Главная Обратная связь

Дисциплины:






Державна бюрократія як суб’єкт політики



Термін бюрократія від франц. панування канцелярії.

Бюрократизм характеризує явище, коли орган, підпорядкований суспільству перетворюється на орган, що підкорює тих, чию волю він повинен виконувати. Слуга стає паном. Апарат працює на себе.

Термін бюрократія не тотожний терміну бюрократизм.

Бюрократія характеризує носія, тих, хто втілює владу канцелярії, а бюрократизм – явище, систему управління державою, що ґрунтується на пануванні канцелярії.

Бюрократію можна розглядати як:

-певний тип організації необхідний для здійснення функцій управління

-відсталість, тяганина, паперотворення в політичній діяльності

-суб’єкт політики

- особливий прошарок людей-урядовців, чиновників.

- система державних інститутів і посад, а також осіб, професійно зайнятих управлінською діяльністю.

Представниками державного бюрократичного апарату є посадові особи органів виконавчої влади діяльність яких чітко регламентована Законом. Закон надає їм владу у вигляді повноважень, яку вони використовують для реалізації власних інтересів.

Бюрократична організація у свій час була таким же історичним прогресом як перехід від феодального до капіталістичного способу виробництва, вона замінила систему патріархальної адміністрації при якій не було жодних процедур, що б гарантували захист прав. Бюрократична ж організація запропонувала пріоритет регламентованої єдиної для всіх процедури.

Бюрократія досліджувалася М. Вебером, Т. Парсосом, К. Марксом та інш.

М. Вебер створив концепцію раціональної бюрократії, основними характеристиками якої визначив:

- чітка нормотворча закріпленість бюрократичної юрисдикції (сфери дії)

- ієрархічна побудова базується на принципах субординації (підкорюєшся лише керівнику)

- уся діяльність здійснюється у вигляді письмових документів і підлягає зберіганню

- посадові особи повинні бути гарними спеціалістами

По Веберу бюрократія – панування професіоналізму, об’єктивності над некомпетентністю, суб’єктивністю.

Марксвизначав бюрократію «абсолютним злом» через такі негативні її риси:

-підміна суспільного інтересу приватним інтересам чиновників (працюють на задоволення власних потреб)

-привласнення держави чиновниками

-формалізм та кар’єризм як спосіб життя, тощо. Ототожнював з паразитом.

Крім вище вказаних бюрократія має такі недоліки:

-надмірне зростання та безвідповідальність виконавчої влади

-відрив влади від народу

-пріоритет форми над змістом при вирішенні справ

-бюрократична деформація свідомості ( чиновники не сприймають себе як член суспільства, а як члена окремого привілейованого прошарку)

Реалістична концепція визнає як негативні так і позитивні риси бюрократії.



Клас бюрократії як самостійний суб'єкт політикиспрямований на згортання всіх демократичних форм функціонування і поступове утвердження себе як єдиного суб'єкта влади. Так, характерною рисою радянської бюрократії було те, що вона являла собою суб'єкт самодержавної політики. Бюрократія виступала і законодавцем, і виконавцем, і власником апарату державної влади. Вона була єдиним роботодавцем у країні, правителем, контролером, повелителем культури, промисловості, сільського господарства, єдиним банкіром, торговцем. У такій ситуації практично все в країні залежало від цього суб'єкта внутрішньої і зовнішньої політики. Якщо в умовах екстенсивного розвитку економіки існування політичної суб'єктності бюрократії було цілком можливим, то за умов інтенсивного розвитку попередня політична суб'єкт-ність виявилась неприйнятною.

За ідеєю ж бюрократія повинна виступати засобом забезпечення потреб народу, слугою народу.

 

36.Правова держава – держава, що функціонує на визнанні пріоритету права і законності, це правління законів, а не людей.

Основні ознаки правової держави:

1) повна гарантованість та непорушність прав і свобод громадян - виражається в тому, що правова держава визнає за особою певну сферу свободи, куди держава не втручається;

2) реальність прав і свобод обумовлена тим, що взаємодія особи та влади в правовій державі будується на засадах ідеї народного суверенітету, який означає, що єдиним джерелом державної влади є народ;

3) засобом забезпечення прав і свобод громадян є принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову;

4) верховенство права у всіх сферах життя: для держави діє принцип «усе, що не дозволене, є забороненим», для громадян - «усе, що не заборонене, є дозволеним»;

5) взаємна відповідальність держави і особи, яка має правовий характер.

 

37. Громадянське суспільство – сукупність особисто вільних індивідів, що утворились без державного втручання; - це система відносин у суспільстві, прямо не урегульована державою за допомогою права.

Структура громадянського суспільства:

-економічна система – сукупність економічних інститутів та відносин, у які вступають люди у процесі реалізації відносин власності, виробництва, розподілу, обміну суспільного продукту.

-Політична – утворюється за рахунок цілісних, само регульованих елементів, що пов’язані з владою: політичні партії, рухи, групи тиску.

-Соціальна система – сукупність об’єктивно сформованих спілок людей та взаємовідносин між ними: родина, громадські організації

-Духовно-культурна система – з її допомогою суспільство об’єднується, база – духовно-культурні блага.

-Інформаційна – обмін інформації через спілкування та ЗМІ.

Зв'язок держави та громадського суспільства відбувається зазвичай через політичні партії, групи тиску, які артикулюють і представляють інтереси громадян.

В умовах розвиненого громадянського суспільства держава:

- підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству;

- забезпечує рівні можливості для всіх людей в усіх сферах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості;

- не втручається в особисте життя людини;

- регулює суспільні відносини в межах чинного законодавства;

- наділяє члена суспільства економічною свободою, тобто правом вибору форм і видів трудової діяльності, у тому числі підприємницької, свободою ідеологічною і політичною; правом приватної власності тощо.

В даному випадку держава і громадянське суспільство є рівнозначними елементами суспільства. Громадянське суспільство функціонує на засадах демократії і права. Останнє слід розуміти так, що право може регулювати порядок утворення і функціонування структурних елементів громадянського суспільства, однак безпосередньо закон не регулює відносини між людьми, що входять до зазначених елементів. Це означає, що, наприклад, відносини між членами політичної партії не регулюються нормами права: для цього існують корпоративні норми. У такому разі партія є структурним елементом громадянського суспільства.

Підходи взаємодії держави і громадянського суспільства:

--формаційний(маркс) – перетворення держави в оган повністю підкорений класу через проміжний етап – державу диктатури пролетаріату.

--Цивілізаційний –держава здійснює службово-регулюючі функції, представляє все суспільство, а не окремий клас.

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...