Главная Обратная связь

Дисциплины:






Поняття та ознаки особистого немайнового права. Класифікація особистих немайнових прав



У ЦК особисті немайнові права поділяються на два види: 1. Права, що забезпечують природне існування людини (пра­во на життя та права, що забезпечують функціонування цього блага).

2. Права, що забезпечують соціальне буття громадян (право на ім´я, честь та гідність, на індивідуальність тощо).

Ґрунтуючись на зазначеній класифікації, можна стверджува­ти, що законодавець поділяє особисті немайнові права на два рів­ні залежно від благ, що виступають об´єктами цих прав. Блага першого рівня нерозривно пов´язані з фізичним буттям людини — виникають разом з її народженням, діють протягом її життя. Вони існують незалежно від їх правового регулювання. Держава повинна їх охороняти, а у разі порушення - захищати. Благами другого рівня виступають суб´єктивні немайнові права, що виз­начають зміст абсолютних правовідносин. Ці права виникають безпосередньо з підстав, зазначених у законі. Деякі з цих прав можуть бути обмеженими.

Запропонована ЦК класифікація особистих немайнових прав - це крок уперед у порівнянні з ЦК 1963 p. Але складається враження певної умовності такого поділу. Особливо це стосуєть­ся переліку прав, що забезпечують соціальне буття громадян. Так як, по-перше, нині відсутнє точне визначення змісту понят­тя «соціальне буття»; по-друге, за поняттям «соціальне буття» ніби приховується сама особистість з її індивідуальністю та недо­торканістю її внутрішнього світу.

Враховуючи викладене, ми пропонуємо дещо іншу класифі­кацію зазначених у ЦК особистих немайнових прав:

1) права, що забезпечують природне існування людини;

2) права, спрямовані на індивідуалізацію особистості;

3) права, спрямовані на забезпечення недоторканості внут­рішнього світу особистості й автономію її в суспільстві.

Права, що забезпечують природне існування людини, є першоосновою всіх інших особистих немайнових прав. Вони є абсолютною цінністю, бо всі інші права втрачають смисл і зна­чення у разі загибелі людини. Основним серед цих прав є право на життя. Суб´єктом цього права виступає людина з моменту народження - відокремлення життєздатної дитини від організ­му матері, до настання смерті - припинення функціонування її центральної нервової системи.

Зміст права на життя складають три види правоможностей:

1. Правоможності, спрямовані на збереження свого життя, не­допущення посягань на нього з боку інших осіб. Згідно зі ст. 281 ЦК кожна людина має невід´ємне право на життя, якого вона не може бути позбавлена. Має право захищати від протиправних посягань своє життя та здоров´я, а також життя та здоров´я ін­ших людей будь-якими засобами, незабороненими законом (са­мозахист цивільних прав - ст. 19 ЦК).



2. Правоможності, спрямовані на можливість піддавати своє життя значному ризику. За згодою повнолітньої дієздатної особи над нею можуть проводитись медичні, наукові та інші досліди. За бажанням жінки може бути здійснено штучне переривання її вагітності, якщо вона не перевищила 12 тижнів (ст. 281 ЦК). Повнолітня дієздатна особа має право бути донором крові, її ком­понентів, а також органів інших анатомічних матеріалів та реп­родуктивних клітин.

3. Правоможності, спрямовані на вільне розпорядження своїм життя. Повнолітня фізична особа, яка усвідомлює значен­ня своїх дій і може керувати ними, має право відмовитись від лі­кування. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досяг­ла 14 років, провадиться за її згодою (ст. 284 ЦК).

Як видно, право на життя дає можливість особі тим чи іншим чином впливати на свій організм, що підтверджує вірність слів римського філософа Сенеки: «Кращий спосіб продовження жит­тя - це не скорочувати його».

Необхідно звернути увагу й на те, що особа не завжди може здійснити правоможності, що складають зміст її права на жит­тя. Так, забороняється задоволення прохання особи про при­пинення її життя. У випадках, встановлених законом, штучне переривання вагітності може бути проведено без згоди жінки (ст. 281 ЦК).

Крім права на життя, до прав, що забезпечують природне існування людини законодавець відносить право на здоров´я. Згідно зі Статутом Всесвітньої організації охорони здоров´я, здоров´я характеризується станом повного фізичного, душевно­го і соціального благополуччя, а не тільки відсутністю хвороб.

Зміст цього права складають правоможності щодо володіння, користування та розпорядження своїм здоров´ям.

Володіння та користування здоров´ям відбувається постійно, але проявляється у вигляді суб´єктивного цивільного права під час профілактики захворювань тау разі захворювання особи. Ви­користовуючи право на здоров´я, громадянин може звернутись до медичної установи чи до приватного лікаря з клопотанням про надання йому медичної допомоги, тим самим здійснити пра­во на вибір лікаря. Вступивши у правовідносини з медичною ус­тановою (лікарем), громадянин набуває відносних суб´єктивних прав щодо методів лікування, інформації про стан свого здоров´я та таємницю про такий стан, допуску до нього інших медичних працівників, членів сім´ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса, адвоката та інших осіб (ст. 282-287 ЦК). Він зобов´язаний до­тримуватись правил розпорядку, встановленого в медичній ус­танові та приписів лікаря щодо методу лікування. Прикладом застосування правоможності розпорядження своїм здоров´ям є право на донорство, згідно з яким фізична особа може стати до­нором крові, її компонентів, а також органів інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин (ст. 290 ЦК).

ЦК відносить до природних прав людини і право на сім´ю (ст. 291 ЦК). В сім´ї людина виростає, набирається життєвого досвіду, відчуває піклування і сама піклується про близьких їй людей. Зміст права на сім´ю складають правоможності, пов´язані з проживанням у сім´ї (ніхто не може проти його волі бути роз­лученим із сім´єю, крім випадків, встановлених законом); під­тримання зв´язків з членами своєї сім´ї та родичами незалежно від того, де особа перебуває; захистом від будь-якого втручання у сімейне життя особи, крім випадків, встановлених Конститу­цією України.

Право на безпечне для життя, здоров´я і соціального благопо­луччя довкілля є також складовою частиною прав, що забезпечу­ють природне існування людини.

Під довкіллям розуміється не тільки природне середовище, в якому людина проживає, а й стан її виховання в сім´ї, своєчасне встановлення опіки, піклування або патронату, стан свободи та особистої недоторканості - це цінності, які є складовими части­нами соціального благополуччя.

Змістом суб´єктивного особистого права на безпечне для жит­тя, здоров´я, соціальне благополуччя довкілля є правоможності щодо використання, зміни та одержання інформації про стан такого довкілля. Так, правоможністю щодо використання дов­кілля є можливість вживати безпечні для здоров´я особи продук­ти, мати належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання, відпочинку, проживати в сім´ї з належним вихован­ням та утриманням, відсутності будь-яких форм фізичного чи психічного тиску на особу, втягування її до вживання наркотич­них та психотропних засобів, вчинення дій, що порушують пуб­лічний порядок. Впевненість особи в тому, що вона не може бути заарештована або триматися під вартою без достатніх для цього підстав, неможливість бути підданій катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню та ін.

Правоможність щодо зміни середовища, в якому опинилась особа, виявляється при звільненні піклувальника за заявою осо­би, над якою встановлено піклування, у разі розірвання шлюбу тощо.

Громадянин має право запросити достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту.

Про актуальність цього права свідчать такі статистичні дані лише по одній з областей України - Київській. Станом на 15 бе­резня 2002 р. на Київщині проживало 415 370 дітей. Серед них 1165 - діти-сироти, 2019 - позбавлені батьківського піклування, 5616 - інваліди. На обліку служб у справах неповнолітніх пере­буває майже 7 тис. дітей з неблагополучних сімей. Понад 42 тис. хлопчиків і дівчаток проживають у малозабезпечених родинах. Службами у справах неповнолітніх профілактується 3432 неблагополучних сімей, майже 13 тис. багатодітних родин, 22 тис. -неповних родин.

Права, спрямовані на індивідуалізацію особистості. Ін­дивідуальність особи - це неповторна своєрідність людини, невід´ємна частина її фізичного буття. Вона робить людину не абстрактною особою, а окремим, неповторним, своєрідним чле­ном суспільства. Право на індивідуальність закріплене в ст. 300 ЦК України. Вгідно із п. 2 названої статті зміст права на індиві­дуальність складають правоможності по збереженню своєї націо­нальної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також правоможності, спрямовані на вільний вибір форм та способів вияву своєї індивідуальності, що не заборонені законом та не су­перечать моральним засадам суспільства.

Одним із способів вияву індивідуальності є право особи на ім´я. Правовий статус громадянина виявляється через його ім´я. Ім´я персоніфікує людину, дає їй можливість від свого імені набува­ти та здійснювати права та обов´язки, нести відповідальність за порушення чужих прав. У цивільному праві поняття «ім´я лю­дини» має інше значення ніж, наприклад, у шлюбно-сімейному законодавстві та повсякденному житті. Це не тільки власне ім´я (Володимир, Тетяна, Людмила, Вадим та ін.), але це і прізвище, і по батькові. Тому, вступаючи у цивільно-правові відносини, які потребують письмового оформлення, кожний з його учасників повинен зазначити своє прізвище, ім´я та по батькові. Останнім часом стало модним називати відомих політиків, письменників, інших громадян лише за прізвищем і власним іменем. Таке вико­ристання імені не відповідає закону, крім випадків, якщо закон або звичай національної меншини, до якої належить особа, перед­бачає інший порядок запису імені, то тоді діє цей інший порядок. Усі цивільні права громадянин має набувати під власним іме­нем, не використовуючи при цьому імені інших осіб.

У передбачених законом випадках, громадяни мають право використовувати вигадане ім´я - псевдонім. Наприклад, при опублікуванні творів науки, літератури або мистецтва, автор може випустити твір під своїм іменем, псевдонімом або взагалі без зазначення імені (анонімно). Використовуючи псевдонім, необхідно слідкувати за тим, щоб вигадане ім´я не співпало з іменем іншої особи, так як це буде вважатися незаконним вико­ристанням чужого імені.

Закон не забороняє присвоювати своє ім´я результатам своєї творчої праці щодо об´єктів промислової власності.

За життя особа має право змінити своє ім´я. Так, громадянин, якому виповнилося 16 років, має право змінити своє прізвище та ім´я. По батькові може бути змінено лише у разі зміни батьком свого імені. Є й виключення з цього правила. Наприклад, осо­ба, якій виповнилося 14 років, має право змінити своє прізвище та ім´я за згодою батьків, піклувальника або одного з батьків, з яким вона проживає, за умови, якщо це відповідає інтересам не­повнолітнього (ст. 295 ЦК).

Ім´я громадянина, який підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише у разі набрання законної сили обвинувального вироку щодо ньо­го або винесення постанови по справі про адміністративне право­порушення. Ім´я потерпілого може бути обнародуване лише за його згодою.

Однією з форм вияву індивідуальності є право на свободу лі­тературної, художньої, наукової і технічної творчості. Здійсню­ючи це право, особа може на свій вибір займатися будь-якою із перелічених видів творчості, вільно обирати її сферу, зміст та форму. За особою визнається виключне право на індивідуаліза­цію створеної нею продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Автор також має право випускати твори під своїм іменем, псев­донімом або без зазначення імені (ст. 438 ЦК України).

Права, спрямовані на забезпечення недоторканості внут­рішнього світу особистостій автономии в суспільстві.

Недоторканість особистості можна розуміти в широкому і вузькому значенні. У широкому розумінні - це сукупність прав, що характеризують особу. У вузькому - це права, що охо­роняють різні вияви особистого, сімейного, інтимного життя лю­дини, недоторканість її особистої і духовної свободи.

До прав, спрямованих на забезпечення недоторканості внут­рішнього світу особистості належать:

1. Право на повагу до гідності, честі та недоторканості ді­лової репутації. Гідність і честь - важливі духовні блага, втілені в особистості. Гідність - це самооцінка особою своїх ділових, мо­ральних та інших соціальних якостей. Честь - це певне соціаль­не ставлення до особи, засноване на оцінці її вчинків, виробничої діяльності, поглядів, поведінки всім´ї та інших чинників сус­пільного життя. Репутація - це загальна думка, що склалася про позитивні та негативні якості певної особи. У цивільному праві вживається термін «ділова репутація». Уперше цей термін був введений в Основах цивільного законодавства Союзу РСР і союз­них республік в 1991р. Застосування його було викликане не­обхідністю запобігання недобросовісній конкуренції та рекламі в підприємництві. Ділова репутація базується на певній суспіль­ній оцінці фактичних ділових якостей виробників.

Людська гідність, честь та репутація є недоторканними. Кож­на особа має право звернутися до суду з позовом про захист своєї честі, гідності та репутації.

Слід зауважити, що повага до честі, гідності та репутації осо­би повинна зберігатись і до людини, яка померла.

2. Право на особисте життя та його таємницю. Сферу осо­бистого життя важко визначити юридичними категоріями, перш за все тому, що ці відносини, як правило, регулюються норма­ми моралі. Але в деяких випадках вони потребують правового регулювання та охорони. Передусім це відповідає інтересам як окремого громадянина, так і суспільства в цілому. Без охорони законом особисте життя та його таємниця були б не захищені.

Певні сторони особистого життя в силу своєї специфіки вза­галі не розголошуються, бо про них, крім їх носія, ніхто не знає. Водночас, про деякі з них є інформація в різних джерелах (доку­ментах, кореспонденції, особистих паперах, фотографіях, інших творах образотворчого мистецтва тощо). Саме тому закон встано­вив правила, за якими сама особа визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб.

Збирання, зберігання, використання і поширення інформа­ції про особисте життя особи проти її волі не допускається. Така інформація може міститись в особистих паперах особи, в її ко­респонденції, зафіксована на фото-, кіно-, теле-, відеоплівку, а також у творах образотворчого мистецтва.

Як виняток, обставини особистого життя громадянина мо­жуть бути розголошені лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, підтверджені рішенням суду. Крім того, якщо особа позувала авторові за плату, то фотографія, інший твір об­разотворчого мистецтва можуть бути публічно показані, відтво­рені без її згоди. Фотографія також може бути розповсюджена проти волі особи, яка зображена на ній, якщо це зумовлено необ­хідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

3. Право громадянина на недоторканість житла. Це право передбачає, що громадянин сам вирішує, кого йому запрошува­ти в гості, з ким спілкуватись, яким чином проводити час доз­вілля у своїй оселі. Ніхто не може обмежувати його в цих пра­вах, за винятком випадків, передбачених законом. Це випадки, пов´язані з рятуванням життя людей та майна або з безпосеред­нім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину та деякі інші.

4. Право на вибір виду занять. Однією з частин змісту цивіль­ної правоздатності є право на вибір виду занять. Правоможностями носія цього особистого права є те, що особа не може бути примушена до виконання примусової чи обов´язкової праці, крім випадків, коли це спричинено відбуванням покарання за виро­ком суду чи постановою адміністративного органу, несенням військової чи альтернативної (невійськової) служби, стихійним лихом, що загрожує життю та здоров´ю людей; введенням над­звичайного стану чи іншими винятковими обставинами. Особі також не можна заборонити виконувати певну роботу або обій­мати певні посади, крім випадків, передбачених законом, або за рішенням суду.

5. Право на захист від протиправного втручання в сферу приватного життя громадян.

Цей інститут має свої особливості.

По-перше, потенційним правопорушником може бути посадо­ва особа або орган, наділені правом на втручання у сферу приватного життя громадян (органи внутрішніх справ; служби безпе­ки, охорони здоров´я та ін.).

По-друге, передбачуване правопорушення може мати місце лише з моменту виникнення права на захист, а право на захист повинно виникати з початку такого порушення. Якщо внаслідок такого правопорушення буде заподіяна шкода потерпілому, то її відшкодування має відбуватися за правилами зобов´язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди на загальних підставах. По-третє, засоби захисту мають бути передбачені в законі (на­приклад, при затриманні особи їй має бути надана можливість викликати адвоката, повідомити про це близьких або інших осіб; при нанесенні їй тілесних ушкоджень - можливість викли­кати названого нею лікаря тощо). З відповідним позовом можна звернутись тільки до суду, а засоби захисту прав цього інституту можуть бути й іншими.

По-четверте, відносини, що виникають на підставі цього інс­титуту, повинні мати не абсолютний, а відносний характер. За­хищати можна тільки від конкретного правопорушника.

Можна було б назвати й інші особливості інституту правоза-хисту від протиправного втручання у сферу приватного життя, але оскільки цей інститут перебуває в стані становлення, вва­жаємо за доцільне обмежитися вже зазначеним.

 

+Див: http://papers.univ.kiev.ua/jurydychni_nauky/articles/The_concept_and_types_of_personal_non_property_rights_and_their_varieties_in_the_civil_law_of_Ukraine_16776.pdf

 


ЦК:

КНИГА ДРУГА ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ Глава 20 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ Стаття 269. Поняття особистого немайнового права 1. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.2. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. 3. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових
прав, а також не може бути позбавлена цих прав. 4. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно. Стаття 270. Види особистих немайнових прав 1. Відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) фізична
особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на
безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та
особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і
сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на
таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої
кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний
вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу
літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

2. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й
інші особисті немайнові права фізичної особи.

3. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим Кодексом та іншим
законом, не є вичерпним.

Стаття 271. Зміст особистого немайнового права

1. Зміст особистого немайнового права становить можливість
фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку
у сфері свого приватного життя.

Стаття 272. Здійснення особистих немайнових прав

1. Фізична особа здійснює особисті немайнові права
самостійно. В інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також
повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров'я не
можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні
права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники.

2. Фізична особа має право вимагати від посадових і службових
осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення
здійснення нею особистих немайнових прав.

Стаття 273. Забезпечення здійснення особистих немайнових прав

1. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки
Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень
забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав.

2. Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи,
професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав
фізичної особи, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права
можуть бути порушені.

3. Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати
особисті немайнові права.

Стаття 274. Обмеження особистих немайнових прав

1. Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи,
встановлених Конституцією України ( 254к/96-ВР ), можливе лише у
випадках, передбачених нею.

2. Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи,
встановлених цим Кодексом та іншим законом, можливе лише у
випадках, передбачених ними.

Стаття 275. Захист особистого немайнового права

1. Фізична особа має право на захист свого особистого
немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист
особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими
главою 3 цього Кодексу.

2. Захист особистого немайнового права може здійснюватися
також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу
його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Стаття 276. Поновлення порушеного особистого немайнового
права

1. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки
Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична
особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте
немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії
для його негайного поновлення.

2. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного
особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд
може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також
відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

Стаття 277. Спростування недостовірної інформації

1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено
внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної
інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї
інформації.

2. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної
інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї,
близьким родичам та іншим заінтересованим особам.

3. Негативна інформація, поширена про особу, вважається
недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе
протилежного.{ Частина третя статті 277 в редакції Закону N 3261-IV ( 3261-15 )
від 22.12.2005 }

4. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою,
яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа
при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається
юридична особа, у якій вона працює.

Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома,
фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із
заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та
її спростування. { Абзац третій частини четвертої статті 277 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3261-IV ( 3261-15 ) від
22.12.2005 }

5. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який
прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути
відкликаний.

6. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у
друкованих або інших засобах масової інформації, має право на
відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому
ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової
інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така
відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі
масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну
інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно
від вини особи, яка її поширила.

7. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий
же спосіб, у який вона була поширена.

Стаття 278. Заборона поширення інформації, якою
порушуються особисті немайнові права

1. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у
газеті, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які
готуються до випуску у світ, суд може заборонити розповсюдження
відповідної інформації.

2. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в
номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі
тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх
розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення
порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою
його знищення.{ Стаття 278 в редакції Закону N 3261-IV ( 3261-15 ) від
22.12.2005 }

Стаття 279. Правові наслідки невиконання рішення суду про
захист особистого немайнового права

1. Якщо особа, яку суд зобов'язав вчинити відповідні дії для
усунення порушення особистого немайнового права, ухиляється від
виконання судового рішення, на неї може бути накладено штраф
відповідно до Цивільного процесуального кодексу України
( 1618-15 ).

2. Сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати
рішення суду.

Стаття 280. Право фізичної особи, особисте немайнове право
якої порушено, на відшкодування шкоди

1. Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого
немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця
шкода підлягає відшкодуванню.

Глава 21 ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ПРИРОДНЕ ІСНУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Стаття 281. Право на життя 1. Фізична особа має невід'ємне право на життя. 2. Фізична особа не може бути позбавлена життя. Фізична особа має право захищати своє життя та здоров'я, а також життя та здоров'я іншої фізичної особи від протиправних посягань будь-якими засобами, не забороненими законом. 3. Медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою. Клінічні випробування лікарських засобів проводяться відповідно до закону. { Частину третю статті 281 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 3323-VI ( 3323-17 ) від 12.05.2011 } 4. Забороняється задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя. 5. Стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої фізичної особи. Стерилізація недієздатної фізичної особи за наявності медичних показань може бути проведена лише за згодою її опікуна, з додержанням вимог, встановлених законом. 6. Штучне переривання вагітності, якщо вона не перевищує дванадцяти тижнів, може здійснюватися за бажанням жінки. У випадках, встановлених законодавством, штучне переривання вагітності може бути проведене при вагітності від дванадцяти до двадцяти двох тижнів. Перелік ( 144-2006-п ) обставин, що дозволяють переривання вагітності після дванадцяти тижнів вагітності, встановлюється законодавством. 7. Повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством.{ Стаття 281 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2135-IV ( 2135-15 ) від 02.11.2004 }

Стаття 282. Право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю 1. Фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров'ю.

Стаття 283. Право на охорону здоров'я 1. Фізична особа має право на охорону її здоров'я. 2. Охорона здоров'я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та законом.

Стаття 284. Право на медичну допомогу 1. Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги. 2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. 3. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою. 4. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування. 5. У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника. 6. Надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється відповідно до закону.

Стаття 285. Право на інформацію про стан свого здоров'я 1. Повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я. 2. Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров'я дитини або підопічного. 3. Якщо інформація про хворобу фізичної особи може погіршити стан її здоров'я або погіршити стан здоров'я фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров'я фізичної особи, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами. 4. У разі смерті фізичної особи члени її сім'ї або інші фізичні особи, уповноважені ними, мають право бути присутніми при дослідженні причин її смерті та ознайомитись із висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду. Стаття 286. Право на таємницю про стан здоров'я 1. Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. 2. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. 3. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел. 4. Фізична особа може бути зобов'язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством. Стаття 287. Права фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я 1. Фізична особа, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я, має право на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката. 2. Фізична особа, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я, має право на допуск до неї священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду.

Стаття 288. Право на свободу 1. Фізична особа має право на свободу. 2. Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання спиртних напоїв, наркотичних та психотропних засобів, вчинення інших дій, що порушують право на свободу.

Стаття 289. Право на особисту недоторканність 1. Фізична особа має право на особисту недоторканність. 2. Фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню. 3. Фізичне покарання батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками, вихователями малолітніх, неповнолітніх дітей та підопічних не допускається. У разі жорстокої, аморальної поведінки фізичної особи щодо іншої особи, яка є в безпорадному стані, застосовуються заходи, встановлені цим Кодексом та іншим законом. 4. Фізична особа має право розпорядитися щодо передачі після її смерті органів та інших анатомічних матеріалів її тіла науковим, медичним або навчальним закладам.

Стаття 290. Право на донорство 1. Повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин. Донорство крові, її компонентів, органів та інших анатомічних матеріалів, репродуктивних клітин здійснюється відповідно до закону. 2. Взяття органів та інших анатомічних матеріалів з тіла фізичної особи, яка померла, не допускається, крім випадків і в порядку, встановлених законом. 3. Фізична особа може дати письмову згоду на донорство її органів та інших анатомічних матеріалів на випадок своєї смерті або заборонити його.

Особа донора не повинна бути відомою реципієнту, а особа
реципієнта - родині донора, крім випадків, коли реципієнт і донор
перебувають у шлюбі або є близькими родичами. { Абзац другий
частини третьої статті 290 в редакції Закону N 3436-VI ( 3436-17 )
від 31.05.2011 }

Стаття 291. Право на сім'ю

1. Фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має
право на сім'ю.

2. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з
сім'єю, крім випадків, встановлених законом.

3. Фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами
своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.

4. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної
особи, крім випадків, передбачених Конституцією України
( 254к/96-ВР ).

Стаття 292. Право на опіку або піклування

1. Малолітня, неповнолітня особа, а також фізична особа, яка
визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, має
право на опіку або піклування.

Стаття 293. Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля

1. Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я
довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про
якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її
збирання та поширення.

2. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до
нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має
право вимагати припинення такої діяльності.

Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди
довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.

3. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти
споживання (харчові продукти та предмети побуту).

4. Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові
умови праці, проживання, навчання тощо.

Глава 22 ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ СОЦІАЛЬНЕ БУТТЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Стаття 294. Право на ім'я 1. Фізична особа має право на ім'я. 2. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. 3. У разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо перекручення імені здійснене у засобі масової інформації, воно має бути виправлене у тому ж засобі масової інформації.

Стаття 295. Право на зміну імені

1. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на
власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім'я.

2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право
змінити своє прізвище та (або) власне ім'я за згодою батьків або
одного з них у разі, якщо другий з батьків помер, визнаний
безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено
дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї
дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено
з актового запису про її народження або якщо відомості про
чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її
народження за заявою матері.

У разі якщо над фізичною особою, яка досягла чотирнадцяти
років, встановлено піклування, зміна прізвища та (або) власного
імені такої особи здійснюється за згодою піклувальника.

3. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право
на зміну по батькові у разі зміни її батьком свого власного імені
або виключення відомостей про нього як батька дитини з актового
запису про її народження.

4. Прізвище, власне ім'я та по батькові фізичної особи можуть
бути змінені у разі її усиновлення, визнання усиновлення недійсним
або його скасування відповідно до закону.

5. Прізвище фізичної особи може бути змінене у разі
реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу або визнання його недійсним.

6. Підставами для відмови у зміні імені є:

перебування заявника під слідством, судом, адміністративним
наглядом;

наявність у заявника судимості, яку не погашено або не знято
в установленому законом порядку;

офіційне звернення правоохоронних органів іноземних держав
про оголошення розшуку заявника;

подання заявником неправдивих відомостей про себе.

7. Порядок розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного
імені, по батькові) фізичної особи ( 915-2007-п ) встановлюється
Кабінетом Міністрів України.{ Стаття 295 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }

Стаття 296. Право на використання імені

1. Фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх
сферах своєї діяльності.

2. Використання імені фізичної особи в літературних та інших
творах, крім творів документального характеру, як персонажа
(дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті
- за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків,
братів та сестер.{ Частина друга статті 296 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3261-IV ( 3261-15 ) від 22.12.2005 }

3. Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її
діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи
навчається, що грунтується на відповідних документах (звіти,
стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали
тощо), допускається без її згоди.

4. Ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи
обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила
адміністративне правопорушення, може бути використане
(обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним
вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про
адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених
законом.{ Частина четверта статті 296 в редакції Закону N 3261-IV
( 3261-15 ) від 22.12.2005 }
5. Ім'я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою. 6. Ім'я учасника цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за його згодою. 7. Використання початкової літери прізвища фізичної особи у засобах масової інформації, літературних творах не є порушенням її права.

Стаття 297. Право на повагу до гідності та честі 1. Кожен має право на повагу до його гідності та честі. 2. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. 3. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Стаття 298. Повага до людини, яка померла 1. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до тіла людини, яка померла. 2. Кожен зобов'язаний шанобливо ставитися до місця поховання людини. 3. У разі глуму над тілом людини, яка померла, або над місцем її поховання члени її сім'ї, близькі родичі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди. Стаття 299. Право на недоторканність ділової репутації 1. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. 2. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Стаття 300. Право на індивідуальність 1. Фізична особа має право на індивідуальність. 2. Фізична особа має право на збереження своєї національної,
культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на
вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо
вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам
суспільства.

Стаття 301. Право на особисте життя та його таємницю 1. Фізична особа має право на особисте життя. 2. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. 3. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. 4. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.{ Частина четверта статті 301 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3261-IV ( 3261-15 ) від 22.12.2005 }

Стаття 302. Право на інформацію 1. Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. 2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.{ Стаття 302 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3261-IV ( 3261-15 ) від 22.12.2005 }

Стаття 303. Право на особисті папери 1. Особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю. 2. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання, зокрема шляхом опублікування, допускаються лише за згодою фізичної особи, якій вони належать. 3. Якщо особисті папери фізичної особи стосуються особистого життя іншої особи, для їх використання, у тому числі шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи. 4. У разі смерті фізичних осіб, визначених частинами другою і третьою цієї статті, особисті папери можуть бути використані, у тому числі шляхом опублікування, лише за згодою їхніх дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер. Стаття 304. Розпоряджання особистими паперами 1. Фізична особа, якій належать особисті папери, може усно
або у письмовій формі розпорядитися ними, у тому числі і на
випадок своєї смерті.

Стаття 305. Право на ознайомлення з особистими паперами,
які передані до фонду бібліотек або архівів

1. Фізична особа має право вільно ознайомлюватися і
використовувати, зокрема шляхом опублікування, будь-які особисті
папери, передані до фонду бібліотек або архівів, з додержанням
прав фізичних осіб, визначених частинами третьою та четвертою
статті 303 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором, на
підставі якого були передані особисті папери.

Стаття 306. Право на таємницю кореспонденції 1. Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції. Листи, телеграми тощо є власністю адресата. 2. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата. Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи. 3. У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата використання кореспонденції, зокрема
шляхом її опублікування, можливе лише за згодою фізичних осіб,
визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.

У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і
адресата, а також у разі смерті фізичних осіб, визначених частиною
четвертою статті 303 цього Кодексу, кореспонденція, яка має
наукову, художню, історичну цінність, може бути опублікована в
порядку, встановленому законом.

4. Кореспонденція, яка стосується фізичної особи, може бути
долучена до судової справи лише у разі, якщо в ній містяться
докази, що мають значення для вирішення справи. Інформація, яка
міститься в такій кореспонденції, не підлягає розголошенню.

5. Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено
судом у випадках, встановлених законом, з метою запобігання
злочинові чи під час кримінального провадження, якщо іншими
способами одержати інформацію неможливо.{ Частина п'ята статті 306 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 }

Стаття 307. Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок 1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи
відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на
фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки
проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах
та інших заходах публічного характеру. 2. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-,
кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх
публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого
життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису,
відшкодовуються цією фізичною особою.

3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи
відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути
проведене лише у випадках, встановлених законом.

Стаття 308. Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена
на фотографіях та в інших художніх творах

1. Фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну
особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені
лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб,
визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.

Згода, яку дала фізична особа, зображена на фотографії,
іншому художньому творі, може бути після її смерті відкликана
особами, визначеними частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.
Витрати особи, яка здійснювала публічний показ, відтворення чи
розповсюдження фотографії, іншого художнього твору,
відшкодовуються цими особами.

2. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія,
інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або
розповсюджений без її згоди.

Фізична особа, яка позувала авторові фотографії, іншого
художнього твору за плату, а після її смерті - її діти та вдова
(вдівець), батьки, брати та сестри можуть вимагати припинення
публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії,
іншого художнього твору за умови відшкодування автору або іншій
особі пов'язаних із цим збитків. 3. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної
особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю
захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

Стаття 309. Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості 1. Фізична особа має право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. 2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості. Цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності не допускається. Стаття 310. Право на місце проживання 1. Фізична особа має право на місце проживання. 2. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом. Стаття 311. Право на недоторканність житла 1. Житло фізичної особи є недоторканним.
2. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду. 3. У невідкладних випадках, пов'язаних із рятуванням життя людей та майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, законом може бути встановлено інший порядок проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в них огляду та обшуку. 4. Фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 312. Право на вибір роду занять 1. Фізична особа має право на вибір та зміну роду занять. 2. Фізичній особі може бути заборонено виконувати певну роботу або обіймати певні посади у випадках і в порядку, встановлених законом. 3. Використання примусової праці забороняється. Не вважаються примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншими рішеннями суду, а також робота чи служба відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Стаття 313. Право на свободу пересування 1. Фізична особа має право на свободу пересування. 2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. 3. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. 4. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. 5. Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом. 6. Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей. Стаття 314. Право на свободу об'єднання 1. Фізичні особи мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації. 2. Належність чи неналежність фізичної особи до політичної партії або громадської організації не є підставою для обмеження її прав, надання їй пільг чи переваг.

Стаття 315. Право на мирні зібрання 1. Фізичні особи мають право вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо. 2. Обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...