Главная Обратная связь

Дисциплины:






Про відмову у відкритті провадження у справі



ТЕМА: ПІДВІДОМЧІСТЬ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ

Мета: з’ясувати значення поняття «підвідомчість», його співвідношення із терміном «юрисдикція». Навчити студентів відмежовувати «цивільний процес», «цивільне судочинство» від поняття «цивільне процесуальне право». Ознайомити студентів із видами цивільного провадження та їх характерними рисами

Форма заняття: лекція

План

1. Поняття і види підвідомчості

2. Підвідомчість цивільних справ суду. Загальні правила

3. Підвідомчість суду справ позовного та наказного провадження

4. Підвідомчість суду справ окремого провадження

Рекомендовані джерела

Основні:

1) Конституція України від 28.06.1996р. // ВВРУ. – 1996. - № 30. – ст.141. (статті 124-131)

2) Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004р. // ВВРУ. - 2004. - № 40-41, 42. - ст.492 (статті 15-17)

3) Закон України «Про третейські суди» від 11.05.2004р. // ВВРУ. – 2004. - № 35. – ст.412.

4) Кравчук В.М., Угриновська О.І. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України – К.: Видавництво «Істина» - 2006. – с.53-75.

Додаткові:

1) Балюк М.І., Луспеник Д.Д. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарі, рекомендації, пропозиції. Серія «Судова практика». – Х.: Харків юридичний, 2008. – с.54-77.

2) Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / С.С. Бичкова, Ю.В. Білоусов, В.І. Бірюков та ін..; За заг.ред. С.С. Бичкової. – 2-ге вид., доповн. і переробл. – К.: Атіка, 2010. – с.27-35.

3) Єдиний державний реєстр судових рішень України //www.reyestr.court.

gov.ua

ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми та мети заняття)

Сьогодні ми вивчатимемо новий інститут Загальної частини цивільного процесуального права – інститут підвідомчості цивільних справ суду. Зокрема, розглянемо загальні правила визначення цивільної підвідомчості. Навчимося правильно розуміти співвідношення понять «цивільний процес», «цивільне судочинство» та «цивільне процесуальне право». Ознайомимося із видами підвідомчості на теоретичному рівні та з тими, які досі зустрічаються на практиці. Дізнаємося які ухвали може постановити суд у випадках порушення правил цивільної підвідомчості.

Розглянемо які є види цивільного судочинства, чим вони різняться між собою, які їх основні риси.

Актуалізація опорних знань студентів

Студенти повинні проявити знання з таких теоретичних питань:

1) поняття цивільного процесуального права

2) система цивільного процесуального права

3) сторони у цивільному процесі



4) види цивільних проваджень

3. Висвітлення лекційного матеріалу згідно плану(лекція додається)

Закріплення знань студентів

Перевірка засвоєного лекційного матеріалу студентами через вирішення практичних ситуацій, розв’язання яких залежить від глибини знань з цивільного процесу, уважності студентів, їх можливості творчо працювати з нормативно-правовими актами та вміти їх аналізувати. Від студента вимагатиметься проаналізувати конкретну ситуацію, зайняти певну правову позицію та захистити її під час обговорення

Підсумки заняття

Домашнє завдання

Повторити лекційний матеріал.

 

1. Поняття і види підвідомчості

Права, свободи чи інтереси осіб можуть захищатися не лише у судах цивільної юрисдикції, але й в господарських, адміністративних, третейських судах, а також в адміністрат.порядку. Тому важливе практичне значення має чітке розмежування юрисдикції різних установ.

"Підвідомчість цивільних справ судам" - саме таку назву мала гл.3 ЦПК 1963р. В юридичній літературі немає загальновизнаної дефініції підвідомчості. Президія Вищого арбітражного суду України у роз'ясненні від 08.02.1996р. № 02-5/62 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" визначила підвідомчість як передбачену законом сукупність повноважень судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

ЦПК взагалі не вживає терміна "підвідомчість", натомість гл.2 розд.І називається "Цивільна юрисдикція". Зміну назви цього інституту зумовило конституційне положення про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини (ст.124 КУ). У перекладі з латин. мови «юрисдикція» означає «судомовлення».

Поняття "підвідомчість" у літературі розуміється не лише як розмежування компетенції судів та інших органів державної влади, але й як розмежування компетенції всередині судової системи між різними судами (цивільними, господарськими, адміністративними, військовими).

Підвідомчість справ суду цивільної юрисдикції слід розглядати як розмежування компетенції щодо розгляду справ між судами України - Конституційним Судом України, судами цивільної юрисдикції, господарськими та адміністративними судами, а також військовими судами.

Залежно від того, чи відносить закон вирішення спорів до відання виключно одних конкретних юрисдикційних органів або до компетенції декількох органів, підвідомчість поділяється на:

1. Виключну (коли розгляд певної категорії цивільних справ становить компетенцію виключно суду. Так, лише в судовому порядку вирішуються справи про відібрання дітей, про позбавлення батьківських прав тощо).

2. Численну або множинну (коли розгляд цивільної справи може здійснюватися судом, профспілкою та іншими громадськими організаціями або в адміністративному порядку):

· альтернативна (розгляд спору віднесено до компетенції кількох органів за вибором особи, яка потребує захисту своїх прав. Однак згідно з чинним законодавством заінтересована особа, яка звернулась за вирішенням спору в несудовому порядку відповідно до правил альтернативної підвідомчості, не позбавлена права на звернення до суду. Таке розуміння правил альтернативної підвідомчості випливає зі ст.55 КУ. Н-д, постанову про адміністративне правопорушення можна оскаржити як до вищестоящого органу, що виніс цю постанову, так і до суду; заборгованість по нотаріально засвідченій операції м.б. стягнута шляхом здійснення нотаріусом виконавчого напису, а також за допомогою звернення в суд з відповідним позовом);

· договірна (визначається за взаємною згодою сторін. Так, відп. до ст.1 ЗУ «Про третейські суди», до третейського суду за угодою сторін м.б. переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

-справ у спорах про визнання недійсними НПА;

- справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

- справ, пов'язаних з державною таємницею;

- справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

- справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

- справ, однією із сторін в яких є о.д.в., о.м.с., їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

- справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи зем.ділянки;

- справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

- справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

- справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у т.ч. учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

- інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або КСУ;

- справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

- справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч.на виконання делегованих повноважень);

· імперативна або умовна (справа розглядається кількома юрисдикційними органами у визначеній законом послідовності; н-д, трудові спори розглядаються: комісіями по трудових спорах, районними (міськими) судами).

Виділення імперативної та альтернативної підвідомчості після прийняття КУ є спірним питанням. Встановлене ст.55 КУ право на судовий захист не м.б. обмежене необхідністю проходження різних досудових процедур, відповідно є спірним виділення імперативної підвідомчості.

Отож, в широкому значенні підвідомчість постає як міжгалузевий інститут права, що виконує функцію розподільчого механізму юридичних справ між різними юрисдикційними органами, у вузькому – підвідомчість представляє собою коло цивільних спорів, які за законом м.б. розглянуті судом або іншим органом цивільної юрисдикції, в силу належної їм компетенції.

Якщо подана до суду заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, то суддя повинен постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, що зумовлює перешкоджання повторному зверненню до суду з таким самим позовом. У разі виявлення непідвідомчості справи в ході її розгляду судпостановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У випадку закриття провадження у справі суд має обов'язок повідомити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

 

2. Підвідомчість цивільних справ суду. Загальні правила

Підвідомчість судові певної категорії справ вст-ся, як правило, нормами матеріального права, якими врегульовуються спірні правовідносини. Норми ЦПП визначають заг.правила підвідомчості суду цив.справ позовного, наказного та окремого провадження. Для встановлення підвідомчості тому чи іншому органу в законі закріплено загальні правила і наведено окремі винятки.

В основу заг.правил визначення цив.підвідомчості покладено:

· наявність і характер спірних правовідносин (цивільні, житлові, земельні, сімейні та трудові справи);

· суб’єкт звернення (за заг.прав. у судах цивільної юрисдикції розглядаються справи за участю ф.о., виняток – у господарських судах теж розглядаються справи за участю ф.о.: корпоративні спори і провадження у справах про банкрутство);

· відсутність винятку у віднесенні таких справ до компетенції інших органів.

Проте такі критерії визначення підвідомчості справ судам цивільної юрисдикції з прийняттям нового ЦПК зазнали змін. Так, ЦПК визначив, що в порядку цивільного судочинства розглядаються справи цивільні, житлові, земельні, сімейні, трудові, а також усі інші справи, якщо вони за законом не розглядаються за правилами іншого судочинства. Отже, у ЦПК встановлена універсальна цивільна юрисдикція, тому з'ясовувати, чи розглядається справа у порядку цивільного судочинства слід шляхом послідовного аналізу підвідомчості справи іншим судам.

 

3. Підвідомчість суду справ позовного та наказного провадження

Усі справи, що підпадають під цивільну юрисдикцію суду, розглядаються ним за певними правилами. Судовий захист прав, свобод та інтересів осіб відбувається у формі судочинства, оскільки учасники цивільної справи повинні діяти в установленому законом порядку.

Цивільне судочинство (цивільне провадження)врегульований нормами ЦПП порядок розгляду і вирішення цивільних справ. Частина 3 статті 15 ЦПК передбачає 3 види цивільного судочинства: позовне, наказне та окреме. Вони відрізняються між собою за категоріями справ, підставами відкриття провадження, суб’єктами, процедурою тощо.

Таким чином, вид цивільного судочинства (провадження)порядок порушення, розгляду і вирішення певної категорії цивільних справ.

Основним і найбільш поширеним видом цив.судочинства є позовне провадження, що має універсальний х-тер, тобто усі підвідомчі справи розглядаються у позовному провадженні, якщо ЦПК не вст-но інше.

Ознаки позовного провадження:

1) підставою є позов як матеріально-правова вимога, що випливає зі спірних трудових, цивільних, земельних та інших правовідносин;

2) форма звернення - позовна заява, реквізити якої визначені у ЦПК;

3) сторонами у процесі є позивач і відповідач;

4) сплата судового збору та ІТЗ за подання позовної заяви;

5) наявність інститутів ціни позову, забезпечення позову, мирової угоди, зустрічного позову, неналеж.сторони, 3-ї особи;

6) можливість апеляційного, касаційного оскаржень та примусового виконання рішення.

Наказне провадження - вид безспірного судового провадження, у якому розглядається вимога про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ознаки наказного провадження:

1) форма звернення - заява про видачу судового наказу;

2) сторони - стягувач (заявник) та боржник;

3) встановлення оспорюваної суми, за якою визначається вартість судового збору за подання заяви;

4) особливості розгляду заяви судом: суд у 3-денний строк з моменту постановлення ухвали про відкриття наказного провадження видає судовий наказ по суті заявлених вимог, така видача проводиться без судового засідання та виклику стягувача і боржника для заслуховування їх пояснень;

5) можливість подання заяви боржником про скасування наказу після його прийняття розглядається у тій же судовій інстанції, проте іншим складом суду;

6) боржник вправі апеляційно оскаржити змінений судовий наказ та судовий наказ, стосовно якого суд постановив ухвалу про залишення заяви про його скасування наказу без задоволення;

7) можливість розгляду після постановлення ухвали про скасування судов.наказу справи у позовному провадженні за заявою стягувача;

8) відкривається виконавче провадження.

 

4. Підвідомчість суду справ окремого провадження

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності, відсутності юридичних фактів, які мають значення для захисту прав особи, створення умов для їх реалізації чи підтвердження наявності або відсутності неоспорюваних прав.

Особливості справ окремого провадження:

1) відсутність спору про право: суд засвідчує наявність факту, а не вирішує спірні відносини. У л-рі зазначається, що установлення фактів, які мають юрид.значення, як юрид.діяльність за спрямованістю є управлінською, а не правосудною. Суд діє як орган нотаріальний;

2) форма звернення до суду — заява;

3) сторони - заявник та заінтересована особа;

4) відсутність інститутів 3-ї особи, забезпечення позову, мирової угоди, зустрічного позову, неналежної сторони;

5) вимоги про встановлення фактів не можуть поєднуватися із майновими вимогами;

6) справи окремого провадження розглядаються за загальними правилами позовного провадження;

7) можливе застосування апеляційного оскарження;

8) не відкривається виконавче провадження.

Додаток 1

 

№2-9541/10

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

01 жовтня 2010 року м. Тернопіль

 

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Братасюк В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління МВС України в Тернопільській області про зобов’язання виплатити грошову допомогу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду із позовом до Управління МВС України в Тернопільській області про зобов’язання виплатити грошову допомогу.

Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, вважаю, що у відкритті провадження слід відмовити виходячи із наступних міркувань.

Згідно рішення Конституційного суду України №19-рп/2010 від 09.09.2010р. визнано такими що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року № 1691-VI, а саме:

- пункт 2 розділу І: «Пункт 3 частини першої статті 18 КАС України виключити»;

- п.2 ч.1 ст.15 ЦПК України в редакції ЗУ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року № 1691-VІ.

Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, враховуючи рішення Конституційного суду у справі № 1-40/2010 від 09 вересня 2010 року у відповідності до ст.15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ст.18 КАС України, який діяв до моменту прийняття ЗУ„Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18.02.2010р. , місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, спори з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг розглядається в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За наведених обставин, дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому у відкритті провадження в цивільній справі слід відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 1, п. 3 ч. 2 ст.83 ЦПК України, с плачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі. Сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст.ст.15, 83, 122, 208-210, 293, 294 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...