Главная Обратная связь

Дисциплины:






Існує щонайменше три різні процедури притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Усі вони мають обвинувальний, а не змагальний характер



До суддів може бути застосовано три різні процедури притягнення до відповідальності. Перша – дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих і апеляційних судів у Вищій кваліфікаційній комісії суддів. Друга – дисциплінарне провадження щодо суддів вищих спеціалізованих судів і Верховного Суду у Вищій раді юстиції. Різниця не лише в органах, а й в деяких процедурних аспектах. Наприклад, суддя місцевого суду має можливість оскаржити рішення у дисциплінарній справі або до Вищої ради юстиції, або до суду, тоді як суддя вищого суду – лише до суду. Третя – провадження щодо звільнення судді будь-якого суду загальної юрисдикції за порушення присяги у Вищій раді юстиції. Це провадження не обмежене строками давності і дає можливість скаржнику оминути інші процедури. Тому скарги на суддю, наприклад, місцевого суду часто подають одночасно і до Вищої кваліфікаційної комісії, і до Вищої ради юстиції.В усіх трьох процедурах член дисциплінарного органу виконує і роль слідчого (проводить перевірку), і роль прокурора (доводить свої висновки до відома дисциплінарного органу), і роль судді (бере участь у прийнятті рішення стосовно своїх висновків). Це, у поєднанні з практикою, свідчить про брак змагальності у дисциплінарній процедурі і зумовлює сприйняття суддями дисциплінарних органів як каральних інституцій.

 

Дисциплінарна практика не є послідовною, а рішення дисциплінарних органів часто погано вмотивовані

Окремі приклади непослідовності практики наводилися вище.

Щодо оформлення рішень у дисциплінарних справах, то у багатьох випадках воно не є кращим, ніж оформлення судових рішень тими суддями, до яких застосовують санкції. Наприклад, у деяких рішеннях не згадується ініціатор притягнення судді до відповідальності, конкретна підстава, визначена законом, за якою суддю притягують до дисциплінарної відповідальності. Взагалі відсутня уніфікована структура рішень.

Часто рішення погано мотивовані і не містять відповідей на вагомі аргументи судді, до якого застосовують стягнення. Наприклад, в одному з рішень після наведення періодів, протягом яких суддя розглядав справу, Вища кваліфікаційна комісія суддів зазначила:

«П. надав пояснення щодо зазначених порушень, які були заслухані та обговорені членами комісії.

Порушення П-м вимог чинного законодавства щодо строків розгляду справи спричинило порушення прав та законних інтересів учасників процесу що є є неприпустимим.

Керуючись статями 86-88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України вирішила…» (цитата наведена з усіма граматичними помилками, лише скорочено прізвище судді).

Фактично це вся мотивація рішення про застосування до судді догани. Що саме пояснив суддя П. і чому його аргументи були відхилені – Комісія не зазначила.

Часто дисциплінарні органи не оцінюють поведінку судді під кутом зору усіх критеріїв, які вимагає закон: «істотність», «умисність», «грубість», «неналежне ставлення до обов’язків» тощо, але вважають їх встановленими.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...