Главная Обратная связь

Дисциплины:






ІІ. Стан, структура і динаміка злочинності в Україні



Стан злочинності залежить від загальних закономірностей розвитку суспільства. Проте ця залежність не позбавляє злочинність елемента стихійності, стійкості і сталості. Стан злочинності – це абсолютна кількість злочинів, зроблених на визначеній території за визначений період часу. Для більш точного визначення стану злочинності вдаються до допомоги рівня, індексу, коефіцієнта злочинності.

Коефіцієнти злочинності і її структура

При вивченні злочинності поряд з абсолютними даними використовуються відносні: коефіцієнти, питома вага чи частки.

У процесі аналізу поширеності злочинності встановлюються: а) рівень злочинності (абсолютне число зареєстрованих злочинів і виявлених злочинців);

б) інтенсивність злочинності, виражена в коефіцієнтах.

Коефіцієнти обчислюються шляхом зіставлення зведень про злочинність з даними про населення.

Якщо зіставляються дані про число зареєстрованих злочинів, коефіцієнт позначається як Кф (коефіцієнт по фактах), якщо цифри про число виявлених

злочинців — Ко (коефіцієнт по обличчях), якщо показники про число засуджених — Кз.

Формула розрахунку коефіцієнта злочинності:

 

 

Тут розрахунок зроблений на 100 000 чоловік, але можна розраховувати і на 10 000 чоловік, при необхідності — на 1 000 чоловік.

Коефіцієнт злочинності може розраховуватися або на все населення, або на населення у віці кримінальної відповідальності.

Коли розрахунок робиться на все населення, коефіцієнт (фактично відбиває лише те, як населення страждає від злочинності (скільки зареєстрованих злочинів приходиться на 100 000 чоловік). Адже потерпілим може бути і малолітня дитина.

Коефіцієнт, розрахований на населення у віці 14 років і більше, показує кримінальну активність населення віку кримінальної відповідальності, те, наскільки інтенсивно воно продуцирует злочинне поводження.

Розрахунок коефіцієнта по особах на все населення вважається некоректним, тому що такий коефіцієнт, в принципі, повинний показувати, яка питома вага осіб, що здійснюють злочини, у загальному числі осіб віку кримінальної відповідальності. І якщо, наприклад, на 100 000 населення у віці 14 років і більше приходиться 1000 виявлених злочинців, те це означає, що вони складають 1% у відповідному населенні.

У процесі вивчення окремих видів злочинності чи окремих злочинів вираховується їхня питома вага чи частка в загальній злочинності. Питома вага числа окремих злочинів може вираховуватися також від загального числа злочинів відповідного виду. Наприклад, питома вага навмисних вбивств в загальному числі злочинів проти життя і здоров'я людини,

Отже, питома вага показується у відсотках до загальної суми або всіх зареєстрованих злочинів, або злочинів визначеного виду.



Про структуру злочинності судять по співвідношенню питомої ваги різних видів злочинності.

Структура злочинності — ці питома вага і співвідношення різних видів злочинів у їхньому загальному числі за визначений період часу на визначеній території.

Кількісні показники стану злочинності визначаються: а) числом зареєстрованих злочинів і б) числом виявлених облич. Це дві сторони злочинності — правопорушення і їх "автори". Числові їхні вираження не збігаються: багато злочинів залишаються нерозкритими і, отже, винні в їхньому здійсненні особи не виявлені і не враховані, приблизно третина всіх злочинів відбувається групами, а з іншого боку, зустрічаються багатоепізодні кримінальні справи з одним обвинувачуваним. Позначається також повільність карного судочинства й інші фактори. Однак до 1989 р., кількість виявлених осіб перевищувало чи лише поступалося числу зареєстрованих злочинів. Наприклад, у 1972 р., на території України злочинів було враховано 136646 виявлених осіб — 142140, у 1989 р. — відповідно 322340 і 172703, а в 1997 — 589268 і 337903. Позначилася більш жорстка система обліку злочинів, введена в практику в 1989 р., і зниження числа схованих від обліку злочинних проявів, що не мають, на думку практичних працівників, судової перспективи.

Приведені вище статистичні дані у виді абсолютних чисел називають іноді показниками рівня злочинності. Оперування абсолютними числами має сенс для аналізу стану і динаміки злочинності в тому самому регіоні (країні). Але якщо, наприклад, у Харківській області в 1993 р., було зареєстровано 38209 злочинів, а в Одеській у тому ж році — 29118, то навряд чи зіставлення цих величин дозволить відповісти на запитання, де вище рівень злочинності. Мабуть, необхідно співвіднести їх з даними про кількість населення цих областей. Число зареєстрованих злочинів на 100 чи 10 тис. чол. населення даного регіону (населеного чи пункту всієї країни) називається коефіцієнтом інтенсивності злочинності. Розраховується він у такий спосіб:

 

де П — число злочинів, а Н — населення. Крім того існує ще так називаний коефіцієнт злочинної активності населення, що відбиває частоту кримінальних правопорушень, вчинених жителями даного регіону. Іншими словами, ця кількість виявлених осіб, що вчинили злочини в розрахунку на 100 чи 10 тис. населення, що досягли віку кримінальної відповідальності. Як відомо, таким мінімальним віком, відповідно до діючого законодавства, визнається 16 років, але за деякі злочини цей вік знижується до 14 років. Оскільки в кримінальній статистиці ці "виключення" складають приблизно 80 відсотків (крадіжки, грабежі, розбої, тяжкі посягання на життя, здоров'я та гідність особистості й ін.), то при розрахунку загального, не диференційованого коеффіцієнта злочинної активності враховується та частина населення, яка старше 14 років. Формула для розрахунку коефіцієнта злочинної активності:

 

Ка = Оп x 100000_____

Н (старше 14 років)

 

де Оп — кількість осіб, що зробила злочини.

Необхідно відзначити, що, незважаючи на очевидну важливість єдності в розумінні способів розрахунку зазначених коефіцієнтів, вони часто тлумачаться по-різному. Так, у статистичних таблицях, опублікованих у збірнику "Злочинність в Україні", коефіцієнт інтенсивності злочинності в Україні в 1993 р.

При встановленні де вище рівень злочинності — в Одеській чи Харківській області — мі зіставляємо коефіцієнти інтенсивності. У 1993 р. в Одеській області він дорівнює 1103, а в Харківській області — 1201 (без обліку злочинів, вчинених на транспорті). Виходить, у Харківській області рівень злочинності вище.

Рівень злочинності різних груп населення визначається за допомогою коефіцієнтів, розрахованих у відношенні відповідної групи. Так, наприклад, коефіцієнт інтенсивності злочинності неповнолітніх у Харківській області в 1993 р. з розрахунку на 10 тис. населення у віці від 14 до 17 років склав 186, тобто набагато перевищив загальний коефіцієнт інтенсивності злочинності в області, рівний 120 у розрахунку на 10 тис. населення. Аналогічно визначаються коефіцієнти злочинності серед чоловіків і жінок, міських і сільських жителів, серед осіб, раніше суджених і ін.

До кількісних показників злочинності з відомою часткою умовності можна віднести ціну злочинності, а точніше економічні, соціальні, моральні й інші шкідливі наслідки зла. Це кількість вбитих й покалічених, пограбованих і принижених. Це величезні витрати суспільства в боротьбі зі злочинністю, у які входять витрати на зміст пошукового й судово-слідчого апарата, колоній і в'язниць, виплату потерпілим пенсій, допомог, компенсацій і багато чого іншого. Не піддається грошовій оцінці шкода, заподіювана кримінальним насильством, екологічними злочинами та ін. На V конгресі ООН з питань попередження злочинності і поводження зі злочинцями (Женева, 1975) відзначалося, що держави витрачають на боротьбу зі злочинністю від 2% до 16% своїх ВНД.

Якісним показником злочинності є опис її структури як співвідношення між групами і видами злочинів, зроблених різними категоріями правопорушників. Структура завжди відбиває співвідношення між частинами цілого. Кримінальна структура — поняття багатопланове і будується на різних підставах. Найбільш розповсюдженими підставами для структурування злочинності є соціально-демографічні ознаки засуджених, юридичні властивості злочинів і кримінологічна класифікація злочинів. Розрізняються три типи структур злочинності: соціально-демографічна, кримінально-правова і кримінологічна.

І. Соціально-демографічна структура розкриває співвідношення між кількістю злочинців по статі, віку (тут особливо виділяються неповнолітні), по роду занять. Жінки серед засуджених складають 14-5%, неповнолітні – 13-14%. Відповідно до опублікованої статистики за 1993 р. робітників виявилося 35%, колгоспників - 2%, службовців - 5%, учнів - 7%. Не зайнятих працею серед осіб старше 16 років - більш 35%.

ІІ. Кримінально-правова структура будується по декількох критеріях: по спрямованості, тяжкості, формі вини, мотивації.

а) По спрямованості розрізняються злочини, передбачені відповідними главами Особливої частини Кримінального кодексу. Виділяються звичайно злочини проти власності, проти особистості, суспільного порядку, господарські й ін. Особливо враховуються найбільш розповсюджені види посягань: крадіжки (близько 40-50%), грабежі і розбої (7-8%), хуліганство (5-10%).

б) По тяжкості розрізняються злочини тяжкі (27%), що не представляють великої суспільної небезпеки (санкції до 1 року позбавлення волі чи інших видів більш м'яких покарань - 6%), злочину середньої тяжкості - (близько 67%).

в) По формах вини — злочини навмисні і необережні (15—20%).

г) По ведучій мотивації - корисливі, з хуліганських спонукань, антидержавні.

ІІІ. Що стосується кримінологічної структури, то єдиних критеріїв її побудови ще не вироблено. Підставою повинна стати кримінологічна класифікація злочинів, створена по ознакам способів здійснення, мотивації, особливостей особистості й ін. А.Ф.Зелинский запропонує кримінологічну класифікацію злочинів з 17 кримінологічно однорідних груп: 1) крадіжки і шахрайство; 2) корисливі насильницькі злочини (грабежі, розбої, бандитизм, вимагання); 3) присвоєння, розтрата, розкрадання шляхом зловживання службовим становищем, а також крадіжки на виробництві; 4) посадові корисливі правопорушення, що не є розкраданнями (хабарництво і т.п.); 5) господарські злочини, вчинені без використання службового становища; 6) убивства і тілесні ушкодження, чинені навмисне; 7) статеві злочини; 8) хуліганство й інші агресивні посягання на порядок управління і суспільний порядок; 9) навмисні насильницькі порушення порядку керування і суспільного порядку; 10) навмисні посягання на особистість, чинені без насильства; 11) навмисне знищення й пошкодження матеріальних і культурних цінностей (вандалізм); 12) злочини проти держави; 13) необережні злочини.

Заслуговує на увагу кримінологічна класифікація, запропонована О. М. Литваком. Він виділяє чотири щодо однорідних блоку злочинності: 1) загалькримінальна корислива; 2) агресивна некорислива; 3) економічна; 4) неагресивна і некорислива, що відбиває правовий нігілізм і цивільну неслухняність правопорушників.

Традиційно виділяються і вивчаються такі кримінологічні групи, як професійна злочинність, організована, рецидивна, побутова (досуговая), зв'язана з наркотиками й алкоголізмом, транснаціональна й ін.

Географія злочинності — це поширеність злочинності на визначеній території. Кількісні і структурні (якісні) показники злочинності в різних регіонах України різні. Найбільш високі коефіцієнти в розрахунку на 100 тис. населення вже багато років фіксується в Дніпропетровській області (1990). Досить високий рівень злочинності зберігається також у Запорізької, Харківської, Луганської, Миколаївський областях і в Криму (1612-1270). Значно нижче рівень злочинності в західних областях, зокрема, у Тернопільській (541), Закарпатської (552), Чернівецької (575). У 1997 р. середній по Україні коефіцієнт інтенсивності злочинності був 1159 на 100 тис. населення. Загальною тенденцією є те, що рівень злочинності знижується з південно-заходу на захід України. Така географія обумовлена економічними, історичними, етнічними особливостями регіонів, концентрацією міського населення й інших місцевих умов (близькість державного кордону, наявність транспортних вузлів і т.д.).

Майже дві третини зареєстрованих злочинів відбуваються в містах і населених пунктах міського типу. Однак протягом 1993-1997 років сільська злочинність росте швидше, ніж міська. 44-57% злочинів, зареєстрованих в областях, випадають на обласні центри.

Динаміка злочинності. Зміна рівня і структури злочинності протягом визначеного часу називається її динамікою. В Україні, як і в інших державах СНД, спостерігається помітний ріст рівня злочинності і несприятливі її структурні зміни. З 1986 по 1997 р. кількість зареєстрованих злочинів збільшилося в 2,4 рази. Пік випадає на 1995 рік (1241), у наступні роки спостерігається зниження до 1159.

Збільшується і відносна кількість тяжких злочинів, а також вчинених з користі, професійних і організованих злочинів. Середній коефіцієнт злочинності у світі - 5,5 тисяч на 100 тис. чоловік населення (1990 р.). У Росії (1991 р.) - близько 2 тис., в Україні (1997 р.), як повідомлялося вище, - 1159. Порівняно низький коефіцієнт злочинності в Україні - це результат насамперед винятково високої латентности (прихованості) злочинів і погано поставленого обліку.

Про це свідчить, зокрема, зіставлення коефіцієнта навмисних вбивств - злочинів, максимально зареєстрованих у всіх країнах. У США при їх майже суцільній озброєності населення на 100 тис. населення приходилося 9 убивств (кінець 70-х років), у Великобританії - 2, у Франції - 3, Німеччини - 4, Японії - 2, в Україні - 8 (1993 р.). Виходить, по убивствах ми поки уступаємо лише США..

Динаміка зареєстрованої злочинності залежить від змін у карному законодавстві, від зміни соціальної, політичної й економічної ситуації в чи країні її регіоні, від активності в боротьбі з окремими видами злочинної діяльності. Так, приміром, у 1985-1986 р. різко збільшилася кількість кримінальних справ про самогоноваріння, спекуляцію спиртними напоями і т.п. Відбулося це в результаті твердих мір, початих у травні 1985 р. проти пияцтва.

Відзначаються сезонні коливання рівня злочинності і зміна її структури в літні місяці, у період масових відпусток.

Ймовірно, на рівень злочинності впливають і циклічні зміни активності Сонця, а також інші геокосмичні явища.

На поводження людей, безсумнівно, впливають кліматичні умови, різкі зміни погоди. У талановитого білоруського поета І. Шкляревского є такі рядки:

Мезени, мрачный сторожил,

Чудак, а может просто гений,

Здесь на кривую преступлений

Метеосводки наложил…

Давила голову жара –

Кривая резко вверх пошла.

 

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...