Главная Обратная связь

Дисциплины:






Оклюзія, артикуляція. Їх характеристика



Визначення центрального співвідношення щелеп.

Повне визначення артикуляції дає А.Я. Катц (1931). Під по­няттям артикуляція він розуміє різні положення та переміщення нижньої щелепи відносно верхньої, які здійснюються за допомогою жуваль­них м'язів та під контролем ЦНС. Термін артикуляція запозичено з анатомії, де він озна­чає «суглоб, з'єднання».

Оклюзія - це змикання зубних рядів у цілому або окремих груп зубів про­тягом більшого або меншого відрізку часу. Таким чином, оклюзію можна роз­глядати як окремий випадок артикуляції, один із її моментів.

Умовно вважають, що динамічний стан нижньої щелепи характеризується переміщенням її у просторі, а статичний - змиканням зубних рядів у стані передньої, двох бічних і центральної оклюзії.

На практиці доцільно визначати артикуляцію як ланку різних варіантів оклюзії, що змінюють одна одну. Отже, можна зробити висновок, що артику­ляція є узагальнювальним поняттям, а будь-яка оклюзія - частковим.

ВИДИ ОКЛЮЗІЇ

Розрізняють три види оклюзії: передню, бічну і центральну. Передньою оклюзією називають змикання зубних рядів під час висування вперед нижньої щелепи, бічною оклюзією - змикання зубних рядів під час зміщення нижньої щелепи вбік. Щодо центральної оклюзії, то різні автори визначають її по-різно­му. Одні характеризують з точки зору положення суглобової головки в сугло­бовій ямці і називають центральною оклюзією таке змикання зубних рядів, за якого суглобова головка знаходиться у суглобовій ямці і прилягає до задньої поверхні суглобового горбка біля його основи. Інші виходять із стану жуваль­них м'язів і називають центральною оклюзією таке змикання зубних рядів, за якого спостерігається найбільше скорочення власне жувальних м'язів і передніх пучків скроневих м'язів. Так, Д.А. Ентін (1925) вважає, що центральна оклюзія супроводжується одночасним і рівномірним ско­роченням жувальних і скроневих м'язів з обох боків. Треті визначають цент­ральну оклюзію, виходячи з характеру взаємовідношення зубних рядів під час їх змикання. На їхню думку, центральна оклюзія характеризується множинни­ми контактами зубних рядів (Б.Н. Бинін, 1947). Існує також визначення центральної оклюзії як початкового і кінцевого моменту артикуляції (М. Мюллер). Це визначення стане зрозумілим, якщо зга­дати, що Гізі в акті жування розрізняє 4 фази: перша фаза витікає із централь­ної оклюзії, а четверта закінчується переходом нижніх зубних рядів у вихідне положення, тобто в центральну оклюзію.

Централь­на оклюзія у разі ортогнатичного прикусу характеризу­ються такими чотирма ознаками змикання зубів:

1.Кожний верхній або нижній зуб змикається з двома антагоністами: верхній — з нижніми зубами (однойменними і тими, що позаду), нижній — з верхніми зубами (однойменним і тими, що попереду). Винятком є верхні зуби мудрості і нижні центральні різці, які мають тільки по одному антагоністу.

2.Середні лінії між верхніми і нижніми центральними зубами є продовженням одна одної і розташовані в одній сагітальній площині.

3.Верхні фронтальні зуби перекривають нижні майже на 1/3 довжини коронки зуба (1,5-3 мм).

4.Верхній перший моляр, змикаючись з двома нижніми молярами, перекриває приблизно 2/3 першого моляра і 1/3 другого. Щічно-медіальний горбок верхнього першого моляра потрапляє у змикальну щілину між щічним горбками нижнього першого моляра.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...