманність і людяність стають порожнім звуком.

Сьогодні педагогічний досвід Василя Олександровича Сухомлинського вивчають не тільки в Україні, а й в багатьох країнах світу. Його книги перекладені багатьма мовами світу.

 

 

Питання 56

Позакласна та позашкільна робота в системі виховання особистості учня. Національна концепція позашкільної освіти

Позакласна та позашкільна виховна робота – різноманітна діяльність учителів, вихователів, спрямована на виховання учнів і здійснювана в позаурочний час. Її мета полягає у задоволенні інтересів і запитів дітей, розвитку їх творчого потенціалу, нахилів і здібностей у різних сферах діяльності та спілкування. У позакласній роботі домінуюча роль належить класному керівнику, який є передусім організатором позакласних виховних заходів, дії в співдружності з іншими педагогічними працівниками школи. Одночасно він є ініціатором залучення учнів свого класу до роботи гуртків, секцій у позашкільних закладах.

Позашкільні навчально-виховні заклади – заклади освіти, які дають змогу дітям виявляти свої творчі здібності, одержувати додаткову освіту, підвищувати можливості у професійному становленні та забезпечують соціальний захист. До них належать палаци, будинки, станції, клуби й центри дитячої творчості, дитячо-юнацькі спортивні школи, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади. Їх робота тісно пов’язана з навчально-виховним процесом у школі.

Позакласна та позашкільна виховна робота спрямована на закріплення, поглиблення знань, застосування їх на практиці, розширення кругозору учнів, формування наукового світогляду. Не менш важливим є вироблення умінь і навичок самоосвіти, розвиток творчих здібностей, організації дозвілля, культурного відпочинку.

Особливість позакласної і позашкільної виховної роботи полягає в добровільній участі в ній, ініціативності та самодіяльності учнів.

До форм позакласної виховної роботи належать класні години, етичні бесіди, зустрічі з відомими людьми, екскурсії, обговорення книг, читацькі конференції, диспути, вечори і ранки, свята, змагання, турніри, виствки, конкурси, колективні творчі справи та ін.

Види діяльності позашкільної виховної роботи також різноманітні і багатопланові. Це зустрічі з діячами науки, техніки, мистецтва, організація виставок дитячої творчості, аукціонів талантів, оглядів, конкурсів, презентацій, бенефісів, галерей тощо. Творчі колективи таких закладів постійно шукають нові підходи до планування, організації навчально-виховного процесу, створення сприятливих психологічних умов для плідної роботи, оновлення методичного арсеналу для максимальної реалізації вподобань, розвитку здібностей дітей і підлітків, самоутвердження їх як особистостей.

 

 

Питання 57





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...