Главная Обратная связь

Дисциплины:






Технологія створення дизайн-проекту



Створення дизайн проекту починають з виконання проектної пропозиції. Успішне її виконання – це запорука вдалого майбутнього проекту, створення якісної продукції, що буде мати попит і з часом буде реалізованою у серійне виробництво.

Роботу над дизайн-проектом потрібно починати з ознайомленням з завданням та збору інформації про об’єкт технологічної діяльності, який потрібно розробити. На даному етапі потрібно зібрати та проаналізувати усю інформацію, яка відноситься до даного типу об’єкту проектування.

Робота починається з вивчення теми та основного художньо-конструкторського завдання. Завдання художника-конструктора полягає у тому, щоб за мінімально відведений термін, зібрати максимальну кількість інформації про об’єкт проектування - основні характеристики, загальний вигляд та форми конструкції найкращих зразків виробів аналогічного типу об’єкту проектування. Джерелом інформації можуть бути публікації у вітчизняних та закордонних виданнях, каталоги промислових фірм та відомих виставок, зразки асортименту різноманітних фірм, інформація з Інтернету тощо. Уся зібрана про об’єкт технологічної діяльності інформація систематизується.

Прототипи об’єкту проектування ретельно і критично оцінюються з точки зору сучасних вимог та усіх особливостей їх художньо-конструкторського рішення. Слід уважно та ретельно переглянути усі зразки виробів, зробити аналіз позитивних та негативних якостей діючої моделі прототипу, яка з точки зору внутрішньої конструкції, може бути обраною основною базою для проекту – проектної пропозиції.

Проектування сучасних об’єктів технологічної діяльності являє собою процес вирішення складного комплексу, пов’язаних між собою, завдань, з одного боку, - техніко-економічними, інженерними вимогами, з другого – споживчими потребами людини. Дослідження споживчих властивостей об’єктів, а також, врахування соціальних вимог, що до них ставляться, дозволяють визначити конкретні вимоги до якості виробів, що проектуються.

Вироби, як об’єкти проектування, в якості матеріальних тіл повинні відповідати законам природи, а в якості суспільних речей – законам соціальної дійсності. До природних відносяться фізичні, хімічні, енергетичні властивості речовин, а до суспільних – користь, зручність, краса. Художнє конструювання не мета, а засіб, що забезпечує зв'язок між виробництвом та споживанням. Проміжними моментами даної системи є сфера розподілу та торгівля. Тому, загальна модель предметної дійсності включає чотири, взаємозв’язані між собою сфери діяльності – проектування, виробництво, розподіл, споживання.

Функції речей в суспільних процесах різноманітні. Кожна річ, як об’єкт технологічної діяльності, може виступати, як мінімум, у чотирьох якостях: як проект-ідея, продукт виробництва,товар та предмет споживання. Річ народжується у вигляді проекту, створеного конструктором спільно з художником-конструктором; набуває матеріальної форми, стає промисловим виробом у наслідок співпраці дизайнера, інженера, працівника, а потім перетворившись на товар, попадає до споживачів та стає предметом споживання.



Таким чином, продукт праці перестає бути простим природним тілом, обробленим засобами праці, він стає предметом споживання, який володіє сукупністю корисних властивостей.

У сфері товарообміну ведучу роль відіграє, споживчий попит, який безпосередньо залежить від асортименту та якості товарів. Орієнтація дизайнерів на рішення економічних завдань – найважливіша умова їх успішної діяльності. У даному розумінні, художньо-конструкторську та інженерну практику можна вважати сферою виробництва якості об’єктів технологічної діяльності.

Виходячи з інтересів економічності та конкурентоспроможності, дизайнери у процесі проектування, повинні забезпечити новизну та оригінальність форм виробів. Новизна форми, відповідно, вимагає появі нових конструктивно-інженерних рішень, які мусять сприяти появі або впровадженню прогресивних технологічних процесів виготовлення об’єктів виробництва. У процесі проектування виробів, дизайнер зобов’язаний враховувати реальні можливості промисловості, сприяючи, у той же час, її удосконаленню, ставлячи, тим самим, перед промисловістю, більш складні, продиктовані часом завдання.

Сучасні показники якості виробів та споживчі властивості сучасних об’єктів технологічної діяльності різноманітні: анатомічні, фізіологічні, психологічні, естетичні тощо. Тому дуже важливим являється проведення ергономічного аналізу прототипів.

На даний час, ергономіка являє собою достатньо розвиненою наукою, яка має свій предмет та методи дослідження. На основі ергономічних досліджень розробляються вимоги до об’єктів технологічної діяльності, з урахуванням, так званого «людського фактору».

Ергономіка (від грецького означає: ergon – робота, nomos - закон) – це науково-технічна та науково-експериментальна дисципліна, що досліджує психофізіологічні фактори взаємодії людини і техніки в умовах єдиної системи «людина – машина». Мета ергономіки – зниження до мінімуму негативного впливу умов праці на психофізіологічний стан людини та її працездатність.

Дані науки ергономіці спираються на дані фізіології, психофізіології і психології та визначають де які вимоги, щодо форми об’єктів проектування та особливостей технологічних процесів їх виготовлення. Більш за все, ці вимоги стосуються до об’єктів, які функціонують у сфері виробничої діяльності людей, тобто станкам, верстатам, пультам керування тощо.

Ергономічні вимоги безпосередньо пов’язані з естетичним вимогами, а тотожно з вимогами економіки та технології. Тому ергономічне дослідження об’єктів технологічної діяльності являється вагомою частиною процесу дизайн-проектування. Існують чотири групи ергономічних показників, за якими здійснюються ергономічні дослідження технологічних об’єктів та оцінюється якість продукції: гігієнічні, антропометричні, фізіологічні і психофізіологічні, психологічні.

Гігієнічні показники визначаються рівнями освітленості, вентиляції, вологості, запиленості, температури, радіації, токсичності, шуму, вібрації тощо.

Антропометричні показники визначаються відповідністю об’єкту розмірам та формі тіла людини (таблиця…), розподілу маси тіла, урахуванням розмірів голови і кісті руки (таблиця…). Антропометрична відповідність характеризується довільним визначенням параметрів конструкції відносно анатомічних особливостей тіла людини, його розмірів, можливостей руху, з урахуванням робочого положення та принципами користування виробами у процесі експлуатації.

Таблиця

Антропометричні параметри людини, які використовуються в ергономіці (см)

№ поз. на мал. Поза, параметр тіла людини, що вимірюється вимирювання Параметри чоловіків Параметри жінок Використання в ергономіці
Стоячі довжина тіла (зріст) 167,8±5, 8 156,7±5,7 Визначення висоти верстата при роботі у позі стоячі, визначення висоти робочого приміщення
Довжина тіла з витягнутої рукою у верх 213,8±8, 4 198,±7,6 Визначення зони досяжності по вертикалі, з метою розташування органів керування
Дельтоідна ширина плеча 44,5+2,2 41,8±2,4 Визначення параметрів робочого місця
Довжина руки витягнутої у перед (редуцір) 64,2±3,3 59,3±3,1 Визначення зон досяжності по глибіні
Довжина руки, витягнутої у бік (редуцір) 62,2±3,3 56,8+3,0 Визначення зон досяжності по глибіні
Довжина плеча 32,7±1,7 30,2±1,6 Визначення висоти розташування органів керування и висоти робочої поверхні
Довжина ноги 90,1±4,3 83,5±4,1 Визначення висоти розташування органів керування и висоти робочої поверхні
Довжина бедра     Визначення висоти розташування органів керування и висоти робочої поверхні
Висота очей стоячі 155,9±5, 8 145,8±5,5 Визначення висоти робочої поверхні та розташування засобів індикації, зон огляду
Висота плечової точки 137,3+5, 5 128,1±5,2 Визначення висоти робочої поверхні та висоти розташування органів керування
Висота долонної точки 51,8±3,5 48,3±3,6 Визначення зони охоплення
Сидячі довжина тіла 130,9+4, 3 121,1+4,5 Вибір висоти верстатів, верстаків, вибір висоти кабін у машинах, комбайнах, тракторах тощо
Висота очей від підлоги И8,0±4, 3 109,5±4,2 Визначення висоти робочої поверхні, розташування сигналізації, засобів індикації
Висота плеча від підлоги 100,8+4, 92,9+4,1 Визначення висоти робочої поверхні, зони керування важелями
Висота ліктя від підлоги 65,4±3,3 60,5±3,5 Визначення висоти робочої поверхні, зони керування важелями
Висота колін 50,6±2,4 46,7±2,4 Визначення висоти робочого стільця
Довжина тіла над сидінням 88,7±3,1 84,1+3,0 Визначення висоти верстата, органів керування, засобів індикації

 

Висота очей над сидінням 76,9±3,0 72,5+2,8 Розташування органів керування, засобів індикації, висоти робочої поверхні
Висота плеча над сидінням 58,6±2,7 56,0±2,7 Розташування органів керування, визначення висоти робочої поверхні
Висота ліктя над сидінням 23,2±2,5 23,5±2,5 Розташування підлікотникив, визначення висоти робочого місця
Довжина передпліччя ,руки (редуцір) 36,4±2,0 33,4±1,8 Визначення зони досяжності по глибині розмірів робочого місця
Довжина витягнутої руки 104,2±4, 8 98,3±4,7 Розташування органів ручного керування
Довжина бедра 59,0±2,7 56,8+2,8 Визначення розмірів сидіння

 

Таблиця





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...