Главная Обратная связь

Дисциплины:






ТЕМА 1: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПРАВООХОРОННОГО ОРГАНУ



1.Правоохоронна діяльність

2.Правоохоронний орган

3.Предмет дисципліни "Суд, правоохоронні та правозахисні органи України". Її місце серед інших юридичних дисциплін

Правоохоронна діяльність у широкому значенні слова – діяльність власне всіх державних органів, спрямована на забезпечення законності і правопорядку;

Правоохоронна діяльність у вузькому значенні слова – діяльність спеціально уповноважених (компетентних) органів забезпечення законності і правопорядку, які існують в першу чергу для виконання таких завдань як виявлення, припинення і попередження правопорушень, застосування різноманітних санкцій до правопорушників та реалізація заходів впливу (покарань).

Правоохоронні діяльність також можна розглядати як засіб (для досягнення мети – забезпечення правопорядку та законності) та як процес (власне реалізація правозахисної функції держави, що полягає у здійсненні планування, координації, здійснення прийнятих рішень та контроль за їх виконанням).

ПД є одним із видів правозастосування. Правозастосування є однією із форм реалізації права, в якій виникає потреба у разі, якщо юридична норма не може бути реалізована без владного сприяння органів держави.

Ознаки правозастосування:

1. Особливий суб’єкт – спеціально уповноважений державний орган;

2. Має державно-владний характер;

3. Є діяльністю щодо винесення індивідуально-конкретних приписів;

4. Є формою управлінської діяльності держави;

5. Здійснюється в певних процедурних формах;

6. Є стадійним процесом.

7. Результати правозастосування оформлюються індивідуальним юридичним актом.

Ознаки правоохоронної діяльності:

1.правоохоронна направленість, тобто направленість на захист прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів будь-яких учасників правовідносин, забезпечення законності і порядку, а також на боротьбу зі злочинністю;

2. правоохоронна діяльність складається з рішень та дій, що здійснюються і приймаються уповноваженими на те законодавством суб’єктами;

3. правоохоронна діяльність врегульована нормативно-правовими актами.

Завданнями ПД є:

1. Виявлення, попередження та припинення правопорушень;

2. Здійснення розшуку осіб, що переховуються від органів слідства і суду;

3. Нагляд за процесом правозастосування;

4. Правильне правозастосування;

5. Надання юридичної допомоги громадянам та організаціям;

6. Розгляд цивільних, адміністративних, господарських спорів та кримінальних справ тощо.

Цілі ПД розділяються на 2 види:

1. Безпосередні:

· Забезпечення і захист порушених чи оспорюваних прав громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування тощо;



· Забезпечення виконання актів судових органів;

· Забезпечення покараності кожного правопорушника

2. Ті, що співпадають з цілями всієї держави в цілому:

· Зміцнення законності і правопорядку;

· Попередження здійснення правопорушень;

· Виправлення засуджених осіб;

· Правове виховання громадян

Структурно до системи правоохоронної діяльності належать такі напрями:

а) діяльність із забезпечення охорони учасників кримінального судочинства;

б) діяльність органів прокуратури;

в) діяльність із виявлення, запобігання та розслідування злочинів;

г) діяльність із захисту державної (національної) безпеки, державного кордону й охорони правопорядку.

Кожний напрям правоохоронної діяльності має суттєві особливості. Цим пояснюють наявність так званих "силових структур", субординацію всередині правоохоронних органів, певних організаційних та інформаційних зв'язків між ними, автономне, тобто незалежне одне від одного, відомче регулювання оперативної діяльності й управління.

В Україні за чинним законодавством можлива лише державна правоохоронна діяльність. Недержавну правоохоронну діяльність не передбачено, хоч участь громадян у охороні правопорядку та державного кордону є досить розвиненою й регламентованою.

Правоохоронній діяльності притаманна взаємодія між державними органами різних гілок влади - законодавчої, виконавчої та судової. Але незважаючи на множинність її суб'єктів, така діяльність має єдиний, цілісний характер. Цілісне виконання правоохоронної функції в державі утворено системними зусиллями вповноважених органів із виявлення або розслідування правопорушень, відновлення порушеного права, захисту правопорядку, нагляду за додержанням законності, активною й цілеспрямованою взаємодією в процесі цієї діяльності та координацією між уповноваженими органами.

Під функціями варто розуміти основні напрямки діяльності.

Функціями ПД є:

1. Конституційний контроль;

2. Правосуддя;

3. Організаційне забезпечення діяльності судів;

4. Прокурорський нагляд та інші напрямки діяльності прокуратури;

5. Виявлення та розслідування злочинів;

6. Кримінально-виконавча діяльність;

7. Нотаріальні дії;

8. Надання юридичних послуг.

Варто також розрізняти правоохоронну та правозахисну діяльність. Так, охорона права здійснюється на постійній основі уповноваженими державними органами, в той час як захист здійснюється у випадку конкретного порушення і направлений на такого порушника.

Серед багатьох державних органів правоохоронні мають певні юрисдикційні та організаційні відмінності від інших органів держави. Юрисдикція правоохоронних органів полягає в повноваженнях, які делеговано державою та які встановлюють обсяг їхньої компетенції, способи розгляду й прийняття рішень, порядок їхнього оскарження.

Правоохоронні органи є державними органами, яким притаманні такі ознаки:

1. Є елементом держави;

2. Є різновидом державної організації;

3. Наділений владними повноваженнями;

4. Має визначену компетенцію;

5. В рамках своєї компетенції виступає від імені держави

6. Наділений власними функціями.

Власне Правоохоронні органи наділені такими ознаками:

1. Правова регламентація його статусу та діяльності;

2. Завдання, що перед ним поставлені – захист (охорона, забезпечення) прав свобод і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування тощо.

3. Наявність в його розпорядженні засобів( передбачених законом повноважень) для вирішення поставлених перед ним завдань.

З огляду на це, під правоохоронним органом розуміють державну установу (або державну юридичну особу), яка діє в системі органів влади й виконує на основі закону державні функції (владні, організаційно-розпорядчі, контрольно-перевірочні тощо) в різних сферах внутрішньої та зовнішньої діяльності Української держави

На конституційному рівні, термін «правоохоронні органи» був закрі­плений у 1996 році. Одночасно більш предметним поняттям у аспекті ві­дображення на законодавчому рівні терміну «працівник правоохоронного органу» з’явилось тоді, коли у 1996 р. у ст. 1901 Кримінального кодексу Укра­їни було внесено доповнення у формі приміток, де в одній із них фіксується, що під терміном «працівник правоохоронного органу», який вживається у статтях 1231, 1891, 1892, 1893, 1894, 1901, тоді чинного Кримінального кодексу 2 Закону України «Про державний захист працівни­ків суду і правоохоронних органів». Таким чином, слід зазначити що указані законодавчі акти конкретизували термін «працівник правоохо­ронного органу», і він отримав відносно однозначне трактування з боку законодавця.

Закріплений в Конституції України статус право­охоронних органів зобов’язує законодавця та інших суб’єктів державної влади однозначно використову­вати його у своїй правотворчій та правозастосовній діяльності. Зважаючи на це, потребують роз’яснення деякі положення Кримінального кодексу України 2001 р., де в редакціях ряду статей вживається термін «працівник правоохоронного органу» (ст.ст. 342, 343, 345 і т.д.), однак, не визначається, кого із держав­них службовців слід вважати працівниками правоохо­ронних органів.

В Законі України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів" подано перелік правоохоронних органів, до яких, зокрема, належать:

· органи прокуратури;

· органи внутрішніх справ;

· органи служби безпеки;

· військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

· митні органи;

· органи охорони державного кордону;

· органи й установи виконання покарань;

· органи державної податкової служби;

· органи державної контрольно-ревізійної служби;

· органи рибоохорони;

· органи державної лісової охорони;

· інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції (ст. 2).

Так, в Законі України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними ор­ганами» зазначено, що правоохоронний орган – це державний орган, якій відповідно до законодавства здійснює правозастосовні або правоохоронні функ­ції. В Законі України «Про основи національної безпеки України» зазначається, що правоохоронний орган – це орган державної влади на який Конститу­цією і законами України покладено здійснення пра­воохоронних функцій.

Так, згідно зі ст. 19 Закону України «Про Служ­бу безпеки України», кадри цієї державної інституції складають: співробітники військовослужбовці, пра­цівники, які уклали трудовий договір із СБУ, а також військовослужбовці строкової служби. Одночасно слід зазначити, що у ст. 1 цього ж Закону зафіксовано, що Служба безпеки України є державним правоохо­ронним органом спеціального призначення, який за­безпечує державну безпеку.

Аналогічне положення з законодавчим визначен­ням правового статусу співробітників наявне і в тако­му органі як Управління державної охорони України, яке є державним правоохоронним органом спеціаль­ного призначення.

У ст. 6 Закону України «Про Державну прикор­донну службу України» зафіксовано, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним ор­ганом спеціального призначення.

У ст. 1 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» зафіксо­вано, що Військова служба правопорядку у Збройних Силах України – це спеціальне правоохоронне фор­мування у складі Збройних Сил України.

Всі інші державні органи які здійснюють право­застосовні або правоохоронні функції, і які згідно Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», віднесені законодав­цем до правоохоронних органів, а це органи проку­ратури,внутрішніх справ, митні органи, державної податкової служби, органи і установи виконання по­карань, контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони та інші, що здійснюють правозастосовні і правоохоронні функції у норматив­но-правових актах, які закріплюють їх правовий ста­тус правоохоронними не визначаються. Вони назива­ються по різному, але в них не фіксується посилання на використання терміну правоохоронний орган.

Так, наприклад, Закон України «Про прокурату­ру» прокуратуру не іменують правоохоронним орга­ном, в ньому тільки закріплено, що органи прокура­тури становлять єдину централізовану систему.

В Законі України «Про міліцію» також не зафіксо­вано, що міліція є правоохоронній орган, а закріпле­но, що міліція України є державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, пра­ва, свободи та законні інтереси громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

У ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу України» зафіксовано, що Державна подат­кова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якій підпорядковані ДПА АРК, ДПА областей та ДПА міст Києва і Севастополя та державні податкові інспекції на місцях. Згідно ст. 19 вказаного закону у складі відповідних органів дер­жавної податкової служби діє податкова міліція, яка складається із підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що виконують оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції і здійснюють контроль за додержанням по­даткового законодавства. Таким же чином, зако­нодавець підійшов до визначення понять таких дер­жавних інституцій як органи і установи виконання покарань, контрольно-ревізійна служба, рибоохоро­на, державна лісова охорона, розвідувальні та контр­розвідувальні органи України в статусних законах про ці органи, установи або ж служби не зовсім чітко і однозначно, а то і взагалі не фіксується приналеж­ності їх до системи правоохоронних органів. Це тор­кається також Антимонопольного комітету України та Фонду держаного майна України, Депар­таменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України і інших аналогічних державних формувань, що здійснюють правозастосовні і право­охоронні функції.

Таким чином, предмет навчальної дисципліни "Суд, правоохоронні та правозахисні органи України" було б правильно визначити як систему знань про компетенцію та засади (принципи) судової, правоохоронної та правозахисної діяльності, про напрями й завдання державних органів і служб у сфері охорони та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також про взаємодію між ними й державними органами різних гілок влади.

Отже, предмет дисципліни - комплексний, оскільки комплексною, багаторівневою є організація судових, правоохоронних і правозахисних органів, багатовекторною є діяльність державних і недержавних органів та організацій у сфері охорони й захисту права.

Місце дисципліни "Суд, правоохоронні та правозахисні органи" серед інших юридичних дисциплін. Ця дисципліна є ввідним курсом, що дозволяє ознайомитися з правоохоронною судовою і правозахисною діяльністю в Україні та пізнати її різнобічні зв'язки з іншими академічними курсами. Вона межує з такими правовими дисциплінами, як конституційне право, теорія держави й права, кримінологія, адміністративне право, кримінальне право, кримінально-процесуальне право і деякими іншими.

 





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...