Главная Обратная связь

Дисциплины:






Особисті та майнові відносини між подружжям



Загальна різниця в юридичній природі шлюбів cum manu і sine ma n u

природно позначається на різному обсязі як особистих, так і майнових

відносин між подружжям.

При шлюбі cum manu, як уже зазначалось, жінка цілком підпорядковувалась

владі чоловіка і юридично перебувала на становищі дочки. Отже, в

особистому відношенні вона підлягала юридично необмеженому праву

чоловіка, який міг домагатись її від кожної третьої особи, навіть від

родичів і проти її волі, за допомогою віндикації. Він мав право

піддавати жінку будь-якому покаранню. У своїх вчинках чоловік був

обмежений лише громадською думкою.

 

Той же принцип підлеглості визначав майнові відносини між подружжям.

Усе, що жінка мала до шлюбу і що вона набула після шлюбу, належало

чоловікові, повному і безконтрольному власнику. У випадку неспроможності

чоловіка майно жінки йшло на задоволення його кредиторів. Однак така

майнова несамостійность жінки компенсувалась тим, що вона нарівні зі

своїми дітьми мала спадкове майно після чоловіка і всіх його агнатичних

родичів.

Зовсім інакше складаються відносини між жінкою і чоловіком у шлюбі sine

raanu. У цьому шлюбі принцип підлеглості жінки чоловіку поступається

перед місцем принципу рівності. Щоправда, чоловік мав право вимагати

повернення жінки від третіх осіб, які утримували її проти волі.

Перебуваючи у шлюбі sine manu, дружина набувала ім'я чоловіка, поділяла

його громадянське становище, мала одне .місце проживання з чоловіком,

який повинен був її утримувати, представляти і захищати в суді. Проте в

разі незгоди між подружжям остаточне рішення було за чоловіком.

Відповідно до цього ж загального принципу регулювалися і майнові

відносини між подружжям. В їх основі був принцип роздільності. Майно

жінки і чоловіка становило зовсім незалежні одна від одної маси. Усе, що

жінка мала до шлюбу і що вона набула під час шлюбу, належало їй, було її

власністю, якою вона«>могла розпоряджатися і користуватися, не питаючи

на то згоди чоловіка. Чоловік та жінка могли вступати в

найрізноманітніші майнові відносини. Жінка могла доручити чоловікові

управління всім своїм майном. З цією метою між ними укладався договір

доручення. Однак, якщо стосовно якоїсь речі між подружжям виникав спір з

питання власності, то допускалася презумпція, що річ належить

чоловікові, аж поки жінка не доведе, що право власності на дану річ

належить їй. І нарешті, пожружжя не могло пред'являти одне до одного

інфамних позовів (принижуючих честь). У разі необхідності подружжю

надавалися аналогічні позови, які не тягнули за собою і n f a m і а. До



майнових відносин подружжя відносять придане і подарунок. Придане. Уже в

стародавні часи склався звичай під час укладення шлюбу давати чоловіку

придане, яке має назву d o s. Під приданим розуміли те майно, яке

передавалося чоловікові дружиною, її батьком або третьою особою

(опікуном) на покриття витрат по господарству, щоб полегшити труднощі

молодої сім'ї. Отже, початкове призначення приданого було допомогти

чоловікові нести загальносімейні витрати. Проте згодом', крім цього

призначення, придане певною мірою гарантувало від необгрунтованих

розлучень з боку жінки.

У римському праві придане має свою довгу історію. З самого початку воно

переходило назавжди у повну власність чоловіка. Придане не підлягало

поверненню родині жінки ні у випадку її смерті, ні навіть у випадку

безпідставного розлучення з боку чоловіка. Але оскільки розлучення

траплялися зрідка, то питання про, долю приданого ані в житті, ані в

законодавстві не ставилося. Однак в період пізньої республіки, коли

панувала аморальність і, як наслідок, посилилися розлучення, брак

правового регламентування приданого створював неабиякі труднощі. Постала

потреба у будь-якому разі юридично забезпечити інтереси подружжя.

Найперше про це стали турбуватися самі зацікавлені особи. Жінка або її

родичі, укладаючи шлюб і встановлюючи придане, вимагали від чоловіка у

формі стипуляції гарантування того, що на випадок розлучення або смерті

чоловіка придане має повертатися дружині або її батькові. За

передбачених у застереженні умов жінка або батько одержували проти

чоловіка або його спадкоємців суворий позов.

Звичай подібних застережень закріпився настільки, що навіть тоді, коли

воно було випущено, вважалося несправедливим, коли чоловік, даючи жінці

розлучення без всякої на те причини, утримував придана. Виразником цієї

несправедливості і тут став претор, який почав давати жінці позов bone

fidei. На підставі цього позову були вироблені юриспруденцією найближчі

норми класичного права про придане. Головні положення цього права

зводилися ось до чого. За загальним правилом придане залишалося

м правилом придане залишалося

чоловікові, якщо шлюб припинявся внаслідок смерті дружини, а в разі

смерті чоловіка придане завжди поверталося дружині або їй разом з

батьком. Придане поверталося жінці й тоді, коли шлюб припинявся

розлученням за ініціативою чоловіка або з його вини. Проте, якщо жінка

вимагала розлучення без будь-якого приводу з боку чоловіка або якщо

розлучення сталося внаслідок її поведінки, придане залишалося

чоловікові. Однак у всіх випадках, коли чоловік мав повернути придане

дружині, за певних умов він мав право на деякі відрахування з нього для

утримання дітей, які залишалися за ним.

Отже, обов'язок чоловіка повернути придане у випадку припинення шлюбу

був визнаний в законі. Однак, перебуваючи в шлюбі, чоловік вважався

власником приданого і міг його якимось чином відчужувати, витратити,

тому вимога дружини про повернення приданого могла не задовольнятися.

Щоб захистити жінку від таких випадків, закон Юлія забороняв чоловікові

відчужувати дотальні нерухомості без її згоди. Під заборону почали

підпадати не тільки акти прямого відчуження, але й всі ті, які могли

згодом привести до відчуження, зокрема застава.

Імператор Юстиніан пішов далі у цьому напрямі. Якщо в класичному праві

чоловік утримував придане у випадку смерті дружини, то Юстиніан приписав

повернення приданого її спадкоємцям. Крім того, він заборонив відчуження

дотальних нерухомостей навіть за згодою жінки.

Отже, за пізнішим римським законодавством придане залишалося чоловікові

лише в разі розлучення з вини жінки як штраф за провину.

Завдяки обов'язку повертати придане і забороні відчужувати нерухомості

вже в класичну епоху чоловік, хоч юридично залишався власником

приданого, але фактично був не чим іншим, як простим користувачем

приданого на час шлюбу. Це свідчить про те, що права жінки на придане

безперервно зростали.

Подарунок (donatio). Ще в Стародавньому Римі був звичай перед шлюбом

робити подарунки з боку родини чоловіка для створення економічної основи

сім'ї. Особливого значення вони набули після того, як виявилася інша -

штрафна - функція приданого (d o s). Якщо жінка у випадку безпідставного

розлучення з свого боку ризикувала втратою приданого, то й чоловік у

разі розлучення з його вини був зобов'язаний повернути жінці придане (d

o s) і віддати їй подарунок (donatio).

За звичаями Стародавнього Риму, подарунок треба було підносити до шлюбу.

Будь-яких правових норм, які б визначали правове становище подарунку,

в'цей час не було. Навіть в епоху класичного права норми щодо подарунку

не набули повного розвитку. Лише законодавство останніх імператорів

(Юсти-на, Юстиніана) надало цьому інституту більш закінченого вигляду.

Насамперед дозволялось в інтересах рівності і справедливості в майнових

відносинах між подружжям робити цей подарунок і під час шлюбу. По-друге,

батько чоловіка був зобов'язаний піднести подарунок так само, як батько

жінки давати придане. Вартість подарунку повинна дорівнювати вартості

приданого. Крім того, з метою найкращого захисту жінки стосовно

совно одержання подарунку на випадок розлучення з вини чоловіка була

встановлена заборона відчуження подарунку.

Так поступово складається римська система майнових відносин між

подружжям. Принцип юридичної роздільності майна аж ніяк не був

перешкодою у міцних шлюбах, проте гарантовано захищав і чоловіка, і

жінку у шлюбах нетривких. Цей принцип, який тепер визнаний небагатьма

законодавствами, встановив основу римської системи майнових відносин між

подружжям.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...