Главная Обратная связь

Дисциплины:






СПІЛКУВАННЯ ЯК ЦАРИНА ЛЮДСЬКОЇ МОРАЛЬНОСТІ



Тема №5 МОРАЛЬНА КУЛЬТУРА СПІЛКУВАННЯ ТА ЕТИКЕТ

План

Спілкування як царина людської моральності. Парадигма спілкування в сучасній культурі. Сутність спілкування, його мета і моральний сенс.

Відкритість і замкненість, моно логічність і діалогічність людської особистості.

Основні типи, принципи та суперечності спілкування.

Моральна культура спілкування, її зміст і вияви.

Етикет як морально-естетична культура спілкування. Поняття етикету. Історія етикету. Етикет як слідування прийнятому. Ввічливість. Коректність. Тактовність. Делікатність. Скромність. Точність і обов’язковість.

Культура поведінки. Головні правила етикету. Етикет у навчальному закладі і на службі.

СПІЛКУВАННЯ ЯК ЦАРИНА ЛЮДСЬКОЇ МОРАЛЬНОСТІ

Власного морального значення будь-яка людська дія або вчинок можуть набути тільки в контексті певних стосунків між людьми, тобто в контексті спілкування. Тільки за впливом, який справляє той чи той акт діяльності на людське спілкування, ми можемо судити про його справжню моральну вагу. Реальне здійснення людська моральність знаходить не у свідомості чи діяльності як таких, а лише в царині живого спілкування. Саме тут моральна проблематика набирає довершеної форми, повною мірою реалізовує свій духовний і гуманістичний потенціал.

Отже, що являє собою сфера людських стосунків як царина моральності?

Насамперед звернімо увагу на те, що в будь-якому суспільстві існує чимало сфер і відносин, у яких люди ставляться одне до одного саме як до об'єктів, а не суб'єктів, вважають своїх партнерів своєрідними «мислячими речами», нездатними до принципових змін і відповідальних рішень, такими, реакцію яких на ті або інші дії завжди можливо передбачити. ( К. Маркс, а слідом за ним і багато представників гуманістичної філософії XX ст. вбачали в такій об'єктивації людини прояв її відчуження від власної сутності. Зрештою, так воно й є, проте в дуже багатьох випадках подібне відчуження доводиться розглядати як загалом виправдане й закономірне. На будь-якій посаді, в будь-якій соціальній ролі людині, хоча б інколи, доводиться функціонувати, тобто належним чином виконувати певні заздалегідь усталені дії, взагалі поводитися й реагувати на запити, що виникають, як свого роду об'єкт. Усе це, повторюємо, є цілком закономірною рисою суспільного життя, без якої останнє втратило б усяку прогнозованість і стабільність).

Загроза дегуманізації виникає там, де людина звикає ототожнювати себе зі своєю функцією, своєю соціальною роллю. Цілком очевидно, що людський індивід, який вважає себе чимось на зразок молотка чи тягача, не вельми придатний до повноцінного морального спілкування. Ще далі відстоїть від творчої атмосфери людського спілкування той, хто інших людей, далеких і ближніх, здатний розглядати лише як об'єкти, крізь призму їхніх часткових функцій і завдань. Іншими словами, «адміністративною мовою», мовою наказів і доган, спілкуватися по-справжньому неможливо.



Справжній людський сенс спілкування розкривається тоді, коли партнер, опонент, співбесідник постає перед нами як істота-суб'єкт, що її неможливо звести до будь-якої заготовленої заздалегідь схеми, – істота, яка здатна в будь-яку мить повернутися до нас якимись новими, несподіваними своїми гранями. Так розкриваються для нас люди, коли ми зорієнтовані на них, –коли ми не лише любимо або якось особливо шануємо їх, а й коли просто ставимося до них «по-людськи» – уважливо, намагаючись зрозуміти їх «зсередини», виходячи з їхніх власних мотивів і почуттів.

Утім, і тоді, коли цього зовсім не чекають, наш ближній, наш партнер здатний раптом «вибухнути» власною суб'єктивністю, засвідчуючи нам свої розуміння, любов, співчуття – або ненависть чи презирство. Таким чином спілкування може виявитися для людини і найвищою, найжаданішою «розкішшю» – і, так би мовити, справжнім пеклом.

Кожному, зрештою, знайоме це відчуття несподіваного «пробудження» співбесідника: трапляється так, що довгі роки ви маєте справу з людиною, звикаєте дивитися на неї як на своєрідний незмінний предмет, не підозрюючи про складності її внутрішнього світу, – аж раптом переймаєте на собі її несподіваний погляд, погляд любові чи захвату, неприязні чи холодної байдужості й усвідомлюєте, що повинні якимось чином на цей погляд відповісти, наново осмислюючи своє ставлення до «не поміченої» раніше людини. Саме з цього моменту і починається справжнє спілкування.

Резюмуючи сказане, зазначимо, що людські відносини виступають сферою безпосередньої реалізації моральності, яка розкривається, насамперед, у спілкуванні, Спілкування, таким чином, і виявляється справжньою цариною людської моральності.

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...