Главная Обратная связь

Дисциплины:






При огляді (ларингоскопія) виявляють



А) Серединна локалізація:

На початку захворювання

1. На голосовій складці, частіше на її середній частині, видно новоутворення на широкій основі

2. Обмеження рухомості голосової складки

При поширенні процесу:

1. Пухлина уражає всю складку, передню комісуру, доходить до черпакуватого хряща, поширюється на надгортанник. Поверхня пухлини горбкувата, колір її може бути різноманітним – від білого до червоного;

2. Пухлина вирачкується;

3. Домішки крові в харкотинні;

4. Внаслідок вторинного перихондриту збільшуються надгортанник і черпакуваті хрящі, змінюються контури гортані.

При інших локалізаціях рак гортані має менш виражену ларингоскопічну картину

Б) Вестибулярна локалізація

1. Невелике ущільнення (частіше на гортанній поверхні надгортанника)

2. Інфільтрація і ригідність надгортанника

3. Виразкування новоутворення (в пізніх стадіях)

 

В) Підскладковий відділ

В підскладковому відділі первинний рак виникає досить рідко, а тому деякий час при ларингоскопії змін нема. Новоутворення виявляється при виході за межі підскладкового відділу

 

У діагностиці раку гортані за допомогою комп'ютерної томографіїможна визначити розмір і локалізацію пухлини, є чи немає розростання в лімфовузли і поруч розташовані тканини.

За допомогою магнітно-резонансної томографіївивчають стан головного та спинного мозку, інші структури тіла хворого.

Для додаткової діагностики використовують рентгенодіагностику з введенням в стравохід баріюдля контрастування кордонів стравоходу.

В основу класифікації покладено міжнародний принцип поділу пухлин за їх поширенням (Т), за станом лімфатичних вузлів (N) і наявністю метастазів (М).

 

 

Т1 – пухлина обмежена одним відділом гортані;

Т2 – пухлина поширюється за межі одного відділу гортані;

Т3 – пухлина займає всі відділи гортані;

Т4 – пухлина поширюється за межі гортані.

 

 

N0 – регіональні лімфатичні вузли не пальпуються

N1 – пальпуються рухомі лімфатичні вузли на стороні ураження

N2 – пальпуються рухомі лімфатичні вузли на протилежній стороні, або з обох сторін

N3 – пальпуються нерухомі лімфатичні вузли

 

 

М0 – віддалених метастазів нема

М1 – визначаються віддалені метастази

 

 

Лікування вестибулярного раку 1 і II стадії-променева терапія, при III і IV стадії - комбіноване лікування (променева терапія + ларінгектомія), інколи резекція або розширена ларінгектомія. При раку голосових зв'язок 1 і II стадії може застосовуватися променева терапія або хірургічна операція (віддалені результати однакові). При раку II 1 і IV стадій показано комбіноване лікування. Подскладочний рак 1 і II стадій лікують оперативним шляхом, при III і IV стадіях після операції проводять променеву терапію. При поширених стадіях хвороби можуть призначатися хіміопрепарати: адріабластін, циклофосфан, проспідином, метотрексат, блеоміцином, фторурацил, спіробромін та ін



 

Шлунково-кишковий трактскладається з шлунка, тонкого і товстого кишечника. Ці органи є частиною травної системи, що відповідає за засвоєння поживних речовин (вітамінів, мінералів, вуглеводів, жирів, білків і води), що потрапляють в організм разом з їжею, атакож допомагає виводити з організму продукти обміну.


1. РАК ШЛУНКА.
Рак шлунка в Україні займає третє місце в структурі онкологічної захворюваності серед чоловіків та четверте серед жінок.
Частіше хворіють чоловіки майже в 2 рази.

Етіологія.
В етіології раку шлунка має значення харчування. Висока захворюваність на РШ відмічена у країнах, де переважає так званий "східний” тип дієти (з великим вмістом грубої їжі та рослинної клітковини).
Передракові стани.
всі передракові стани шлунка називають дисплазією, яка включає кістозну атипію, ненормальну диференціацію та дезорганізацію архітектоніки слизової оболонки. До передракових захворювань шлунка відносять анацидний атрофічний гастрит, виразку шлунка, поліпи, гіпертрофічний гастрит. Небезпечними є виразки великої кривизни (ризик малігнізації становить 100%) кардіального відділу та дна шлунка.Відмічено підвищений ризик розвитру раку із кукси шлунка а також у хворих із ваготомічними операціями особливо де є дуодено-гастральний рефлюкс. Хворі на передпухлинні захворювання, а також чоловіки у віці понад 50 років складають групу "підвищеного ризику".
Патологічна анатомія.
Макроскопічне виділяють три типи росту раку шлунка:
1. Екзофітний (поліповидний, блюдцеподібний, бляшкоподібний). Поширення ракових клітин від видимих контурів пухлини досягає 3-4см.
2. Ендофітний (інфільтративний, виразково-інфільтративний, дифузний). Внутрішньоорганне поширення від видимих контурів пухлини простягається на відстань 6-8см.
3. Змішаний характер росту.

 

Гістологічна класифікація рака шлунка (ВООЗ.1982).
1. Аденокарцинома: а) папілярна, б) тубулярна, в) муцинозна, г) перстневидно-клітинний рак.
2. 3алозисто-плоскоклітинний рак (аденоакантома, аденоканкроїд).
3. Плоскоклітинний рак (канкроїди). Розвивається з дистопійованого епітелію стравоходу.
4. Недиференційований рак.
У 60% випадків пухлина локалізується в антрально-пілоричному відділі, у 20% уражене тіло шлунка, кардіальний відділ ураженний в - 15% і тотальне ураження у 5% випадків.
Злоякісна пухлина шлунку розвивається із невеликої ділянки метаплазії епітелію тяжкого ступеня, проростає всю стінку і крім того поширюється вздовж стінки у всіх напрямках але переважно в сторону кардії ,що повязано із особливостями лімфовідтоку.

Метастазування рака шлунку відбувається частіше лімфогенним шляхом. В теперішній час виділяють 16 зон регіонарного метастазування раку шлунка, що формують 4 послідовних етапи метастазування:
N1 – перігастральні лімфоколектори – 6 груп;
N2 – лімфовузли вздовж артеріальних судин (а. gastrica sin., а. hераtіса соmm., tг. соеliасus, а. lienalis, ворiт селезінки) – 5 груп;
N3 – лімфовузли гепатодуоденальної зв'язки, панкреатодуоденальні, кореня брижі.
N4 – лімфовузли вздовж а.mеsenterica superior, парааортальні (2 групи).
Ураження лімфатичних вузлів на 2 перших етапах розглядають, як регіонарне метастазування, на 2 останніх – як віддалене.
Віддалені гематогенні метастази в основному спостерігають в печінці і легенях. При проростанні пухлиною всіх шарів шлунка розвивається контактний шлях метастазування. Найчастіше розвиваються метастази на очеревині дугласового простору (Шніцлера). В разі поширення метастазів по ходу грудної лімфатичної протоки вони попадають в надключичні лімфовузли зліва (Вірхова).
Класифікація стадій здійснюється на основі клінічних, рентгенологічних, ендоскопічних та операційних даних. Виділяють чотири анатомічних відділи шлунка: 1) кардію, 2) дно, 3) тіло, 4) антральний та пілоричний відділ.
Міжнародна класифікація за системою ТNМ
T - первинна пухлина
T0,TX - стандартнi значення
Tis - преiнвазивний рак
T1 - пухлина iнфiльтрує слизовий та пiдслизовий шар.
T2 - пухлина проростає м'язевий шар, субсерозний шар.
T3 - пухлина проростає серозну оболонку (вiсцеральну очеревину).
T4 - пухлина поширюється на сусiднi структури.
N - регiонарнi лiмфовузли
N0,NX - стандартнi значення
N1 - наявнi метастази в 1-6 регiонарних лiмфатичних вузлах
N2 - наявнi метастази в 7-15 регiонарних лiмфатичних вузлах
N3 - наявнi метастази у бiльше, нiж 15 регiонарних лiмфатичних вузлах.
М 0 - вiддаленi метастази
M0,MX - стандартнi значення
M1 - наявні вiддаленi метастази

Окрім класифікації ТММ існує класифікація Дюка, яка грунтується на ступені проростання пухлиною стінки органу. В основному її використовують при пухлинах шлунково-кишкового тракту.
Клінічна симптоматика
І. Рак шлунка з проявом загальних розладів, перш за все з симптомами "синдрому малих ознак" О.І.Савицького:
1. Немотивована загальна слабість, підвищена втомлюваність, зниження працездатності.
2. Зниження апетиту, відраза до улюбленої їжі, особливо м'ясної -відносно пізній симптом.
3. Явище шлункового дискомфорту - втрата фізіологічного задоволення від їжі, швидке насичення нею.
4. Втрата ваги.
5. Психічна і фізична депресія, апатія.
Симптоматика “занедбаного раку шлунка”:

* біль у епігастрію спостерігається в 70% хворих;

* анорексія(відсутність апетиту) і схуднення характерні для 70 - 80% хворих;

*нудота і блювота при ураженні дистальних відділів шлунка; блювота —результат обструкції

воротаря пухлиною, але може бути наслідком порушеної перистальтики шлунка;

* дисфагія при ураженні кардіального відділу;

*почуття раннього на сичення; дифузний рак шлунка часто перебігає з почуттям швидкого

насичення, тому що стінка шлунка не може нормально розтягуватися;

*шлунково-кишкова кровотеча при карциномах шлунка відбувається рідко (менш 10% хворих);

* слабкість і стомлюваність виникають вторинно (в т.ч. при хронічній крововтраті й анемії).

II. Рак шлунка із перевагою місцевих проявів на фоні маловиражених загальних симптомів (50-90% всіх випадків). Спостерігають декілька форм:
а) гастралгічна форма найбільш властива для виразково-інфільтративних пухлин. Домінуючим симптомом є біль різкого характеру (постійний чи пов'язаний з прийняттям їжі);
б) диспептична форма. Для неї характерне порушення апетиту та функціональні шлункові розлади;
в) стенотична форма характерна для ураження пілоричного або кардіального відділів шлунка. На перший план виступають симптоми порушення проходження їжі: дисфагія, відрижка, блювота. В зв'язку з цими явищами виникає швидка втрата ваги, зниження загального м'язевого тонусу, тургору шкіри.
III. Рак шлунка з клінічним перебігом під маскою інших захворювань (атипові форми):
1. Анемічна форма. Характеризується гіпохромною анемією, спостерігається при екзофітних пухлинах.
2. Фебрильна форма характеризується немотивованою постійною гарячкою.
3. Ентероколітична форма супроводжується проносом.
4. Рак кардіального відділу шлунка з перебігом під маскою ішемічної хвороби серця.
IV. Метастатична форма раку шлунка проявляється віддаленими метастазами раніше ніж основною пухлиною;
1. Асцитична форма.
2. Печінкова форма (збільшення печінки, жовтяниця).
3. Інші форми раку шлунка.
V. Безсимптомний рак шлунка зустрічається рідко (1-2%). Тільки детальне дослідження хворого може виявити ознаки раку.

Діагностика раку шлунка.
Для ранньої діагностики мають значення:
1. Детальний збір анамнезу.
2. Огляд хворого, дослідження черевної порожнини і лімфатичної системи, пальцеве обстеження прямої кишки. Пальпація пухлини не завжди є пізнім симптомом. В 80% випадків можливе радикальне оперативне втручання.
3. Аналіз загальноклінічних та лабораторних досліджень (анемія, лейкоцитоз, ШОЕ).
4. Ендоскопічне обстеження шлунка. Фіброгастроскопія дозволяє діагностувати рак на ранніх стадіях в 98% випадків. Цінне можливістю взяття біопсії, та при наявності вмонтованого ехографічного датчика визначити глибину інвазії пухлини в стінку шлунка.
5. Рентгенологічне обстеження (рентгеноконтрасне із сульфатом барію). Інформативне у 82% і дозволяє визначити поширеність пухлини, евакуацію барію (компенсований, субкомпенсований, декомпенсований стеноз). Крім того – незамінимий метод при діагностиці інфільтративних, дифузних форм раку шлунка, коли пухлина поширюється в підслизовому шарі. Ендоскопіст в цьому випадку патології не виявляє. Рентгеносеміотика РШ включає запальні та місцеві ознаки, передусім визначається локалізацією, формою росту, її розмірами та віхидним станом стінки шлунка.
Серед запальних ознак особливу увагу звертають на різні деформації шлунка, що виникають при його пухлинному ураженні. Розрізняють первинні деформації, що виникають в місті розташування первинної пухлини та вторинні, які виникають на віддалені від вогнища ураження. Підґрунтям деформації є втрата еластичності стінок внаслідок пухлинної інфільтрації, реактивного склерозу; менше значення має спастичний компонент. Одним з найчастіших та ранніх проявів деформації при раку шлунка є укорочення малої кривизни. Відмічається також звуження прозіру шлунка (циркулярний дефект наповнення), навіть утворення фігури "піскового годинника” або "качанчика”. При раці верхніх відділів шлунку може виникати каскадний перегиб його. Доволі часто, особливо при раці верхньої та середньої третини шлунка змінюється положення його. Це пов'язано з підтягненням органу в наслідок пухлинної інфільтрації, а також параканкрозного запалення.
Важливим є аналіз рельєфа слизової оболонки шлунка. При РШ рельєф нерівномірно горбкуватий (поєднання множинних дефектів наповнення), спостерігається також обрив складок слизової оболонки, що виникає як наслідок деструкції слизової пухлиною, а при інфільтративному її рості – розглаження складок над нею. Іноді виникає конвергенція складок одночасно з нішею – при виразкоподібному раці. Насамкінець наголосимо, що рентгенодіагностика РШ потребує наполегливості рентгенолога, і має проводитися по плану в різних положеннях хворого, в умовах дозованої компресії органу, а також протягом певного часу.
6. Морфологічне дослідження включає гістоцитологічне вивчення біопсійного матеріалу, забраного під час гастроскопії.
7. Ехографія черевної порожнини (печінки, підшлункової залози, заочеревинного простору). Застосовують для визначення метастазів у печінку, заочеревинні лімфовузли.
8. Комп'ютерна томографія, парамагнітно-резонансна томографія.
9. Лапароскопія. Для того, щоб не проводити експлоративну лапаротомію.

 

Лікування.
Радикальним вважають тільки оперативне лікування. Об'єм операції залежить від локалізації пухлини у відділах шлунка.

При локалізації пухлини в антральному відділі виконують субтотальну резекцію шлунка, яка полягає у видаленні дистальних 4/5 шлунка з регіонарними лімфатичними вузлами 1-2 груп – І, ІІ, ІІІ колекторів лімфовідтоку за О.В.Мельниковим. Тобто включає великий та малий сальники, ретропілоричну клітковину, перигастральні лімфовузли та перев'язку лівої шлункової артерії.
При локалізації пухлини в кардіальному відділі шлунка виконують субтотальну проксимальну резекцію шлунка та нижньої третини стравохода.
3 видаленням лімфовузлів 1-2 груп III і IV колекторів лімфовідтоку за Мельниковим О.В., операція можлива через абдомінальний та комбінований торакоабдомінальний доступи.
Пухлини тіла шлунка та інфільтративні форми раку будь-якої локалізації вимагають виконання гастректомії з регіонарними лімфатичними вузлами 1-2 груп І, ІІ, III і IV колекторів.
Задовільний загальний стан хворого дозволяє у ряді випадків виконати розширені та комбіновані радикальні втручання


Паліативну операцію - просту резекцію шлунка виконують у ослаблених та похилого віку пацієнтів. У випадках пухлинного стенозу входу чи виходу із шлунка виконують симптоматичні операції - накладення гастростом і гастроентероанастомозів.

Променеву терапію застосовують при ураженні проксимальних відділів (передопераційний та паліативний курси), а також інколи при локалізації пухлини в інших відділах, при неможливості оперативного лікування, як паліативний курс. Складність променевої тарапії повязана із мобільністю органу і складності провести топометричну підготовку. Фіксований пророзший пухлиною шлунок легше з цих причин опромінювати, але чутливість до променевої терапії РШ невелика, тому найбільшого поширення набула тільки передопераційна інтенсивна променева терапія з метою підвищення абластики операції та девіталізації ракових клітин. Останнім часом передопераційне та інтраопераційне опромінення шлунка почали проводити частіше, що являє собою комбіноване лікування.

 

Хіміотерапію проводять при первинно нерезектабельній пухлині, рецидивах і метастазах пухлини, а також після паліативних операцій, пробних лапаротомій і в поєднанні з паліативним опроміненням.
Після радикальних операцій проводять ад'ювантні курси хіміотерапії. В основному використовують 5-фторурацил і фторафур, а також, рідше, адріаміцин, фарморубіцин, мітоміцін, препарати платини, гімзар, етопозид, метотрексат.

ПРОГНОЗ. 5-річне виживання радикально лікованих хворих на рак шлунка досягає 30%. 5-річне виживання 1 стадії становить 80-90%. Подальше вдосконалення систем лікування із одночасним впровадженням нових програм ранньої діагностики РШ дадуть шанс покращити віддалені результати цього поширеного онкологічного захворювання. В країнах з високою захворюваністю вправаджені програми скрінінгу РШ, на основі анкетування і виявлення контингентів для подальшого інструментального дослідження (проведення фіброгастроскопії, рентгенографії, та тестів на скриту кров в калі). Виявлення в периферічній крові пухлинних маркерів (РЕА, фетальний сульфоглікопротеїновий антиген Хеккінена, тощо) теж застосовують для ранньої діагностики.
Тільки діагностика та лікування ранніх стадій дають шанс на більш-менш тривале виживання.

 

Причина розвитку раку кишечника досі достовірно не з'ясована. Сприятливими факторами до розвитку раку кишечника вважаються харчові звички і спадкова схильність.

Зокрема при існуванні у людини спадкової схильності до розвитку раку кишечника необхідно приділяти особливої ​​увагу звичок у харчуванні - уникати вживання жирного і намагатися вживати продукти, багаті рослинною клітковиною. Такі принципи харчування служать ефективною профілактикою розвитку раку кишечника. Дефіцит рослинної клітковини веде за собою істотне уповільнення перистальтики кишечника, що в кінцевому підсумку може призвести до розвитку онкології. Продукти ж, багаті клітковиною, прискорюють перистальтику кишечника людини, оберігаючи його від шкідливого впливу.

 

Злоякісна пухлина, що утворюється при розвитку раку кишечника, як правило, розташовується в останньому його відділі, в прямому кишечнику або в сигмовидній кишечнику.

Прогноз при раку кишечника

Своєчасно виявлені ознаки раку кишечника, постановка діагнозу і грамотне лікування призводять зазвичай до повного виліковування захворювання. Цим обумовлюється необхідність якнайшвидшого відвідування фахівця при будь-яких розладах даного органу.

Перші ознаки раку кишечника

На перших етапах розвитку захворювання може мати безсимптомний характер, що істотно ускладнює діагностування патології. Тим не менш, варто звернути увагу на такі ознаки раку кишечника:

- Все підсилюється анемія і збліднення слизистих всього організму;

- Різке схуднення;

- Болючість в животі;

- Симптоми порушення прохідності кишечнику;

- Розвиток діареї з кров'яними домішками, які чергуються з сильними запорами;

- Зміна якісних характеристик калових мас;

- Зменшення кількості калових мас;

- Часті запори;

- Хворобливість і дискомфорт в процесі випорожнення.

 

При виявленні перерахованих ознак раку кишечника необхідно пройти обстеження, яке включає палацовий промацування товстого кишечника, дослідження за допомогою рентгенівського апарата і ендоскопа, комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія. Крім того, проводиться дослідження на гістологію.

Лікування раку кишечника

При виявленні раку кишечника, швидше за все, пацієнта направлять на хірургічну операцію. Якщо існують протипоказання до проведення хірургічного втручання, то проводиться терапія хіміопрепаратами, променеве лікування в сукупності з корекцією імунітету і терапією, заснованої на симптоматиці захворювання. Ефективність терапії раку кишечника обумовлюється її своєчасністю.

Профілактика раку кишечника

Профілактика раку кишечника багато в чому ускладнюється тим фактом, що до кінця не вивчені причини розвитку захворювання. Не виключається, що у виникненні онкології товстої кишки відіграють роль:

- Турбота про імунітет, яка полягає в профілактиці та своєчасному лікуванні всіх наявних патологій. При існуванні хронічного захворювання необхідно підтримувати його в стадії ремісії.

- Контроль над регулярністю випорожнень.

- Внесення різноманітності в раціон харчування, відмова від харчування, насиченого тільки вуглеводами, тільки жирами або тільки білками. Обмеження вживання копчень і солінь, консервованої їжі.

- Обмеження використання проносних засобів, так як при регулярному прийомі у людини розвивається звикання до таких препаратів, виникає необхідність збільшення дози.

 

Рак стравоходу .

Рак стравоходу розвивається переважно у осіб похилого та старечого віку, дещо частіше хворіють чоловіки, особливо у зловживають алкоголем. Приблизно в 60% випадків пухлина локалізується в среднегрудном відділі стравоходу, в 30% випадків - у нижнегрудном і черевному, в 10% - у верхнегрудном і шийному відділах. Рак може протікати у формі виразок, пухлин або інфільтратів.

За характером росту зустрічаються:
І.Екзофітний рак (вузловий, грибоподібний, поліпоподібний. блюдцеподібний)
2. Ендофітний рак (дифузний, виразковий, виразково-інфільтративний)
3. Склерозуючий рак (циркулярне звужує просвіт органу)
4. Змішаний рак

Розрізняють :

- скірозний рак стравоходу, інфільтруючий стінку органу і без видимих ​​меж переходить в нормальну тканину;

- мозговідний виразковий рак, що характеризується ростом пухлини в просвіт стравоходу, раннім виразкою і значною глибиною виразки;

- змішаний (зустрічається найчастіше), при якому спостерігаються ранній розпад і утворення виразки ; рідко зустрічається папілярний, або сосочковий, рак.

 

Залежно від поширеності пухлини і наявності метастазів розрізняють 4 стадії процесу.

I стадія характеризується чіткою відмежованістю пухлини, що поширюється тільки на слизову оболонку і підслизовий шар.

При II стадії пухлина проростає м'язову оболонку, є поодинокі метастази в регіонарних лімфатичних вузлах.

Для III стадії характерні проростання пухлиною всієї стінки стравоходу і навколишнього клітковини, спаяність її з іншими органами, наявність множинних метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах.

При IV стадії пухлина проростає в сусідні органи, є множинні регіонарні та віддалені метастази.





sdamzavas.net - 2019 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...