Главная Обратная связь

Дисциплины:






Наука і техніка ХХ ст.



КУРС ЛЕКЦІЙ З КУЛЬТУРОЛОГІЇ

 

Європейська культура ХХ ст.

 

 

Розробив викладач Ремболович В.А.

 

Розглянуто та затверджено

на засіданні циклової комісії

лінгвістичних дисциплін.

Протокол №

від 200 р.

 

Голова комісії В.А.Ремболович

 

 

 

Культурологія. Курс лекцій для студентів другого курсу всіх спеціальностей. Укладач Ремболович В.А. Комп’ютерна верстка

 

 

У лекції розкрито матеріал з теми «Європейська культура ХХ ст.». В кінці лекції вміщено словник термінів, питання та завдання для самоперевірки, вказано літературу.

Лекція рекомендована для студентів всіх спеціальностей денного та заочного відділень навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

 

 


Європейська культура ХХ ст.

1. Історичний нарис.

2. Релігія і церква.

3. Наука і техніка ХХ ст.

4. Мистецтво на межі ХІХ–ХХ ст.

5. Мистецтво ХХ ст.

 

Історичний нарис

Початок ХХ ст. характеризується зіткненням політичних інтересів між великими країнами Європи. Боротьба за сфери впливу (колонії) стала причиною Першої світової війни.

Результатом війни стало падіння монархії в Германії, Австро-Угорщині (її розпад на ряд самостійних національних держав) і в Росії (Лютнева революція 1917).

Жовтнева революція в Росії 1917 року і утворення СРСР (1922) стали початком головного політичного протистояння ХХ ст. між капіталістичним та соціалістичним світом. Вона ж стала стимулом для підйому національно визвольного руху у багатьох колоніальних країнах.

Перемога у Другій світовій війні, яку СРСР разом із своїми союзниками (Англія, Франція, США та інш.) здобули над коаліцією Германії, Італії, Японії, Угорщини та інших країн, призвела до утворення „табору соціалізму” та „табору капіталізму”. Лідерство у світовій економіці та політиці на Заході у ХХ ст. належало США, які і зберігали його до 70–80-х років ХХ ст. СРСР в 60-х – початку 70-х років займав друге місце у світі (після США) за показниками розвитку промисловості. У 80–90-х роках на перше місце за показниками вийшла Японія, витіснивши США та СРСР.

В 60-ті роки проходить крах системи колоніалізму, і на світову політичну арену виходять так звані країни „третього світу”, країни, які звільнилися від колоніальної залежності.

На початку ХХ ст. настав крах „табору соціалізму”, розпад СРСР. Як результат, на перший план у світовій політиці вийшли протиріччя між високорозвиненими і слаборозвиненими країнами, між Сходом (Японія, Корея тощо) та Заходом (США, європейські країни), між США та європейськими країнами, між християнським і мусульманським світом.



Говорячи про світову культуру ХХ ст., необхідно мати на увазі, що в різних районах Землі і у різних народів існують не просто різні культури, але і культури різних типів та рівнів. Інакше кажучи, на Землі зараз існують первісні (традиційні) культури, культури середньовічного типу, культури Нового часу, окрім того, у багатьох країнах, які пережили епоху колоніальної залежності, виникли синкретичні культури, які з’єднують елементи традиційної і сучасної культури.

Релігія і церква

В ХХ ст. в країнах Європи та Північної Америки продовжується процес секуляризації суспільства. В наш час багато людей в цих країнах – атеїсти, а більша кількість віруючих скоріше за все віруючі „за звичкою”, найчастіше не вірять в догмати християнства (наприклад, пекло і рай). Тим паче релігія та церква відіграють помітну роль в житті суспільства у багатьох країнах.

До найважливіших подій релігійного життя відноситься виникнення в ХХ ст. (з ініціативи протестантських церков) екуменістичного руху – руху за об’єднання всіх християнських церков. В кінці ХХ ст. релігійні діячі різних церков і віровчень (християни, мусульмани, буддисти та інші) починають об’єднуватися в рух за мир, соціальний прогрес і гуманізм. Перші екуменістичні організації – „Віра і влаштування” (засновник єпископ Американської Єпископальної Церкви Чарлз Генрі Брент) та „Життя і діяльність” (засновник шведський лютеранський єпископ Натан Содерблюм, лауреат Нобелівської премії 1930 р.) – виникли на початку ХХ ст. У 1948 р. була заснована ще одна організація – Всесвітня Рада Церков (ВРЦ). Ставлення християн різних конфесій до ВРЦ було неоднозначне: вони застерігали, що Всесвітня Рада – це спроба створити якусь „надцеркву”, нове, особливе вчення. Згодом ставлення, зокрема Католицької та Православної церкви, змінилося. Так на ІV Всесвітній асамблеї Всесвітньої Ради Церков, яка відбулася в 1968 р. в швецькому місті Упсала, був присутній Папа Іоанн Павло ІІ.

Другою важливою подією можна вважати виникнення в ряді районів світу синкретичних релігій: найчастіше це стихійний синтез насаджуваного європейськими колонізаторами християнства і місцевих віровчень. Яскравим прикладом синкретичної релігії є національна релігія Японії синтоїзм. Синтоїзм зазнав впливу буддизму, конфуціанства та християнства.

Цікавою особливістю культури високорозвинених країн ХХ ст. є розквіт і поширення (з середини 60-х років) так званих „нетрадиційних” або „молодіжних” релігій та культів. Їх бурхливий розквіт пов’язаний перш за все молодіжними рухати 1965–1970 рр., змістом яких були „сексуальна” та „психоделічна” („наркотична”) революції, боротьба проти війни у В’єтнамі (у США), боротьба із конформізмом буржуазного світу тощо. Умовно релігії „нового віку” поділяються на три великі групи. До першої відносяться культи, що проголошують себе варіантами християнства і пропонують унікальну „богоодкровенну” істину, рекламуючи власний шлях до спасіння людства. Серед них: „Сім’я любові” („Діти бога”), „Церква Армагеддона”, „Місцева церква”, „Церква уніфікації” (Об’єднана церква). Другу значну групу становлять культи, що ведуть свій родовід зі Сходу. Найбільші серед них: „Рух Харе Крішна” (Міжнародне товариство усвідомлення Харе Крішни), „Дзен-буддизм”, „Місія божественного світла”, „Ананда Марга”, бахаїзм та ін. Окрему групу репрезентують об’єднання, що займаються переважно „духовними” вправами, психотерапевтичними сеансами і процедурами, під які нерідко підводять релігійні спекуляції. Тут відокремлюється Церква сайєнтології, Товариство трансцендентальної медитації, Синанон, Біле Братство.

 

Наука і техніка ХХ ст.

В ХХ ст. розвиток науки і теніки став ще більшим, аніж у ХІХ ст. 19 грудня 1900 року на засіданні Берлінського фізичного товариства фізик Макс Планк виклав отриману формулу для розподілу енергії у спектрі електромагнітного вимірювання абсолютно чорного тіла Е=hn. Цей день можна вважати днем народження квантової теорії.

В 1900 р. побачила світ книга Зигмунда Фрейда „Тлумачення снів”. Фрейд вперше поширив принципи психоаналізу на різні галузі людської культури і розвинув теорію психосексуального розвитку людини і головну роль у формуванні характеру і патологій відводив переживанням раннього дитинства. Цим він заклав основи психоаналізу.

Перший в світі успішний політ літака американських конструкторів братів Райт із двигуном внутрішнього згорання відбувся 17 грудня 1903 року. Політ тривав 59 секунд.

Російський осноположник сучасної космонавтики Костянтин Циолковський вперше обґрунтував можливість використання ракет для міжпланетного зв’язку, вказав раціональні шляхи розвитку космонавтики і ракетного двигуна.

В 1905 р. Альберт Ейнштейн опублікував спеціальну, або власну теорію відносності.

В 1900-ті роки видатний російський фізіолог І.П.Павлов зайнявся проблемами вивчення вищої нервової діяльності, він став творцем найбільшої фізіологічної школи сучасності. За ряд робіт по фізіології кровообігу та травлення (знамениті „павловські фістули”) він був нагороджений у 1904 р. Нобелівською премією.

Чеський лікар Ян Янський встановив наявність чотирьох груп людської крові, що мало виключно важливе значення для практики переливання крові, бо останнє припустимо лише в тому випадку, коли кров, яка переливається хворому за своєю групою, співпадає з групої його ж власної крові.

В 1908 р. до продажу надійшов перший компактний електричний пилосос.

Ще в 1495 р. Леонардо да Вінчі обґрунтував ідею парашута. В 1617 р. інженер-фізик Ф.Веранцо здійснив перший стрибок з парашутом. Але масове використання парашута в авіації було проблематичним: парашут укладували в спеціальний відсік літака у розгорнутому стані, і під час евакуації він міг легко зацепитися за деталі планера. В 1911 р. російський винахідник Г.Е.Котельников створив перший в світі ранцевий рятувальний парашут.

Вчений біохімік, польський єврей (з 1920 р. американський громадянин) Казімеж Функ у 1912 р., проводячи досліди у лондонському Інституті профілактичної медицини, вперше отримав речовину, яку назвав „вітаміном”.

Це був вітамін В-1, який Функ виділив із рисових висівок як профілактичний засіб проти бері-бері, якою хворіли в країнах Азії ті, хто споживав лише очищений рис. В 1897 р. голландський військовий лікар Крістіан Ейкман, який проходив службу на острові Ява, встановив, що перехід на неочищений рис зцілює цю хворобу. Але виділити речовину, яка мала сильну лікувальну дію, випало Функу, який також „узаконив” висловлювання задовго до нього багатьма лікарями і фізіологома думку про те, що такі хвороби як цинга, рахіт, пелагра ті інші виникають відсутністю у харчах деяких речовин – за його термінологією, авітамінозом. В 1929 р., коли за цей внесок у відкриття вітамінів Нобелівська премія була присуджена Х.Ейкману та англійському біохіміку Фредеріку Хопкінсу, багато вчених не мали сумніву в тому, що Функа несправедливо забули.

15 вересня 1916 року у битві на річці Сомме германські позиції були атаковані британськими військами із застосуванням нової зброї – танків. Перші танки являли собою стальну клепану коробку ромбовидної форми, з чавунними гусеницями. Швидкість складала всього 1-3 кілометри на голину.

В 1916 р., після кропіткої розробки Володимиром Федоровим була створена перша в світі ручна автоматична зброя. Подібні ситеми були створені і в інших країнах. Найбільш цікавими з них стали автоматичні гвинтівки Браунінга у США (1918р.), у Франції – R.S.C., у Германії – „Маузер”.

22 квітня 1915 року Германія вперше у світовій історії застосувала бойові отруйні речовини. Засобом зброї масового враження був використаний хлор. А 12 липня 1917 р. поблизу бельгійського міста Іпр Германія вперше випробувала у бойових умовах гірчичний газ, який в подальшому отримав назву іприт. Як засоби захисту були розроблені протигази (перший з них російським хіміком Н.Д.Зеленським).

Термін „плазма” вперше був введений американськими вченими І.Ленгмюром та Л.Тонксом у 1923 р. Значних результатів у галузі гідродинаміки, фізичної кінетики і фізики досягнув Л.Д.Ландау. В 1936 р. він дав кінетичне рівняння для плазми і встановив вид інтегралу зіткнення для заряжених частинок. В 1950 р. І.Е.Тамм і А.Д.Сахаров запропонували ідею магнітної термоізоляції для досягнення управляємого термоядерного синтезу.

16 березня 1926 року поблизу міста Оберн, що в американському штаті Массачусеттс, вперше була запущена ракета на рідкому паливі. Запуск здійснив американський інженер, один із піонерів ракетобудування, Роберт Годдард. Ракета висотою з метр важила – разом із паливом – всього близько 5 кг, піднялася на висоту близько 12,5 м, пролетіла відстань 56 м, політ тривав 2,5 секунди.

27 січня 1926 року англійський винахідник Джон Берд вперше публічно продемонстрував телевізійну передачу простих зображень (мальтійського хреста тощо). Зображення передавалося на віддаль 3,5 км, його чіткість складала 30 рядків, розверстка зображення здійснювалася механічним приладом – так званим диском Ніпкова (запатентованим германським інженером Паулем Ніпковим ще в 1884 р.). Розвиток телебачення в подальшому пов’язаний з ім’ям В.К.Зворикіна, який винайшов трубку, що передавала (іконоскоп) і яка приймала (кінескоп).

У лютому 1930 р. молодий американський астроном Слайд Томбо відкрив нову, девяту планету сонячної системи, яка отримала назву Плутон. Пошуки цієї планети велися протягом 15 років, після того, як її існування було передбачено теоретичними розрахунками.

В 1931 р. американський математик, електроінженер і великий науковий адміністратор Ванневар Буш побудував перший із серії приладів, які він назвав „диференційними аналізаторами” і які стали попередниками сучасних аналогових обчислювальних машин. Цей диференційний аналізатор Буша ввійшов в історію обчислювальної техніки як перший аналоговий комп’ютер.

В 1929 р. американський мікробіолог А.Флемінг виявив, що один із видів пліснявих грибків виділяє антибактеріальну речовину – пеніцилін, який став ефективним антибіотиком. В широку медицинську практику пеніцилін ввійшов у 1943–1944 рр., головним чином завдяки працям Х.Флорі та Е.Чейна в Англії і США, а також і З.В.Єрмольєвої в СРСР. Пеніцилін суттєво змінив всю медицинську практику – багато невиліковних хвороб стали виліковними, а неможливі хірургічні операції – можливими.

1 травня 1931 р. тридцять перший президент США Герберт Гувер офіційно відкрив «Емпайр стейт білдинг» – 120-поверхову будівлю висотою 1245 футів (380м). Конструкція хмарочосу така, що під час шквального вітру він розхитується на 75,4 мм. В 1950-х роках на даху була зведена 68-метрова телебашта, і до 1972 р. ця будівля вважалася найвищою у світі.

В 1934 р. американський хімік Уоллес Хьюм Карозерс синтезував поліамідну смолу – високомолекулярне з’єднання, на основі якого ним була створена технологія отримання волокна, яке отримало фірмову назву „нейлон”. 24 жовтня 1939 року у місті Уілмінгтоні (штат Делавар, з початку ХІХ ст. „удільне князівство” найбагатшого сімейного клану Дюпонів), де знаходилася центральна лабораторія компанії „Дюпон де Немур”, в якій працював Карозерс, вперше з’явилися в продажу нейлонові панчохи, які зараз стали невід’ємною частиною жіночого туалету.

Радіохвилі, які надходять на Землю із космосу, в 1932 р. відкрив американський радіоінженер Карл Янський, який займався дослідженням атмосферних перешкод радіоприйому. В 1937 р. інший американський радіоінженер Гроут Ребер побудував біля свого будинку у Чикаго перший у світі радіотелескоп і одразу підтвердив відкриття Янського. В 1942 р. Ребер опублікував першу радіокарту неба, а в 1944 р. першим повідомив про радіовипромінювання Сонця.

В 30-х роках ХХ ст. Ігор Сікорський, американський винахідник українського походження, активно працював над створенням машини з вертикальний злетом. В 1939 р. здійснив свій перший політ махокрил VS-300 конструкції Сікорського. Його вдосконалена модель XR-4 здійснила у травні 1942 р. політ із Стратфорда (штат Коннектікут) в Дейтон (штат Огайо).

Для всіх звична кулькова ручка, яка прийшла на зміну перу, була винайдена в кінці 1930-х років угорцями Ласло і Георгом Біро. Металева кулька на кінці трубки з пастою дозволяла писати без помарок та клякс. Хоча вважається, що кулька спричинала погіршення почерку.

Розробка реактивних снарядів на базі бездимового пороху розпочалася в СРСР ще в 1921 році. В 1937–1938 рр. снаряди були прийняті на озброєння радянських ВПС і в 1939 р. успішно застосовувалися у боях на річці Халгін-Гол. В Реактивному інституті в 1938–1941 рр. на базі снарядів РС створили багатозарядну пускову установку, змонтовану на вантажному автомобілі (РС М-13). Вона була прийнята на озброєння на кануні війни. Перший залп стався 14 липня 1941 року в районі Орши батареєю І.Флерова (тоді установка ще називалася „Раїса”).

28 лютого 1940 року у підмосковних Підлипках (надалі місто Калінінград, зараз Корольов) літун-випробувач Володимир Федоров здійснив перший в СРСР політ на ракетоплані РП-318, побудованому С.П.Корольовим з використанням двигуна коронструкції В.П.Глушка та Л.С.Душкіна. РП-318 був в основному побудований двома роками раніше, але випробування його затрималися у зв'язку з тим, що Корольов з вересня 1938 р. знаходився в ув'язненні по звинуваченню в шкідництві (в цей час відбував свій термін і Глушко) і був звільнений тільки в липні 1944 р. Ракетоплан був піднятий в повітря на тросі іншим літаком, і лише на висоті 2000 м Федоров ввімкнув реактивний двигун.

Швидше ракетоплан можна віднести до прадідусів космічних кораблів багаторазового користування (американські «Шаттли», радянський «Буран»). Втім вперше на подібному ракетоплані 30 вересня 1929 року промчав германський автомобільний король Фріц фон Опель, що за 75 секунд подолав відстань 3,6 км. Правда, крила у планера обгоріли, і пілот лише дивом врятувався.

2 грудня 1942 року почалася ера ядерної енергії: у Чикаго в 15 годин 30 хвилин що за місцевим часом Енріко Фермі (1901–1954) ввів в дію перший в історії людства ядерний реактор, споруджений на майданчику для гри в сквош під трибунами футбольного стадіону університету в Чикаго. Реактор був побудований в рамках надсекретного Манхеттенського проекту, кінцевою метою якого було створення атомної бомби.

Найкращий танк еликої Вітчизняної війни Т-34 був створений на Харківському тракторному заводі колективом радянських конструкторів під керівництвом Михайла Кашкіна.

Акваланг – автономний ранцевий апарат для дихання людини під водою, що складається з балонів із стислим повітрям і дихального апарату, був винайдений в 1943 р. французом Жаком Івом Кусто. Він застосовується для занурення на глибину до 40 м.

13 липня 1944 року почався обстріл Лондона крилатими ракетами Фау-1, розробленими як зброя відплати конструктором В.Бреє, а з 8 вересня 1944 року фашистська Германія почала застосування балістичних ракет Фау-2. Головний конструктор Фау-2 Вернер фон Браун після поразки Германії, здався американцям, і хоча застосування ракет в Другій світовій війні було малоефективним, величезний досвід, накопичений їх творцями, став в нагоді для створення як радянських, так і американських ракет.

16 липня 1945 року в 5 годин 30 хвилин ранку за місцевим часом в пустелі Аламогордо (штат Нью-Мехіко, США) американцями випробувана перша атомна бомба (це був її плутонієвий варіант) вибуховою потужністю близько 20 кт по тротиловому еквіваленту. Менш ніж через місяць, 9 серпня, така ж бомба, скинута американцями на японське місто Нагасакі, забрала понад 70 тисяч людських життів.

У 1946 р. молодий радянський конструктор Михайло Калашников представив новий зразок стрілецької зброї. Розроблений їм автомат успішно витримав випробування і перевершив конструкції В.А. Дегтярева, С.Р.Симонова, Н.У.Рукавішникова, Д.А.Баришева. В кінці 1940-х років автомат був прийнятий на озброєння під позначенням АК-47 (автомат Калашникова зразка 1947).

26 грудня 1948 року випробувач льотчик Іван Федоров на реактивному винищувачі із стрілоподібним крилом (кут 45 градусів) Ла-176 конструкції С.А.Лавочкина вперше в СРСР досяг швидкості звуку у польоті із зниженням з 10 до 6 км. Розвинена літаком швидкість 1105 км/ч (на висоті 7000 м швидкість звуку складає 1083 км/ч) перевершувала офіційні світові рекорди, встановлені до цього часу кращими зарубіжними машинами і зареєстровані у ФАІ. Незабаром Ла-176 подолав «звуковий бар'єр» і в горизонтальному польоті. За освоєння реактивної техніки Федоров в 1948 р. був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Першим в світі швидкість звуку перевищив 14 жовтня 1947 року капітан американських ВВС Чарлз Йегер, який у польоті на реактивному літаку «Белл XS-1» над авіабазою в штаті Каліфорнія розвинув швидкість 1078 км/год.

У 1947 р. американці Джон Бардін, Уолтер Браттейн і Уїльям Бредфорд Шоклі винайшли стабільні перемикальні напівпровідникові елементи, названі транзисторами. Транзистори виявилися здатними виконувати всі ті функції, які до цього виконували електронні лампи. Але при цьому вони займали істотно менший об'єм і споживали значно менше електроенергії.

У 1947 р. американський фізик-оптик Едвін Ленд (1909–1991) винайшов фотоапарат «Поляроїд», що дозволяв менш ніж за хвилину одержувати готові чорно-білі і кольорові позитивні знімки.

У 1952–1953 рр. в Массачусетському технологічному університеті був створений перший в світі верстат з числовим програмним управлінням. Це був фрезерний верстат, в якому програма задавалася двійковим цифровим кодом, записаному на магнітну стрічку. Цифровий код перетворювався інтерполятором в сигнал управління і відтворювався приводами подач. Спочатку програмне управління розглядалося як основний метод автоматизації індивідуального і дрібносерійного виробництва, надалі воно проникло в серійне і масове, як засіб, що забезпечує максимальну мобільність виробництва.

У 1952 р. в СРСР була вперше випробувана воднева бомба, температура в епіцентрі досягла значення 1008 градусів за Цельсієм. Дія водневої бомби заснована на використанні енергії, що виділяється при реакції синтезу легких ядер, що відбуваються при високих температурах. Ядерний вибух всього лише 1 кг 235U або 239Pu при повному діленні всіх ядер еквівалентний по кількості енергії, що виділилася, хімічному вибуху 20 тисяч тонн тротилу.

27 червня 1954 року в Обнінську була пущена перша в світі атомна електростанція потужністю 5 МВт. Не дивлячись на небезпеки, пов'язані з використанням АЕС і наслідку аварій, людство не в силах відмовитися від їх використання.

Весною 1953 р. в Кембріджі Дж. Уотсон і Ф. Крік за допомогою матеріалів лабораторії М. Уїлкинса створили модель будови дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), основної речовини хромосом. Будова ДНК наочно пояснює, яким чином відтворюється генетична інформація при діленні клітки. З цієї миті бурхливо розвивається молекулярна генетика. В цей час в СРСР, де один з попередників молекулярної генетики, Тимофєєв-Ресовський, знаходився в ув'язненні, генетика перебувала під забороною. Офіційно підтримуються і насаджуються адміністративними методами дикі і антинаукові теорії Лисенка, Лепешинської.

4 жовтня 1957 року в 22 години 28 хвилин за московським часом в СРСР був запущений в космос перший в світі штучний супутник Землі. Супутник у вигляді кулі діаметром 58 см і вагою 83,6 кг з «вусами» антен проіснував 92 дні, поки не згорів в щільних шарах атмосфери 4 січня 1958 року, зробивши за цей час 1400 обертів навколо Землі по еліптичній орбіті з перигеєм 228 км і апогеєм 947 ки (один оборот за 96,17 секунд). Єдиним корисним вантажем супутника був радіопередавач, що виробляв своє легендарне «біп-біп-біп...». Всією програмою по запуску супутника керував Сергій Павлович Корольов. Свій перший супутник «Експлорер-1» американці змогли запустити лише 31 січня 1958 року і важив він в 5 з гаком разів менше – 14 кг.

Супутник був виведений на орбіту модифікованою міжконтинентальною балістичною ракетою Р-7 («Сімка» на жаргоні радянських ракетників і SS-6 у термінології НАТО) конструкції С.П. Корольова, що стартує з космодрому Тюратам в Північному Казахстані в 275 км на схід від Аральського моря, пізніше названого Байконуром. У повідомленні ТАРС про перший успішний запуск ракети Р-7 21 серпня місце старту ракети було названо Байконуром, щоб хоч якось дезинформувати американців – суперників по «космічній гонці». Насправді «дійсний» Байконур, згідно Великої радянської енциклопедії 1950 роки видання, «селище міського типа в Джезказганськом районі Карагандинської області Казахстану», знаходиться на відстані близько 300 км від Тюратама, роз'їзду Середньоазіатської залізниці, що з'явилося в 1901 році і зобов'язаного своїм народженням виключно недосконалості тодішніх паровозів: тут вони зупинялися, щоб «напитися» води. Цікаво, що розглядалися ще два варіанти розміщення космодрому – Пермська область і Чечня, але з суто технічних причин перевага була віддана роз'їзду Тюратам. Із запуском першого супутника Землі почалася космічна ера людства. Як сказав за півстоліттям до цієї події російський «мрійник» Д.Е.Циолковский: «людина виросла з своєї колиски».

17 вересня 1959 року в свій перший рейс вийшов перший в світі атомний криголам «Ленін», побудований на ленінградському Адміралтейському заводі і приписаний до пароплавства, Мурманська. «Ленін» – величезний корабель водотоннажністю 17 277 т з руховою установкою потужністю 44 тисяч л. с.

Надалі в СРСР були побудовані могутніші атомні криголами: у 1972 р. – «Арктика» (через 5 років перейменована в «Леоніда Брежнєва», а в 1987 р. повернула собі первинну назву) і в 1977 р. – третій атомний криголам «Сибір». Атомні криголами прекрасно служать Півночі: вони подовжили навігацію, (практично вона стала цілорічною), підвищили швидкість і надійність проводки караванів судів, не раз вони виводили з крижаного полону судна, які без них чекали б вельми похмурі перспективи. У серпні 1977 р. «Арктика» стала першим в світі надводним кораблем, що досяг Північного полюсу, а в 90-х роках атомний криголам возив до «верхівки Землі» багатих іноземних туристів.

14 вересня 1959 року в 00 годин 02 хвилини 24 секунди за московським часом радянський космічний корабель «Місяць-2» досяг поверхні Місяця (у районі Моря Ясності). Вперше людина змогла як би «дотягнутися» до Місяця, вперше в історії людства Місяця досяг предмет, виготовлений на Землі, або в ширшому сенсі вперше був здійснений переліт рукотворного об'єкту з одного небесного тіла на інше. Офіційно повідомлялося, що космічний корабель доставив на місячну поверхню вимпел з Державним Гербом Радянського Союзу. Дійсно, «Місяць-2» ніс з собою металевий вимпел, але слово «доставив» не зовсім вірно відображає ситуацію, оскільки космічний апарат зовсім не зробив м'яку посадку, а із швидкістю 12 000 км/ч врізалося в схил кратера Автолице. З іншого боку, не можна не відзначити, що ракетники, так би мовити, «потрапили в десятку»: «Місяць-2» відхилився від центру диска всього на 800 км. З урахуванням того, що відстань від Землі до її природного супутника 400 тис. км, можна сказати, що ніколи раніше так точно не стріляли. «Місяць-2» вивела в космос міжконтинентальна балістична ракета С.П.Корольова Р-7, запущена з космодрому Байконур 12 вересня з відхиленням від розрахункового часу старту менше однієї секунди.

У 1960 р. американський фізик Теодор Мейман винайшов перший оптичний квантовий генератор – лазер на кристалі рубіна, вперше одержавши когерентне електромагнітне випромінювання у видимому діапазоні. У тому ж році американським фізиком Алі Джаваном був спроектований і побудований перший в світі гелій-неоновий лазер. Так почалася історія лазерної техніки.

Геліоустановка фокусує світло і тепло за допомогою лінз або дзеркал, причому дзеркала міняють своє положення залежно від розташування Сонця. Використання енергії Сонця в якнайповнішій мірі завжди притягало людство. Радянський Союз, прагнучи перехопити пальму першості в цій області науки і техніки, збудував 1960 р. в Туркменії першу сонячну електростанцію.

У 1960-ті рр. революцію в світі засобів, що пишуть, провів фломастер. Використовуючи з давніх пір відомий капілярний ефект, фломастер міцно увійшов до побуту і в техніку малювання.

12 квітня 1961 року 27-річний льотчик старший лейтенант (цього ж дня він став майором) Юрій Олексійович Гагарін зробив першу в історії людства космічну подорож, став першим землянином, якому довелося безпосередньо побачити, що Земля – куля. На космічному кораблі «Схід 1», виведеному на орбіту модифікованою міжконтинентальною балістичною ракетою Р-7 Гагарін за 108 хвилин облетів навколо Землі. Ракета стартувала з космодрому Байконур в Казахстані, а приземлився космонавт на лівому березі Волги поблизу села Смеловка Терновського району Саратовської області. І носій ракети, і космічний корабель «Схід», і стартовий комплекс були створені під керівництвом Сергія Павловича Корольова, який також здійснював керівництво польотом Гагаріна.

Встановлюючи ретрансляційну антену, інженери Арно Пензіас і Роберт Вільсон виявили паразитний сигнал, відповідний джерелу з температурою близько 3.5 К. Разробив ретранслятор, вони виявили кубло голубів усередині нього. Проте голуби разом з кублом створювали тільки частину паразитного сигналу (0,5 ДО). Решту, 3 градуси, усунути так і не вдалося. У 1965 р. Пензіас і Вільсон опублікували про цей випадок статтю в «Астрофізичному журналі», а в 1978 р. були удостоєні Нобелівській премії за відкриття реліктового випромінювання.

18 березня 1965 року льотчик-космонавт підполковник (нині генерал-майор) ВПС СРСР Олексій Леонов першим в світі вийшов у відкритий космос. Це відбулося під час його орбітального польоту разом з Павлом Івановичем Беляєвим на космічному кораблі «Схід-2». Шлюз Леонов відкрив на першому ж витку, пролітаючи над Камчаткою. Космонавт пробув у відкритому космосі, поза шлюзовою камерою, 12 хвилин 9 секунд і віддалявся від корабля на відстань до 5 м – на всю довжину фала – «пуповини», що пов'язувала його з кораблем. У відкритому космосі Леонов пережив сильний емоційний стрес: частота пульсу підвищилася більш ніж удвічі – до 143 ударів в хвилину, майже удвічі збільшилася і частота дихання, температура тіла перевалила за 38 градусів, піт залив скафандр по коліна, за добу польоту він схуднув на 6 кг.

Перша в історії спроба досягти поверхні Венери, найближчої до Землі планети, що впродовж століть вважалася свого роду «двійником», «сестрою», була зроблена 12 лютого 1961 року, коли в СРСР була запущена автоматична міжпланетна станція (АМС) «Венера-1». Проте тоді «злегка» промахнулися: АМС пройшла приблизно в 270 мільйонах кілометрів від планети (мінімальна відстань від Землі до Венери 39 мільйонів км, максимальне – 238 мільйонів). Залишалося тішитися тим, що «Венера-1» стала першим створеним людиною супутником Сонця.

У листопаді 1965 р. до Венери стартували дві АМС: «Венера-2» і «Венера-3» масою по 960 кг, забезпечені відокремлюваними апаратами для спуску на поверхню планети, які крім наукових приладів несли з собою металеві вимпели з Державним Гербом СРСР. На жаль, із-за перегріву на підльоті до планети (тепловий потік від Сонця поблизу Венери в два рази більше, ніж у Землі) завершальних сеансів радіозв'язку ні з однією з АМС провести не вдалося. Проте за раніше одержаними даними траекторних вимірювань було твердо встановлено, що «Венера-2» пройшла в 24 тис. км від мети, а «Венера-3» 1 березня 1966 року в неї врізалася, тобто стала першим в історії рукотворним об'єктом, що досяг поверхні Венери і першим предметом, який людям вдалося «перекинути» з однієї планети на іншу.

3 грудня 1967 року в Кейптауні (ПАР) в шпиталі «Хроте Сюр» професор Крістіан Барнард провів першу в світі успішну операцію по пересадці людського серця. Пацієнт Барнарда – 56-річний Луї Вакшанські – після операції прожив 18 діб. Хворому було пересаджене серце донора-жінки – 25-річної Деніз Дарваль, загиблої в автомобільній катастрофі.

21 липня 1969 року в 2 години 56 хвилин по середньоєвропейському часу командир космічного корабля «Аполлон-11» американський астронавт Ніл Олден Армстронг першим із землян ступив на поверхню Місяця, спустившись з місячного модуля «Голок», який він в 20 годин 17 хвилин 20 липня «вручну» посадив на Місяць в районі Моря Спокою. Услід за Арстронгом на місячну поверхню з «Голок» спустився інший американський астронавт Едвін Юджін Олдрін-молодший.

Висадка Армстронга і Олдріна на Місяць і ще п'ять подібних експедицій були здійснені в рамках американської космічної програми «Аполлон», яка обійшлася в 6 мільярдів доларів і в якій було задіяно близько 400 тисяч чоловік.

Запущена 10 листопада 1970 року радянська автоматична міжпланетна станція (АМС) «Місяць-17» 17 листопада, зробивши м'яку посадку в районі Моря Дощів, доставила на місячну поверхню працюючий від сонячних батарей автоматичний самохідний (колісний) апарат «Місяцехід-1» масою 756 кг, який за 11 місячних діб (301 земні доби) пройшов 10,5 км, вивчаючи рельєф і характеристики місячного грунту. Вдень апарат «колесив» по Місяцю і передавала на Землю дані вимірювань і панорами місячних ландшафтів, а ночами – при відсутності електроенергії – «спав». Унікальна «місячна машинка» була побудована під керівництвом видатного конструктора Г.Н. Бабакіна (1914–1971).

Перші експериментальні комплексні автоматичні лінії в СРСР були створені в 1939 р. за пропозицією робітника-раціоналізатора Волгоградського тракторного заводу І. П. Іночкіна.

У 1970-ті роки на заводах Тойота і Міцубіші вже працювали повністю автоматичні виробничі і складальні лінії, поклавши початок одному з основних напрямів в розвитку промисловості.

У 1970 р. співробітник компанії Intel Едвард Хофф створив перший мікропроцесор, розмістивши декілька інтегральних схем на одному кремнієвому чіпі. Цей 8-розрядний мікропроцесор, названий 4004, був «комп'ютер в одному кристалі». Подібні чіпи запропонували також Motorola і Zilog. Мікропроцесори стали основними елементами четвертого покоління комп'ютерів, таких як американські B-7700, «Ілліак-IV», радянські ЕОМ «Ельбрус», ПС 2000.

Зменшення розмірів компонентів комп'ютерів (мікросхем) і їх здешевлення призвели до того, що повна обчислювальна машина могла розміститися на звичайному письмовому столі. У 1973 році компанією Xerox був представлений перший персональний комп'ютер Alto, створений за проектом інженера Алана Кея. У Alto вперше був застосований принцип виведення програм і файлів на екран у вигляді «вікон».

Сеймор Крей (1925–1996), один з провідних розробників американської комп'ютерної компанії «Control Data», що прославився в 1958 р. створенням першого в світі повністю транзисторного комп'ютера «CDC 1604», в 1972 р. заснував власну компанію «Cray Research» (Міннеаполіс, штат Міннесота), орієнтовану на створення надшвидкодіючих комп'ютерів для наукових досліджень. У 1976 р. Крей побудував суперкомп'ютер «Cray-1», що проводив 100 мільйонів операцій в секунду (така швидкодія досягалася за рахунок використання величезного числа компактно розміщених інтегральних схем). У тому ж році цей комп'ютер, тоді найшвидший в світі, був проданий за 7,5 мільйонів доларів. У 1985 р. суперкомп'ютер «Cray-2» показав швидкодію 1,2 мільярдів операцій в секунду. У 1997 р. суперкомп'ютер «Janus» компанії «Intel», встановлений в Національній лабораторії «Sandia», (Альбукерке, штат Нью-Мехіко) подолав рубіж в трильйон операцій в секунду.

У 1978 р. американська компанія «Intel» випустила в продаж перший шістнадцятирозрядний мікропроцесор 8086, на основі якого компанія «IBM» в 1981 р., через 4 роки після появи персональних комп'ютерів, створила свій перший персональний комп'ютер IBM PC, що почав переможний хід на ринку обчислювальних засобів і що фактично став світовим стандартом персонального комп'ютера.

У 1981 р. фірма IBM випустила свій перший мікрокомп'ютер IBM PC з відкритою архітектурою, заснований на 16-розрядному мікропроцесорі 8088 фірми Intel. Цей комп'ютер був обладнаний монохромним текстовим дисплеєм, двома дисководами для 5-дюймових дискет на 160 Кбайт, оперативною пам'яттю 64 До.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...