Главная Обратная связь

Дисциплины:






Поняття фінансової рівноваги. Механізми фінансової стабілізації



Забезпечення постійної платоспроможності є основним завданням фінансового менеджменту. Цього можна досягти, додержуючи фінансової рівноваги в довго­строковому періоді. Фінансова рівновага передбачає, що грошо­ві надходження під-ва дорівнюють або перевищують потребу в капіталі для виконання поточних платіжних зобов'язань. У процесі фінансового аналізу застосовують різноманітні рівняння фінансової рівноваги, базову модель яких можна подати в так:

1) (Початковий стан резервів ліквідності + виручка від реалізації + надходження від інвестиційної діяльності) = (Поточні виплати в рамках операційної діяльності + інвестиції + погашення заборгованості (основна сума, відсотки) +виплата дивідендів + кінцевий обсяг резервів). Використання моделей фінансової рівноваги з метою забезпе­чення платоспроможності та ліквідності під-ва, що пере­буває у кризі, спрямоване на збільшення вхідних грошових пото­ків та зменшення вихідних. Система санаційних заходів, що ґрунтується на використанні моделей фінансової рівноваги в довгостроковому періоді, формує тактичний механізм фінансової стабілізації. Якщо фін менеджер не правильно розрахував строки залученя та використ кап-лу або вони порушені та рівновага порушується і п-во не може виконати платіжні зобовязання.

2) Розрізня­ють такі основні правила фінансування підприємств:золоте правило фінансування;золоте правило балансу;правило вертикальної структури капіталу.

Перші два правила характеризують горизонтальну структуру капіталу та майна під-ва. Останнє стосується лише пасиву балансу. Усі три правила базуються на розрахунку низки показ­ників, що характеризують співвідношення певних статей балансу.Золоте правило фінансування називають також золотим бан­ківським правилом, або правилом узгодженості строків. Це пра­вило вимагає, щоб строки, на які мобілізуються фінансові ресур­си, збігалися зі строками, на які вони вкладаються в реальні чи фінансові інвестиції. Золоте правило балансу вимагає крім паралельності стро­ків фінансування та інвестування ще й додержання певних спів­відношень між окремими статтями пасивів та активів. Загалом це правило вимагає виконання двох умов:а) основні засоби мають фінансуватися за рахунок власного капіталу та довгострокових позик;б) довгострокові капіталовкладення (основні фонди і довгострокові оборотні активи) мають фінансуватися за рахунок довгострокових пасивів.Правило вертикальної структури капіталу пов'язане з ана­лізом складу та структури джерел формування капіталу. При­в'язування до активів не здійснюєть­ся. Правило вертикальної структури вимагає додержання пев­ного співвідношення між власним і позичковим капіталом під-ва. Обчислюють два основні показники: коефіцієнт фінансової незалежності та коефі­цієнт фінансового лівериджу (коефіцієнт заборгованості). Для визначення оптимальної структури капіталу під-ва розраховують ефект фінансового лівериджу. Показник доцільно обчислювати у процесі санаційного аудиту під-ва з метою визначення відхилення від оптимальної структури капіталу та оцінки ризиків, а також під час роз­робки стратегії фінансування санації. Він характеризує залежність рентабе­льності власного капіталу під-ва від рентабельності всіх ак­тивів, процентів за кредит та коефіцієнта заборгованості. Чим вищий коефіцієнт фінансового лівериджу, тим нижчий рівень рентабельності власного капіталу.



Стратегічний механізм фінансової стабілізації являє собою винятково наступальну стратегію фінансового розвитку, що забезпечує оптимізацію необхідних фінансових параметрів, підлеглу цілям прискорення всього економічного росту підприємства, мінімізацію необхідних фінансових параметрів та має на меті прискорення економічного зростання підприємства в цілому.

Цей механізм здійснюється за допомогою стратегічних заходів. Стратегічні заходи стабілізації — передбачають оцінку виробничо-технічного та економіко - управлінського потенціалу підприємства, розробку й реалізацію адекватної стратегії розвитку підприємства залежно від виявлених тенденцій розвитку, специфіки галузі, характеру поведінки й цілей, переслідуваних підприємством. Проведення цих заходів передбачає більш тривалий період (близько 5—6 кварталів). Їх основною метою є стабілізація діяльності та створення умов для забезпечення стійкого зростання підприємства у перспективі. Практика показала, що головними причинами дестабілізації та кризи є незадовільна система управління i низький рівень інноваційного потенціалу підприємства. Зусилля вcix підрозділів повинні бути сконцентровані службою стратегічного розвитку на вирішенні ключових питань, що дають головний внесок у досягнення кінцевих результатів. Заходи щодо виходу з кризи поділяються на тактичні й стратегічні.

Стратегічні заходи полягають в аналізі та оцінці становища підприємства, вивченні виробничого потенціалу, розробці виробничих програм, політики доходів, інновацій, розробці загальної концепції фінансового оздоровлення підприємства. 14 При розробці напрямків виходу з кризи з урахуванням представлених варіантів стратегії підприємства ставиться питання про можливі проекти фінансового оздоровлення. Стратегія фінансового оздоровлення містить у coбi як план кардинальних змін у діяльності підприємства (часткового або повного перепрофілювання), так i вирішення проблеми накопичених боргових зобов'язань за допомогою мораторію на виплату боргів.

Організаційно - економічний механізм антикризового управління включає розробку сукупності заходів економічного, правового й організаційного характеру, спрямованих, з одного боку, на створення максимально сприятливих умов для оздоровлення підприємства, а з іншого — у випадку абсолютної збитковості підприємства — на проведення цивілізованої ліквідаційної процедури. Цей організаційно - економічний механізм дозволяє вирішити проблему виживання, стабілізації i забезпечення умов для стійкого зростання підприємства та складається з двох механізмів: стратегічного та тактичного.

Тактичний механізм фінансової стабілізації представляє собою переважно наступальну тактику, спрямовану на перелом несприятливих тенденцій фінансового розвитку та вихід до фінансової рівноваги підприємства. Тактичний механізм - це щось середнє між захисною і наступальною стратегією. Наступальну стратегію відображає тільки стратегічний механізм, він підштовхує підприємство до агресивних дій, тобто збільшення цін, витрат, модернізації обладнання на підприємстві, до зміни або пошуку нових ринків збуту, вивільнення робочих місць.

Основною метою тактичного механізму є запобігання поглибленню кризи підприємства. Заходи, що починаються на даному eтапі, мають тактичний характер. Вони включають оголошення «надзвичайного стану» підприємства, проведення експрес-діагностики, зміцнення «бойового духу» колективу, створення команди однодумців, уживання заходів щодо фінансового оздоровлення, виявлення i швидке використання резервів, що „ лежать на поверхні ”. Залежно від глибини дестабілізації діяльності підприємству на здійснення заходів даного етапу дається 2—3 місяці. Поліпшення результатів може бути досягнуте за рахунок підвищення ефективності використання наявних pecypciв, удосконалення управління, підвищення його адаптивності. Як критерій досягнення мети пропонується збільшення коефіцієнта поточної ліквідності i коефіцієнта забезпеченості підприємства власними оборотними коштами до нормативних значень i вище. Коли процес дестабілізації діяльності підприємства зупинений, доцільно перейти до стратегічного механізму.

Тактичні (оперативні) заходи щодо виходу з кризи можуть бути як захисними (скорочення витрат, закриття підрозділів, скорочення персоналу, скорочення виробництва i збуту), так i наступальними (активні маркетингові дослідження, високі ціни на продукцію, використання внутрішніх резервів, модернізація, вдосконалення управління).





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...