Главная Обратная связь

Дисциплины:






І. Злочинність, як соціально-правове явище



ТЕМА № 2. ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИННОСТІ

П л а н

Злочинність, як соціально-правове явище. Поняття злочинності.

Стан, структура і динаміка злочинності в Україні.

Поняття латентної злочинності.

Головні напрямки злочинності на сучасному етапі.

 

Л і т е р а т у р а

1. А.Ф.Зелинский. “Криминология”. – Х., 2000.

2. Г.С.Семаков. “Криминология”. К., 1999.

3. А.И.Долгова. “Криминология”. – М., 1999.

4. О.М.Джужи. “Кримінологія”. – К.: “Атіка”, 2001.

5. В.Н.Кудрявцев. “Криминология”. – М., 1995.

 

Р е ф е р а т и: 1) Кількісна і якісна характеристика злочинності.

2) Методологічні аспекти аналізу злочинності в регіонах

(Право України, №4, 2001 р. “Географія злочинності).

 

І. Злочинність, як соціально-правове явище

 

Злочинність являє собою збірне поняття. Розкриємо більш детальний зміст поняття “злочинність” і її ознак.

2) Відповідно до першої соціологічної ознаки злочинність – соціальне явище, наслідок причин і умов, що мають соціальний характер.

Позиція соціального детермінізму в кримінології спричиняєдуже важливі висновки. Головний з них полягає в тім, що, не змінивши соціальних умов, що породжують злочини, марне 6уло б намагатися вплинути на злочинність. Якщо підставою злочинності є об’єктивні фактори, то ні жорстокі покарання, ні проникливі переконання, ні саме зроблене карне законодавство самі по собі не можуть радикально вплинути на стан злочинності.

Друга соціологічна ознака злочинності — специфічний спосіб зазіхання на сформований соціальний порядок. Він охоплює тільки ті дії, що об’єктивно чи порушують чи можуть порушувати пануючі суспільні зв’язки. Третя соціологічна ознака злочинів розкриває особливості суб’єкта суспільно небезпечного діяння.

Таким чином, злочинність є наслідок конфліктів у суспільстві, соціальних відносинах, відносинах між людьми.

2. Злочинність має правову характеристику. Коло складових її злочинів визначає карне законодавство. Тому чи декриміналізація чи криміналізація тих чи інших діянь істотно впливають на всі її показники.

3. Злочинність виражається у всій сукупності злочинних проявів на визначеній території і за визначений період часу. Зміна хоча б однієї сторони злочинності неминуче веде до зміни інших її сторін і, отже, злочинності в цілому.

4. Злочинність як соціальне явище має відносну самостійність, що виявляється насамперед у її походженні.

 

Злочинність – соціальне явище не тільки онтологічне, але і гносеологічно. Вона породжується умовами громадського життя. Ця теза на перший погляд не здається безперечним. Особливо у світлі теорій про природженого злочинця і ряд постулатів клінічної кримінології. Його заперечування було дуже енергійним у 70-і роки. Частина генетиків і кримінологів порушила питання про необхідність обліку нових досягнень науки генетики, зокрема ряду природжених характеристик людей, що практично однозначно визначають їхнє поводження. У тому числі и| суспільно небезпечне.



Тут лише варто нагадати, що злочинність — таке суспільно небезпечне соціальне явище, що одержує правову оцінку. Держава в карному законі визначає, що саме вважається злочином.

Злочин же — це завжди винне діяння осудного суб’єкта, що досяг визначеного віку, у якому він може усвідомлювати значення своїх вчинків і керувати ними.

Злочинність являє собою масове винне порушення кримінально-правових заборон, передбачених Кримінальним кодексом, причому осудними особами, що досягли визначеного віку.

Злочинність — не просто соціальне, але і соціально-психологічне явище. Тому що вона не існує поза людьми і їхнім поводженням, діяльністю. Вона відбиває не просто масове суспільно небезпечне поводження людей, але винне поводження в умовах, коли порушення кримінально-правової заборони не буває змушеним, тобто відбувається не в умовах необхідної оборони, крайньої необхідності й інших передбачених главою про КК України обставин, що виключають злочинність діяння.

У злочинності виділяються дві групи характеристик:

1) так звані зовнішні характеристики, що показують, як вона функціонує в суспільстві, вражає ті чи інші його структури:

o загальна поширеність,

· мотивація, соціальна спрямованість, суспільна небезпека,

· соціально-територіальна, соціально-групова, соціально-галузева поширеність;

2) внутрішні характеристики:

організованість,

активність,

стійкість.

 

Тут лише помітимо, що ігнорування зазначених вище моментів робить неефективними будь-які рішучі заходи, приводить до росту злочинності, підвищенню її суспільної небезпеки. У таких випадках злочинність починає поступово і цілеспрямовано впливати на процеси, що відбуваються в суспільстві.

Таким чином, боротьба з цим найбільш суспільно небезпечним явищем повинна включати оздоровлення суспільства в цілому з одночасним ефективним впливом.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...