Главная Обратная связь

Дисциплины:






Неологізми у професійному мовленні



Неологізми (від грецького – neos – новий, logos – слово) – нові слова, словосполучення, фразеологізми, що з’являються у мові. Виникнення неологізмів зумовлене потребою давати назви новим предметам, явищам, поняттям. Особливо активно поповнюються новими словами сучасні науково-технічні термінологічні системи: сайт, сервер, офшорний, дилер, менеджер, дизайнер, брокер, ді-джей, піар, євроремонт,бейсер (стрибки з парашутом із статичних об’єктів), спідмінтон (вид спорту), мерчендайзер. До неологізмів належать також слова, утворені від лексем, які існували в мові раніше: комп’ютер – комп’ютеризація, комп’ютерник; ракета – ракетник, ракетодром, ракетоносій.

Крім того, що неологізми називають нові поняття, вони ще з’являються через те, що інколи виникає потреба замінити вже існуючу назву точнішою, зрозумілішою. В українській мові існує лексема цукор, але ще недавно існували терміни, утворені від розмовного сахар:сахароза, сахарат, сахаризація. Ці терміни були замінені на: цукрат, цукроза, цукрування, цукровий діабет.

Неологізми умовно можна поділити на три групи: неологізми, які стали термінами, неологізми-професіоналізми та індивідуальні неологізми (вжиті у творах одного письменника). Використання нових слів у тексті документа повинно ґрунтуватися на оцінці того, чи є це слово терміном, чи називає поняття, яке має усталене позначення у мові.

Неологізми першої групи доцільно використовувати у документах. Це слова типу телефакс, брокер, біржа, ваучер тощо.

Неологізми другої групи не варто вживати в документах, якщо в українській мові є їхні прямі відповідники, наприклад: меседж – повідомлення, рингтон – мелодія. Хоча тут треба зважати і на призначення документа: якщо це міжнародний документ, то вживання таких слів може бути вмотивованим.

Неологізми третьої групи у документах не використовуються.

Поява нового слова спочатку, як правило, викликає деякий опір суспільства: воно не одразу й не кожне з нових слів бере собі на озброєння, адже поява нового слова – це насамперед відхилення від узвичаєних норм слововживання, до якого потрібно певний час звикати. Поступово загальномовні неологізми втрачають свою новизну і входять до активного вжитку, а потім в деяких випадках потрапляють і в розряд застарілих слів. Наприклад, багато з таких слів так і не стали загальновживаними через те, що зникли поняття, які вони позначали (промкартка, продподаток), або тому, що слово побудовано невдало (перепромисел, дичезаготовка, головодень, гружчик – вантажник, грузовик – вантажівка).

Особливо швидко приживаються і втрачають новизну ті неологізми, які вживаються в побуті, у діловому спілкуванні, у пресі і т.д. Адже, порівняно недавно з’явилися такі слова як електорат, мобільний телефон, сайт, а проте їх ніхто неологізмами не вважає.



Швидше приживається неологізм, який утворився з двох чи кількох загальновідомих, загальновживаних слів: мирне співіснування, служба побуту, залізна завіса, холодна війна, культурні контакти, комп’ютерний вірус.

Слова, які активно увійшли до лексичного складу швидко втрачають новизну. Ми їх починаємо сприймати не як неологізми, не за ступенем новизни, а за місцем їх вживання. Неологізми міцно увійшли в мову ділової документації. Такі слова пов’язані з суспільно-політичною та економічною сферою життя. Це – назви установ (Національний банк України); нових органів управління (ПФЛ - професіональна футбольна ліга); нових професій (менеджер, дилер, дизайнер, брокер, маклер, мерчендайзер); нових виробничих дій та станів (євроремонт).

У ділових паперах вживаються всі різновиди неологізмів, особливо – абревіатури: ПБ – патентне бюро, ОЦ – обчислювальний центр, ПДВ – податок на додану вартість. Але абревіатурами не слід зловживати. Треба дотримуватися норм, які впорядковують використання складноскорочених слів у різних стилях мовлення.

Прагнення до оригінальності призводить, у багатьох випадках, до невиправданого створення неологізмів, що не відповідають природі української мови. Ці слова стають зайвими, невиразними дублетами загальновживаних слів. Такі неологізми ускладнюють розуміння тексту, відволікають увагу читача на «відгадування» значення новотворів.

Якщо в науковій, офіційно-діловій літературі неологізми, увійшовши до загального вжитку, виконують, в основному, номінативну функцію, то у творах художньої літератури використання неологізмів пов’язане з явно вираженим стилістичним завданням. Використання таких неологізмів є досить небезпечним для наукового й офіційно-ділового стилю, оскільки тут не допускаються вживання експресивної лексики, наприклад: безхлібно (П.Тичина), канцелярствувати (В.Маяковський), розпетльовувати (О.Вишня).

Синоніми у професійному мовленні

Синоніми (від грец. - однойменність) – слова, тотожні або близькі за значенням, але різні за звучанням. Наприклад: сміливий – хоробрий, відважний, безстрашний, героїчний; квиток – білет; положення – становище, стан; суспільний – громадський тощо.

Виділяють такі види синонімів: семантичні (ідеографічні), стилістичні, абсолютні.

Семантичні (ідеографічні) – виступають як засіб уточнення, виділення, деталізації будь-якої ознаки поняття, наприклад, необґрунтований, невмотивований, безґрунтовний (який не має підстав для певних тверджень), неслушний (який позбавлений достатньої кількості даних), довільний, голослівний (який бездоказовий), неправомірний, не аргументований, недоказовий (який не має законних підстав) об’єднуються за загальним значенням безпідставний, але кожне з них має певний смисловий відтінок.

Стилістичні синоніми розрізняються за сферою вживання, емоційним забарвленням, образністю тощо. Наприклад, гепати – емоційно забарвлений синонім до слів стукати, бити; говорити – ректи, балакати.

Абсолютні – слова-синоніми, які мають однакове значення і вживаються як цілком тотожні: алфавіт – абетка – азбука, буква – літера, процент - відсоток, індустрія – промисловість, голкіпер - воротар.

Заміна термінологічних словосполучень однослівними термінами є також причиною утворення синонімів-дублетів (абсолютних синонімів): втратити свідомість – знепритомніти; нерухоме майно – нерухомість; листок непрацездатності – лікарняний; заробітна плата – зарплата; вихід з громадянства – експатріація; злочинна дія – злочин.

Абсолютні синоніми виникають внаслідок використання повних форм вираження юридичних понять і їх абревіатурних варіантів: ВВСУ – Вісник Верховного Суду України; КЗпП – Кодекс законів про працю; ПДВ – податок на додану вартість; МВС – Міністерство внутрішніх справ; КПК – Кримінально-процесуальний кодекс тощо. Така синонімія пояснюється прагненням до стислості терміна. Вони мають тотожне значення і цілком взаємозамінні. У ділових документах можна використовувати обидві ці форми, але спочатку варто використати повну назву, а в подальшому замінити її абревіатурою.

Більшість з абсолютних синонімів виникають внаслідок існування питомого та іншомовного терміна, двох запозичених термінів або двох українських термінів: уважно – пильно, справочинство – діловодство, адвокат – захисник, варта – сторожа – караул, відчай – розпач, процент – відсоток, наклепник – обмовник, засновник – фундатор, репарація – контрибуція, катування – тортури, юрист – правник, арешт – затримання, форпост – аванпост, юридичний – правовий, фактор – чинник, інвестор – вкладник, дефект – недолік, вада тощо. Зважаючи на це, потрібно користуватися правилами, які регулюють вживання слів іншомовного походження.

Наведені приклади є зразками лексичних синонімів. Але коли йдеться про синоніміку в широкому розумінні, треба розглянути й інші типи синонімів, крім лексичних.

Морфологічні синоніми – це варіанти форм слів на позначення того самого поняття: співає – співа, літає – літа, питає – пита, лунає – луна, синьому – синім, великому – великім. Перші компоненти цих синонімічних пар нейтральні з погляду літературної нормативності, другі теж літературні, але з обмеженим діапазоном уживання (поезія, розмовна мова).

Синтаксичні синоніми – різні синтаксичні конструкції, вживані для вираження тієї ж думки: для створення (нейтральний варіант з відтінком книжності), щоб створити (нейтральний варіант), з метою створення (книжно-офіційний варіант).

Словотвірна синонімія – наявність префіксально-суфіксальних утворень, наділених різними семантико-стилістичними відтінками: темніти – темнішати; завірення – завірювання; засвідчення – засвідчування; доповнення – доповнювання; насильний – насильницький; розшук – розшукання – розшукування; шантажник – шантажист. Ці пари показують різницю в характеристиці позначуваного ними поняття (у даному випадку процесу) щодо тривалості. Очевидно, перевагу слід надавати лише одному варіанту, адже в термінології не завжди існує необхідність наголошувати на тривалості процесу.

Фразеологічні синоніми – варіанти фразеологічних одиниць на позначення того самого поняття. Наприклад: «бути байдужим до чогось» – тримати нейтралітет, моя хата скраю, про мене - хай вовк траву їсть; «марно витрачати гроші, заробіток тощо» – кидати гроші на вітер, смітити грішми, тринькати гроші. Тільки перший варіант може використовуватись у офіційно-діловому стилі.

Фонетичні синоніми – різні форми того самого слова: імення – ймення, іти – йти, учитель – вчитель, уже – вже, узяти – взяти.

Точність і виразність змісту документа часто залежить від того, наскільки правильно і доречно підібрані слова. Багатство синонімії дає можливість вибрати найточніше для даного контексту слово, уникнути двозначного тлумачення висловлення та зберегти нейтральний тон. Незнання синонімічних можливостей мови є причиною появи багатьох помилок. Наприклад, у діловому стилі досить часто вживаються синоніми: робітник (людина, що працює на промисловому підприємстві); працівник – ширше поняття, ніж робітник (газетний працівник, науковий працівник, соціальний працівник, торговельний працівник); співробітник – компонент назви посади (старший науковий співробітник). Слово праця вживається вужче, ніж слово робота; наприклад: наша праця є дуже важкою – краще наша робота є…; праці вчених знаходяться у бібліотеці. Усі три слова позначають працюючу людину, але за кожним з них закріплена певна сфера вживання.

Досить часто при перекладі з російської мови слід пам’ятати, що до одного слова в російській мові, в українській мові – існує цілий синонімічний ряд (два і більше відповідники). Порівняємо: рос. заместитель – укр. заступник і замісник. Заступник – це офіційна назва постійної особи; замісник – це людина, яка тимчасово виконує чиїсь обов’язки; рос. билет – укр. білет, квиток. Квиток – вживаєтьсяу словосполученнях: театральний квиток, студентський квиток тощо. Білет – кредитний, банківський, екзаменаційний.

Російському слову «положение» в українській відповідає три слова: положення, становище, стан. Положення – це зведення правил, законів, наукове твердження та спосіб розміщення тіла в просторі (горизонтальне положення, основні положення математики, положення про дострокові вибори). Становище – це обстановка, ситуація, обставини життя людини і суспільства (міжнародне становище, знайти вихід із певного становища, офіційне становище). Стан – це слово, що означає суму якостей чогось на певний момент (стан економіки, фінансів, справ, хворого). Скоро – коли йдеться про час, швидко – на позначення інтенсивності руху.

При складанні документів потрібно зважати на такі правила функціонування синонімів-термінів.

1. Зважаючи на нейтральність лексики офіційно-ділового та наукового стилів не допускається вживання стилістичних синонімів, які мають емоційне забарвлення: солдат (нейтр.) – воїн, батьківщина (нейтр.) – вітчизна,кашляти (нейтр.) – кахикати (розмовн.).

2. Не допускається взаємозаміна синонімів, особливо коли одне слово є запозиченим, а друге власне українським (контракт – угода, договір; дефект – недолік, вада). Навіть якщо синоніми є дублетами (тобто абсолютно тотожними), варто використовувати у документах тільки одну форму, що полегшує розуміння тексту (крім абревіатур): іспит – екзамен, процент – відсоток.

3. Синоніми потрібно використовувати з точним урахуванням відтінків значень, особливо, коли перекладаємо текст з російської мови на українську і навпаки. Наприклад: відносини (виробничі, дипломатичні, ринкові); стосунки (дружні стосунки, родинні стосунки). У російській мові є один відповідник до цих слів – отношения.

У текстах ділового стилю уникають емоційно забарвлених висловів, натомість вживають описові звороти нейтрального характеру. Прагнення до точності зумовлює появу перифраз (парафраз) – описових зворотів, за допомогою яких явище, предмет, особа називається не прямо, а описово, через характерні їх риси. Наприклад: чорне золото, замість кам’яне вугілля; легені планети – ліс; невидима смерть – радіація; біле золото – бавовна, артерії планети – ріки.

Досить активно у діловому мовленні вживаються евфемізми – описові вислови, які пом’якшено передають те чи інше слово, висловлювання, які вважають неприємними, нетактовними, грубими або непристойними. У тексті вони виступають у функції контекстуальних синонімів. Так, наприклад, в офіційно-діловому документі, зокрема некролозі, не вживається слово помер. Його заміняють: заснув навіки, пішов від нас, наша наука втратила…, пішов з життя тощо.

Якщо слово має занадто емоційний характер, то воно заміняється нейтральним. Так, у протоколах до слів п’яний, п’яниця, пиячити добирають описові звороти: у нетверезому стані, під дією алкоголю, у стані сп’яніння. Замість брехати вживаються евфемізми помилятися, говорити неправду, відходити від істини та ін.

Не скрізь доречною буває й категорична наказовість (Не курити! Палити заборонено!), їх можна пом’якшити такими висловлюваннями: Просимо не палити. У нас не курять. Евфемістичними у професійному мовленні є такі вислови: припуститися протиправних дій, зловживав своїм службовим становищем, припустився фінансових надуживань. Однак вживання таких евфемізмів не завжди є доцільним, оскільки вони можуть дати неправильне тлумачення змісту документу. Тому використовувати такі слова слід обмежено.

 

Пароніми у професійному мовленні

Пароніми – слова, близькі за звучанням, але різні за значенням: нагода –пригода, адрес – адреса, дільниця – ділянка. Пароніми мають, переважно, однаковий корінь, а відрізняються суфіксом, префіксом, кількома літерами в закінченні, наявністю чи відсутністю частки –ся (-сь).

Паронімічними відношеннями поєднується пара слів, значно рідше – три або більше (дипломат – дипломант – дипломник). За характером смислових зв’язків пароніми поділяються на кілька груп:

1. Синонімічні (важкий – тяжкий, привабливий – принадливий).

2. Антонімічні (прогрес – регрес, адресат – адресант).

3. Що мають семантичну близькість (витратити – затратити, вирізнятися – відрізнятися).

4. Тематичні пароніми (абонент – абонемент, пам’ятка – пам’ятник).

У паронімах головне – їх смислове розрізнення. Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі в їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Щоб таких помилок не траплялося, слід уточнювати значення слова, звертаючись до словників: оснований – той, що базується на чомусь, заснований – створений, розпочатий; дипломант – переможець конкурсу, дипломник – автор дипломної роботи; додержувати – виконувати щось точно, забезпечувати наявність чогось (додержувати слова, порядку), додержуватися – бути прихильником якихось думок, певних поглядів, переконань; покажчик – напис, стрілка, довідник, показник – наочне вираження (у цифрах, графічно), наприклад: предметний покажчик, економічний показник; економічний – 1) який стосується сукупності суспільно-виробничих відносин, господарського життя тощо: економічна криза, економічний журнал; 2) вигідний у господарському відношенні: економічна техніка; економний – той, що ощадливо витрачає щось, сприяє економії: бути економним, економна людина.

Помилки щодо вживання паронімів особливо небезпечні у діловому мовленні, оскільки вони можуть спотворити зміст усього документа: макроклімат– клімат великих просторів землі; мікрокліматклімат невеликих просторів, обумовлений особливостями місцевості – ліс, болото і т.д.; парламентер особа, що направляється однією воюючою стороною до іншої; парламентарчлен парламенту.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...