Главная Обратная связь

Дисциплины:






ХРОНІЧНА ПРОМЕНЕВА ХВОРОБА



Хронічна променева хвороба (ХПХ) — загальне хронічне захворювання, що розвивається в результаті тривалого, багаторазового повторення дії іонізуючих випромінювань у відносно малих разових дозах, що помітно перевищують норми, проте, гранично допустимі.

Захворювання виявляється звичайно через 2-3-5 років від початку променевої дії. Симптоми хвороби виявляються і прогресують поступово.

Залежно від вираженості клінічних проявів розрізняють легкий, середній і важкий ступені хронічної променевої хвороби.

При легкому ступені хронічної променевої хворобинайбільш виражений астенічний синдром.

Хворі скаржаться на підвищену втомлюваність, дратівливість, зниження працездатності, погіршення пам'яті, поганий сон. Нерідко турбують тупі головні болі.

Об'єктивні симптоми незначні і слабо виражені. Характерні схильність до артеріальної гіпотонії, лабільність пульсу. Зниження числа лейкоцитів відбувається переважно за рахунок нейтрофілів при відносному лімфоцитозі.

Дана форма захворювання відрізняється сприятливою течією, і клінічне одужання може наступити у відносно короткі терміни (7-8 тижнів).

Хронічна променева хвороба середнього ступеня тяжкостіхарактеризується розгорненою різноманітною симптоматикою. Окрім виражених симптомів астенії і судинної дистонії (частіше за гіпотонічний тип), при цій формі ХПХ виникають різні трофічні розлади, зміни функції внутрішніх органів.

З'являються підвищена кровоточивість з ясен, носові кровотечі, маткові у жінок, крововиливи в шкіру.

Істотним є помірне пригнічення всіх ростків кровотворення. У периферичній крові — помірне зниження змісту гемоглобіну і числа еритроцитів. Більш чітко зменшене число тромбоцитів. Вираженого ступеня досягає лейкопенія за рахунок зниження числа клітин гранулоцитарного ряду при відносному лімфоцитозі (до 40—50 %).

Захворювання протікає роками, з нерідкими загостреннями, що викликаються несприятливими неспецифічними діями (інфекції, перевтома і ін.). Хворі потребують багатократного стаціонарного і санаторного лікування. Одужання, як правило, не буває повним.

Важкий ступінь хронічної променевої хворобихарактеризується різким пригніченням всіх ростків кровотворення з вираженим геморагічним синдромом, органічними ураженнями ЦНС і внутрішніх органів, з глибокими обмінними і трофічними розладами, інфекційними ускладненнями. З'являються важка анемія, різка лейкопенія з гранулоцитопенією, виражена тромбоцитопенія. Наступає різке спустошення кісткового мозку, в клітинному складі якого збільшується частка ретикулярних, ендотеліальних і плазматичних клітин.

Захворювання характеризується прогресуючою течією і нерідко закінчується летальним результатом в результаті інфекційних і геморагічних ускладнень. Можлива неповна клініко-гематологічна ремісія.



До частини № 2

Методи оцінки радіаційної обстановки. Висновки з оцінки методом прогнозування.

 

Ступінь забруднення місцевості при аварії на АЕС залежить від відстані до місця аварії і ширини сліду. Для підвищення наочності й оперативності використання результатів оцінки радіаційної обстановки прийнято здебільшого зображати на картах (схемах) фактичні або прогнозовані стандартні зони радіо­активного забруднення місцевості у вигляді еліпса (схема. 1 Зони радіаційної небезпеки на місцевості при аваріях на АЕС).

На аварійному реакторі й в оточуючому його просторі в радіусі не більше 2-3 тис. м люди можуть піддаватися впливу нейтронного випромінювання, а також радіонуклідів при їхньому вдиханні, потраплянні на шкіру й у шлунок.

На зараженій РР місцевості люди піддаються впливу γ-випромінювання і радіонуклідів, які потрапили на шкіру, слизову обо­лонку, всередину організму. Найближчими наслідками, безпо­середньо пов'язаними із впливом іонізуючого випромінювання, є променеві ураження — гостра променева хвороба, радіаційні ураження шкіри, слизових оболонок, критичних органів і сис­тем організму.

Радіаційна обстановка - це обстановка, котра склалася на території адміністративного району населеного пункту, об'єкті народного господарства і інших форм власності, що характеризується масштабом і ступенем радіоактивного забруднення місцевості внаслідок аварії на АЕС або іншому радіаційно небезпечному об'єкті, що справляє негатив­ний вплив на здоров'я персоналу об'єкту, ліквідаторів аварії і населення забруднених районів.

Оцінка радіаційної обстановки — це визначення ступеня впливу іонізуючого опромінювання на людей і вибір варіантів їхнього захисту, при використанні яких виключаються радіаційні ураження. За результатами оцінки ра­діаційної обстановки роблять висновки про найдоцільніші дії тих чи інших контингентів людей і додаткові заходи захисту.

Оцінку радіаційної обстановки здійснюють у два етапи: спочатку визначають рівні радіації, ступінь радіоактивного забруднення місцевості і об'єктів зовнішнього середовища, потім оцінюють обстановку і її вплив на людей.

При оцінці радіаційної обстановки вирішуються такі завдання:

· своєчасне встановлення початку радіоактивного зараження та його меж, а також найбільш та найменш небезпечних ділянок зараження;

· визначення дози опромінення при діяльності (дислокації) на радіоак­тивне зараженій місцевості;

· визначення дози опромінення при подоланні зон радіоактивного зара­ження;

· визначення допустимого терміну перебування на зараженій місцевості;

· визначення допустимого часу подолання заражених ділянок маршруту руху.

Радіаційну обстановку можна виявити й оцінити методом прогнозування (перший етап) і за даними радіаційної розвідки (другий етап).

Методом прогнозування встановлюють із певною мірою достовірності місце розташування і розміри зон радіоактивного забруднення, рівні іонізуючого випромінювання на їхніх межах. Використовують заздалегідь розроблені таблиці, формули або дозиметричні лінійки. Для їх розробки застосовують як вихідні дані характеристики об'єкту атомної енергетики, типові сценарії розвитку аварії, характеристики джерела викиду радіо­нуклідів, моделі стану атмосфери (середній напрямок і швидкість вітру тощо), а також види радіонуклідів, за якими оцінюють радіаційну обстановку. Останні дані дозволяють визначити значення порогових, граничних і вражаючих доз іонізуючого випромінювання при зовнішньому або внутрішньому опроміненні людини, а також допустимі рівні його густини і ступеня забруднення.

Прогнозування радіаційної обстановки проводиться за допомогою розра­хункових методик чи комп'ютерних моделей, для чого необхідні певні вихідні дані, а саме: параметри аварійного викиду (потужність, радіонуклідний склад, висота викиду) та метеорологічні умови (швидкість і напрямок вітру, наявність опадів, хмарність, температура повітря, його вертикальна стійкість), а також ступінь захисту людей від іонізуючого випромінювання.

Оцінюючи радіаційну обстановку методом прогнозування розв'язують такі основні завдання:

1.Визначення рівнів потужності іонізуючого випромінювання і розміри зон радіоактивного забруднення, нанесення їх на карту (схему) після приведення рівнів іонізуючого випромінювання на 1 год. після аварії.

Для нанесення на карту (схему) зон радіоактивного забруднення спочатку накреслюють центр аварії на РНО (вибуху). Зверху зліва від нього записують: в числівнику - вид і потужність вибуху, а у знаменнику - час і дату аварії. Потім від центру проводиться пряма лінія - вісь сліду, яка відповідає напрямку руху середнього вітру. Далі, відкладається довжина і ширина кожної зони забруднення: зона А (помірного забруднення) - синім кольором, зона Б (сильного забруднення) - зеленим, зона В (небезпечного забруднення) - коричневим та зона Г (надзвичайно небезпечного забруднення) - чорним кольором. Для прискорення роботи над картою можуть бути використані або сітка-шаблон (В.С.Компанець, 1978), або різні трафарети, розрахункові приладдя та інші пристосування.

Загальний вигляд зон радіоактивного забруднення на сліді радіоактивної хмари після аварії на РНО (ядерного вибуху) представлений на схемі 1.

2.Визначення часу підходу радіоактивної хмари до тієї чи іншої точки на місцевості і зміна характеристик радіоактивного за­бруднення на місцевості з часом.

Час початку забрудненості місцевості радіоактивними речовинами (час підходу радіоактивної хмари) визначається за формулою:

 

t вип. = R÷V, де:

 

R - відстань від центру аварії на РНО до даного об'єкта (км),

V - швидкість середнього вітру (км/год.).

 

Приклад: Місто N розташоване на відстані 50 км від осередка аварії на АЕС, яка відбулася о 14,00. Слід визначити час випадіння радіоактивних речовин в районі міста N, якщо швидкість середнього вітру - 25 км/ год.

 

Порядок розрахунку:

t вип. = R÷V = 50 ÷ 25 = 2 год.

 

Відповідь: випадіння радіоактивних речовин в районі міста N відбудеться через 2 години після аварії на АЕС, тобто о 16.00.

 

3.Розрахунок площ зон радіоактивного зараження, у межах яких можлива вражаюча дія іонізуючого випромінювання на людей на відкритій місцевості без засобів індивідуального захисту.

4.Оцінка ступеня забруднення навколишнього середовища і щільності забруднення найнебезпечнішими радіонуклідами (цезій, стронцій, плутоній тощо).

5.Визначення радіаційних втрат серед персоналу АЕС, ліквідаторів аварії й інших контингентів у зоні аварії.

6.Визначення порядку можливих дій населення на території, забрудненій РР, допустимого часу початку роботи рятуваль­ників, формувань ЕМД і тривалості їхньої роботи.

В результаті оцінки радіаційної обстановки слід сформулювати основні висновки для формувань екстреної медичної допомоги (ЕМД), які включають відповіді на такі питання:

а) кількість людей, потерпілих від дії іонізуючого випромінювання;

б) найдоцільніші дії персоналу АЕС, ліквідаторів, особового складу формувань ЕМД;

в) додаткові заходи захисту різних контингентів людей.

 

Прогнозування радіаційної обстановки дозволяє в максимально короткий термін організувати роботи з ліквідації наслідків аварії і використовується на ранній фазі аварії. Після цього переходять до радіаційної розвідки, яка дозволяє уточнити результати прогнозу радіаційної обстановки і проводиться мобільними дозиметричними групами.

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...