Главная Обратная связь

Дисциплины:






ПОЕТИКА ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ



План

1. Формозміст як єдність.

2. Елементи змісту як змістові прояви художньої форми.

3. Елементи форми як носії художнього змісту.

4. Тематика і проблематика літературного твору.

5. Образ автора у літературному творі.

6. Поняття про конфлікт. Колізія літературного твору.

7. Фабула, мотив, сюжет, композиція, архітектоніка.

 Завдання для роботи з текстами

ü Прочитайте п’єсу Лідії Чупіс «Танці гончарного кола», назвіть всі складові її формозмісту.

ü Доведіть, що художні форма і зміст у цій п’єсі є нерозривними, аргументуючи думку цитуванням фрагментів твору.

ü Чи присутній у цій п’єсі образ автора? Чому ви так гадаєте? Які ви знаєте форми авторської присутності у художньому творі? А в драмі?

ü Що можна сказати про конфлікт цієї п’єси та про її жанровуі родо-видову приналежність?

ü Які мотиви наявні у тексті п’єси і яке змістове навантаження вони несуть?

Проаналізуйте фабулу, сюжет і композицію п’єси. У чому полягають особливості її архітектоніки?

ü Які авторські елементи архітектоніки наявні у п’єсі «Танці гончарного кола»? З якою метою до них вдається автор?

 

¨ Література

1. Введение в литературоведение. Литературное произведение: основные понятия и термины / Л.В.Чернец, В.Е.Хализев и др. – М., 1999.

2. Волков И. Теория литературы. – М., 1995.

3. Клочек Г.Д. Поетика і психологія. – К., 1996.

4. Лесик В. Композиція художнього твору. – К., 1972.

5. Літературознавчий словник-довідник⁄ Р.Гром’як, Ю.Ковалів та ін. – К., 1997.

6. Лотман Ю. Анализ поэтического текста. – Л., 1972.

7. Моклиця М. Основи літературознавства. – Тернопіль, 2002.

8. Николина Н. Филологический анализ текста. – М., 2003.

9. Ткаченко А. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства. – К., 1998.

10. Хализев В.Е. Теория литературы. – М., 1999.

 

Amp; Лідія Чупіс

ТАНЦІ ГОНЧАРНОГО КОЛА

Драматична феєрія на дві дії

Пам’яті Айседори Дункан

ДІЙОВІ ОСОБИ:

 

ВОНА – Айседора Дункан – одна чи двоє їх , чи троє – в гріхах – молитвах – радості – сльозах...

ВІН – єдиновладний... недосяжний...

 

ПРОЛОГ

Чорний квадрат сцени – простір поза часом, де час спресовано у мить... болить... танцює Біле Полум’я...

 

ВОНА. Я... Я – прийшла. Я знову прийшла на прощу порощань і прощення, мій світлоголосий жайвір у синьому небі снігової країни... Я наздоганяла твою тінь у снах, і прокидалась у пастці голодної пустки... Через роки... через ночі і дні... я говоритиму і говоритиму до тебе... до Неба... Мої вуста німі – не знають слів чужих, себе і світ – душа – рядками римувала...



 

АНТИКОЛАПС

 

Боже! Я – вільна!

Я – божевільна...

І гріх мій, і вічна душа при мені...

Кинуть камінням, як голим лушпинням,

І тіні тіней на горбатій стіні...

Боже! Я – вільна...

Прости, милий Боже!

Себе не сховаєш в широкий рукав...

Зглянься,

клену,

коли ніжність помножить –

на нежить множинний, що сльози покрав!

Боже мій правий!

Отче мій!

Вітчим!

Мій відчай одвічний –

Одвічний мій біль!!

Роки свічаду у сутінках свідчать...

Покара – примара...

Той сон у собі...

Очі розчахнено, кригою скуто...

Шляхи позапльовано... Небо рябе...

Світе всеблагий!

Бездумно і люто

На скалках життя відтанцюю себе...

 

(Дико, чорно кричить в ніч... Захлинається... Схлипує... І тихо-тихесенько починає себе заколисувати.)

А-а, а-а-а, а-а-а-а-а-а!

Божечку, мій божечку,

вклонюсь тобі в ножечки,

низесенько-низько,

до зірочки близько,

а–а, а–а–а, а–а–а–а–а.

ВОНА. Я – Ніхто. Я тільки маленька дівчинка, чиє тіло римує простір, танцюючи на гончарному колі землі, переплітаючи сонячне проміння! Я – іскорка. Зірка, що спалахне на пів-неба, на пів-світу, розкраяв­ши горизонт! І... У найкоротше ... І ... довге, як ціле Життя, зільється тисяча доріг, і тисячі облич виплюне і поглине пітьма.. Блискавки доль – хисткий місток над прірвою Небуття... Вони прийдуть всі, всі – кого я любитиму... десь... колись...

 

ІНВЕРСІЯ ПЕРША

ВОНА: Моя мама розлучилася з батьком, коли я була ще немовлям, і я його ніколи не бачила. Якось я спитала в однієї із своїх тіточок, чи я мала коли-небуть татка, на що вона відповіла: “Твій батько – диявол, що зруйнував життя твоїй матері!!!” І моя мама залишилась зі своїми чотирма дітьми і жорстокістю світу віч-на-віч... Дивно, але ми чомусь ніколи не страждали від нашої бідності... хоча весь час кудись знову переїжджали, в пошуках дешевшого житла і легшого хліба. І я маю завдячувати тому, що впродовж всіх років дитинства – мама залишалася бідною, вона не могла утримувати служниць і гувернанток для дітей і саме цим обставинам я зобов’язана своєю безпосередністю, яку не втратила на протязі всього життя... Я ще ніхто – я маленька дівчинка, що танцює у золотому колі світила; маю двох братиків і сестричку. Бетті мене виховує, якесь волохате слово! Бетті, сьогодні вілкрилась страшенна таємниця – наш татко – Чорт!!!.

 


Маленький чорт – великі ріжки,

промерз дірявій капелюх;

Не я – то Тім покрав горішки,

сусідський кіт – товстун і сплюх;

Один зостався!

Не жадьоба!

Лови і їж! Не спокушай!

Що? Руки як чорнороба?

Я щойно мила, це – лишай!

І в школу не піду! В ті крики –

І визг, що сам собі набрид?!

Ви бігли так, як під колеса!

Так, тут живе мадам Дунган!

А я...

Я – мавпочка принцеса?!!

І ви – мій татко?! Ураган!!!

Який ти класний і високий!!!

А чорт пропав десь там – колись?!

Не тисніть так! Колючі щоки!

Не плачте!

Ми ж усі знайшлись!!!

Не плачте!

Нам не треба солі...

Де ж ви блукали до сих пір?!!! (плаче)

Пробачте, мс’є...

У нас всі хворі...

Вітрянка...

Нежить!!! В мамці – кір...

О, дякую! Ви – Санта Клаус!

І це мені? І це?.. І це?!!

(плаче)

Мамусю! Казочка зосталась,

Щоб снігом кинути в лице?!

Ось подарунки!!!

Сентименти?...

Що тільки горе принесуть?...

Сніги – рокам...

Дивертисментом...

Бездонні ночі...

Каламуть...

Матусю!

Я не буду в шлюбі!!!

Де обидвох ґвалтує Світ!!!

Татусю!!!

Таточку мій любий...

(голос) Вона – горить!

(голос) Подайте лід!


 

ВОНА: Мамо!!! Чому все так? Чому все так жахливо?! Чому в очах твоїх подруг пожадлива каламуть зеленоокого змія ревнощів і печатка рабинь? Чому ви перетворюєте шлюб у рабство, в якому і виростатимуть ваші діти?!! Чому жінка так безнадійно вторинна?! Ні! Я даю обітницю на все сво життя я не приймаю і не прийму псевдозаконної псевдоморалі, в якій гине людська гідність! Я родитиму стільки дітей – скільки захочу, і коли захочу! Навіть коли відчуватиму твоє відчудження і лід нерозуміння найближчих друзів...

 

АНТИКОЛАПС

Лід –

то вогненності суть очмаріла!

То ж кидайте в Огонь!

Хай притулок знайде!

Де?!

Те життя, що давно одгоріло?!

Вповза саламандрою в те, що

буде...

Де?!!!

Моє серце подвійно горбате?

Вхтивомурозумі хтось

хихотить...

Втрати...

Не варто!

На варті розп’яте

майбутнє...

І час колапсує у мить..

(голос) – Мс’є, ви забули капелюха!

(голос) – Навчіться Господа любить!

(голос) – І жар не спав, у Вас жовтуха...

(голос) – Мамусю що Айсі болить?!

Огнь!

Кличе душу мою на жертовник!

Змії купаються у молоці..

(голос) – Хто Санта Клаус?

Ти брешеш храмовник!

Для бідних задорого коштують ці

ласощі...

мі – ме – ма – мо – ма – мо...

ІНВЕРСІЯ ТРЕТЯ

ВОНА: Мамо! Ти завжди говорила, що занадто бідна, аби бути Святим Санта Клаусом! І що тільки багаті можуть вдавати Санта Клаусів і робити щедрі подарунки. Моя маленька Попелюшка з волею Діви... Твій вольний дух у бідності, що не знав ущербності, переповнював тишу оглухлого від пустки дому високою музикою і штилем високих рядків, викликав тіні героїв і титанів, чия енергія пульсувала незвичними, первозданними ритмами, і необізнані, незаймані душі тремтіли від захвату і бажання – повторитись і продовжитись! Обіцяні театру, твої діти і не могли стати практичними людьми...

Тату! Бачиш, як в короткому слові прощання легко об’єднати вас, роз’єднаних життям...

Тату! Дякуючи тобі, ми живемо в красивому домі, з великими танцювальними залами, тенісним кортом і вітряним млином. Тихе пристанище між двома хвилями, що понесуть нас далеко-далеко звідси на схід... Брат Августин відкрив театр, що став відомим на узбережжі, особливо після турне. Я танцювала, Августин читав вірші, а потім ми грали комедію разом з Елізабет і Раймондом!

А ще ми відкрили школу танцю! І коли мені виповнилось десять років, я мала стільки учениць, що ходити до школи, де так страждала від нерозуміння і постійного приниження, вважала за дурне марнотратство часу: Я можу і мушу заробляти гроші, що набагато важливіше!

Я зачесала по-дорслому волосся, і, оскільки була високою, то всі вірили, що мені шістнадцять...

 

(Вона стріпочуться, відганяючи залишки спомину – сну, сміється і починає танцювати танець –гру перевтілення)

 


Аби повірили –

повір,

що ти є те – про що ти кажеш!

Ось, Кінь танцює із плюмажем,

а ось...

за ним пильнує Звір!

За тим назирці – Войовник,

дикунське тіло, погляд рисі...

Елізабет!

Ти ж не барися!

Бо ж кавалер – не духівник!

Втікай – по сліду прибіжить!

А репетиція – на п’яту.

Ой, знову наколола п’яти!

Ні!!! Маю чути, як дрижить

земля. як ритм наздожене..

гарячу кров, що тисне горло...

Я – Кінь!

Я – Звір!

Стріла – я – чорна!

Я Той, Хто Вбив!

Вбив не мене!..



(завмирає на мить і починає вклонятися в усі сторони, імітуючи стилі і епохи)

На сцену – погляди палкі!

Овації – як хліб до столу!

 

(з серйозним виглядом)

Так! Ноги в дівчинки легкі!

І танцюватиме! Вам – слово!

Все правильно! Це грецькійстиль;

О,так! Так! Так... Нова метода...

Ви не зостанетесь? А шкода...

Єдина школа на сто миль.

Ма! Мо! Мі! Ме! Ма! Мо!

Мамо!

 

Я продовжила кредит в булочній!.. Я вициганила в борг цілу торбу котлет! Спродалися шапочка і рукавички. Прошу до столу! Вас пригощає Крез!

 

ІНВЕРСІЯ ЧЕТВЕРТА

(Яскраво освітлена сцена. Вона дослухається до овацій залу, піднімає уявний букет і повертає глядачам. Раптом знаходить очима ЙОГО )

ВИ?!... Мс’є Вернон?... О, мс’є Вернон! Ви були на виставі? Так, це остання вистава у Сан-Франциско. Гастролі закінчились, і я повертаюсь до Європи, знову втікаючи від долі... а чи наздоганяючи її... Боже мій! Ви. Ви знайшли мене через стільки літ?! Ви не забули вашої юної вчительки танців, що зомлівала в обіймах юного хіміка?... Боже мій, о, мс’є Вернон, як нас міняють роки... І під їх захистом, тільки зараз, я можу вам зізнатись... (сміється)


О, мс’є Вернон!

Згадалась бальна школа?

О, мс’є Вернон!

Моє ви – море сліз!

О, мс’є Вернон!

Життя – гончарне коло,

Ми – амфори,

з малюнками навскіс...

О, мс’є Вернон!

В канчук сплелись дороги!

О, мс’є Вернон!

Два літа – на літа!

О, мс’є Вернон!

До вашого порогу

спішило серце, аби вмерти там...

О, мс’є Вернон!

Що для кохання роки?!

Обійми танцю... вир... Вогненний біль...

О, мс’є Вернон!

Ваш поцілунок в щоку...

На ній ще слід ... безумств дитячих...

сіль..

О, мс’є Вернон!

Ви – перший мій тайнопис!

В моїй надмірності – були ви над усе!

Посмійтесь, мс’є!

Я – в ролі Пенелопи!

А ви – блукалець мій, коханий Одисей!

О, мс’є Вернон!

Ви любите дружину?...

За всі роки не зраджували їй?...

О, мс’є Вернон!

Ну, що ви, як дитина,

злякалися?

Це ж тільки спомин мій...

О,


мс’є Вернон...

Пішов... О, мс’є Вернон! В свої одинадцять років я була безумно закоханою, i думаю, що назавжди залишилась нею... О, мс’є Вернон, в місті, де гинула моя любов... мені не залишалось місця....

 

ІНВЕРСІЯ П’ЯТА

(різка пітьма навколо сяючого кола, де одиноко височіє ВОНА...)


Гончарне коло... Хрест буття...

I забуття вино цілюще...

І заробітки на насущне....

Коловорот без вороття...

Кредит весни, коли зима

в душі знедоленій i кволій?!

О, містер Селфрідж ваша воля

Aйci удруге підійма...

О, містер Селфрідж, ви – Сократ!

Ваш розум з серцем в рівновазі!

Ваш оптимізм мене розважив,

Й неначе легші ноші втрат...

Та в грудях весь час щось пече?

О, Гордон, де є міра мукам?!

Які жбо сильні твої руки...

Яке міцне твоє плече...

Ви не згадали той момент –

Кредит, тканина на спідницю,

Й худеньку юну танцівницю?...

То перший мій ангажемент...


 

О, Гордон Селфрідж, відомий мультимільйонер, ви пам’ятаєте cвiй магазин в Чікаго, i голодну маленьку дівчинку, якій двадцять років тому ви дали в кредит плаття для танців?... Я відпрацювала ваш кредит, я стала знаменитою, Гордон...

В мене бувають такі дні, коли життя видається дивною прекрасною легендою, квітучою долиною, де кожен ранок дихає любов’ю генія!

О, Гордон Салфрідж, життя нас зводить удруге! I згадуючи його, відчуваю голодну пустку, що доїдає зболене серце... і повну відразу... Минуле – катастрофи i втрати, майбутне – руйнація надій, мої ідеї – маячня хворого розуму... Самотня i спустошена, я бажала одного – повернення в Європу. I ось, цей корабель... каюта... ваша рука, така незвично надійна...

О, Гордон Сэлфрідж, я малавеличезний успіх в саду на даху Майсоник Темплян танцюючи після “грецької штучки” – “щось таке з перцем” під мотив “Вашингтонської пошти”. Той перший ангажемент був спасінням від голодної смерті та йшов урозріз з моїми ідеалами! Перший і останній раз, коли я змушена була так вчинити... О, Гордон, О, Гордон Селфрідж! Для мене вулиці Чікаго пахнуть голодом!

 


Гончарне коло меле дні,

Та із-під ніг краде дороги.

О, місяцю золоторогий,

Що зaлишиться нам при дні?

Богемців зголоднілий гурт...

Кохання дивного поляка...

Сплетіння доль – химерні знаки,

Що сплетені в одвічну гру...

Мадам, малесенька мадам,

Простіть Aйсі, що вас не знала!

Лукава смерть Івана вкрала...

Не плачте... Спомин вам оддам...


 

Мадам, ви дружина Івана Міроцького, i ви знали про мене?.. Він вам писав все... О, Боже! Чому ви так i не приїхали до нього в Америку?! Хай найбіднішою палубною пасажиркою, але ви мусили приїхати, коли так того хотіли! Мадам, я плакала над вашими долями, i водночас переповнювалася почуттям всеперемагаючої сили i презирства до слабкості людської, до людей, що перечікують життя! О, eгоїзм юності! Я б воліла не зволікати із здійсненням того, чого домагалася! Танцюючи по краю пpipви, знала що іду своїм шляхом...

 

ІНВЕРСІЯ ШOCTA

(Театр)

ВОНА: Містер Делі! Зачекайте, мiстер Делі! Я очікувала довгі дні біля театру, – аби зустріти вас!.. Miстер Делі, ви прекрасний художник, ви справжній естет i розумієте гармонію прекрасного! Я маю велику ідею, яку викладу вам, містер Делі! Ви єдина людинав країні, яка може зрозуміти її! Містер Делі, я відкрила мистецтво, що втрачено вже дві тисячі poкiв! Я зрозуміла таїну танцю! Містер Делі, ви великий артист, але вашому театру не вистачає одного, того, що зробило великим театр Греції, – мистецтва танцю, трагічного хору. Я принесла вам танець! Я принесла вам ідею епохи! Я прийняла її від Тихого океану, соснових лісів Сьєра-Невади. Я відкрила танець, достойний поеми Уолта Уітмена Я створю для дітей Америки новий танець – який буде втіленням Америки! Я принесла вам нову душу – душу тaнцiвниці! Miстер Дeлі, я повинна, танцювати у вашому театрі! Містер Делі, дякую. Контракт на цілий piк!!! Нью-Йорк, привіт тобі, Нью-Йорк! Я перетанцюю твої широкі вулиці! Августин Делі! Талановитий і красивий! З відстані прощань – я прощаю вас! Ви і не могли б зрозуміти гарячі маніфести худої дивної дитини, що тинялася за лаштунками сцени з томом Марка Аврелія... Я прощаю і вас – гнівлива і яскраво виразна Ден Мей, і навіть ваш ляпас за мою надмірну старанність! Я прощаю вашу зверхність, гордовита і велика Ада Реган! Я прощаю собі вічно голодні репетиції, постійний пошук найдешевшого пансіону, безбожне гастрольне існування, єдиною втіхою залишалася платня у двадцять п’ять доларів – за якими і трималася сім’я...

Августін Делі! Рік пройшов – усього рік, а я безмірно нещасна! Мої мрії, мої ідеали, моє честолюбство – все здається мізерно нікчемним! Я відчуваю відразу до себе і невимовну відразу до театру!!! Прощайте!

 


Мій світлопам’ятний Делі!

Я непритомніла зі страху,

І йшла на сцену, як на плаху,

А серцю снились кораблі.

Мій світлопам’ятний Делі,

Мені затісно в ваших шатах!

Так, бідність – вольності розплата,

Та серцю снились кораблі!

Мій світлопам’ятнй Делі,

Я плутатиму ліве з правим...

Танцюю сонце в колі слави!

А серцю сняться кораблі!


ІНВЕРСІЯ СЬОМА

(Втеча)

ВОНА: Всі ці нещастя винесли нас на мілину в Нью-Йорку наприкінці сезoну. І саме тоді я замислила втечу. Було дуже мало грошей, і я знову вдягла свою коротеньку білу туніку, і знову мама акомпанувала... Салони... салони... салони... Після пожежі у Віндзорському готелі ми залишилися без пожитків, навіть без необхідного одягу. Мій ангажемент у Августіна Делі, досвід танцю перед вишуканим товариством Ньюпорта, „чотирьохстами” вищого світу, залишив тільки присмак гіркого розчарування... Я відчула, що все це може дати Америка і марно розбивати серце там, де так глухо зачинені двері. І душу переповнювало палке бажання дістатись попри все до Лондона! Вітер з Гудзону все частіше приносив мелодії доріг!

Я народилася біля моря, і перші мої уявлення про рух, про танець, безумовно, народжені ритмом хвиль, глибинною пульсацією правічного океану. І найбільші події мого буремного життя, також пов’язані з морем...

 

АНТИКОЛАПС

Несіть на крилах кораблі!

Малі!

Човни Харона й Ахерона!

Да мона

Оклик... Хвиль виття...

Життям...

Римую небуття!

Летять

У вир листки торішні...

Грішні

Себе на камені посіють...

Не вмію

І не навчуся жити!

Любити!!!

 

Елізабет! Я дістала гроші! Не плач, моя добра, покірна Елізабет... Нас чекає слава!

 


Елізабет! Ти кажеш – біль,

А я не розумію болю,

І граюся сама з собою?

Елізабет, я – річ в собі...

Елізабет! Ти кажеш стид –

З руки чужої сьорбать каву?

Оддам я славу під заставу –

І натанцюю вам обід!

Я не боюся ні ночей,

А ні тупої літ навали!

Міста! Дороги! Карнавали!

Танцюю в променях очей!

Елізабет, з „чотирьохсот” –

Озвалось п’ятеро... Ось гроші!

Прощай, Америко! Хороший,

Не озирайся, ти ж не Лот...


 

ІНВЕРСІЯ ВОСЬМА

(Лондон)

ВОНА: Кораблі... Нашої суми не вистачило б і на білети в другому класі звичайнісінького пароплава. Блискуча ідея Раймонда – і ось, ми на промисловому судні з трьома дорожніми валізами! Все наше меню складалось з солоної яловичини і чаю з присмаком соломи. Ліжка жорсткі, каюти маленькі, а ми – безмежно щасливі! На нас чекав Лондон! Як часто потім в розкішних каютах морських лайнерів, втомлена серцем і душею, я згадуватиму захоплюючу ейфорію тієї подорожі... На нас чекав Лондон! Якби можна було переглянути власне життя на стрічці кінофільму, ми б зачудовано питалися: “Невже це й справді було з нами?..”

Ми йшли лондонськими вулицями, не маючи ні грошей, ні друзів, ніякої надії знайти притулок. Величезний сердитий полісмен прогнав нас з Грін-парку. Не дивно, що ми, юні, не втрачали веселого оптимізму і в такій веремії невдач, але те, що моя мама, яка стільки перетерпіла в житті, і вже далеко не молода, сприймала все, як речі звичайні... Сьогодні мені це видається неймовірним... Мамо! Мамо! Пам’ятаєте той фешенебельний готель... і раювання в нім, майже цілу добу.

– Мсьє швейцар! Ми ніяк не можемо вийти до обіду не переодягнувшись! Прошу накрити стіл у номері!

– Мсьє швейцар! Простіть мені здалеку! Простіть мій голодний авантюризм!

 


Дощі. Тумани. І салони.

І серце в захваті мале!

Тобі я вдячна, Лондон сонний,

І за Елайна й за Гале,

І за прекрасну місіс Патрік,

За легендарну Джорж Вінгем!

Наївні танці в стилі антик...

О, юносте, солодкий щем!

Ти марнотратна і безбожна!

Короткий день – і довга мить!


(голос) – Яка наївність граціозна!

(голос) – Який трагізм у ній звучить!


Я – лінія твоїх ескізів!

Заждіть, постійте! Мсьє Гале!

Ви – фабула чужих колізій,

Осінній мій, мій сивий лев...

Я танцювала вам в Версалі...

Сад Люксембургський.. Сен-Жермен...

Могла би стати вам васалом!

Я – не сюжет... дивертисмент...


 

Міс Віндгем влаштувала для мене вечір танцю в своїм салоні – присутній майже весь артистичний і літературний Лондон, і ви – Чарльз Гале! Я зустріла вас, щоб не забути ніколи... Чарльз Гале, вам п’ятдесят, а я не помічаю присутності молодих людей... З першого погляду душа потягнулася до вас, як зомліла за зиму травина до сонця. Чарльз Гале – син знаменитого композитора, художник, директор Нової Галереї, де я танцювала в центральній залі біля фонтану... і на ранок прокинулась відомою!

 

Чарльз Гале, я в захваті від вашого захвату моїми скромними успіхами! Не було дня, щоб я не заходила до вашої студії, забуваючи в ній про час... Ви відкривали для мене мистецтво старих майстрів і непересічні імена авангарду! З вами я вперше зустрілася з неперевершеним Генрі Ірвінгом і Елен Террі, що залишились ідеалом на все життя! Ви дозволяли вдягнути знамениту туніку Мері Андерсен! Ви частували мене своїми скромними сніданками...

О, Чарльз Гале, коли я не думаю про вас, я думаю про себе... проводячи в студії довгі ночі і дні... Я мріяла створити такий танець, який би передавав через пластику тіла всі емоції людської глибинності. Годинами я стояла абсолютно безмовною, непорушно схрестивши руки на грудях... В тій катотенії, я ніби впадала у транс... Я намагалася знайти, і врешті-решт знайшла – Першопочаток Кожного Руху, Чашу – тієї рушійної сили і єдності, з якої народжуються всі рухи танцю, народжується і вмирає сам ЧАС...

 

АНТИКОЛАПС

Ще на землі нікого не було...

Гуло

І клекотало голо...

В голос

Ніщо звивалось з Німоти.

Через світи

В світи – Світи!

Всім тілом стугоніла Німота,

Мов та

Провісниця в пропасниці кохання:

Мить прощання

– Ще в Цілому – і вже Антисвіти...

Світи!

Із несумісності Субстанцій,

Із танцю

Хаосу і Небуття!

Життя –

То крик його останній...

На світанні-

Зламалася на скалки течія,

Та Нічия

Предвічная дорога...

Пороги –

Рогаті велетні Безодні,

Безродні

Первістки Безмежжя –

На межі

Розітнули простір!

І просто Неба

Земля зродила Час...

 

 

ІНВЕРСІЯ ДЕВ’ЯТА (Париж)

 


Париж! Париж! Ти – європейська Мекка!

Афіни Греції, одвічне місто Рим!

Хто ким прийшов, блукакльці іздалека,

Статистом ніяким, а чи героєм Гри?..

Париж! Париж! Твої ковтаю роки,

Як хворий наркоман гіркий ковтає дим!

Париж! Париж! Париж золотоокий,

Веселка золота танцює над усим!

Париж! Париж! Померти рано-вранці –

Твоїм останнім псом між сонних голубів!

Париж! Париж! Ми – добровільні бранці...

І в найкоротшу мить завдячую тобі...


 

ВОНА: Париж... Париж... Андре Доньє – високий розум, тонкий літературний талант.. Наші дивні зустрічі... і марні спроби наблизити вас... Париж! Париж! Жагучі пальці Родена... Трагічні танці Содо-Яко... Париж... Париж... З великодушності князя і княгині Полін’як мої танці стали відомими. До них схвально поставилося багато впливових і відомих людей. Але ні ці високі оцінки, ні перша слава не могли вплинути на фінансове становище, яке все ще залежало від випадку, і часто-густо ми не мали чим сплатити за студію, не в змозі викупити паливо – страждали від холоду... І всеж, серед захланної бідності, я годинами простоювала в нашій холодній похмурій студії очікуючи натхненя... танцю.

 

Пане Імпресаріо!

Пам’ятаєте, як ви прийшли якось, такий здоровий і багатий, у дорогій шубі, з величезним діамантовим перснем, у мою бідність? (сміється)

– Я представник найбільшого мюзик-холу в Берліні! Ми начувані про ваші босоногі танці, і згодні запропонувати терміновий ангажемент!

– О, дякую! Але я ніколи не згоджусь ввести своє мистецтво в мюзик-хол!

– Ви не розумієте! Найвідоміші актори працюють на нашій сцені і отримують великі гроші! Я пропоную вам п’ятсот марок за вечір! Гонорар може бути збільшено. Вас прекрасно представлять: “Перша босонога танцівниця світу!” Ви безперечно згодні?

– Ні! Іще раз –ні! Ні на яких умовах!

– Це неможливо! Я не можу прийняти відмови! Я маю готовий контракт!

 

Пане Імпресаріо!

Ви дивилися на нашу вбогу студію і не йняли собі віри! Ви прийшли і наступного дня, і другого, і третього, ви запропонували мені тисячу марок за вечір! Ви кричали:

– ДУМЕС МЕДХЕН! Ви відмовляєтесь від десяти тисяч?!

– Так, я відмовилася б і від десяти тисяч і від ста! Я шукаю те, чого ви не розумієте! Я маю місію – великого відродження танцю, місію повернути усвідомлення красоти людського тіла!

Пане Імпресаріо!

Але я приїду до Берліна! Я буду танцювати перед співвітчизниками Гете і Вагнера, і в театрі, який буде їх достойний!

Пане Імпресаріо!

Через три роки ви принесли троянди в Оперний театр Кроля, де для мене грав оркестр Берлінської філармонії, а виставу було продано більш ніж за двадцять п’ять тисяч марок! Ви вибачались і весь час повторювали: „ЗІ ХАТТЕН РЕХТ ГЕДІГЕ ФРАУ! КЮСЕ ДІ ХАНД!” Ви повторювали знову і знову: “За вами правда, мила пані! За вами правда! Цілую ручки!!!”

 

Пане Імпресаріо!

Прийміть і мій поцілунок!

 

Париж! Париж!

Ти – бідність вінценосна!

Сьогодні ти король –

з чахотки і боргів!

Спасибі і прощай!

Все у житті відносне!

Прощай, Париж!

Прощай!

Улюбленець богів!

 

ІНВЕРСІЯ ДЕСЯТА

(Берлін)

ВОНА: Луа Фулер, я прийняла вашу пропозицію про спільні концерти з Садо-Яко! Я знайшла вас в Берліні, в оточенні красивих юних створінь, що обожнювали вас, в атмосфері такої любові і ніжності, якої не знала ніколи... Ваші вистави – чудо! Ваш талант незвичайний і неповторний. На очах у глядача ви перетворювались в тисячі образів! Нікому і ніколи не вдалось бодай повторити вас. Ви – велика актриса, Луа Фулер!

Акторські долі – долі трансвестіти...

За це вам платять гріш – роз’ятрюйте гріхи!

Забудько-янгол крізь діряве сито –

Од днів легких одсіює лихі...

Акторські долі...

Десь судилась Слава!

А більшість, як свічки... Тихенько догорять...

Театр!

Театр!

Твоя любов лукава!

Хто сміє вам, брати...

і сестри, докорять!

Мадам!

Мадам!

Дозвольте не згоріти!

У вашім полум’ї без власного вогню...

Луа Фулер! Ви, власне, сутність квітів!

До ваших ніг, Луа, сльозу свою зроню...

За мужність болю, і за Садо Яко!

Очима вас беру! Обожнюю, мадам!

Та власна доля – власні має знаки!

За мною – мій Талант!

А юність вам оддам...

 

Я пам’ятаю тебе, Нянечко! Ти, яка діставала гроші для нашої непрактичної трупи, чиї палкі поцілунки пропікали мої щоки... Мене було забагато для твоєї ламкої безбожної душі... В готелі “Брістоль” у Відні, моя рудоволоса Нянечко, ти винесла свій вирок:

– Бог велів задушити вас, Айсі!!!

Я знала, що коли людина божеволіє – то не можна сперечатись з нею... Я просила вас...

 

– Ненсі! Рудоволоса, сонцегрива, Ненсі! Нянечко... Дозвольте помолитись...

Потім бігла по коридорам, немов мене наздоганяв сам чорт! Коли ж тебе тримали шість клерків, а лікар, ховаючи очі, бурмотів свій жахливий вердикт... Я плакала від жаху розуміння... Нянечко! Золотоволоса Нянечко...

Життя – гончарне коло!

Прощаю вас – і ви простіть мене!

Розіб’єш обруч – місяцю підкова...

І ВІН – ЄДИНОТВІЙ з ночей наздожене!!!

 





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...