Главная Обратная связь

Дисциплины:






Політико правові погляди Сковороди.



 

 

Г. Сковорода висуває своє розуміння релігії, церкви і Бога. Релігія у його трактуванні постає як зв'язок людини з природою, Космосом-Всесвітом, релігійна людина почувається частинкою впорядкованого механізму, яким управляє "потайна" пружина. У людині також є така невидима потаємна сила, яка керує нею - це Бог. Він є всюди, все пронизує і всім управляє.Такій людині, яка відчуває в собі потаємну природу - Бога, Церква не потрібна. Обряди, культ, ритуали - це, у розумінні Сковороди, театр, вигаданий служителями культу для власної насолоди. Бог у серці людини, йому не потрібні дорогі шати, ікони, пишні храми, він задоволений скромністю й простою молитвою.На таке трактування релігії, церкви та Бога, поза сумнівом, вплинула філософія стоїків. Концепція релігії і Церкви у вченні Сковороди нагадує уявлення перших християн, які безпосередньо керувалися стоїчною й піфагорійською філософією.Цілком осмислює Сковорода концепцію людського щастя. Таке щастя - у єднанні з природою, у пізнанні в собі природного начала - схильності до певної праці. Теорія "сродної” праці у вченні Сковороди зближує людину з природою, робить її частиною великого космічного механізму, яким управляє Бог.У перспективі варто прослідкувати осмислення ідей стоїчної філософії українськими діячами культури як епохи романтизму, так і представниками релігійної філософії ХІХ - ХХ ст.Творча спадщина Г. Сковороди потребує ретельного переосмислення й об’єктивного вивчення, насамперед, у контексті світової філософської культури.Вказані вище тенденції дають підстави стверджувати, що філософсько-правових поглядів Г.Сковороди для України є дуже важливими, оскільки вони знаходять відображення і в сьогоднішній час, що в свою чергу викликає актуальність даного питань. Це і обумовило вибір теми роботи.Об’єктом дослідження є ідеї філософії та їх відображення у творчості Григорія Сковороди.Предметом дослідження є філософсько-правові погляди українського мислителя в її основних теоретикометодологічних засадах, що відображають втілення і творче засвоєння ідей Г. Сковороди.Мета і основні завдання дослідження. Основною метою роботи є теоретико-методологічний аналіз природи, змісту філософсько-правових поглядів у філософському вченні Григорія Сковороди.Визначена мета вимагала в ході дослідження розв’язання наступних завдань:- проаналізувати філософсько-правові погляди;- з’ясувати систему філософсько-правових поглядів Г.Сковороди;Методологічна основа та джерельна база дослідження. Дослідження проведене на основі методологічних принципів (детермінації, системного аналізу, історизму, розвитку та ін.) сучасної національної та світової філософської й соціологічної думки. Українська державно-правова ідеологія має давню і складну історію свого розвитку. її" витоки слід шукати ще в додержавних нормах усього звичаєвого права, яке згодом набуло конкретних форм у Київській Русі. Саме тогочасне державно-правове мислення заклало підвалини вітчизняних правових концепцій, які, вбираючи національні і світові традиції, занепадаючи і відроджуючись, зазнавали еволюційних змін, впливів, з волі історичних обставин перепліталися з російською та білоруською юридичною думкою.Однією з найвизначніших пам'яток права, створеної на вітчизняному грунті, є "Руська правда" (XI—XII ст.), з якою пов'язане ім'я Ярослава Мудрого. Цей звід норм давньоруського права став джерелом розвитку державно-правових ідей для наступних поколінь. Великий вплив на них справили також знамените "Слово про закон і благодать" Іларіона (XI ст.), видатні зразки тогочасної писемної літератури "Повість временних літ" (XII ст.), "Повчання" Володимира Мономаха (XI—XII ст.), "Слово о полку Ігоревім" (1185—1187), "Моління" Данила Заточника (XIII ст.). У цих творах філософсько-політичного змісту знаходили відгук найголовніші проблеми доби, проголошувалися ідеї утвердження могутності Київської Русі, авторитету церкви, збереження єдності держави, обмеження свавілля князів. Звертаючись до своїх дітей, Володимир Мономах особливо наголошував на необхідності опанувати мистецтво здійснення державної влади, її зміцнення, турботи про простий народ. "Прості люди і тільки вони є справжньою підпорою князеві", — підкреслював у своєму "Молінні" Данило ЗаточникСеред юридичних пам'яток цієї доби найвидатнішим був Литовський статут — кодифікований звід законів феодального права, що мав три редакції (1529, 1566, 1588), і діяв в Україні до XVIII ст. Цей документ визначав гуманістичні ідеї того часу — суверенність народу і держави, рівність усіх перед законом, осуд деспотизму, особисту недоторканність людини, юридичний захист її прав. Статут проголошував принцип особистої відповідальності перед законом: "Ніхто ні за кого не повинен нести покарання, а лише сам за себе".Окремі державно-правові ідеї виникли в ході релігійної полеміки кін. XVI — поч. XVII ст. У таких творах, як "Апокрисис" (X. Філалет, 1598), "Пересторога" (автор невід., 1606), "Тренос" (М. Смотрицький, 1610), "Протестація" (І. Борецький, 1621), "Палінодія" (3. Копистенсь-кий, 1619—1622), тавруючи відступництво української знаті від православ'я, змальовуючи злиденне становище народу, автори виступають за звільнення України з-під польського ярма, організацію на демократичних засадах світських і церковних справ. Зокрема X. Філалет, за ім'ям якого приховувалося, ймовірно, ім'я острозького шляхтича Мартина Броневського, у своєму цілком релігійному трактаті порушує цілу низку державно-правових тем, тор-кається і правових основ держави і громадянської свободи, і спричинених порушенням прав людини негативних для держави наслідків.Яскравим виразником інтересів закріпаченого селянства та міських низів був Іван Вишенський (1538 чи 1550— 1620). Палкий прихильник демократичних ідей рівності всіх людей від природи, І. Вишенський стверджував, що всі вони рівні незалежно від походження, суспільно-правового стану, оскільки їхнє тіло складається з єдиної субстанції — матерії. Особа, яка є їх носієм, за І. Вишенським, повинна відповідати за свої помилки, прагнути до загального добра, підпорядковуватися законам, що не суперечать природі людини. Ідеал майбутнього суспільства він вбачав у євангельській організації "царства битія", де всі люди рівні, не мають ніякої власності і живуть у злагоді один з одним і Богом. Він не тільки розмежовував рівність як моральну і юридичну категорії, але й вимагав майнової рівності. Засобом досягнення ідеалу ранньохристиянського суспільства І. Вишенський вважав самовдосконалення людей.Відповідний внесок у розвиток державно-правової думки в Україні зробили в XVII—XVIII ст. прогресивні діячі Києво-Могилянської академії: Йосип Кононович-Горбаць-кий, Лазар Баранович, Іоаникій Галятовський, Інокентій.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...