Главная Обратная связь

Дисциплины:






Утримання i годiвля умовнопоросних i поросних свиноматок



Багатоплідність свиней є важливою біологічною особливістю цьо­го виду тварин. Розрізняють два поняття: плодючість і багатоплід­ність. Під плодючістю розуміють життєву продуктивність свиномат­ки, тобто кількість поросят, одержаних за її продуктивне життя (80 - 100 голів), а багатоплідність — це кількість поросят, отрима­них від свиноматки за один опорос (10 - 14 голів). Відомі випадки, коли за один опорос у свиноматок народжувалося до 20 - 30 поросят. Багатоплідність буває потенційною, яка характеризується загальною кількістю виділених за одну овуляцію яйцеклітин (до 20 - 25 шт.), здатних до запліднення, і фактичною — за кількістю народжених поросят за один опорос (10 - 12 голів). Тобто із загальної кількості утворених організмом яйцеклітин гине 50 %.

Іншим, не менш важливим показником продуктивності свинома­ток, є великоплідність, тобто жива маса поросяти при народженні. В середньому вона становить 1,2 - 1,4 кг, хоча коливання досить значні — від 0,5 до 2,0 кг. Слід зазначити, що дрібні поросята, як і перерозвинені, не бажані для виробництва, оскільки перші значно слабші й частіше гинуть, а останні — травмуються під час родів, особливо за відсутності у свиноматки в період поросності активного моціону.

Одержання багатоплідних і вирівняних опоросів (10 - 12 голів), добре розвиненого й життєздатного молодняку (жива маса поросяти при народження 1,2 - 1,5 кг) значною мірою залежить від організа­ції годівлі свиноматок під час підготовки до парування чи осіменін- ня та протягом усього періоду поросності.

Як зазначалося, під час овуляції виділяється значно більше яй­цеклітин, ніж народжується поросят. Так, у молодих свиноматок ве­ликої білої породи в середньому дозріває 15,7 яйцеклітини (від 9 до 22), у дорослих 20 (від 12 до 25). Однак уже через 48 год після ову­ляції частина їх (до 6,2 %) гине.

На 45-й день внутрішньоутробного розвитку гине до 21,7, 90-й — до 29,8 % зародків. До опоросу загибель останніх досягає 39,8 % по­тенційної їх кількості. Отже, у молодих свиноматок народжується в середньому близько 9,4 поросяти проти 15,7 можливих, у дорос­лих — 11,5 замість 20.

Життєздатність яйцеклітин і зигот значною мірою залежить від повноцінності годівлі та стану організму свиноматок після відлу­чення поросят і в період підготовки до парування (осіменіння).

У худих та надмірно вгодованих свиноматок у період овуляції виділяється незначна кількість яйцеклітин. Крім того, більшість із них містить недостатню кількість поживних речовин, необхідних для нормального обміну й перебігу фізіологічних процесів дроблен­ня зигот від запліднення до закріплення їх на слизовій оболонці рогів матки. В цей період свиноматки не потребують надходження великої кількості поживних речовин для розвитку зародків, але ра­ціон їх повинен бути біологічно повноцінним. Жива маса зародка на 45-й день розвитку становить у середньому 25 г, а за наявності 15 зародків загальна ембріональна маса у свиноматок становитиме лише 375 г.



Після 45-го дня внутрішньоутробного розвитку процес органоге­незу у зародків в основному закінчується і починається інтенсивний ріст всіх органів за масою та об’ємом. Маса одного плоду на 90-й день розвитку вже становить у середньому 606, а до народження досягає 1000 — 1500 г. Тому потреба в поживних речовинах у свино­маток у другу половину поросності значно зростає.

З метою запобігання ожирінню свиноматкам у період підготовки до парування і в першу половину поросності частково обмежують даванку енергетичних кормів. Однак годівля має бути збалан­сованою, щоб забезпечити високу біологічну повноцінність яйцеклі­тин. Для підвищення запліднюваності свиноматкам у період підго­товки до парування кілька днів згодовують високоенергетичні раці­они з введенням пшениці, кукурудзи, кормового жиру тощо.

Важливим критерієм повноцінності годівлі свиноматок є приріст живої маси за період поросності. За оптимальних умов годівлі й утримання за 114 днів поросності до дворічного віку вони збільшу­ють живу масу на 50 — 55, а в старшому віці — на 35 — 40 кг. Поло­вина приросту припадає на накопичення резервних речовин тіла свиноматки (жири, білки, мінеральні речовини та ін.), а решта пов’язана із збільшенням маси плодів, вим’я, статевих органів.

Годують свиноматок за нормами з урахуванням періоду підгото­вки до парування чи осіменіння (за 3 — 14 днів), стану поросності (перші 84, останні 30 днів), живої маси, віку, а також вгодованості. Холостим свиноматкам згодовують корми з розрахунку на 100 кг живої маси 1,5 — 1,8 к. од.; поросним у перші 84 дні — 1,2, а в остан­ні 30 днів — 1,5 — 1,7 к. од.

(1 У раціоні холостих і поросних свиноматок на 1 кг сухої речовини має припадати: кормових одиниць — 1,05, протеїну сирого — 140 г, перетравного — 105, лізину — 6,0, метіоніну + цистину — 3,6, сирої клітковини — 140, солі кухонної — 5,8, кальцію — 8,7, фосфо­ру — 7,2, натрію — 1,2, хлору — 1,5 г, заліза — 81 мг, міді — 17, ци­нку — 87, марганцю — 47, кобальту — 1,7, йоду — 0,35, каротину —

Мг.

Тваринам із низькою або надмірною вгодованістю норми регу­люють із розрахунку на кожні 100 г середньодобового приросту ± 0,4 к. од., або ± 4,4 МДж обмінної енергії. Для забезпечення нор­мального росту й розвитку поросних свиноматок до дворічного віку незалежно від їхньої живої маси рекомендується годувати за нор­мами дорослих тварин живого масою 181 - 200 кг.

Режим годівлі свиноматок у період лактації залежить від прий­нятої технології виробництва, стану організму після опоросу, строку відлучення поросят, а також від індивідуальних особливостей. На фермах спеціалізованих господарств свиноматок годують двічі на добу зволоженими кормосумішами, напувають досхочу.

Особливість годівлі підсисних свиноматок полягає в тому, що че­рез 4 — 6 год після опоросу їм випоюють рідку суміш із пшеничних висівок, ячмінної чи вівсяної дерті, замішаних на теплій воді або збираному молоці. Протягом двох днів після опоросу свиноматкам згодовують 50 % даванки і лише на 6 — 8-й день їх переводять на повний раціон, поступово додаючи соковиті, грубі, а в літній період — зелені і баштанні корми. Комбінований силос до раціону вводять поступово і дуже обережно, ретельно стежачи за станом мо­лочних залоз та поведінкою поросят, щоб запобігти захворювання свиноматок на мастит, а поросят уберегти від шлунково-кишкових розладів.

Для зменшення впливу стресових ситуацій і запобігання захво­рюванню на мастит рекомендують такий режим годівлі свиноматок у разі відлучення поросят у 60-денному віці. За добу до нього з раці­ону виводять усі молокогінні корми, даванку зменшують на 50 %, увечері не дають води. В день відлучення зранку свиноматок не го­дують і лише ввечері їм дають половину раціону та води. На другий день відлучення свиноматок переводять на раціон холостих, групу­ючи їх у кормові групи по 2 — 3 голови з урахуванням стану вгодо­ваності та молочності. Непридатних для відтворення вибраковують, а тваринам з низькою вгодованістю норму годівлі збільшують на 0,4 к. од., або 4,4 МДж обмінної енергії з розрахунку на 100 г серед­ньодобового приросту. Утримують підсисних свиноматок в індивіду­альних станках із організацією активного моціону.





sdamzavas.net - 2017 год. Все права принадлежат их авторам! В случае нарушение авторского права, обращайтесь по форме обратной связи...